Canal страшно середньовічне - @so_medieval - №3549
історія святої вільгефортіс, бородатої діви і мучениці, схожа на багато інших: народжена в язичницькій сім’ї, вона навернулася на християнство й відмовилася виходити заміж за короля, якого їй надибав у наречені батько, теж король; довго молилася, щоби бог урятував її від заміжжя, й отримала в дар чудову м’якеньку бороду; батько розсердився і наказав її розіпнути, раз вона вже так любить христа. образ цієї святої, якої ніколи не існувало (але вона від того не менш чудова), імовірно, пов’язаний із європейськими гастролями святого лику з лукки — розп’яття, на якому ісус одягнений у пишні королівські шати. тим більше, що їх пов’язує ціла побічна легенда про скрипаля й винагороду для нього.отже, поки вільгефортіс висіла на хресті (чи поки святий лик висів у храмі), до неї підійшов скрипаль, який фактові розп’яття, звісно, ніяк зарадити не міг, але принаймні міг прикрасити останні хвилини її життя музикою (в історії про святий лик він просто вбогий і нічого не може пожертвувати, крім своєї гри). на подяку за це свята, вмираючи, скинула один золотий черевичок. хтось це, вочевидь, помітив і доніс батькові вільгефортіс (чи то пак місцевому єпископові), який наказав схопити музиканта й обшукати; черевичок знайшли, скрипаля звинуватили в крадіжці, а що він був чужинцем і волоцюгою, то вирішили одразу і стратити. та дорогою до шибениці бідолаха попросив іще раз заграти біля святої — і вона, хоч уже й мертва, скинула йому другий черевичок. усі зрозуміли, що тут коїться чудо, музиканта відпустили, а художники потім не раз малювали цей сюжет.культ вільгефортіс, схоже, був найпоширеніший в австрії та баварії, але далі на схід теж мандрував — скажімо, у польщі збереглося кілька її зображень, і на деяких навіть є скрипаль; у гданську археологи знайшли два паломницькі значки xv століття з бородатою жінкою на хресті, і це щось унікальне, я про такі раніше не чула. але ще одне унікальне — то зображення, з якого починається цей допис і яке може вам здатися стилістично знайомим, ніби щось у цьому скрипалі є таке… нехай і не зовсім козацьке, але козакувате.виявляється, воно справді так: цю вільгефортіс, яка нині живе в національному музеї в познані, у хіх столітті привезли туди з берестечка. у підписі під хрестом зазначений 1743 рік (картина написана на честь докторського захисту брата альбіна, який того року відбувся в луцьку), але чарівна знайома мистецтвознавиця сказала мені, що то скоріш друга половина хіх століття — імовірно, хтось, перемальовуючи, трохи осучаснив образи. у кожному разі, це найсхідніша вільгефортіс, яка мені траплялася (та ще й майже землячка!), і тепер хоч їдь у познань із нею знайомитися.#тяжкобутисвятим
1440
26-02-06 08:57