Той самий Бабіч

Серпень для мене за відчуттями завжди був дуже подібним до неділі. Радше навіть до недільного пообіддя — ніби ще вихідний, але понеділок уже неминуче наближається. Я навіть не ставлю собі питання, чому саме так, відповідь максимально очевидна — шкільні роки псують нам світосприйняття в багатьох аспектах )Але, тим не менше, серпень я чомусь дуже люблю. Не в останню чергу через те, що у мене цього місяця день народження, і початок місяця завжди був повʼязаний з очікуванням того самого дня, з такою собі приємною тривогою — що ж цього року подарують, хто привітає, як погуляєм з друзяками?З того наївного часу минув не один рік, багато чого змінилося, але ця любов до серпня усе ще лишається. Якось так склалося, що дуже багато серпневих спогадів з дитинства та юности дуже міцно вплелися в мене: палюче сонце, що повільно поступається вже дійсно холодній тіні, останні риболовлі з ночівлею, коли ти вже тулишся поближче до вогнища, та й береш вже якусь кофтину, незважаючи на денну спеку. Ще й метеоритні дощі, на які ми ходили дивитися, особливо коли вони припадали саме на мій день народження.І ось це саме тягуче відчуття, що серпень — неділя літа. Особливо друга його половина. Ще трошки — й почнеться знову рутина, тим не менш, сповнена чимось новим. І, можливо саме тому, в серпні ми все частіше тішилися тому, як повільно сідає сонце, повільно й глибоко вдихали гаряче повітря, і не поспішали, незважаючи на юну гарячу кров.Так, ніби тодішні серпні дражнили нас, показуючи, яким може бути життя, якого варто прагнути — повільне, неспішне, коли ти можеш повільно вдихати гаряче повітря, мружачись до жовтогарячого вечірнього сонця, і насолоджуючись кожною секундою, бо їх, цих секунд, усе менше й менше.Люблю я серпень.

Незамовлений Гепі МілДоброго ранку, котики! Сьогодні п'ятниця, а отже прийшов час Незамовленого Гепі Мілу. Раніше у нас в сім'ї була традиція щоп'ятниці замовляти нашим дітям по Гепі Мілу, після чого ми сідали поряд та дивилися разом кіно чи мультик. І так відбувалося щотижня. До 24.02.22. Сьогодні ми уже знову можемо замовляти Гепі Міли, проте понад 500 дітей, що загинули від рук російських загарбників, уже не матимуть такої можливости ніколи. Ми ж з вами можемо вшанувати їхню пам'ять, допомігши тим дітям, що потребують допомоги тут і зараз.За минулий тиждень ми разом з вами зібрали 8 540 гривень, згуртувавши таким чином 61 добродія, а від початку року ми разом з вами зібрали та передали уже 246 820 гривень!#НезамовленийГепіМіл — це один внесок від однієї людини. 140 гривень — це вартість одного Гепі Мілу. Не 200, не 500, не 10000. Рівно 140. Зібрані протягом тижня кошти я передаю до чернівецького дитячого центру "Мрія Марти" (Місто Добра).Дякую вам, котики.💖 Подарували Гепі Міл? Поставте серденько та поширте сей допис.***🔗 Банка "Незамовлений Гепі Міл"💳 5375411204247873

Доброго ранку, котики! Що ж, наш збір на авто для 65-ї ОМБр нарешті завершено! Цього разу збір тривав понад два місяці.Я хочу особисто подякувати усім вам, хто долучилися до цього збору бодай однією гривнею, ваша допомога неоціненна. Взагалі, я не втомлюся наголошувати, що в коштозборах важливо не те, наскільки велику суму ви закидаєте, а скільки людей це робить одночасно з вами. Нажаль, актив серед підписників дещо нижчий, аніж мені того хотілося б. Уявіть, аби щоразу, як я дописую про збір, кожен з тої тисячі переглядів закидав бодай 5-10 грн. Це було б 5-10 тисяч! Однак це залишається поки недосяжною мрією, і найбільший відгук знаходять дописи з дебільними жартами. Ну та шо ж. Таке життя.Я обіцяв собі, у хвилини відчаю, що цей збір буде останнім. Все. Крапка. Більше ні разу. Але я розумію, що не маю жодного права опускати руки, тому доведеться знову й знову лупати сю скалу, знову вигадувати забави, шукати кошти усіма правдами й неправдами, аби закрити черговий збір якомога швидше.Але я обіцяю вам, що ви першими дізнаєтесь, що якийсь збір став останнім. Бо одного разу я таки не витримаю, і видалю канал. Я не бачу сенсу його вести без того, аби він приносив користь. Тому одного разу поклик безодні точно буде сильнішим за мене.А до того — буду з вами.

Ну та шо вже, привіт, котики! Сьогодні четвер, а значить — #день_кукухи на каналі, день, коли ми говоримо про все, що з нами сталося хорошого, поганого, сумного та веселого, шукаємо підтримки та підтримуємо один одного.Оце я мощно, канєшно, проїбав календар. Шо, в прицнипі, може вам вказувати на мій стан кукухи. В позитивну сторону, ясне діло. Бо так нравиться на новій роботі, шо прямо не хочеться, аби тиждень кінчавсь.Ну, жарти жартами, але буде тут і цікаво, і гаряченько, бо кодобаза тут далека від ваших вилизаних 19-х реактів з зюстандами, тут хардкор, моноліт і вічна міграція з попереднього стеку. Але це й круто, бо постійно треба буде вирішувати дійсно нетривіальні задачі, а не отето всьо. Скучив за таким двіжом, відверто.А, ще прийняв рішення трохи прижатися з бухлішком, бо шось стало схоже на побутовий алкоголізм. Бо навіть якшо це раз на тиждень, але щотижня, то це вже тоже така собі залежність. А зважаючи, шо я реально стягую в одне рило покласти півторашку віскі, то це ше й дуже дорога розвага. Так шо найближчим часом на нічні вистави не розраховуйте, стане з вас.Мав тут пару цікавих розмов, шось потихеньку буде і з ютубом, і з новими обріями для блогу. Можу дати підказку — співбесіди будуть уже дуже скоро, і вам однозначно сподобається.А ще я вчора пройшов ACII і почав AC:Brotherhood. Треба глянути, але по ходу, у мене на XBOX немає тільки першого й останнього асасіна. Так шо попереду всі інші, вигорять, так хоч від розваги, а не від роботи.З трошки сумного — усвідомлення того, шо ми збір на авто для 65-ї ОМБр мучаємо вже більш як два місяці, і мене це прямо дуже сильно засмучує. Бо вас тут дуже багато, і навіть по пару гривень від кожного рішало б купу питань. А так доводиться ото засмучуватися і випрошувать. А мені не нравиця випрошувать. Ну та й таке. Всім запізнілий цьом в лобіка.

Одним з найпопулярніших питань в контекті моєї зміни роботи стало "А як то так, шо ти ото з цілого архітекта знову ідеш в якіто позорні синьйори?".Відповідь дуже проста, але поясню я її складно. Так от, почнемо з того, що я не сприймаю ані тех-, тім-ліда чи того ж архітекта як окрему позицію, як окрему кар'єрну сходинку, після якої немає вороття. Натомість я розглядає це як ролі, які годен чи не годен виконувати досвідчений розробник. Ба більше, я навіть синьйора розглядаю як роль, а от позиція — це, власне, розробник як такий.От саме через те, що я не вважаю те саме архітекторство якоюсь супер окремою частиною мого професійного шляху, я й не відчував абсолютно ніякого дискомфорту, переходячи назад до звання старшого розробника. Більше того, я свідомо шукав саме таку вакансію. Зі сторони, звичайно, це може виглядати дивно, бо це ж типу (обожеякийпозор) стрибок назад!Але, насправді, ні. Моя кар'єра продовжила свій шлях, ніяких відкатів, крутих поворотів чи ще яких топографічних викрутасів не сталося. Я спробував свої сили в ролі архітекта — я не стягнув виконувати цю роль, з ряду причин.З іншої сторони я навчився дуже багатьох речей, які однозначно допоможуть мені в подальшому розвитку, і які я із завзяттям буду нести ці знання в маси. Так, чекайте на проповіді щодо того, що джунам потрібні навички системного дизайну та знання патернів.Також я вкотре переконався, що мій досвід найкраще розкривається саме в царині практичного застосування, тому мені потрібно постійно бути ближчим до землі, себто до коду, аби бути таким крутяцьким фахівцем, яким я і є.Кар'єрний шлях розробника насправді не лінійний, а може бути доволі собі кучерявим з несподіваними поворотами та дивовижними відкриттями. Ми маємо прагнути бути найкращими фахівцями в першу чергу, а вже потім звертати увагу, як тебе там називають. Наша справжня цінність в нашому досвіді.А, ну і, звичайно ж, важливо визнавати, якщо ти не стягуєш. Не можеш срать — не мучай жопу, як казав один мій знайомий з далекої юности. В моєму випадку ми разом з компанією з усіх сил старалися, пробували, тужились, але врешті решт, усім стало очевидно, що архітект з мене, як із дупи чобіт.І, хай би яким не було важким рішення, я вважаю, що воно було вірним, і буде на користь усім учасникам процесу: попередній проєкт спробує заново з новою жертвою, нинішній продукт отримає чудового, неймовірного, надзвичайного та дивовижно професійного фахівця в моєму лиці, а я буду робити те, що люблю більше усього — писати найкращий у світі код і сваритися на те, шо "який дурак це написав?! А, це я місяць тому. Ок".Тут пасує якийсь висновок, тіко його у мене немає, тому — роботу добре робіте, недобре не робіте, вчіться, не морочте собі те, шо не морочиться, старайтеся винести корисний досвід навіть з того, від чого вам дихать не хочеться. І буде вам багато щастя, радости, срібла й злата, і діточок, як на небі зірочок.

Доброго ранку, котики! Сьогодні четвер, а значить — #день_кукухи на каналі, день, коли ми говоримо про все, що з нами сталося хорошого, поганого, сумного та веселого, шукаємо підтримки та підтримуємо один одного.Кукуха моя цього тижня виписувала фігури не гірші, аніж за льотчика-випробувальника. Почну з умовно неприємного, усі ті поїздки в ТЦК ні до чого не привеои, мало того, мені, як виявилось, треба в геть інший районний ТЦК, та ще й доробити певні документи. Нічого такого, я так само не планую змінювати рід діяльности, просто ця епопея трохи затягнеться в часі. Тож поки про це оновлень не буде, це не той серіял, яким хочеться ділитися на постійній основі. Потім все оповім.А тепер до хорошого — я підписав один дуже важливий для мене документ. По факту я підписав їх більше, звичайно, і всі вони важливі, аде більшість із них закривала, так би мовити, попередню главу, а от той один — відкриває. По факту, я пробув в статусі ненайнятого шось години з півтори — від завершення останнього робочого дня до підписання нового гіг контракту. Та й таке. Поки не буду розповідати деталі, чекаю, поки приїдуть усе приладдя й подарунки від нової компанії, тоді влаштую фотосесію і все розкажу.Ще зрозумів для себе кілька важливих речей. По перше, я зазвичай дуже близько до серця сприймаю усілякі неприємні речі, і потім тиждень в голові накручую себе. Аби того позбутись, вирішив суттєво обмежити взаємодію, як мінімум, із смартфоном, аби позбутися дум-скролингу, і навіть подумую над тим, щоб придбати звичайну дзвонилку для звʼязку. А для того, аби в голову не лізо постійно дурне, то, певна річ, треба її зайняти чимось іншим, вірно? Тому буду пописувати на усілякі технічні теми й далі, й дуже сподіваюсь цими вихідними записати нове відео для каналу.А, я вже казав, що передивляюсь Хауса? І ще граю в другого Асасіна. Еціо топ.Так й таке. А як минув ваш тиждень, які висновки прийшли на думку вам?