Ця стаття була написана у відповідь на наш матеріал про те, що що росіяни почали просуватися швидше ціною менших втрат. Для того, щоб не програти у війні, українська армія має завдавати російській як мінімум утричі більше втрат, ніж несе сама. Однак останнім часом це співвідношення почало змінюватися - ми завдаємо їм менших втрат. Чому так?Тому що в українській армії за роки війни накопичилися проблеми, які треба було вирішити "на вчора", і які не вирішені досі. Про це говорить один із наших читачів і дописувачів, аналітик, який у 2022 році став добровольцем і нині командує взводом на Харківському напрямку.Проблеми, про які він говорить, можна розділити на кілька напрямків. Перше: планування операцій та оцінка ефективності. У плануванні офіцери нової формації не можуть знайти спільну мову зі "старою гвардією", а про оцінку бойових операцій в багатьох підрозділах можна тільки мріяти. Друге: недооцінка ворога. Тут - і про масштабування, і про тактики росіян, з яких у нас спочатку сміються, а потім похапцем починають застосовувати. Третє: піар і "прості рішення". Тут про зброю або підходи, які успішні в медіа, але на практиці можуть бути не найкращими.Є також два досить важких напрями: це СЗЧ та відповідальність командирів, а також провал мобілізації і ротація.Автор говорить про ці проблеми зважено, спокійно, показує на сильні та слабкі сторони української армії та пояснює, як можна вдосконалюватись навіть в умовах війни. Рекомендуємо до читання