Одним з найпопулярніших питань в контекті моєї зміни роботи стало "А як то так, шо ти ото з цілого архітекта знову ідеш в якіто позорні синьйори?".Відповідь дуже проста, але поясню я її складно. Так от, почнемо з того, що я не сприймаю ані тех-, тім-ліда чи того ж архітекта як окрему позицію, як окрему кар'єрну сходинку, після якої немає вороття. Натомість я розглядає це як ролі, які годен чи не годен виконувати досвідчений розробник. Ба більше, я навіть синьйора розглядаю як роль, а от позиція — це, власне, розробник як такий.От саме через те, що я не вважаю те саме архітекторство якоюсь супер окремою частиною мого професійного шляху, я й не відчував абсолютно ніякого дискомфорту, переходячи назад до звання старшого розробника. Більше того, я свідомо шукав саме таку вакансію. Зі сторони, звичайно, це може виглядати дивно, бо це ж типу (обожеякийпозор) стрибок назад!Але, насправді, ні. Моя кар'єра продовжила свій шлях, ніяких відкатів, крутих поворотів чи ще яких топографічних викрутасів не сталося. Я спробував свої сили в ролі архітекта — я не стягнув виконувати цю роль, з ряду причин.З іншої сторони я навчився дуже багатьох речей, які однозначно допоможуть мені в подальшому розвитку, і які я із завзяттям буду нести ці знання в маси. Так, чекайте на проповіді щодо того, що джунам потрібні навички системного дизайну та знання патернів.Також я вкотре переконався, що мій досвід найкраще розкривається саме в царині практичного застосування, тому мені потрібно постійно бути ближчим до землі, себто до коду, аби бути таким крутяцьким фахівцем, яким я і є.Кар'єрний шлях розробника насправді не лінійний, а може бути доволі собі кучерявим з несподіваними поворотами та дивовижними відкриттями. Ми маємо прагнути бути найкращими фахівцями в першу чергу, а вже потім звертати увагу, як тебе там називають. Наша справжня цінність в нашому досвіді.А, ну і, звичайно ж, важливо визнавати, якщо ти не стягуєш. Не можеш срать — не мучай жопу, як казав один мій знайомий з далекої юности. В моєму випадку ми разом з компанією з усіх сил старалися, пробували, тужились, але врешті решт, усім стало очевидно, що архітект з мене, як із дупи чобіт.І, хай би яким не було важким рішення, я вважаю, що воно було вірним, і буде на користь усім учасникам процесу: попередній проєкт спробує заново з новою жертвою, нинішній продукт отримає чудового, неймовірного, надзвичайного та дивовижно професійного фахівця в моєму лиці, а я буду робити те, що люблю більше усього — писати найкращий у світі код і сваритися на те, шо "який дурак це написав?! А, це я місяць тому. Ок".Тут пасує якийсь висновок, тіко його у мене немає, тому — роботу добре робіте, недобре не робіте, вчіться, не морочте собі те, шо не морочиться, старайтеся винести корисний досвід навіть з того, від чого вам дихать не хочеться. І буде вам багато щастя, радости, срібла й злата, і діточок, як на небі зірочок.