страшно середньовічне | мій перший перекладацький семінар у войновіцах припав на дуже сонячний...

мій перший перекладацький семінар у войновіцах припав на дуже сонячний, але вже паморозний жовтень. місцеві коти приходили на руки грітися й ховалися між гілками сосен, як горобці-переростки, трава — якщо встигнути походити по ній вранці, поки її не зігріло сонце, — хрустіла під ногами, від вечірніх гулянь по вулиці було холодно, але тепло — від хороших людей, із якими гулялося.останній ранок семінару був меланхолійний (бо завжди трошки меланхолійно, коли щось прекрасне закінчується). моя сусідка їхала перед шостою, то я її провела, а тоді подумала, що вже й світанок можу зустріти, раз не сплю, схопила з полички видавництва, яке організовує семінар, першу-ліпшу книжку (бо хто ж їде в замок, де є бібліотека, зі своїми книжками) й пішла дивитися на сонце. ну, тобто не прямо на нього, а на епічні рожеві хмари, які того ранку наче вирішили докласти всіх зусиль, щоб мені їх потім бракувало. а по тому бродила довкола замкового ставка (де живуть здоровенні кої та часом показуються бобри) і читала.першою-ліпшою книжкою виявився «канон» константіноса кавафіса. згодом мені сказали, що цей переклад сухуватий, але того ранку він виявився якраз такий, як треба: достатньо про минущість і проминуле, щоби вписатися в мою меланхолію, а водночас достатньо стриманий, щоб її не поглиблювати. і так мені добре виявилося з тим кавафісом, що я його забрала додому (купивши, звісно; я порядна жінка).а в лютому буду в києві — і ще раз куплю, тільки цього разу вже в українському перекладі. і вам раджу, бо це дуже красива, гірка, тужна, але затишна в своїй тузі поезія, така спокійна зріла інвентаризація спогадів, виборів і втрат, від якої раптом сама почуваєшся трошки дорослішою. український «канон» вийшов у видавництві руслана халікова, і з одного боку це #безсоромнареклама, а з другого — щира порада, бо мені подобається не тільки кавафіс, а й видавництво. (щоправда, якщо погортати, ви знайдете на сайті дві книжки російською — проте вони з 2021-го, від українських авторів, та й зараз ці тексти готують до перевидання українською мовою, тож скоро їх на сторінці вже не буде). подивіться лишень, яка ця книжка гарна — і які красиві до неї є ілюстрації.(на двох останніх фотографіях — войновіцький кіт, що маскується під горобчика, і мій домашній кавафіс, раз уже є нагода його показати).