Наприкінці квітня вже 40 років ми не просто згадуємо Чорнобиль. Ми й так про нього ніколи не забували і не забудемо. Ми змінюємося, приходять нові покоління, і українці в ці дні знову і знову дають оцінку мужності і боягузству, правді і брехні, солідарності і безвідповідальності— всьому, що тоді відбувалося не лише в зоні вибуху і забрудення, а й далеко від неї. Чорнобильська катастрофа стала бідою, яка незворотньо змінила Україну. Здогади, відчуття, неголосні спогади про фальшивість імперської ідеології, про втрати нашого народу за часів СРСР стали покликом до змін, покликом до незалежності. Небагато часу минуло, і перші мітинги екологів перетворилися на масові протести. У боротьбі з подоланням наслідків катастрофи зародилося і стрімко міцніло українське громадянське суспільство. Його активні учасники першими кинули виклик комуністичній системі: на виборах 1989 року в Києві висуванця КПРС вперше переміг Юрій Миколайович Щербак. Серед делегатів установчого з’їзду Народного Руху, серед депутатів першого демократичного скликання Верховної Ради України ми бачимо багатьох із тих, хто давав сміливу політичну оцінку Чорнобильській катастрофі як ще одному злочину російської імперії проти українського народу. На жаль, цей злочин не був останнім. Ми вже 12 років живемо у відверто геноцидній війні, яку росія веде проти України. Вона завдала ударів по об’єкту «Укриття». На окупованій ЗАЕС ворог систематично порушує норми безпеки, ракетні обстріли електромереж загрожують аваріями на АЕС. З москви лунають погрози ядерних ударів по Україні. Вбивча природа імперії була такою і не змінилася. Чорнобиль 40 років нагадує нам про це. І ми про це не забудемо. Вічна пам’ять усім, хто віддав життя, щоб врятувати наш народ, Європу і світ від біди. Слава тим, хто працював над ліквідацією наслідків катастрофи! Слава нашим воїнам і всім тим, хто тепер рятує нас від нових катастроф, які хоче спричинити російський агресор.📩 Telegram 😎 Facebook 🕊 Twitter