Економічний Вісник

🇺🇸📈Небезпека «боргового перевантаження» для СШАДержавний публічний борг США оцінюється в 28.55 трлн доларів, такий рівень боргу загрожує надривом економіки в перспективі.Постійно рефінансувати, тобто платити за боргами, США можуть тільки за допомогою нових боргів. Теоретично, повернути позичені кошти неможливо.Система американського держборгу працює на довірі до долара. Покупці боргу, кредитори США, купують цінні папери казначейства або інші боргові зобов'язання, знаючи, що американська держава візьме новий борг і закриє старий. Тобто США беруть нові борги, щоб закрити старі, і так по колу.На цьому і ґрунтується довіра до долара — США використовують свої економічні привілеї, здатність друкувати світові гроші, щоб платити за боргами, що підтримує віру в долар.Але ця віра може бути відтворена лише за умови, що США є світовим економічним гегемоном. Китайська загроза гегемонії — це загроза і долару, а отже і загроза конструкції американського боргу.Процес деглобалізації, викликаний економічним розквітом Китаю, ламає фундамент американської гегемонії і долара, а значить Америка стикається з жахливим ризиком опинитися нездатною погасити борги одного дня.Цей борг постійно зростає, його вже неможливо погасити. Крім того, він росте неймовірними темпами:Відсоткові платежі за боргом становлять 962 мільярди на рік.У березні 24 сукупні процентні платежі становили 883 млрд, у бер23 — 628 млрд, у бер22 — 345 млрд, у бер21 — 321 млрд, у бер20 — 379 млрд, а в бер19 — 398 млрд.Сума постійно збільшується, темпи зростання боргу прискорюються. За останній рік на рефінансування пішло 3,4 трлн доларів, що еквівалентно ВВП Британії.Уявіть масштаби: щороку США повинні «віддавати» кредиторам Британію.З розвитком процесу фрагментації світової економіки вага долара значно зменшиться і він втратить статус світової валюти (просто тому, що не може бути світової валюти, коли цей самий світ розділений на закриті економічні кластери). А значить, США не зможуть фінансувати свій державний борг (теоретично, можна продовжувати друкувати гроші, але це викличе жахливу інфляцію, оскільки грошова маса не буде «розмазана» тонким шаром по всьому світу, а буде зосереджена переважно в США).Звідси екзистенційні ризики для США, ризик дефолту або галопуючої інфляції.Рано чи пізно доведеться відмовитися від підвищення стелі держборгу і залучення боргу в таких розмірах взагалі.Китай вже активно продає американські облігації, незабаром це зроблять його союзники. Значна частина світу виключена з цієї системи: Росія, Іран, наприклад.А значить, перед нинішньою і майбутньою адміністрацією США стоїть, без перебільшення, історичне завдання вирішити проблему зростаючого державного боргу хоча б без дефолту. При тому, що дефолт — це менше, що може статися в разі провалу, але тим не менш і він означатиме перетворення Америки на регіональну державу з надзвичайним рівнем боргу.🌟 EconomichnijVisnik

Бо гегемонія США — теза, яка більше не відповідає дійсності, як видно з даних про ВВП і промислове виробництво.Що ж стосується долара, то становище долара у світовій економіці відображає становище США.На даний момент США перестають бути гегемоном, а значить, так чи інакше, і долар перестане бути таким.Тут відбувається, з одного боку, спроби США зламати поточну систему, яка перестала бути для них вигідною та призвела до програшу Китаю в промисловому секторі, на базі якого будується економіка. Також Китай приймає заходи щодо боротьби з Америкою.Так, спроби США змінити поточний стан справ і перешкодити розширенню Китаю виливаються в торговельні війни, які зменшують обороти світової торгівлі і попит на долар, до маючи також систему нееквівалентного обміну, який з кожним роком зростав в обсягах (що видно в динаміці американського імпорту) та призводив до руйнування власної промисловості. А це вже, в свою чергу, виділяє долар зі світової фінансової системи.Також відповідь на ці торговельні війни Китай змушений шукати заміну долару. Хоча йому це непотрібно. Таким чином, ініціатива виходить тут навіть не від Китаю. КНР навпаки є бенефіціаром побудованої після ВМВ системи, бенефіціаром вільної торгівлі.Зараз Китай знаходиться на позиціях США в 1900-1945 роках, час активного економічного розширення США на тлі занепаду або застою основних світових імперій.Зараз самі США опинилися в застою через тривалий період своєї монополії після розпаду СРСР, опинившись на «гілці» дешевого імпорту. Більш свіжий хижак, Китай, в цей час швидко ріс, переймаючи всі старі технології, вдосконалюючи їх. Це обумовлює його перевагу над США, які топчуться на місці.Істрія циклічна і повторюється — точно таку ж суть мала протистояння між Британською імперією і Німецькою імперією, де Британія була старою монополією, а Німеччина — молодою державою, яка перейняла весь досвід старших конкурентів.Те саме було, коли США поступово витісняли ту саму Британську імперію, перебуваючи в періоді швидкого зростання, поки Британія стагнувала та перестала йти шляхом технічного прогресу, замість чого вдалася до більш жорсткого грабування колоній.Якщо в цих випадках з історії 20 століття перевага висхідних країн була в якості, новизні та технологічній перевазі товарів, видобутих в результаті активного зростання, в той час, поки гегемон перебував в економічному і технологічному застою і без мотивації до розвитку.То зараз перевага Китаю заснована на дешевизні їхньої продукції та на «низького економічному старті». Вартість праці китайців все ще дуже дешева, а рівень життя суспільства все ще середній, а часто і нижче.Це залишає Китаю простір для подальшого зростання, тоді як США вже вперлися в стелю. А значить, система долара США більш невигідна, тому що робить американську промисловість неконкурентною, а її продукцію дорогою.А значить, США намагатимуться зруйнувати цю усталену систему і замінити її новою.Якою? Системою дешевого долара, щоб знову відвоювати втрачені ринки, використовуючи долар вже для просування власних товарів, а не як джерело дешевого імпорту.Таким чином, економічні зміни, зміни балансу сил (мова про зростання Китаю) тягнуть за собою і якісні зміни економічної системи, правил тощо.У цьому випадку доля визначила кінець долара таким, яким ми його знаємо зараз.На графіку — доля КНР в світовому ВВП.

Ресурсна угода України та СШАНещодавно влада США оголосила про «зниження оцінки» наданої Києву допомоги — з 300 до 100 мільярдів доларів. Однак варто відразу зазначити: це не жест доброї волі, а лише його ілюзія. Насправді загальна сума реальної підтримки не перевищує 120 мільярдів доларів — і в цьому практично немає сумнівів.Тим не менш, команда Дональда Трампа намагається представити це коригування як акт благородства. Але навіть якщо залишити осторонь питання сум, набагато цікавіше вдивитися в саме вживання слова, яке виявляє масу протиріч.США заявили, що «знизили оцінку боргу України» з 300 до 100 мільярдів. Але що взагалі означає «знизити оцінку»? Оцінка або вірна, або помилкова. Якщо вона змінилася на 200 мільярдів, це говорить про грубі прорахунки, а не про милосердя. Однак такі вражаючі арифметичні фокуси американських скарбників мало кого хвилюють — увага прикута до суті угоди.У меморандумі між Україною та США був прописаний лише ескіз майбутньої угоди. Згідно з його умовами, Америка не стане безпосередньо інвестувати в спільний з Україною фонд з видобутку корисних копалин.Замість цього США оформили «допомогу» на 100 мільярдів доларів — допомогу, яка, насправді, виявилася майже повністю безкоштовною для Вашингтона. За словами держсекретаря Ентоні Блінкена, 90% військової допомоги Україні фактично залишалися в самих США, перетворюючись на контракти для американської оборони.Іншими словами, навіть якщо Україна офіційно залишиться винна 100 мільярдів доларів, США на кожному переданому Києву доларі зароблять півтора: близько 100 мільярдів через ресурсну угоду і ще 50-60 мільярдів — через виконання військових замовлень для ЗСУ.Набагато важливіше, що договір про корисні копалини дозволяє Штатам обійти норми української Конституції. Формально надра України належать народу і не підлягають продажу. Але на практиці США отримують до них доступ, не купуючи активи безпосередньо.Замість покупки створюється спільний фонд, в який Україна вносить капітал і бере на себе всі витрати. При цьому весь прибуток від розробки корисних копалин йде США.Таким чином, американські компанії не купують українські активи офіційно — але фактично весь прибуток від їхньої діяльності перетікає за океан. Формально Конституція не порушена, але суть залишається колишньою: багатства України переходять у розпорядження США.🌟 EconomichnijVisnik

🇮🇳🇵🇰Індо-пакистанський конфлікт та боротьба за ринки в рамках китайського та американського інвестиційних проєктів Зараз ми спостерігаємо схід сонця індо-пакистаньских протиріч, які знов дають про себе знати широкій спільноті після паузи. Говорячи ширше, це протиріччя не між Індією та Пакистаном, і навіть не між Індією та Китаєм, а між Китаєм та США.Пакистан є частиною китайського проекту «Один пояс, один шлях», який прямо загрожує аналогічному американському проекту, «PGI», важливою частиною якого є Індія.Ініціатива великої сімки, «Партнерство для глобальної інфраструктури та інвестицій», на англійській «PGI», спеціальна програма, створена США та іншими членами G7 для протидії Китаю.Індія в цьому проекті існує як противагу Китаю. США планомірно додають ваги (інвестиції) на індійську чашу ваг, борючись таким чином з КНР.Пакистан натомість тяжіє до китайського «Один пояс, один шлях». Тут і сховане зерно протиріччя. Таким чином, зіткнення Індії та Пакистану — це регіональний конфлікт американського бізнесу під прапорами своєї інвестиційної програми «PGI», і китайських суперолігархів, які ведуть експансію через проект «Один пояс, один шлях».Спостережуване загострення не є чимось незвичайним і несподіваним. Чому? Оскільки це в першу чергу протистояння китайських і американських корпоративних гігантів, а також їх молодших партнерів, з початком торгових воєн між ними, починаються цілком реальні війни.Це посилення економічного протистояння виливається у зростання націоналізму та міжнаціональної ненависті, що у випадку Пакистану та Індії, які є китайським та американським союзниками, підігрівається тліючим територіальним конфліктом з середини минулого століття, що йде корінням у далеке минуле.І ось, на початку весни, 22 квітня, відбувається теракт проти мирних індійських громадян, в якому, природно, звинуватили Ісламабад. Хоча, хто насправді вчинив цей теракт, пакистанські радикали «під заказ» Ісламабаду, чи провокатори — не має значення. Після багатьох років ворожнечі неможливо розібрати, хто почав першим, це й не має значення. Коріння даного конфлікту полягає в приналежності цих країн до конкуруючих економічних блоків.Теракт лише послужив приводом для ескалації між Пакистаном та Індією, причиною якого став не даний конкретний теракт, а посилення конкуренції та торговельні війни.За Індією стоїть американська корпоратократія, за Пакистаном китайські «партійні бізнесмени», які зіткнулися в битві за місце під сонцем. Тому битися будуть не на життя, а на смерть. А значить, керований цією боротьбою США і КНР, індо-пакистанський конфлікт має ту саму природу і суть, і очікувати затухання не варто, тим більше, що вже полетіли кулі.🌟 EconomichnijVisnik

💵Темпи залучення боргу США сповільнилися, але резерви Казначейства вичерпуютьсяЗ приходом Трампа США скоротили чисте розміщення боргових зобов'язань, що значно скоротило дефіцит бюджету. Причин уповільнення темпів залучення боргу дві.Перша — падіння попиту на американські трежріс, друга — цілеспрямована робота уряду щодо призупинення розкручування боргової бульбашки. Сюди можна віднести і агресивні торговельні війни, через які і впав попит на трежеріс.Скорочення відбувається стрімко:◽️За січень чисті розміщення склали 238 млрд доларів, у лютому близько нуля, а в березні Мінфін США вийшов у чисте погашення на 41.5 млрд дол.◽️На даний момент темпи річних чистих розміщень знизилися приблизно на 1 трлн дол р/р. У березні-травні 2024 року було 2,7 трлн, зараз 1,65 трлн.Радикальне зниження запозичень призвело до «осушення» резервів: у жовтні 2024 сума резервів Мінфіну становила 885 млрд дол, зараз 406 млрд.Уповільнення темпів залучення боргу призвело до розвантаження бюджету, де вагому частку займали саме виплати за боргами. Це дозволило значно скоротити бюджетний дефіцит до 84 млрд дол у березні (у березні 2024 року було 236.5 млрд).Тим не менш, незважаючи на поліпшення показників бюджету, незабаром фінансова система США може зазнати шторму.Соціальні витрати та борги США раніше фінансувалися за рахунок залучення коштів через трежеріс. Соціалка становить до 70% витрат бюджету. Зменшення припливу коштів через 2-4 місяці призведе до виснаження резервів, якщо ситуація не зміниться.Тоді фінансувати роздуті соціальні витрати буде нічим. Крім того, більше половини рефінансування боргу в США відбувається у перші 1-2 роки. Враховуючи те, що ще при Байдені США набрали багато нових боргів (а темпи їх залучення тільки зростали), платити їх доведеться вже Трампу, що можливо тільки в тому випадку, якщо США почнуть залучати ще більше коштів через казначе.Але Трамп на це не піде, тому що це суперечить його політиці. Як ми бачимо, тенденція зворотна, США скорочують розміщення боргів. Тому перед адміністраціями стоїть складне завдання — утримувати хитку конструкцію американських витрат. Якщо Трамп продовжуватиме відлякувати інвесторів, це завдання стане нездійсненним, і почнеться стрімке скорочення соціальних витрат.Трамп на виступі в Конгресі в березні заявляв про «необхідність» скорочення соціалки. Тож це і буде відбуватися: уповільнення темпів зростання боргу, скорочення боргу, відповідне скорочення соціальних витрат, а зекономлені гроші підуть на програму по зниженню податків та стимулювання виробництва. Однак не виключені компроміси та відступ від нинішньої агресивної політики, щоб уникнути дефолту та поступово знижувати витрати.🌟 EconomichnijVisnik

📉💸Економіка ЄС застрягла в і стагнує з 2021 рокуПоказники промислового виробництва на даний момент або майже не змінилися, або відрізняються в гіршу сторону.Так, індекс промислового виробництва до 2021 року в ЄС становить 99,2.За три роки виробництво не тільки не зросло, але й скоротилося, на тлі подорожчання цін на нафту і газ.Дешеві російські енергоресурси були одним з трьох стовпів європейської економіки, ємної і з високим споживанням енергії. Тепер цей стовп зруйнований, а європейські товари програють конкуренцію китайським товарам за ціною. Китай має доступ до дешевої нафти і газу, в тому числі з РФ, крім того, ціна робочої сили в КНР значно нижча, ніж в Європі, що сильно давить на експортооріноовану економіку ЄС. Це вилилося в наступні показники:◽️динаміка зростання (або спаду) по ЄС:зростання виробництва на 1,0% м/м (дані за лютий), мінус 0,1% за півроку і зростання на 0,1% р/р. На даний момент тенденція позитивна, зростання на 1 п.п. після тривалого застою, але дані все одно дуже слабкі. Зростання за місяць випереджає річний темп, що може бути пов'язано з очікуванням тарифів і накопиченням запасів. Буде зрозуміло, коли вийдуть дані за березень-квітень.Дані та динаміка виробництва за великими країнами:🔘Франція +0,7% м/м, -0,3% р/р і +1,0 до 2021 року;🔘Німеччина -0,9% м/м, -3,7% р/р і -8,8% за три роки;🔘Іспанія +0,9% м/м, -1,7% р/р і +1,3% до 2021 року за три роки;🔘Італія -0,9% м/м, -2,7% р/р і -6,9% за три роки.Для малих країн дані схожі, ось винятки. Ірландія (20,1%), Греція (+8,4%) і Данія (+26,5%) зросли за три роки досить значно, показуючи кращу динаміку.В цілому ж для великих економік і ЄС, дані за трирічний період погані, економіка знаходиться в стагнації. Зростання в останні місяці обумовлене пом'якшенням монетарної політики після охолодження інфляції. Також ціни на газ протягом тривалого періоду часу були на низьких значеннях порівняно з останніми роками, в основному через теплу погоду і ослаблення попиту.ЄЦБ продовжить знижувати ставку, щоб влити гроші в економіку для відновлення і під майбутні інвестиції на сотні мільярдів євро.Тим не менш, для залучення боргу є багато проблем, серед яких: відсутність єдності щодо формату боргу — чи буде це загальний борг ЄС (але як тоді розділити плату і як витрачати гроші?) або окремих країн (в такому, постраждає планування); втрата експортних доходів у разі введення бар'єрних мит. Про все це наступного разу.🌟 EconomichnijVisnik

🇪🇺Фіскальний допінг Європи, або що буде зі ставкою ЄЦБ?Європейський центральний банк знизив процентну ставку запозичень на 0,25%, що було очікувано.На ЄС сильно тисне торговельна війна, що спалахнула, і криза, яка триває вже третій рік.Прийняте рішення щодо ставки для європейської економіки було необхідним, щоб стимулювати кредитування стагнаційної промисловості.Однак це лише початок, за даними LSG, шанс на зниження ставки на наступному засіданні 75%, до кінця року за прогнозами ставка буде знижена на 65 базових пунктів.Безсумнівно, ЄЦБ продовжить знижувати ставки, нехтуючи ризиками інфляції навіть на тлі торгових воєн, а борги Європи зростатимуть, оскільки грошей від торгових воєн більше не стає, подібно до того, як від гарячих воєн не стає більше людей.Але їх, гроші, десь треба брати, враховуючи серйозну економічну кризу і загрозу Нової Великої рецесії.Стан європейської економіки жалюгідний — так, індекс промислового виробництва в лютому 25 до 2021 року склав 97,2, для окремих країн він впав набагато значно: Німеччина (91,2), Бельгія (91,5), Італія (93,1), Угорщина (92,9).У такому скрутному становищі, коли виробнича потужність зменшилася, дешеві енергоресурси з Росії стали недоступними, щоб переозброїтися і витримати торговельну війну, знадобиться багато ресурсів.У Європі дозріло покоління нових, правих політиків, готових вирвати ці ресурси з кров'ю і принести в жертву соціалку, європейський рівень життя і натиснути на кредитний важіль.Деякі такі політики вже при владі, як Мелоні, один з таких також прийшов до Німеччини, це Фрідріх Мерц. Він зламав «борговий гальмо» і намітив інвестиційний план на 500 мільярдів євро, загальні ж витрати коаліції складуть 900 мільярдів євро за 10 років.Під ці масштабні плани планерам хотілося б отримати гроші, і дешевше. Тим більше, що навіть цих, космічних для ЄС на цей момент, 800 млрд євро впродовж 10 років недостатньо. Тому Європейський ЦБ продовжить знижувати ставки, знижуючи вартість боргу, нехтуючи своєю, на словах, нетерпимістю до інфляції.Тим не менш, незважаючи на неминучість циклу пом'якшення монетарної політики, ЄС поки не може залучити необхідну кількість коштів через роз'єднаність і слабкість. Згідно з підрахунками Маріо Драгі, Європі необхідно 800 млрд євро інвестицій на рік, а не на 10 років, щоб не безнадійно не відстати від гонки ж КНР та США.Про це буде окремий текст.🌟 EconomichnijVisnik

Міграційний експерт Гайдуцький два дні тому сказав дуже важливу, хоч і просту річ — «щоб українці повернулися з Німеччини, їх зарплату в Україні потрібно збільшити в чотири рази».Ця цитата вказує на очевидні проблеми, вирішення яких, до речі, для широких верств населення зовсім не очевидне.Показово і те, що, за оцінкою Гайдуцького, більшість тих людей, які повернуться в Україну, будуть представлені пенсіонерами і безробітними.Те, що вони повернуться — для них необхідність. І тому вони готові повернутися в рідний край, оскільки трохи грошей краще, ніж їх відсутність.В Україні продуктивність праці одна з найманих у Європі. Це означає тількі одне — мало виробляєш, мало отримуєш. Тобто низька продуктивність = низький дохід на людину.Через низьку продуктивність люди в Україні працюють на 4 або навіть 6 годин більше, ніж у Німеччині, але отримують в рази менше.Таким чином, більшості матеріально невигідно повертатися, багатьох ця можливість не приваблює.Щоб вирішити проблему повернення українців, треба вирішити економічні проблеми, що переслідують Україну з самого початку.Українці, що поїхали та змогли порівняти положення речей у себе в дома та в Європі не без підстав вважають за краще отримувати в рази більшу європейську зарплату, ніж бути частиною чергового рекорду з експорту яблук або збору кукурудзи, умовно.На питання «що робити?» Відповідь проста — треба дивитися на тих, у кого вийшло, на Німеччину, наприклад.Про це я планую зробити окремий пост з деякими міркуваннями.🌟 EconomichnijVisnik

Перевиробництво, зростання боргів і криза нерухомості — все про КитайКолись давно я описував, в серії з 4х текстів, китайську кризу. Зводячи до суті те невелике дослідження: на тлі демографічного буму та припливу західних інвестицій зростала економіка Китаю, особливо бурхливо будівельний сектор, разом із боргами. При нинішньому уповільненні зростання і падінні прибутку, а також продовженні масової забудови, 25% ВВП КНР, а саме стільки важить будівельний сектор, ризикує впасти в рецесію і потягнути за собою всю економіку.Основною причиною накопичення боргів стало те, що доходи населення зростали меншими темпами, ніж нові квартали.Тож в цьому тексті ми розберемо борг Китаю та темпи його зростання.За останні 5 років державний борг Китаю до ВВП зріс більш ніж на 158% і на 283% з 2008 року.Китайський держборг (борг до ВВП): 28% у 2008 році, 36% у 2013 році, 53% у 2017 році, 50% у 2019 році і ось вже 79,4% ВВП.Саме після 2008 року відбувається різкий стрибок зростання держборгу, коли китайська партійна номенклатура почала спроби стимулювання економічного зростання, яке знижувалося із року в рік за деякими винятками.Я вже писав, що криза 2008 року є передвісником і фактичним початком деглобалізації, скорочення світової торгівлі та інвестицій, від чого сильно постраждав Китай.Для підтримки економіки уряд вдався до нарощування боргу шляхом розміщення облігацій, який мав подвійну функцію — забезпечення вливань в економіку та підтримку фінансового сектору через ринки капіталу. Так, основними власниками боргу місцевої влади є китайські банки — 80%, нефінансовий сектор 10% і всього 10% нерезиденти, тобто 90% — це внутрішній борг.Борг місцевої влади має частку в 34% від загального державного боргу.Найбільші власники державного боргу (консолідований державний борг) Китаю: нерезиденти — 25%, Центральний банк Китаю — 30%, китайські банки — 25% і нефінансовий сектор КНР — 20%, 3/4 боргу належить внутрішнім інвесторам.Тобто, випуском облігацій влада намагалася вбити двох зайців: і платити відсотки власникам боргу, і фінансувати програми стимулювання одночасно. Так, банки отримують гроші для кредитування, а уряд кошти для фінансування проектів.Але все ж таки, вбити двох зайців одним пострілом не вийшло: фіскальний важіль, нарощування державного боргу та заходи щодо стимулювання економіки не можуть врятувати Китай від дефляційної спіралі та уповільнення темпів зростання на тлі перевиробництва та скорочення світової торгівлі.Жоден фінансовий важіль не може врятувати від ринкової циклічності. Тенденція до протекціонізму з 2008 року тільки набирає обертів. Нова торгова війна неминуче призведе до стагнації економіки з великими ризиками для подальшого розвитку на тлі скорочення населення.Економічна міць Китаю будується на вільній торгівлі та великих обсягах експорту. Торговельні війни та тарифи и безпосередньо збоку США відріжуть Китай від великого ринку збуту. За рахунок експортних надходжень Китай фінансує свої незліченні проєкти, в т.ч. по врятуванню крупних компаній від боргового ярма, в яке вони потрапили.Торгові війни відріжуть і значні експортні надходження.🌟 EconomichnijVisnik

Перевернути торгові відносин з ніг на голову, або діалектика розвитку США Завдяки тарифам, спочатку накладеним та потім скасованим, США давлять на своїх союзників, щоб вибити своїм компаніям преференції, ущемляючи при цьому ринок союзників.На красномовному графіку, що вище, відображене світове промислове виробництво, де Китай є безперечним лідером, маючи показник вдвічі більший за США.Але не тількі він є конкурентом США, ЄС також є таким, на ринку так чи інакше царює конкуренція.Тож, Європу розглядають як жертву для американської промисловості, яка допоможе і боротьбі з КНР та відродженню промисловості США.Ця жертва полягає в тому, за задумом адміністрації в Вашингтоні, щоб переманити європейські компанії до США, паралельно підтримувати свої та завдяки цьому взяти першість у передових технологій, впровадити їх у виробництво та перетворити Європу на ринок збуту, закидавши її американськими товарами та навʼязати залежність, безпосередню.Як це робить Китай, коли хвиля дешевої продукції змиває усю конкуренцію та захоплює монополію над ринком, разом з цим знищуючи конкурентів.В цьому плані, США хочуть компенсувати відкат від моделі, від якої вони відійшли у 1971-1975 році, коли скасували золотий стандарт та почали виводити виробництва в Китай.Тоді США були світовою фабрикою і рушієм глобалізації, бо для нарощування могутності ця фабрика повинна продавати більше товарів, що і забезпечує глобалізація.Зараз такою фабрикою є Китай. Відповідно, щоб протистояти економічному наступу КНР, Америка повинна мати для цього інструмент.Який? Якщо битва йде на мечах, кумедно та дурно було б взяти в руки айфон або мікрочип.Як то кажуть, «клин клином вибивають». Тож, вертаючись до наведеного графіку, США будуть мобілізовувати ресурси (за рахунок зменшення рівня життя громадян, фіскальних та кредитних стимулів, що також ляже на плечі населення) та створювати свій «економічний меч».Тобто переходити від моделі економічних відносин, коли США отримують товари за фіатні гроші, що діє зараз, до моделі, коли США отримують іноземну валюти за свої товари.Зараз з США йде відтік грошей через імпорт, і значна їх частина йде в Китаї, що фактично підтримує китайську економіку й до того призводить до зростання американського боргу.Це привезло до того, що за період дії цієї моделі Китай виріс в рівного конкурента США.І так як тількі американського ринку недостатньо для розбудови конкурентної промисловості, США необхідні іноземні.Це ЄС, Японія, Корея, Індія та інші союзнику, які США розробляють як опору американській глобальній фабриці.У Китаю така опора є — його ТНК захопили ринки Африки, на білішій частині Азії домінує китайський капітал, він же з кожним роком все глибше проникає в Європу.США також необхідні такі ринки. А тарифи вже необхідні для того, щоб знищити промисловість залежних від США країн, а потім зайти на їх ринки.Наскільки це важливо та актуально, показує наведена картинка, яку я вже не вперше згадаю. Причому, графік цей відображає номінальні показники. Тобто, якщо б автори рахували показник по ПКС, відрив Китаю був космічним та він би закрив усі інші країни.Про майбутнє Європи в цьому контексті планує окремий текст.🌟 EconomichnijVisnik