Тактикульна Бургерна

ДРУЗІ! ПОТРІБНА ПОРАДА! Мій хороший знайомий - ветеран потрапив в біду, і може лишитись на вулиці. Він взяв дуже давно квартиру в кредит в Укргазбанку (нажаль, валютний) і взяв його тоді, коли житло коштувало максимально дорого. Якийсь час все було нормально. Але під час падіння гривні, яке почалось ще в 14му - знайомий продовжував сплачувати борги, але самі відсотки вже оплатити не зміг. Тому що і ціна і відсотки були зафіксовані в доларі, а його дохід був авжеж в гривні. Банк почав судовий процес з ним до початку повномасштабної війни. Знайомий мобілізувався в 22му році і був нещодавно списаний в звязку з важкими хворобами, набутими під час служби. Ні посвідка УБД, ні набуті хвороби не цікавлять банк. Скоро буде черговий суд, який скоріш за все буде останнім. І адвокат не має втішних новин. Людина виплатила біля 120 000 доларів (!!) вже за саму квартиру, але оскільки відсотки виплачені не в повній мірі - його єдина квартира буде відчужена і він ризикує лишитись хворий і не зовсім дієздатний буквально без даху над головою, разом зі своєю дівчиною - біженкою з Сєверодонецька. Можливо хтось з вас знає непоганих адвокатів для УБД - буду дуже вдячний за пораду/репост.

[3/3]Вчіть карту місцевості, вчіться юзати ортофотоплани, шукайте вихода на тих хто буде вам давать до них доступи, запам'ятовуйте найкращі орієнтири, слідкуйте за всіма трансляціями на напрямку, не тільки за своїм сектором. Сьогодні у вас один сектор, завтра вас посунуть на 5км вправо і ви знову з охуєвшим єблом вчите нову карту. А так потрошки запам'ятовуєте хто де стоїть, хто де літає, до чого де прив'язуватись. Запам'ятайте для себе які борти можуть вмикати gps, а в кого апаратна анонімізація. Умовний Мавік 3т пройбаний в туман - можна завжди спробувати повернути ввімкнувши супутники. Якийсь шанс краще за ніякий. Але з цим не варто частить. Бо включать наші ребісти протокол "Ліма", і ваш вірний Мавік охуївший від телепортації в Південну Америку стрімко починає сам піздувать в закат. Тут немає якоїсь універсальної системи. Ви або вмієте орієнтуватись, або вам нехуй робити в управлінні підрозділу. Пік перфоманса ініціативного топографічного кретина - напіздувать Лазарями по еваку Третьої Штурмової. Хто знає про що я той знає. Не будьте топографічними кретинами - вчіть карти. Шоб потім коли будете сидіти за столом з президентом США - в вас завжди були карти.Це не якийсь покроковий гайд, чи вибудована система звичайно, але всі моменти життєво важливі, як і майже все на війні. Як каже мій друг : не воюй хуйово, а воюй заєбісь, і не буде хуйово, а буде заєбісь. Бережіть свій о/с, вбивайте всіх ворогів, їжте кашу, носіть шапку і цілуйте маму. А я піду макарони з курочкой приготую. Бо завтра новий день сурка попереду.

Активно обговорюються нові нюанси щодо повернення з СЗЧ.Вставимо й ми свої п'ять копійок.Генштаб визнав, що доклав зусиль аби перевід в інші частини через СЗЧ став недоцільним. Однак альтернативної дієвої системи переведення так і створив. Так, люди переводяться, але не з кожної частини. Є підрозділи, з яких перевестися практично неможливо. Повернення з СЗЧ тільки в ДШВ або штурмові полки. Якщо це правда, то теж виникає ряд питань. В нас практично по всіх фронтах триває оборонна операція. Звідси логічно, що наповнювати треба старі досвідчені бригади Сухопутних Військ. З іншого боку ДШВ також мають стабілізаційну функцію, а в сучасних реаліях часто застосовуються як піхотні. Чого не скажеш, наприклад про 225 чи 425 полки, задачі яких штурмові. Ми не генії війни, але, здається оборянити позиції краще, ніж втрачати й відбивати їх наново. Будьмо відверті - далеко не всі захочуть повертатися з СЗЧ в підрозділи, пріоритет, яких - штурмові дії. Особливо це стосується, тих хто воює в піхоті роками. З цього випливає ще одна проблема. Не всі СЗЧі однакові. До людини, що сама прийшла у військомат у 2022 і йде в СЗЧ після двох поранень і купи недіагностованих контузій, бо вона буквально більше не вивозить, можна поставитися з розумінням. Ми таке не вітаємо, але зрозуміти по-людськи можемо. Інша справа - тіпи, які тікають з БЗВП чи в перший час служби в бригаді. Часто це вчорашні ухілєси, яких таки наздогнав бус незламності. Співчуття до таких нема, бо вони ще особливо війни не бачили, а вже дають на тапки. Чи варто їх з СЗЧ відправляти в штурмовики? Можливо і так - аби наступні боялися тікати з піхотних частин. Але з іншого боку - ДШВ ж не штрафбат (ну ок, принаймні більшість). Щодо умовної "Скали" - не скажемо, що це прямо штрафбат, але чесно кажучи, служити б там не дуже хотілося. Тому треба розділяти. Якщо в СЗЧ пішов боєць з багаторічним досвідом піхотного двіжу - то треба дати йому шанс повернутися, ну якщо не прямо туди де він хоче, то принаймні аби був адекватний вибір. Все-таки це досвідчений кадр, який на дорозі не валяється. В іншому випадку він може і не повернутися ніколи, в чому нема нічого хорошого. Якщо втік вчорашній цивільний з навчального центру і його впіймали й відправили в штурмовики - ну тут вже сам винен. Є ще варіант сісти в тюрму, але звідтам він сам проситиметься на війну. Там ухилянтів і подібних не шанують.Але найголовніше - треба не тільки щемити, тих хто йде в СЗЧ, а й додатково мотивувати тих, хто тримає стрій. Мова про збільшення ГЗ, виділення землі та інших ніштяків. Натомість навпаки - в нас минулого року навіть безплатне страхування авто по УБД забрали.Сумніваємося, що це прочитають в ГШ і вирішать щось міняти. Але робити вигляд, що все ок і мовчати, якось не виходить.

Я розповім вам про напрямок.Про напрямок де творилась історія, і горіли танки. Про напрямок де за два роки віддали три поля, і поміняли командувача ворожої армії. Про напрямок який не сильно світився в медіа, але завжди був гарячим. Я розповім вам про Сіверськ. Чи знаєте ви які прекрасні озера біля Спірного? Як сяє оком Саурона-НПЗ, в об'єктиві Autel 4N? Скільки горілої техніки стоїть вздовж посадок?Ми - знаєм. Ми це Сіверська тусовка, підрозділи, які пліч-о-пліч 2 роки утримували всі хвилі наступів ворога. 81, 54, 118, 4, 10. Ці цифри стали кодом від замка тримаючого ворота до Сіверська. Поки на інших напрямках в день віддавалось по 30км, без механізованих штурмів, ми відбивали по три мехштурма в день як рутина. Цей напрямок дав СОУ десятки героїв України, і сотні героїчних історій. Там давно не бувало контрнаступів, деблокад, операцій спп на гелікоптерах, максимум врив новоствореного МПБ на Іванодар. Там неможливо відрізати логістику ворога, тому що перед тобою НПЗ, а за ним Лисичанськ. Там масштабувалась новітня тоді ворожа розробка "Штора", там 10-ка палила Т-90м Прорив ефками з мавіка, а 54-ка умикнула у підорів з під носа Т-90С.Там Карабас і Рафік перевернули бліндаж Ахмата своїм фпв з тушонкою, а ми спалили їм 2 вантажівки. Там ми робили великий тектонічний здвіг в Спірному, і знищили рефрік на ГРП. Там ми втратили десятки друзів, і знищили тисячі ворогів. Два роки ми стояли стіною навколо міста Сіверськ, тим самим купляючи спокій Слов'янську. Цей напрямок не був медійним, тому що медійними завжди лишаються напрямки де все пройобано. Там де важкою працею ворога зупинено і стабілізовано - новинарням не цікаво. Але незважаючи ні на що - Сіверськ лишається прикладом стійкості і згуртованості. Це місце де маленькими силами, декількох підрозділів ворог за кожен метр просування платив непомірну ціну кров'ю. Спірне вони офіційно брали разів 5, Івано-дарівку раза 3, Верхньокам'янське теж раз 5. І хоч я і ненавиджу цей напрямок через те скільки друзів я там втратив, і через те що 2 роки на одному місці це забагато, але мені все рівно сумно від того що фінальну піздячку за Сіверськ ми схоже пропустим. Все ж таки ми два роки були його вартовими. І під кінець я хочу побажати сил і наснаги братві з Сіверська. 118 Жуки, ББС 54,2МБ 54, МПБ Інкогніто 54, горнякі 10, обіймаю. Тримаєм стрій!На відео момент знищення рефрижератора на ГРП, який перед тим не могли знищити півтора роки