Привіт! Один із фрагментів цієї історії - відрахування у 2015 році з Київського університету ім. Шевченка студентів Володимира Коваля й Івана Кучерявого. Формально їх було відраховано за академічну заборгованість. Та самі хлопці були переконані - їх викинули з університету за розголос фактів корупції з боку адміністрації навчального закладу.Це передісторія, а вся історія триває дотепер. В КНУ імені Шевченка роками працює налагоджена система: харчі для студентських їдалень постачають люди, пов'язані родинними зв'язками із керівництвом Центрів харчування навчального закладу. Саме цю систему намагалися викрити Володимир Коваль і Іван Кучерявий. Після їх відрахування учасники схеми "переставили ліжка" - перейменували частину фірм, задіяних у схемі, змінили в них частину керівництва. Однак сам "бордель" від таких перестановок не похитнувся і продовжив справно функціонувати, як і до того.Фірми, пов'язані з керівницями Центрів харчування КНУ №1 і №2, Людмилою Самофаловою та Надією Колесник, працюють під керівництвом їхніх дітей та інших близьких родичів. Ці фірми блискавично виграють тендери, продають лише університету і, окрім постачання "звичайної" їжі, буцімто купують для студентських їдалень навіть червону ікру та філе лосося! Звісно, за завищеними цінами.Як влаштований "сімейний бізнес" в університеті, і які зв'язки між його учасниками - читайте в нашому розслідувані і дивіться на інфографіці
Привіт! Можливо, ви цього не помітили - але минулого тижня у російських пропагандистів сталося ядерне загострення. На цей раз сюжети їхніх погроз були досить вигадливими - адже на "звичайні" погрози ніхто в світі вже не реагує.Наприклад, топ-пропагандистка Маргарита Сімоньян "козирнула" термоядерним ударом над якоюсь частиною Сибіру, від чого має "вирубати" всю електроніку на планеті та всі супутники в космосі. Вона послалася на якихось загадкових фахівців, які буцімто розповіли їй про цей хитрий спосіб позбавити людство смартфонів. Мабуть, ті фахівці мають чудове почуття гумору й вирішили позбиткуватися з невігласки Сімоньян - адже, як пояснив ТЕКСТАМ один висококласний фізик-ядерник, при такому ударі потужність падає з відстанню дуже швидко. Максимум, на що можна вплинути - це на частину Сибіру. "Було б класно, якби вони так зробили", - підсумував наш співрозмовник. Тим часом верховний роспропагандист, Владімір Путін, вирішив піти далі - і сплагіатив сюжет фільму "Не дивися вгору". На своєму улюбленому Валдаї він розводився про останнє випробування ракети "Буревестник", здатної знищувати цілі міські райони. А перед тим, як почати знищувати, ця ракета буцімто може "безкінечно" літати над земною кулею, аж поки не отримає команду: "Атакувати!" Звичайно, кого вона мусить атакувати - секрет, тож боятися і чекати удару з неба мусять усі. Цієї страшилки диктатору виявилося замало - і він розповів про надважку ракету "Сармат", яка ось-ось стане на бойове чергування. Так він закосплеїв сам себе - бо вже розповідав точнісінько таку саму історію минулого року.А для тих, хто вже не вірить ані Путіну, ані Сімоньян, але вірить в усіляку потойбічну чортівню - в хід пустили шамана. І той розповів, як російська ядерна зброя "накриє увесь світ". А тому - потрібні переговори. І мирний договір. Негайно!Так черговий раунд ядерної істерії дійшов до свого логічного завершення - усе це було необхідно лише для того, щоб нагадати: Росії потрібна пауза, їй потрібні переговори. Тим часом десь у коридорі нервово курив і плакав Дмітрій Медвєдєв: цього разу озвучувати ядерні погрози йому не доручили...Чим іще погрожували російські пропагандисти - читайте в нашому свіжому моніторингу російської пропаганди
Привіт! Сьогоднішній матеріал дасть вам змогу краще познайомитися з Джейком Салліваном, радником з нацбезпеки президента США. Але не тільки - завдяки цьому лонгріду ви зрозумієте, як зараз влаштована "кухня" Білого дому щодо надання допомоги Україні і визначення того, як Україна має перемогти Росію."Як дитина 1980-х, "Роккі" і "Червоного світанку", я вірю в борців за свободу та в праве діло; і я вірю, що українці мають таке діло. Я бачив дуже мало конфліктів - можливо, жодного - в епоху після холодної війни... де є чіткий розподіл на хороших і поганих. Зараз ми на боці хороших і маємо багато чого для них зробити". Так каже Джейк Салліван в розмові з американськомим тижневиком The New Yorker.Далі видання вивчає, якою була політика Білого дому перед російським нападом на Україну, і як вони почали імпровізувати після того, як їхні тривоги щодо швидкого падіння Києва не справдилися. Як змінилася ця політика, коли потреби України зростали по мірі розгортання великої війни. Журналісти розкривають, якої лінії дотримується адміністрація Байдена в питанні Україна-НАТО, і чому те, що в Овальному кабінеті вважають значним здобутком для Києва, в Україні викликає лише розчарування.Цей матеріал пояснює, чому США зволікають зі зброєю для України й остерігаються повної перемоги українців. Читайте наш переклад
Привіт! Можливо, ви вже чули нік Tatarigami_UA - та й ми не раз цитували у себе в каналі дописи цього українського офіцера запасу, який робить грамотні огляди з фронту і хороші карти. Сьогодні ж пропонуємо його тред, який, на нашу думку, має велике значення.Останнім часом побільшало розмов та різного роду експертних і не дуже оцінок про те, що росіянам буцімто бракує резервів. Tatarigami каже - це не так, і віра в подібні заяви не тільки не дасть жодної користі, але й може серйозно зашкодити.Він розповідає про те, що бачить розгортання додаткових підрозділів і резервів на різних ділянках фронту:"Ворог залишається грізним і боєздатним, попри всі свої недоліки. Він все ще володіє значними протитанковими можливостями, здатністю розгортати віддалені мінні поля, використовувати баражувальні боєприпаси, підтримувати артилерію і контрбатарейну оборону та продовжувати укріплювати свої оборонні споруди".І додає: "На початку цієї весни... я наголошував, що одним лише контрнаступом цю війну не виграти".Що означає розгортання додаткових військ ворога? Який бойовий потенціал вони мають? Чого прагнуть, що мають на меті? До чого нам готуватися? Читайте докладно
Привіт! Як і обіцяли вчора, розповідаємо про "нашу пісню гарну, нову" - а саме, про діяльність українських сайтів-сміттярок, які знову взялися поширювати тези російської пропаганди. Це звіт про їх діяльність за вересень, а окрім сайтів-сміттярок, які діють на підконтрольній Україні території, ми аналізували також інтернет-видання, які працюють на тимчасово окупованих територіях - 25 тисяч новин і 16 тисяч новин відповідно.Отже, про що вони пишуть? Які наративи поширюють? Розповідаємо тезово:- в Україні шалено зростають податки. Скоро кожен українець заплатить податок від 5 до 100 євро- країни ЄС масово екстрадуватимуть українців призовного віку- мобілізація торкнеться усіх українських жінок- команда Зеленського наживається на тіньовому експорті зерна- ЗСУ обстрілюють мирних мешканців в деокупованих або підконтрольних містах- натомість Росія буде допомагати "новим регіонам" "сотнями трильйонів рублів"- КНДР допомагає Росії, а згодом північні корейці приїдуть відбудовувати Україну (після того, як РФ її захопить)- Росія разом із Китаєм - центр ухвалення доленосних для всього світу рішень, а Євросоюз ось-ось розпадеться.Яким чином маніпулятори та дезінформатори подають ці теми? Який прийом вони використовують для того, аби вони мали більш правдоподібний вигляд? Ми спостерігаємо цей прийом вже кілька років поспіль, відколи почали робити моніторинг маніпулятивних українських та пропагандистських російських новин. Читайте у нашому звіті
Привіт! Сьогодні в нас - хвилинка оптимізму від ексміністра оборони Великої Британії Бена Воллеса. Ми переклали його колонку для видання The Daily Telegraph, назва говорить сама за себе: "Україна перемагає. Тепер завершімо роботу".У цій колонці Воллес критикує людей, які не насмілюються думати про перемогу України, а також песимістів, які вірили у "Київ за три дні", а потім перемкнулися на цьогорічний український контрнаступ, щоб довести, що вони таки праві, і "Україна не зможе". Зможе, каже Бен Воллес."Диванні аналітики не змогли розгледіти в українцях той самий дух, яким ми (британці) були сповнені в 1939 році. Вони не згадали цитату Алана Тьюринга про те, що "Іноді саме люди, про яких ніхто нічого не може уявити, роблять речі, які ніхто не може собі уявити". Вони не зрозуміли, що на війні найціннішим є надія", - пише Воллес.Цю війну можна виграти, і Путін зазнає поразки, каже він. Поки що російський диктатор продовжує хапатися за дві соломинки, які в нього залишилися. Що може зробити Захід, щоб не дати йому за них ухопитися? Як треба діяти, щоб допомогти українцям пустити Путіна на дно? Читайте
Привіт! Минулого тижня російськими пропагандистськими ЗМІ гуляла одна цікава історія. Про те, як російські розвідники, знищивши танк Leopard десь у запорізьких полях, виявили, що весь його екіпаж - буцімто кадрові військові Бундесверу. Зрозуміло, що достовірності в цій історії - нуль. Тоді виникає запитання: навіщо її розповідають? Що в ній є такого, що пропагандисти не соромляться поширювати цю маячню, бо впевнені, що вона "зайде" їхньому стаду?На нашу думку, на цей наратив варто подивитися не так з точки зору журналістських стандартів, як з точки зору психіатрії. Є такий відомий український психіатр Роман Кечур (пошукайте, до речі, цікаві речі розповідає). Він говорить про те, що якщо певна особистість або народ має певну травму, яка не була належним чином опрацьована, то ця особистість - або народ - буде повертатися до цієї травми знову і знову, ходити "по колу", травматизуватися повторно і хоч у такий спосіб черпати й переробляти психічну енергію. Якщо не опрацювати травму і не сказати собі правду про неї - через деякий час усе повториться знову. Особистості - або народу - знову болітиме, тож потрібно буде знову шукати якийсь спосіб полегшити цей біль.Такою травмою цілком очевидно для Росії є Друга світова. Облуда і брехня, союз з агресором, зрада, немислимі втрати, невтолиме горе - а потім знову облуда і брехня, і міф про "велику Перемогу" - замість визнання того простого факту, що без союзників (і, до речі, без українців) цієї перемоги просто не було б.Мабуть, тому сьогодні саме в українських полях спадкоємці Червоної армії буцімто ловлять німців, яких "знову перемагають".Це не єдиний фантомний біль, який не давав спокою пропагандистам - вони продовжують плодити дуже багато наративів про Вірменію, запевняючи самих себе, що "не втратили вплив". Так само, як буцімто "не втратили вплив" в усьому світі, який ледь не одностайно підтримує їхню СВО - читайте в свіжому моніторингу російської пропаганди
Привіт! Чи знаєте ви, скільки всього має вміти українська піхота? Штурми будівель та окопів, робота малими групами, прикриття об'єктів, рейди - і це лише частина. Коли у нас є армія, в якій сотні тисяч добровольців і мобілізованих, годі й сподіватися на те, що піхотинці усе це вмітимуть. Отже, їх треба навчити. Теоретично цим має опікуватися сама армія - але на практиці так не відбувається. Чому? Розповідає Петро Тєстов, керівник навчального центру з тактичної підготовки "Кузня Вільних". Раніше він працював як еколог (і був постійним автором ТЕКСТІВ) - та після початку повномасштабної навали взявся розвивати навчання для бійців ЗСУ."Побутує думка, що нині війна артилерії і дронів, а піхотна тактика - це "порожня трата часу". Не згоден. Бо обороняє позиції піхота. Штурмує - піхота. Закріплюється - піхота. Навчені нами бійці та командири після повернення з фронту дякують - і відразу запрошують до себе знову", - каже Петро.Як працює "Кузня Вільних", звідки залучають інструкторів, які вміння передають і яким коштом покривають витрати - читайте в його розповіді
Привіт! Тут у телеграмі повно каналів, які розповідають про те, де і коли на вулицях українських міст видають повістки. Ми дослідили ці канали, аби з'ясувати, про що і як вони пишуть, якою лексикою послуговуються, і як впливають на психологічний стан підписників. Такі канали існують для міст-мільйонників, обласних центрів і навіть маленьких містечок. Інформація в них одноманітна, але є й специфіка: якщо з каналами великих міст ретельно працюють адміни, відсікаючи різну "шкідливу" інформацію, то канали маленьких населених пунктів модеруються гірше. А отже, їх беруть "на олівець" російські боти - і успішно розміщують там російську пропаганду та дезінформацію.А що ж підписники? Серед них є умовні "патріоти" і "песимісти", але всіх їх об'єднує спільна риса. Очевидно, що на ці канали підписуються люди, які бояться отримати повістку. Послуговуючись цими джерелами інформації, вони ризикують злякатись ще більше. Ми підтвердили це на практиці, поспілкувавшись із одним підписником. Під час нашого спілкування ситуація зненацька перетворилась на анекдотичну.Як в цілому працює ця "пастка страху" - розповідає наш автор Андрій Воєнкомченко
Привіт! Російська пропаганда, спрямована на внутрішню аудиторію, розрахована не просто на цілковитих дурнів. Для того, щоб повірити їй, треба бути ще й повністю сліпим.Це випливає з того, як пропагандисти пишуть про український удар по судноремонтному заводу в Севастополі. Цілковитим дурням вони повідомляють, що влучання ракет по "Севморзаводу" - це успіх російської ППО. Бо, мовляв, ракет летіло 10, а збили аж 7. Про те, що "пакетом" зі Storm Shadow летять ракети-обманки, спрямовані саме на те, щоб "обдурити" й виснажити ППО, дезінформатори чомусь не згадують. А що ж для повністю сліпих? Їм розповідають, що російський ВДК "Мінськ" та підводний човен класу "Ростов-на-Дону" відновлять і поставлять в стрій. Хоча очевидно, що ця казочка може спрацювати лише на тих, хто якось недобачає, в яке страхітливе місиво перетворилися їхні кораблі після нашої атаки. А як бути з тими, хто не вірить в казку? Наприклад, з агресивними? Їм розповідають, що за цю атаку Київ відповість троєкратно і в результаті "здригнеться", що за росіянами "не заіржавіє". Втім, це навіть не погрози військових, міноборони або генштабу РФ - це надії якихось виловлених на вулиці "пересічних росіян". Примарні надії. Та коли не лишається й таких, і вірити у власні сили вже не випадає - починають сподіватися на когось іншого. Наприклад, на "брата Кіма" (який чи то пообіцяв, чи то зовсім не обіцяв Путіну РСЗО, буцімто значно кращі за американські Хаймерси). А також на "брата Ілона", який разом із росіянами (і навіть більше за них) ненавидить і зневажає нинішнього та попереднього американських президентів. "Маск наш, він захистить, не дасть нас обстрілювати" - читається між рядків псевдоЗМІ. Загалом же емоції, якими торгує російська пропаганда, і які вона постійно намагається "продати" своїй аудиторії, від тижня до тижня стають дедалі більш похмурими. Оцінити всю палітру можна в нашому свіженькому моніторингу
