Якщо піти найпростішим шляхом та просимулювати усі удари команд в обох зустрічах 100500 разів, то ймовірність Динамо забити стільки ж або більше за РБЗ суттєво вища. Доведеться з цим жити. Це було близько. Совки зараз тикають хуями молодих тренерів в УПЛ («дєди ваєвалі»), а лисий взагалі гейтить термін «білдап». Дарма. Перші голи в Любліні та Зальцбурзі продемонстрували, що Динамо не вміє в пресинг. І воно не вміє не лише через відсутність значної динаміки в ногах Ярмоленка та Піхальонка. Воно не вміє, бо результативний тиск на рівні УПЛ - це лише результативний тиск на рівні УПЛ. Воно не вміє, бо совки білдап демонізують. Через те в Динамо та Шахтаря немає можливості вдосконалювати власну гру проти мʼяча. Через те й не доходить до ЦЗ, що не повинно бути такого розриву між ними та передньою лінією. Бо це простір в який їх і трахають. Тож, Потато Пеп, перший і єдиний гол Зальцбурга - це білдап. Уяви собі! Білдап! Підйом мʼяч із зони з високим тиском в зону з низьким! Білдап - це вітер!Маю сумніви, що лише тренуваннями без закріплення в офіційних матчах пресинг можна вивести на більш якісний рівень достатній для ЛЧ. Тому гейт та травля совками (та тим, хто їм співчуває) молодих тренерів без видатної карʼєри (або взагалі без неї після курсів PASS чи Хуясс) - це позитив лише для совків, що можуть продовжити паразитувати на гроші олігархів й надалі. Білдап - не матюк. Це один з важелів прогресу. Звісно, якщо це не білдап заради білдапу, як в «раннього Ротаня», коли 60% матчу проходить на власній половині. Почитав колонку Потато Пепа. Він ржачну прутню штовхнув, що не побачив ніяких білдапів, а побачив гру без центру поля. Зрозуміло чому в Динамо не вийшло. Бо білдап - це не 100500 коротких передач між кіпером і захисниками. Це алгоритм підйому мʼяча на чужу половину. Поздєєв в одному з випусків ТаТоТаке пояснював усі нюанси. Довга передача - це теж білдап. Різниця між «бий-біжи» лише в тому, що ця довга передача має виконувати не лише функцію винести мʼяч кудись подалі, бо немає тями чи страшно. Ця передача має перемістити мʼяч у зону, де є простір. І команда має це розуміти, та швидко та компактно переміститися туди. Щоб не виникала така ситуація, коли з мʼячем опиняється умовний Ванат, а в радіусі 25 метрів від нього жодного партнера. Тоді це не білдап, а совкова хуйня, «бий-біжи». Білдап - це лише алгоритми підйому мʼяча та принципи взаємодії ланок та окремих гравців. А якими передачами це відбувається - короткими, довгими чи середніми не має жодного значення. Їх довжину має визначати лише наявність простору та…рівність ніг. Якщо ноги криві, а мозок лише для «біцца-бароцца», то складніші маршрути шукати важко. І навпаки. Тому здоровʼя усім молодим фахівцям УПЛ, що намагаються вчитися разом зі своїми футболістами не тільки лупити вперед на єдиного нападника, що відрізаний від партнерів в оточенні 3-4 захисників. Наснаги та терпіння президентам та власникам. Треба зрозуміти, що виховувати дебілів, які грають пішки - це працювати собі на збитки. Замість данців у РБЗ цілком можуть грати Миколи та Василі, якщо у 20 років матимуть за плечима хорошу школу, а не те, що вони мали ще донедавна.