Я не знаю, що пережили всі ці люди.Мій дідусь пройшовши 4 концтабори все життя не міг наїстися...І постійно йому було мало їжі, кілограм, сантиметрів.- Приїзди до нас - ми тебе відкормимо-нагодуємо! В двері не пролізеш! - це були його постійні слова.Бо любов вимірялась їжею. Піклування і захист - теж.Люди, що втратили все, теж хочуть мати СВОЄ.Особливо нове.І там теж багато всього.. І неприйняття певних кольорів, і тем для розмов, і навіть словом можна зачепити, образити чи довести до сліз.Потрібні психологи і обережні люди.І потрібні друзі.Справжні, чесні, розуміючі.Дуже потрібні.Думаю...В нас вже були досвіди з обмінами речами..Можливо варто щось таке зробити саме для таких людей..Принести смаколики, взуття, одяг, книги, подовжувачі, світильники, ковдри і все що необхідно, щоб пережити цю зиму.Але дуже велика проблема з приміщенням, з оповіщенням, з часом...Більшість переселенців працює з ранку до ночі.І більшість благодійників теж.Такі часи.Звісно сама я це все не потягну.І мені потрібні ваші поради і участь.Зі мною наразі зв'язуються керівники фондів і центрів.Будемо спілкуватись, вирішувати, що можна зробити.З героїнею мого посту ще не спілкувалась - не встигла.Сподіваюсь вона не відмовиться від допомоги.Хоча бачила, що їй важко.Морально важко.Ми всі мали своє життя, здобутки, перемоги.І ті люди, що втратили все - не навчились бути іншими.Їм так само як і нам важко просити, і довіритись важко, і очікувати та не дочекатись - може взагалі стати останньою краплею.Я думаю про те, що допомогти одній людині легко.От наприклад я чи хтось інший написав і люди зібрались і допомогли.Але...Таких родин мабуть сотні тисяч.І ми не вирішимо цю проблему точково.Пам'ятаю приліт шахеда в багатоповерхівку (один з перших) і прилетіло ведучому телемарафону та іншим людям.Публічній особі, яка і так не бідувала, обдурюючи населення з телевізора - швидко назбирали грошей на допомогу.Бо про цю родину написали інші відомі люди. І їхня красива вітальня з прикрашеною ялинкою, що впала - на фото відомого фотографа облетіла світ.А прості люди, що теж лишились без квартир, бо все згоріло - не мали таких друзів.Хоча їм теж необхідна була допомога.І можливо більш суттєва.І я не переживаю, що комусь дістанеться більше.Я просто дуже хочу, щоб кожен кому необхідна допомога міг її отримати.Держава не думає про цих людей.Але наші люди думають про все і завжди знаходять рішення.Мені дуже гріють душу ваші коментарі з готовністю порадувати цю пані.Наші люди дійсно неймовірні!Мені так пощастило знайти всіх вас і акумулювати якимось чарівним чином на своєму аккаунті.Дякую кожному і кожного обнімаю.Але ще раз прошу втриматись і не писати мені в особисті.Як тільки буду готова повідомити вам куди можна присилати-привозити речі чи обговоримо інші дії - я напишу.Є в мене деякі задуми.Але потрібно переговорити з певними людьми.Дякую за підтримку.І бажаю всім тихої ночі та лише добрих новин.Сьогодні в перукарні дізналась, що пити гарячу воду (а я дуже люблю, тому й таскаю всюди свою термокружку) потрібно лише сидячі, а не йдучі чи стоячи.Бо тоді ця вода затримується в шлунку і робить там дива )) І ми худнемо, бо запускаються певні процеси, що налагоджують роботу внутрішніх органів.А інакше ця вода йде в ноги, а це вже зовсім інша історія ))Не знаю чи правда.Бо коли тобі роблять щось з волоссям ти буваєш дивний.От я настільки кайфую, що в мене мурахи по шкірі, і я туди приходжу саме за цим.Пам'ятаєте були такі смішні масажери для голови, коли від палички розходились такі промінчики з проволоки, і ними занурювались в волосся і весь світ ставав на паузу.Бо це було легко і божественно водночас...А деякі пані, коли їм роблять щось з волоссям, починають розповідати різні історії чи премудрості )))І я невільно слухаю все це.Хоча насправді хотіла б тиші і музики.І щоб пахло кавою і квітами.А красиві дівчата робили тобі зачіску і масаж.