ОП ККС ВС зробила висновок про порядок звільнення особи від відбування призначеного їй покарання у зв’язку із закінченням строків давності виконання обвинувального вироку Закінчення встановлених у частинах 1, 2 ст. 80 КК України строків давності виконання обвинувального вироку є підставою для звільнення засудженого від відбування призначеного йому цим вироком покарання з урахуванням положень частин 3 і 4 цієї статті. Покарання, строк давності виконання якого сплив відповідно до положень ст. 80 КК України, не може бути приєднано до покарання, призначеного за новим вироком, при вирішенні питання про призначення покарання за сукупністю вироків відповідно до ст. 71 КК України. Суд у конкретному кримінальному провадженні може ухвалити рішення щодо звільнення особи від відбування покарання у зв’язку із закінченням строків давності виконання обвинувального вироку за наявності для цього підстав, передбачених ст. 80 КК України, не лише в порядку статей 537, 539 КПК України, а й за наслідками розгляду справи, про що має бути зазначено в резолютивній частині рішення. Таких висновків дійшла об’єднана палата Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду за результатами розгляду справи № 229/207/24. Детальніше – https://is.gd/MCzZm5.
Індексація пенсії проводиться шляхом збільшення на відповідний коефіцієнт показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховувався для обчислення пенсії під час призначення – КАС ВС При проведенні перерахунку пенсій, призначених у 2020–2023 роках згідно із Законом України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», у зв’язку зі щорічною індексацією збільшенню підлягає показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, як це передбачено ч. 2 ст. 42 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування». Про це зазначив Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду у справі за позовом фізичної особи до ГУ ПФУ про визнання дій протиправними та зобов’язання вчинити певні дії щодо проведення індексації пенсії із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески у 2021–2024 роках. Детальніше – https://so.supreme.court.gov.ua/news/1037/indeksatsiia-pensii-provodytsia-shliakhom-zbilshennia-na-vidpovidnyi-koefitsiient-pokaznyka-serednoi-zarobitnoi-platy-dokhodu-v-ukraini-z-iakoi-splacheno-strakhovi-vnesky-ta-iakyi-vrakhovuvavsia-dlia-obchyslennia-pensii-pid-chas-pryznachennia-%E2%80%93-kas-vs-
Особи є співвиконавцями умисного вбивства, якщо вони діяли з умислом на вчинення цього злочину та завдали потерпілому різні тілесні ушкодження, незалежно від того, яке з них виявилося безпосередньою причиною смерті – ККС ВС Верховний Суд вказав, що кожна з осіб, які з умислом на вбивство завдали потерпілому ушкодження, незалежно від того, яке з них виявилося безпосередньою причиною смерті, повинна нести відповідальність як співвиконавець. Співвиконавцями умисного вбивства є також особи, котрі хоча й не вчиняли дій, якими безпосередньо було заподіяно смерть потерпілому, але, будучи об'єднаними з іншими співвиконавцями вбивства єдиним умислом, здійснили частину дій, які група вважала необхідною для реалізації цього умислу. При оцінці обставин слід врахувати, що питання, чи були дії осіб об’єднані спільним умислом, не завжди залежить від наявності попередньої змови. Детальніше – https://so.supreme.court.gov.ua/news/1035/osoby-ie-spivvykonavtsiamy-umysnoho-vbyvstva-iaksh%D1%81ho-vony-diialy-z-umyslom-na-vchynennia-tsoho-zlochynu-ta-zavdaly-poterpilomu-rizni-tilesni-ushkodzhennia-nezalezhno-vid-toho-iake-z-nykh-vyiavylosia-bezposerednoiu-prychynoiu-smerti-%E2%80%93-kks-vs
Рішення загальних зборів учасників товариства не є правочинами та не можуть бути визнані недійсними на підставі статей 203, 215 ЦК України – ВП ВС Рішення загальних зборів учасників (акціонерів, членів) та інших органів юридичної особи не є правочинами в розумінні ст. 202 ЦК України, і до них не можуть застосовуватися положення статей 203 та 215 цього Кодексу, які визначають підстави недійсності правочину. Рішення загальних зборів учасників товариства мають розглядатися як акти ненормативного характеру (індивідуальні акти). У разі відчуження майна товариства за рішенням загальних зборів його учасників оскарженим та визнаним недійсним може бути кінцевий результат дій з передачі майна – правочин, оформлений актом приймання-передачі нерухомого майна. Такі висновки зробила Велика Палата Верховного Суду. Детальніше – https://so.supreme.court.gov.ua/news/1021/rishennia-zahalnykh-zboriv-uchasnykiv-tovarystva-ne-ie-pravochynamy-ta-ne-mozhut-buty-vyznani-nediisnymy-na-pidstavi-statei-203-215-tsk-ukrainy-%E2%80%93-vp-vs .
Для громадянина, призваного на військову службу під час мобілізації, на особливий період, початком військової служби є день відправлення у військову частину з відповідного ТЦК та СП, а не факт прийняття ним військової присяги – ККС ВС У цьому кримінальному провадженні суди попередніх інстанцій визнали винуватим і засудили військовослужбовця за ч. 4 ст. 402 КК України. ВС залишив без зміни рішення судів попередніх інстанцій, оскільки службовим розслідуванням встановлено, що військовослужбовець категорично відмовився приймати присягу. Відсутність в обвинуваченого належної військової підготовки обумовлена його поведінкою, ставленням до військової служби та не бажанням її проходження, оскільки він не виконав наказ отримати зброю і вирушити на полігон для проведення навчальних стрільб. Закон не пов’язує факт прийняття військової присяги з початком проходження військової служби. Для обвинуваченого початком військової служби є день відправлення у військову частину з відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки. Детальніше - https://is.gd/dMqa8E.
Дайджест судової практики Великої Палати Верховного Суду (рішення, внесені до ЄДРСР за грудень 2024 року) – https://court.gov.ua/storage/portal/supreme/ogliady/Daigest_VP_2024_12.pdf.У дайджесті вміщено правові висновки Великої Палати ВС, зокрема, щодо:▪️моменту, з якого відраховується шестимісячний строк, передбачений ч. 2 ст. 46 ЦК України, для оголошення фізичної особи померлою; ▪️кваліфікації нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу нерухомого майна, який не був підписаний продавцем, як неукладеного та належного способу захисту прав продавця; ▪️розмежування випадків розірвання договору оренди землі на підставі п. «д» ч. 1 ст. 141 ЗК України та ч. 2 ст. 651 ЦК України;▪️компенсації державному / приватному виконавцю витрат, пов’язаних з розглядом скарги на його дії без розгляду;▪️порядку підтвердження повноважень особи, через яку юридична особа діє в суді на засадах самопредставництва;▪️відсутності підстав для закриття провадження у справі за повторно поданою заявою про видачу дубліката виконавчого документа;▪️неможливості оскарження ухвали про залишення заяви про забезпечення доказів без розгляду в апеляційному порядку окремо від рішення суду;▪️визначення предмета кримінальних правопорушень, передбачених ст. 204 КК України.
Обов’язок роз’яснити потерпілому право підтримувати обвинувачення в раніше пред’явленому обсязі після його зміни прокурором КПК України покладає на суд, а не на прокурора чи будь-кого іншого – ККС ВС ВС вказав, що відповідно до ч. 3 ст. 338 КПК України саме на суд покладено функцію роз’яснення потерпілому права на підтримання обвинувачення в первинному обсязі. Таке роз’яснення є гарантією забезпечення прав потерпілого у кримінальному провадженні і забезпечення того, щоб останній був почутий судом. Колегія суддів ККС ВС звертає увагу, що відібрання стороною обвинувачення заяви від потерпілого поза судовим розглядом, перед судовим розглядом чи в іншому позасудовому порядку не є належним виконанням вимог ч. 3 ст. 338 КПК України і не може замінювати необхідність роз’яснення судом права потерпілого підтримувати обвинувачення в раніше пред’явленому обсязі. Так само не є належним виконанням вимог цієї статті роз’яснення будь-ким іншим, окрім суду, прав потерпілого на підтримання обвинувачення в первісному обсязі після його зміни прокурором. Детальніше – https://is.gd/qtLsSu.
Посвідчення бійця групи супроводження вантажів гумдопомоги та характеристика від ДУК не підтверджують членство в добровольчому формуванні громади і не надають права на носіння зброї без дозволу – ККС ВСУ цьому кримінальному провадженні суди попередніх інстанцій визнали винуватим і засудили обвинуваченого за ч. 1 ст. 263 КК України. ВС вказав, що обвинувачений не отримував дозволу, передбаченого законодавством, на право зберігання, носіння вогнепальної зброї та боєприпасів. Наявність у нього посвідчення бійця групи супроводження вантажів гумдопомоги та характеристика ДУК не є достатнім підтвердженням членства й активної участі у складі ДФТГ та не надавало права на носіння вогнепальної зброї і боєприпасів. Дата, час, місце та обставини, за яких обвинуваченого затримано і вилучено в нього зброю (під час вигулу собаки), не дають підстав вважати, що він на момент затримання виконував завдання щодо відсічі збройній агресії рф проти України або ж діяв у стані крайньої необхідності. Детальніше – https://is.gd/fGoyLS.
Цього тижня знайомимо вас зі справами, переданими на розгляд об’єднаних палат та Великої Палати Верховного Суду відповідно до ухвал про передачу, внесених до ЄДРСР з 13 по 19 січня 2025 року.Справи, передані на розгляд ВП ВС:1. Ухвалою КЦС ВС від 20 листопада 2024 року на розгляд ВП ВС передано справу для вирішення виключної правової проблеми щодо продовження строків позовної давності, які мали би спливти під час карантину, запровадженого постановою КМУ від 11 березня 2020 року № 211, але до набрання чинності Законом України від 30 березня 2020 року № 540-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв’язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)», тобто в період із 12 березня до 2 квітня 2020 року.2. Ухвалою КЦС ВС від 8 січня 2025 року на розгляд ВП ВС передано справу для відступу від висновку ВП ВС щодо витребування земельної ділянки з незаконного володіння як ефективного способу захисту права власності держави на земельні ділянки лісогосподарського призначення в разі їх незаконного зайняття фізичними та юридичними особами. Справи, передані на розгляд ОП КЦС ВС:Ухвалою КЦС ВС від 15 січня 2025 року на розгляд ОП КЦС ВС передано справу для відступу від висновку КЦС ВС щодо розгляду судами заяви про встановлення факту здійснення постійного догляду за особою, яка його потребує за своїм станом здоров’я.
Зупинення дії спеціального дозволу на користування надрами за наявності діючихперсональних санкцій до кінцевого бенефіціарного власника надрокористувача є правомірним з моменту набрання чинності змінами до Кодексу України про надра – КАС ВС Дія Закону України від 1 грудня 2022 року № 2805-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення законодавства у сфері користування надрами», який був опублікований 28 грудня 2022 року і набрав чинності 28 березня 2023 року, зокрема в частині доповнення Кодексу України про надра такою підставою для зупинення дії спеціального дозволу, як застосування до кінцевого бенефіціарного власника надрокористувача спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів, поширюється на персональні санкції, що вже діють. Законодавець передбачив відстрочку в набранні чинності вказаним Законом – 3 місяці з дня опублікування, тобто з 28 березня 2023 року, зокрема, і з метою надання можливості надрокористувачу вжити заходів, спрямованих на зміну кінцевого бенефіціарного власника, задля уникнення негативних наслідків у вигляді зупинення дії спеціальних дозволів. Такі висновки зробив Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду. Детальніше – https://is.gd/gazobZ.
