天麩羅 (Темпура) | УкрТґ

Штучний Інтелект у оборонці. Оборонне українське підприємство «УкрПромМілТех-Дефенс», середа, ранок, розширена нарада. RnD: Ось! Ми розробили! (ставлять на стол єбєйшу приблуду). Маркетинг (підозріло): Шо ето, блєать? RnD: Це така приблуда, яка дуже нужна на фронті! Називається «Безпілотний Окопокопатєль з ШІ»! Маркетинг (підозріло): Це вам хто сказав, шо воно потрібно? Знову дивилися ролікі з Cloude? RnD (з обідой): Ой, одін раз тіко було, тепер кожен ранок вспомінать тре... Директор (перериває): Еееее… А навіщо тут крила? RnD: Бо воно літає. Директор: А тоді навіщо колеса? RnD: Бо воно їздить. Директор: А це шо? RnD: Бойова частина. Маркетинг: Нахєра бойова частина – на окопокопатєлє? RnD: А вдруг під@р. А ми тут же хуууяк. І красівий відос з Мавіка. Директор (колупає приблуду): А шо це? RnD: Це модуль ШІ. Директор: А нахрєна тут модуль ШІ? RnD: Нє, ну можемо його викинути. Маркетинг (збуджено): Альо, який «викинути»! Хай стоїть! RnD: Ну ок. Директор: Знову ж такі - нахрєна він? Маркетинг: Ну зараз у воєнці нічого не продається, якщо у ТТХ не написано «ШІ». Директор: А, ну це аргумент. А це шо? RnD: А це лопата. Маркетинг: Нахєра? RnD: Бляааааааа… Назва «безпілотний окопокопатєль» як би намєкає, нє? Виробництво: Ми це робити не будемо! RnD: Чому? Виробництво: Бо це… Бо це ж пиздець якійсь! Фінансісти: А яка собівартість? RnD: Ну… ну десь мільйон. Фінанси: Скііільки? Чому так дорого? RnD: Але ж там є ШІ! Директор: Але ж він нічого не робить! RnD: Але працюючий ШІ стоїть ще дорожче! Маркетинг: Аргумент. Директор: А якщо викинути лопату – зможемо здешевити? RnD: Але ж… Фінансісти (безапеляційно): Треба здешевити виріб! Маркетинг: Може приберемо крила? RnD (з обідою): Ідіть нахєр! Крила – це конкурентна перевага! Маркетинг: Ми думали що конкурентна перевага – наявність ШІ! RnD: Ну да. Але крила, у відмінності від ШІ, працюють. Директор: Треба, мабуть, запускати у серію. Іначє нафіга нам взагалі RnD? Виробництво (з ужасом): Нєт! Будь ласка! Не треба! Умоляємо! Фінансісти (тихо): Грошей нема. Директор (підозріло): А де гроші? Фінансісти: Гроші витрачені на проєктування попередьої розробки оцих ідіотів (киває на RnD). RnD (сєрдятся): Але ж «Безпілотний під@ровимірювач з донаведенням» був дуже перспективним проєктом! Маркетинг: Але ж він нахєр нікому не потрібен! RnD: Це тому що воєнні не вміють їм користуватися! Директор: Ага. Знову одна і та ж пісня. У виробників – «воєнні не вміють користуватися», а у воєнних – «виробники довбойоби». Здається мені, що це не міняється з часів, коли перша дубіна зламалася об першого мамонта… RnD: Ну корочє ось. Ми розробили, далі їбіться самі. Директор: Ох йопт… (п’є воду, їсть мішкі-сібідішкі). Виробництво: Можна ми підемо? Нам ще під@ровимірювачі збирати… Маркетинг: Бльооо... RnD: А в нас ще так багато ідей! Фінанси: Добре, що на них не вистачить грошей. Директор: Ідіть і працюйте. Завтра нарада – на десять ноль-ноль! І ШІ свій заберіть, будь ласка, очі б мої його не бачили!

Наприкінці квітня вже 40 років ми не просто згадуємо Чорнобиль. Ми й так про нього ніколи не забували і не забудемо. Ми змінюємося, приходять нові покоління, і українці в ці дні знову і знову дають оцінку мужності і боягузству, правді і брехні, солідарності і безвідповідальності— всьому, що тоді відбувалося не лише в зоні вибуху і забрудення, а й далеко від неї. Чорнобильська катастрофа стала бідою, яка незворотньо змінила Україну. Здогади, відчуття, неголосні спогади про фальшивість імперської ідеології, про втрати нашого народу за часів СРСР стали покликом до змін, покликом до незалежності. Небагато часу минуло, і перші мітинги екологів перетворилися на масові протести. У боротьбі з подоланням наслідків катастрофи зародилося і стрімко міцніло українське громадянське суспільство. Його активні учасники першими кинули виклик комуністичній системі: на виборах 1989 року в Києві висуванця КПРС вперше переміг Юрій Миколайович Щербак. Серед делегатів установчого з’їзду Народного Руху, серед депутатів першого демократичного скликання Верховної Ради України ми бачимо багатьох із тих, хто давав сміливу політичну оцінку Чорнобильській катастрофі як ще одному злочину російської імперії проти українського народу. На жаль, цей злочин не був останнім. Ми вже 12 років живемо у відверто геноцидній війні, яку росія веде проти України. Вона завдала ударів по об’єкту «Укриття». На окупованій ЗАЕС ворог систематично порушує норми безпеки, ракетні обстріли електромереж загрожують аваріями на АЕС. З москви лунають погрози ядерних ударів по Україні. Вбивча природа імперії була такою і не змінилася. Чорнобиль 40 років нагадує нам про це. І ми про це не забудемо. Вічна пам’ять усім, хто віддав життя, щоб врятувати наш народ, Європу і світ від біди. Слава тим, хто працював над ліквідацією наслідків катастрофи! Слава нашим воїнам і всім тим, хто тепер рятує нас від нових катастроф, які хоче спричинити російський агресор.

📩 Telegram 😎 Facebook 🕊 Twitter

Прикол із ПДВ для ФОПів в тому, як створювався Єдиний Податок. Щоби підприємець не зайобувався розрахунком того, який в нього прибуток, і чого скільки куди він має від прибутку заплатити, йому назначили Єдиний Податок в розмірі відсотка від виручки. І ПДВ вже входило в той ЄП. Тільки по спрощений схемі, щоби підприємець не їбав собі мізки. Нашій владі не треба було призначати додатково ПДВ, варто було лише надіслати, як розраховувався Єдиний Податок, що це умовна опосередкована сума усіх податків. Тобто умовно були дві схеми:1. податкова їбанина: платиш всі податки окремо. Ти щоразу рахуєш, скільки в тебе виручки, відмінусовуєш витрати (до витрат можна включали лише обмежений перелік категорій), з іншого платиш податки/збори. Причому витрати треба підтверджувати, до всього прикладати чеки-накладні, і, якщо проїбав чек, то ті гроші відразу вважають прибутком. 2. спрощена схема. Всі податки об’єднані в один. Записуєш все в спеціальну книгу, потім з виручки порахував відсоток, заплатив це податковій. Насправді там все складніше, бо також можна деякі речі відмінусувати від виручки, проте все одно набагато простіше за типову податкову їбанину.

Нещодавно в інтернетах був шкандаль, коли японці взнали про рівень піратства в Бразилії. Серед японців почалися бурління, типу погана Бразилія, погана, через них японські мангаки недоотримують зарплатні. Мені цікаво, чи дійде черга до України. Мені подобається бачити, як Україна долає піратське минуле, і як все більше і більше ліцензованих манг. Проте величезна кількість аніме не ліцензована, і фан-озвучка (де юре — піратсво) досі існує. Що прикольно, в загальній картині піратства є певний внесок самих японців. 1. Ціни. Японці не робити цінову поблажку бідним країнам, виставляючи всім ціни, ніби то американці чи японці. 2. Мова. Японські корпорації спокійно продавали росіянами ліцензії на весь регіон бувшого СРСР. Вони знали, що росіяни видаватимуть ліцензовану продукцію тільки російською та ігноруватимуть місцеві мови. Їм було байдуже на експансію російського впливу, вони знали про це і толерували це. Ну бо двацять рублів то двацять рублів. Через таку політику Україна навіть зараз не може здолати піратське минуле. Прикладом альтернативної цінової політики є Стім. В нього є рекомендовані знижені ціни для бідніших країн і це дозволяє долати піратство.

А насправді ситуація вельми цікава. Іран ніби пішов на sdelka, проте насправді не пішов. І трумпу ніби як невдобно робити їм обіцяний апокаліпсис, бо ніби перемовини йдуть. Іран же вирішив типу доки перемовини, поставимо умови, на які США не підуть, перекриємо пролива і будемо тягнути час. Ціни на нафту роститимуть, тиск на трумпа зростатиме, типова російська тактика, коли хуйово всім, але ми крєпчаєм. Умови від Ірана дійсно були прикольні, вони загалом зводяться до того, щоби дозволити їм далі збагачувати уран, а ще дати грошей, і ще зробити так, щоби Ізраїль не мав права бомбити хізболу, а хізбола мала право бомбити Ізраїля. Трумп подумав, що бомбити під час перемовин дійсно якось не дуже, і зробив те саме. Іран думав перекрити пролив для всіх крім росії та китаю, трумп перекрив пролив для росії і китаю. Тобто, коли іран перекриттям проливу провокував тиск на трумпа з боку Європи, трумп перекриттям проливу провокує тиск на іран з боку китаю. Згадується старий радянський віршик про діда і гранату "дьорнув колєчко, бросив в вікно, дєдушка старий, йому всьо равно". Насправді в мене була схожа ситуація, я грав в першу циву, і мій двоюрідний брат попросив погратися, і доки я какав, він почав війну з двома сусідами

Лінтяй. Блогер. Монах. Бармен. Хортиця. Святоша. Батя. Шустрий. Далі… Кожен із нас має власний список імен. Їх рідко озвучують вголос. Але навіть пошепки вони звучать голосніше за найгучніші гасла. За кожним — маленька історія довжиною в ціле життя. За кожним — не лише сльози і молитви, а й десятки теплих, подекуди неочевидних, але таких важливих історій. Не раз чув, як ті, хто тільки шукає себе у вірі, ставили запитання: чому Ісус пішов на таку жертву? Чому Господь не врятував Свого Сина і дозволив закатувати Його? Чи були сумніви у самого Христа, поки Він ішов на Голгофу? Чи не мав Він бажання кинути Свого хреста, відступити убік, лишити Свою варту і дозволити людству самому відповідати за свої вчинки й рішення? На тринадцятому році війни, думаю, кожен не один десяток разів зважував глибину власної жертви і власної втоми. Кожен замислювався: а чи варті його особисті вчинки такої ціни? Коли світ з’їхав з глузду, а ті, хто мали би бути лідерами, торгують цінностями і життями. І здається, що в абсолютній темряві час завмирає, вимагаючи відповідей. А тоді — у раптовій тиші після важкого бою — раптом чується спів птахів. Або, наче глюк у системі, посеред тіні посадки раптом розцвітає весняна квітка. Над руїною піднімається сонце і оспівує перемогу життя. Тоді посеред сліз оживає любов. Серед слабкості проростають опори. А суворі воїни на мить перетворюються на хлопчаків із веселими очима і азартом у голосі. Це і означає, що Бог говорить до тебе Своєю мовою. Шлях, яким ми йдемо, неймовірно важкий. Для когось, на жаль, він закінчився назавжди, а хтось щойно розпочав свою подорож. Але всі ці дороги сходяться тут — і не просто в молитві та вірі, а в нашій спільній боротьбі за перемогу життя над смертю. Бо життя — сильніше. Бо любов — ніколи не минає. Лего та Іра, Маестро, Кондор, Лєший, Капрал, Боїм, дякую Вам за те, що поділилися своїми історіями. Україна вистоїть. І ми разом із нею. Христос Воскрес!

📩 Telegram 😎 Facebook 🕊 Twitter

Прикол з полем. Ось дивіться, у фізиці є таке явище, як поле. Коли, наприклад, частинки в проводі А взнають, що в проводі Б частинки почали рухатись, і теж починають рухатись. Фізики точно поміряли характеристики різних полей. Вони можуть сказати, з якою силою рух частинок в проводі А буде впливати на частинки в проводі Б. Фізики можуть сказати, з якою силою скупчення атомів під назвою Земля буде впливати за скупчення атомів під назвою Місяць. Але фізики в душі не їбуть, що таке поле. Вони виміряли числові характеристики впливу, і, знаючи умови, можуть прогнозувати вплив. Але вони в душі не їбуть, як той вплив відбувається. Це те саме, що й квантова заплутаність — фізики розуміють, що зміни в одній частинці впливають на іншу, але як це відбувається, в душі не їбуть. Є квантова теорія поля, QFT, яка ще сильніше все ускладнює. Вона каже, що насправді все поля, а частинки лише певні стани тих полів. Це взагалі повний піздець, як на мене. Ось є незрозуміла хуйня, яку ніхто не розуміє, що це і як воно працює, і фізики такі: «Насправді ця хуйня, про яку ніхто нічо не знає і про яку ніхто нічо не розуміє, ця хуйня насправді первинна і з неї все побудовано».

Доньки Сергія Скадовського - засновника міста Скадовська на Херсонщині. Марія, Єлизавета, Ольга і Ніна. Жодна з них не пережила приходу до влади в Україні московських більшовиків. Тікаючи від нових «визволителів» були вбиті у січні 1920 року. Про цю трагедію 20 квітня того ж року написала “The New York Times”. У Сергія Скадовського було також четверо синів: Олександр, Лев, Сергій та Юрій. Московсько-більшовицьку окупацію пережили лише двоє… Син одного із них - Борис Сергійович (онук засновника Скадовська) першим взявся досліджувати таврійських гілку свого шляхетського роду. Вважав, що вона була українською, бо засновник цієї гілки одружився з українкою Марією Квашенко. Цей же онук Скадовського - Борис (1921-2010), який народився у Швейцарії, став одним із творців того, що ми тепер знаємо як Європейський Союз. Він був засновником і першим президентом (1967-1972) Європейського об'єднання виробників механізації офісів та інформаційної техніки (European Association of Manufacturers of Business Machines and Information Technology - EUROBIT), а також представником Європейського об'єднання при Європейській комісії в Брюселі. Пізніше був почесним Президентом EUROBIT. Як ми ще мало знаємо про синів і доньок української землі, які творили та творять вільну Європу.https://www.facebook.com/serdukus/posts/pfbid02jPbqd7jWXuCf3CWV6FtGEDwTbxdLqJv7Kj8RrKFMUi9kbARwaFAx24Xw2e6xU63El

Про висловлювання отого поца з Рейнмітал, пробачте, що із запізненням. Те, що робить Україна з дронами, це якраз і є інновації. Wikipedia: інновація — це практичне застосування ідей, що призводить до появи нових товарів, послуг або вдосконалення існуючих. ISO TC 279 у стандарті ISO 56000:2020 визначає інновацію як «нову або змінену сутність, що реалізує або перерозподіляє цінність». Якщо ще спростити, інновація — це коли ти береш те, що було відомо, комбінуєш і в результаті отримуєш більш популярну і більш дорогу хуйню. FPV-дрони відомі давно. Дрони з камерами відомі давно. Оптоволокно відоме давно. Вибухівка відома давно. Моделі літаків з моторчиками на радіокеруванні відомі давно. Україна під керівництвом шановного Мадяра об’єднує дронів і операторів дронів в єдину систему знищення всього, і змінює картину війни. Це інновація. Пішли в минуле штурми танковими кулаками, пішли в минуле ВОПи, пішов в минуле чорноморський флот рф і 40% виробництва нафти рашкою пішли в минуле. Це якраз і є інновація. Коли ти береш те, що відоме, і робиш з нього щось нове. Коли Хьювлет-Паккард, Возняк з Джобсом, Пейдж з Бріном, Безос, Харлей з Девідсоном почали робити якусь хуйню в гаражі, з них можна було посміятися, що то домохазяйки роблять щось своє домохазяйське. Проте це саме і були інновації, і зараз смішні не ті, хто майстрував в гаражі, а ті, хто з них сміявся.

В студентські роки і деякий час після я сильно захоплювався феміністичними ідеями. Мені подобався не скільки фемінізм, скільки філософська/містична основа, яка в них була. Те, що чоловіки створили собі Бога чоловічої статі, але є також і Богиня. Що ідеям панування над природою треба протиставити ідеї відчувати природу і жити в мирі з нею. Що патріархальний світ, що так полюбляє силу-яка-примушує, зовсім випустив з поля зору силу-що-всередині, силу, що стоїть на початку творчості і взагалі впевнених і правильних дій. Що насправді природа, Земля, мають жіночу основу. Усе це було чарівним — вікканство, єднання з природою, розповіді про те, як жінки завдяки містичній силі-всередині покращують все навколо них. Як жінка каже собі "я — жінка", і через містичне єднання з природою і з силою усіх жінок знаходить в собі силу просувати свої ідеї в себе на роботі. І ось ці медитації, вони чарівні, коли ти відчуваєш жіночу основу світу, і жіночу основу в собі, і в деяких випадках містичну силу матки/піхви, які дають життя, як природа, тому ти краще за всіх, хто не дає життя. В чоловічій спільноті всього цього нема. Чоловікам переважно пофіг на Бога, в тому числі в країнах, де є й Богині, на Богинь також пофіг. Чоловіки не основують свої дії на протистоянні зі світом-створеним-кимось-хто-хоче-їх-принизити. Стикаючись з труднощами, вони долають ті труднощі на самоті, без містичного єднання з силою усіх чоловіків і містичними силами. Вони роблять свої справи, не звертаючись до містичної сили-яка-всередині. Ну, тобто ось витвір мистецтва, створений жінкою через відчуття сили-що-всередині і силами Природи, і силами Богині, і силою внутрішнього єднання із усіма жінками світу. В чоловіків такого нема, в них "я художник, я так бачу". І тобі нема звідки брати сміливість просувати свої ідеї на роботі, ти просто береш і робиш. Робиш не тому, що ти чоловік, а просто тому, що це треба зробити. В чоловіків все якось нудно, сіро і нецікаво. І, якщо тебе звільнили з роботи, ти не можеш звинуватити в цьому створенний-іншою-статтю-світ-який-спеціально-тобі-протистоїть-і-де-все-придумано-аби-ти-не-досяг-успіху. Якщо тебе звільнили, то це тому, що ти не витягнув, або через примху керівника, або через кризу, або ти просто невдаха. І, якщо тебе не підвищили, то це не через скляну стелю, яку створив-клятий-ворожий-світ-аби-спеціально-тебе-не-підвищили, це тому, що не пощастило, або тому, що ти невдаха, або тому, що ти не вмієш так пиздіти, як отой піздабол, якого підвищили. І, якщо тобі не підвищують зарплатню, то це знов таки не через якусь всепланетну змову іншої статі, це просто жадібність. І, коли людина, що працює поряд, отримує більше, то, знову ж таки, не через споконвічну-змову-проти-твоєї-статі, а якось так несправедливо співпало. Ти на самоті проти світу, і тобі нема на кого перекинути провину. І ви не медитуєте з іншими чоловіками на чарівну силу члена. Навіть дрочити в компанії то якось по-гейські трішки, тому чоловіки це нечасто роблять. У вас нема містичного єднання з силою усіх чоловіків Землі, і з силою Чоловічого Бога. Ну і, що найприкольніше, ви не робите того, в чому вас звинувачують. Ви не б’єте свою дружину, ви не гвалтуєте всіх підряд, ви не замовляєте 12-річних повій, ви не створюєте релігій із Богом-Чоловіком задля приниження жінок. Ті чоловіки, яких я знаю на керуючих посадах, вони не роблять скляних стель і не занижують зарплатню жінкам. Вам не підвищують зарплатню тому, що ви чоловік, ну тобто нема такого, щоби керівник підійшов до вас і такий "мужик, красава, в тебе член, значить тобі прибавка 20%". Навпаки твій керівник весь час думає, як би знизити зарплатню, і йому пофіг, що в тебе член і привілеї білого чоловіка. Вам не дають керівних посад тому, що ви чоловік, ну тобто нема такого, щоби керівник підійшов до вас і такий "мужик, красава, в тебе член, значить ось тобі посада керівника". Навпаки, чим краще ти працюєш, тим сильніше твій керівник хоче, щоби ти не отримав підвищення, бо ж тоді хто роботу робити буде?