🇺🇦Свині Біжуть

Останнім часом, особливо серед прогресивної публіки, люблять порівнювати Маска з олігархом. Берні Сандерс привітав американців із початком олігархії. Люблять називати його таким собі ультраправим Соросом.Мені здається, що це геть неправильно. Настільки, що навіть Сороса мабуть більш правильно назвати олігархом. Чому? Посудіть самі. Сорос більшу частину життя був успішним фінансистом, свого часу начитався Сартра та Поппера і пішов втілювати їхні ідеї в життя. Створив фонд, котрий фінансує по всьому світу дофігіща ініціатив, в тому числі політично ангажованих. Через його фонди проходили не тільки ГОшки, а і цілі прем'єр міністри деяких країн (з Орбаном дещо пішло не так, звісно, але суті це не змінює). Тобто він сам вільний вирішувати свої проблеми, він сам най і точково, але впливає. І ліві ідеї він поширює дійсно сам. Переоцінювати його вплив звісно не варто. Він не є монополістом на ринку ідей, не є сірим кардиналом без якого в світі геть нічого не відсвятиться. Але у Маска немає і цього. Маск дійсно найбагатша людина на планеті. Але його багатство в акціях компаній. Деякі, як Тесла, тримаються на епотажі, деякі як SpaceX або Starlink на державних замовленнях, деякі є просто від початку дурними, як Hyperloop. Але люди, і навіть деякі міністри інфраструктури в це вкладають. Якщо капітали того ж Сороса зароблені на грамотних вкладеннях, то капітали Маска будуються на тому, що в нього вкладуться. Маск дійсно володіє інноваціями, але в більшій мірі бізнес модель у цього як у крипти Doge. Його положення залежить від того щоб хтось в це вкладав гроші. Інакше як ще пояснити той же CuberTruck? Так що його аттеншнвхорство може і непогана стратегія. Але олігархи ж діють суто навпаки. Це вони впливають на ринки і держави. Це Маск живе в Мар О Лаго, а не Трамп підселився Маску в прихожу на килимок. Це Трамп став президентом, а не Маск, через то шо той не може, Америка поки не планує окупацію Південно Африканської Республіки. Навіть якщо ми говоримо про вплив на вибори закордоном, то навряд на запрошенні цих персонажів на інавгурацію настояв Маск, Сорос хоча б гранти дає, а не підтримує хуями(чи як тепер твіти називається) та стрімами чужі підстилки, розбудовані не їм. В кінці кінців світовий олігарх не лобію чужі інтереси, бо свобода і демократія менш важлива ніж тепла цицька Китаю. Формально у ДОГЕ немає прямих повноважень, та і розпустити його можна в будь який момент. Та і чорт забирай, не кидає пєшка олігарха нахрюки що він його уже підзайобує.Наразі я скоріше б сказав що це дуумвірат Маскотрампа це такий тандем, де один бере на себе те, що президенту не дозволено за статусом, а той отримує капіталізацію і увагу. При тому наскільки такий тандем двох нарцисів життєздатний питання інше. Так що як на мене кричати про олігархію корпоратів та кіберпанк, це просто інформаційний крок демпартії. Заливати про ультраправого Сороса мабуть не сильно розумніше ніж кричати про просто Сороса. За інституційну спроможність США, я знову повторююсь, зараз би не переживав, а те що дружба Європи та Америки переживає не кращі часи факт, і чи витягне Європа цей тиск теж питання.

Ну а ще я б поділяв відверту гомофобію і просто не прийняття соціального руху. Я зустрічав не один раз людей, які виступали на всих цих засадах, але мали гомосексуальних знайомих і нормально до них ставилися. В мене є друг, який підтримував пиздінг гей-парадів кабанчиками альт-райтами, але без проблем прийняв гомосексуальні стосунки двох його кентів. Зустрічав я і людей, яких від цієї теми прям конючило, але здебільшого не так в світі й багато мудаків, які готові зруйнувати дружбу заради якоїсь їх особливості. Та і більше це говорить саме про те що ця людина є мудилою. Звісно, коли таке стається це є болючим, але давайте чесно... Люди просто намагаються уникати цього болю, а не всі навкруг гомофоби, котрі вас знищать через орієнтацію.Більшість саме не приймає соціальний рух. Не розуміє його. І я б не сказав би, що враховуючи те яким він часто є провокативним і нав'язливим, як часто він поводиться не розсудливо, у цього немає причин. Буквально вчора я спілкувався з однією пані, яка скаржилася на цивільні партнерства, казала не розуміння того, що деякі люди є небінарними, тому що нащо ця провакативність. Але до цього вона казала, що в неї є гомосексуальні друзі. Я не сперечаюсь, що є люди із іншим досвідом, та мені здається, що це є важливим. Я б сказав, що більшість людей були б набагато терпиміше, якби питання не було таким гучними і не стояло настільки ребром

Я не військовий експерт ділюсь тією інформацію, що побачив в інтернетіЗа 2024й рік, за даними МінОборони, рф втратила 3689 танків. 4 дні тому західні ОСІНТери провели аналіз російських баз зберігання. Загалом на цих базах зберігається близько 3345 танків. Тобто якщо рф наступного року збереже темпи втрат, до кінця року рф буде мати -344 танків на складах. Звісно, рф має розвинений впк, який має закритий цикл з виробництва тих же танків. Але темпи у яких це відбуваються вкрай недостатній для покриття цих проблем. В квітні 24го український форбс розбирав статтю Washington Post. Там повідомлялося, що найбільшою кількість танків, які виробляє російський впк є 330 одиниць на рік. Але також відмічається, що ця цифра може бути ледь не в два рази менше. Візьмемо верхню цифру, для того щоб дати їм певну фору. Також відмічається, що близько половини із них знаходяться в настільки поганому стані, що їх відновлення багато в чому означає виробництво практично з нуля, бо їх стан дуже і дуже поганий. Тобто в реальності для відновлення доступне близько 1500 танків. Навіть якщо рф зможе відновлювати цю армаду, вони просто будуть не встигати постачати їх на фронт в тій кількості, яку цей фронт потребує. Що відображатиметься на ініціативі.Варто відмітити, що хоча існує і інша техніка, цей компонент все ще є доволі важливим.Тобто, я знову повторюю, що оперую на свій хлопський розум, за умови збереження поточних темпів втрат протягом півроку рф почне стикатися із дефіцитом військової техніки. На жаль, танки це така річ, яку люблять обговорювати більше, в результаті подібні оцінки стаються значно частіше. Але стосовно ББМ і артилерії оцінки також говорили про перспективу року, просто подібні дослідження виходили доволі давно. У тому як закінчиться війна надто багато змінних, щоб стверджувати про щось. Не дивлячись на те, що наші постачання спираються на країн-союзників, тобто є більш диверсифікованими із більш сильною економікою. Все ще відкрите питання політичної волі. Також відкрите питання наскільки жваво на проблеми реагуватиме уряд під тиском громадського суспільства. Відкрите питання наскільки довго буде зберігатися людський потенціал. Але те що нас чекає доволі цікавий рік факт.

Пізніше це вдарило по українській культурі. Створило їй образ меншовартісної, що все краще є тільки російською, і взагалі це було вигідно бо знімало трати на мовний бар'єр. Наслідком цього апартеїду було розділ на культуру села і культуру міста, більш містку, привабливу і прогресивну. За мовою тягнулись всі ці Пушкіни і Ватрушкіни.Наша російськомовність є не результатом добровільних виборів, вільних економічних процесів, як це намагаються виставити деякі інтелектуали. Це результат їбаного совка, який свідомо чи несвідомо, але впевнено і цілеспрямовано розмивав межі української нації своїм дережизмом, своїм контролем за урбанізацією і біополітикою. Не будь ссср такою тоталітарною машиною, то російськомовні українці певно б існували, але ситуація була точно не настільки катастрофічною. Наша двомовність, "розкіл суспільства", це фантомна біля від розпаду совка, це той соціальний расизм, що продовжує жити в головах цих людей, де українська є не повноцінною мовою, де україномовні люди гірші, де російська несе якусь культуру, модернізацію, і що ще там можна принести із тоталітарної руїни, де більше половина населення хоче повернути планову економіку. Звісно, з боку україномовного табору були радикально налаштовані персонажі, та ж цього року вбита одним дрочеславом Фаріон, але загалом вся ця мутня про сорти украінцев неслись саме з іншого боку конфлікту. При тому більшість людей мабуть навчилась після цієї трагедії жити. Більшість людей спокійно ставляться до солов'їною, не заводять істерики про ущємлєнія, конфлікт загострюється коли вони самі відчувають агресію у свій бік. Скоріше за все більшість людей вже зрозуміли, що весь цей соціальний расизм про мойву сєлюков не достойний уваги. Не мало людей зрозуміли, що мова дозволяє укріплювати ідентичність проти росіян. Багато хто багато роблять для розриву цього замкненого кола, коли мова селюков, бо нема контенту, а нема контенту, бо мова селюков, роблять українську популярною, часто на голому ентузіазмі. Звісно російськомовні і не розуміння на цьому ґрунті буде існувати ще довго, але здається основні причини занепаду нашої національної культури переборені.Ми більше не розділена нація. Навіть менше розділені ніж багато інших націй. У нас немає консервативних і ліберальних регіонів, у нас звісно існує різниця між громадською думкою в різних частинах держави, але не настільки вони яскравовиражена, як буває в деяких "єдиних націях". Так, в часи Януковича чи Ющенка це було не так, але зараз це так певно. Єдине по чому наша нація ділиться, це по тих хто продовжує цим соціальним расизмом жити, і хто ні. У кого є якісь проблеми з українською, і в кого немає. Не сперечаюсь, що ще можна зустріти, "а я с харькова мнє можна", ще вистачає тих, хто не розуміє чому російськомовні лсд це рак. Але українська їм здебільшого, при грамотному підході продається. А значить якась українізація це питання часу і нашої софт павер.

Звісно ми, українці, постраждали від імпереалізму хіба що менше ірландців. За 20те століття ми перейшли від стану де українською говорять від Карпат до Кавказу, до стану де на момент 91го, україномовні концентрована меншість, і навіть творці української культури за кадром говорять не українською. Це трагедія. Нас травили голодом, вбивали, карали, підміняли національну культуру лубком. Зараз ми переживаємо ще одну трагедію, не менш масштабну. Нам є причини ображатися на рф. Нам є причини не любити росію і росіян. І більше того, існує дійсно не мало людей, що мають стосовно власної культури низьку самооцінку саме через росіян. Але пережовування образ знову ж таки заважає дивитися на своє минуле своїми очима. А не очима колоніста, тільки називаючи хороше поганим, а погане хорошим. Але не змінюючи систему координат. От так вже третій рік сотні людей, які могли писати і говорити про щось цікаве слідкують, що ж там написали і зробили росіяни. Що ж вони там про нас не те сказали. Я не пропоную мір-дружбу-жвачку і п'ятий проєкт. Нам просто треба ДМЗ бажано в декілька десятків кілометрів і ров з крокодилами. Принаймні інфокультурний.Але в результаті замість того, щоб пишатися своєю етнокультурою, своїм романтизмом, ми говоримо, що криївка це добре, але те що ця криївка в мазанці під 100-кілогромовим салоїдом з оселедцем замість сферичного котеджу у вакуумі це погано. Це все що завгодно, але не нормалізація національної самооцінки і автономізація наративу.

Колись проводився експеримент. Його суть була в тому, що якщо уявити автомат з грошима, який видає нам 10 доларів і інший, що видає 5, то якщо гравцю першого автомата цей автомат почне видавати по 5 баксів це буде сприйматися гірше, ніж якщо б автомат віддавав 5 від самого початку. Наш мозок скоріше множить імпакти від емоцій, а не складає їх. Якщо імпакт падає, то ми відчуваємо себе гірше.Російська економіка має величезні проблеми. У нормальної країни не обвалюється національна валюта за добу, а потім центробанк починає це глушити інтервенціями. Це не значить, що рухнум скасовується, це значить, що поки у цб рф є ресурси тормозити подібне. Принаймні за цю фазу війни в нас таких рухнумів було принаймні три, при тому два з них цього року. Але знову ж таки, в здоровій економіці щоб валюта так скакала має статися щось неординарне, а вона припинила бути здоровою.А що найбільш головне, так це те що рф взагалі не бореться із причинами цих стрибків. Причина перегріта економіка, причина падіння віддачі від інвестицій, причина дефіцит бюджету, причина падіння стимулів інвестувати в реальний сектор, тому що дохідність нижче депозитів. Мета цб стримувати інфляцію, що практично неможливо без сповільнення ділової активності. Але це не позбавляє стрибків.Більше того, навпаки, рф планує наступного року, робити все що веде до цих причин більше, краще, веселіше. Але, торгували веселились, звели бюджет прослезились. Загальний наратив в інфополі був про те, що долар поплив, і от на горизонті маячить рухнум. І маячить він саме в формі долара по 200, який от от буде. Ймовірність, що він буде є. Не висока, але є. Тому що це ще не почала дешевшати нафта, а стагфляція тільки на порозі, а не настала. Але вся увага була зафіксована на курсі. І тепер коли цб почав робити вочевидь речі, щоб хоча б замаскувати симптоми все це виглядає як просто зрада. Обіцяли давати 10 доларів, а дали 5.У людей жевліла надія, що перемога. Але часом статус боротьба триває ще більш тяготний та тривожний ніж зрада. Блогери певно несуть відповідальність за кукуху їх читачів. Я відчуваю певну провину за те, що трошки теж не пояснив те, чому радію. А цей пост взагалі звучить надто по шапкозакидацькі. Приношу вибачення.

"План Келлога" для України:Пропозиція щодо вирішення російсько-українського конфлікту, розроблена Кітом Келлогом та Фредом Фліцем, включає такі дії та рамки переговорів:1. Припинення політичної ізоляції Росії, встановлення дипломатичних контактів із Москвою та припинення "демонізації" Путіна.2. Застосування тиску як на Москву, так і на Київ, щоб вони реалізували режим припинення вогню та розпочали мирні переговори.3. Мотиви для Росії у межах мирного врегулювання включають: - США та НАТО відкладають питання членства України в НАТО на довший період (ймовірно, на кілька років). - Росія зберігає контроль над територіями, які вона вже окупувала. - Часткове скасування санкцій проти Росії. - Перспектива повного скасування санкцій за умови виконання Росією угоди, узгодженої із США, що залежить від досягнення прийнятного мирного врегулювання для України.4. Тиск на Москву полягатиме в: - Продовженні військової підтримки України з боку США, щоб посилити її обороноздатність. - Наданні Україні довгострокових гарантій безпеки (в основному двосторонніх).5. Мотиви для України у межах мирного врегулювання включають: - Україні не доведеться офіційно визнавати анексію Росією її територій, але вона зобов’язується не намагатися змінювати поточний статус-кво силовим шляхом. - План не накладає інших обмежень на суверенітет України. - Київ продовжить отримувати військову допомогу від США (потенційно у формі безвідсоткових кредитів) та нечіткі гарантії безпеки. - Запровадження тарифів на експорт енергоресурсів із Росії, а отримані кошти будуть спрямовані на відновлення України.6. Тиск на Київ може походити з можливості припинення військової допомоги Україні з боку США, якщо Київ відмовиться брати участь у мирних переговорах із Москвою.Коментарі:- Незважаючи на заявлені наміри, ця пропозиція не є "компромісом". Росія отримує вигоду (хоча й меншу, ніж бажала), тоді як Україна переважно зазнає втрат.- Хоча вона заявляє про бажання запропонувати Києву переговори "з позиції сили", тиск на швидке врегулювання грає на руку Москві, яка використовуватиме це, щоб диктувати свої умови.- План передбачає припинення зусиль із ізоляції Росії та Путіна, тим самим зміцнюючи його внутрішню та міжнародну легітимність і сприяючи продовженню агресивної політики.- Поступове скасування санкцій підриває позицію Заходу щодо Росії та дозволяє їй відновити агресивний потенціал проти Заходу.- На відміну від втрат України, які є відчутними і вимірюваними, обіцянки для неї є нечіткими й суперечать критиці тексту щодо постійної військової підтримки Києва.- В угоді відсутні конкретні чи надійні покарання для Москви у разі її порушення, що майже напевно відбудеться рано чи пізно.- Позитивні аспекти пропозиції для Києва включають відсутність згадок про інші вимоги Росії до України та НАТО (демілітаризація, "денацифікація", визнання анексій, перегляд європейської безпеки).Оцінка: Кремль добре розуміє існуючі обставини та вважає, що політична динаміка та громадська думка на Заході збільшують шанси досягнення принаймні частини своїх цілей щодо України в короткостроковій перспективі.

Більше всього в концепції руского міра мене спантеличує на фоні всього цього шовінізма банальна руская меншовартість.В цій історії із рускою озвучкою для сталкера забавне не те, що Стіпашкі вважають Сталкєра якоюсь ісконно руской ігрой для ісконно рускіх людєй. Забавніше всього чому вони вважають Сталкер грою для рускіх людєй.В Сталкері сюжет поганий, Сталкер "говно забагованоє", із Сталкером ще щось не так. Най це триста раз правда, особливо на старті, але далі русіч робить висновок "поетому іграть в ето смогут только рускіє і нє вилізуя нам ви обонкротітєсь". Є на цій землі тільки один народ настільки лайножер, щоб все це терпіти і нарешті розпробувати. Ідея руского міра полягає в тому, єдине чим він купує, так це доволі не високою планкою якості. Головним мотиватором створювати щось російське є те, що на світовому рівні воно просто не цікаве. Але все одно все це можна забити в якийсь ореол ісконно руской культури, містіріоус соул якої хрін зрозумієш. Але весь цей містіріус працює тільки тому, що рускій впевнений і знає, що він лайножер. І головне він своє ексклюзивне право на лайножерство всіма силами відстоює.GSC ніколи не була орієнтовна на російський ринок. Тих же Козаків видавав німецький дистриб'ютор. Новий Stalker взагалі свято глобалізму. Видає Microsoft, скрізь перша або друга гра, навіть в самій рашці, а японська Sega гайпує з реліза.Український софт павер, що не звалюється в рускій мір, робити насправді доволі просто. Робити щось українською і англійською, і робити це хоч трошки більш якісно. А потім просто слухаєш вий з боліт про те, що ето могло бить нашим говном, і кайфуєш.

По Грузії Стаття 38 конституції Грузії гласить, що перше засідання нового парламенту призначає президент. Він забов'язаний це зробити протягом 10 днів, але так як за статтею 51 президент має імунітет і не може бути притягнутим до відповідальності ніщо не забороняє їй цього не робити. Тим паче зараз її оголошено імпічмент і так, але розглянути його тільки наступний парламент, який вона може не збирати.Навіть якщо вона це зробить, а парламенті мають бути присутня принаймні половина депутатів, що в них вдасться, але для цього отримати мандати мають 2/3 депутатів, чого вже ГМ зробити не зможе. Якщо навіть ГМ утворить супер монобільшість (звісно що ставитиме під сумнів всю легітимність цього), ГМ не зможе як проголосувати за імпічмент, треба знову ж таки 2/3 парламенту, ані сформувати колегію виборників для вибору нового президента, навіть більше ніж половина з них буде відсутня. Всі рішення які не прийматимуться одностайно, не менше ніж 2/3 депутатів ГМ будуть вважатися не законними, бо треба щоб проголосувала принаймні третина депутатівТобто в умовах ультиматуму, що оголосила опозиція, країна опиниться в політичній кризі із питанням "хто кого перестоїть".

Дискусія навколо часу от дуже показово демонструє, що таке часто активізм ін е натшел. Проблема будь-якого активіста в тому, що у нього є задача лобіювати щось. І коли ти щось лобіюєш тобі треба надати і позитивну повістку і негативну. Якщо негативна "чому ми маємо від чогось відмовитися" ще придумати не складно, то от "чому ми маємо на щось погодитися" з цим вже складніше. Здебільшого ж часто усталений порядок формується на тому, що як раз ці причини (я не заперечую їх важливість) не настільки прям величезні, щоб заради них щось сильно змінювати. Але ж продати це треба!Мій улюблений приклад це дискусія навкруг чорної і білої теми на екранах. І є величезна кагорта людей, які прям волають про неймовірну шкоду чорної теми, про те, що якщо ви від неї відмовитеся ви станете кращою людиною, а то через 10 років будете прям сліпими. Дослідження про перевагу білої теми і в прям існують. Але якщо ці дослідження сісти і уважно прочитати то якось все трошки складніше, ніж те, що тобі розповідають агітатори. Виявляється, що й існують випадки, наприклад коли на екрані багато яскравих та контрастних кольорів, коли біла тема пасує (саме тому всі відеоредактори наприклад давно темні), виявляється, що сам вплив не настільки прям разючий. Але це ніколи нікого не турбує.З переводом на літній час теж все доволі складно. Існують люди у яких циркадні ритми страждають. Але знову ж таки виявляється, що існує не менше людей, у яких є нічні зміни, і для яких світанок о третій ранку влітку це проблема. В кінці-кінців він спокійно протримався сотню років, значить якщо проблема існує вона не така масштабна, щоб заради неї щось приймати.І тут виринають активісти які починають казати про жахи і страхи, про те, що рішення ну просто пушка без недоліків і з одними перевагами, от почитайте в дослідженні. Звісно з розрахунком, що його не читатимуть, бо якщо б читали, то там було написано, що все складно, багато проблем з оцінками методології, і якщо навіть скоріше за все вплив існує цей вплив не такий вже й повальний. Весь цей дроч на науку існує часто (і ні, я не заперечую важливість наукових дисциплін, і сам енжоєр ссилочок), просто щоб делегувати авторитет. Не віриш мені, повір хоч людям в білих халатах.Та як ми знаємо, на будь яку дію є протидія. На дію активіста за літній час, є активіст проти. Він кричатиме про неймовірну економію енергії, шат ап ліваки. І знову виявляється, що вплив десь на рівні клітора калібрі.Такі срачі де всі аргументи приблизно такого розміру на моїй пам'яті найбільш злоїбучі. Вони дають простір для маневрів, бо завжди можна нагадати про слабковизначеність аргументів опонентів і перекидатися саме цим. Приблизно такий же срач навколо зброї. Дослідники практично зв'язку і не бачать, але всі завзято мотиляють малозначними, але роздутими і дуже переконливими аргументами. Питання, а як ми раніше на одній площі уживались і якось же терпіли всі недоліки не ідеального сучасного порядку, в ситуації де замість дискусії існує виключно срач підіймати нікому навіть не спадає на думку. Той же ЄС, судячи з того, що навіть після того, як державам дозволили до чогось домовитися (це не скасовує директиву, просто якщо домовляться, то домовляться), не побіг все змінюватися (навіть приємно здивований) свідчить про реальний рівень значення цього срачу. Навіть США де кожен штат вільний робити як хоче не переводить тільки Арізона. Знову ж таки моя позиція, що давайте якось синхронізовувати політику із союзниками.