Війна вириває з мене спогадипаленькі пазли, з яких складаєтся пам'ятьмозаїка сиплеться з мокрих очейбільше її не складеш, не намагайсяМалий товстощокий Ярик з дитсадочку"Будеш ковбаску? В мене ще є"Його тато валютчик, тому він при грошахЗа двадцять п'ять років я пам'ятаю йогоМ'який помаранчевий светр із цифрою 59Сім'я його виїхала десь у четвертому класіМи зустрілись через дванадцять років І я злякалась його татуйованих рукХто ж знав, що скоро я теж вся заллюся чорниломМама дзвонила,каже — пам'ятаєш Ярика, який тебе годував ковбасою?Кажуть, вернувся із-за кордону, коли почалася війнаКажуть сказав "а шо про мене подумають пацани?"Кажуть, загинувКруглощокий Сашко був закоханий в мою подругу АнюСмішний і вертлявий, ми у восьмому класіПили втіхушку пиво після школина Танковому мостуМама дзвонила,каже — а пам'ятаєш Сашу? Кажуть загинув. Мама дзвонила,каже — а ти знаєш...?І в мене холоне усе всередині,Бо кажуть загинув той, з ким ходили гуляти і одне одного недолюблювализараз би так не булозараз би сиділи за цигаркою в баріділились би болемі розуміли б одне одногоале вже не будемо Війна вирвала в мене дитинство,коли загинули ті, кого я зналаВійна вирвала в мене юністьколи загинули ті, кого я любилаВійна назавжди забрала мою щасливу старістьПокуримо?Оленямка