Повертаючись до теми отруєнь. Безумовно, найбільш "отруйною" п'єсою Шекспіра є "Гамлет" - три персонажа в ній гинуть від отрути на сцені, і ще один - поза сценою, за фабулою твору. Цікаво, що до цілком звичних способів отруєння - отруєння питва й змащення леза отрутою - в "Гамлеті" бачимо ще й нестандартний варіант: за словами Привида, Клавдій влив отруту йому у вухо. До того ж, Гамлет-король, вочевидь, був знавцем отруйних речовин: він називає конкретну отруту, яку застосував проти нього підступний брат. У Першому Фоліо фігурує слово hebenon, у кварто - hebona. Проте досі незрозуміло, яка саме отрута мається на увазі, адже це слово фігурує в шекспірівському каноні лише раз. Існує кілька версій, яка саме рослина може переховуватися за назвою отрути. Серед можливих компонентів найперше називають сік болиголова (hemlock), адже побутова англійська назва цієї рослини схожа на hebenon, до того ж, слово hemlock неодноразово фігурує в інших шекспірівських трагедіях. Другим імовірним кандидатом у hebenon є блекота (henbane), назва якої також співзвучна з Клавдієвою отрутою. За описом Привида, симптоми, які виникли при контакті з отрутою, дуже нагадують ефект від болиголова - миттєве згортання крові: "...І звурджується кров від неї, Як від краплини оцту молоко. Загусла тут раптово кров і в мене..." (Дія 1, акт 5, переклад Григорія Кочура)Про цей ефект Шекспір, ймовірніше за все, вичитав у "Природничій історії" Плінія. В тому ж джерелі згадується й небезпека від контакту соку блекоти з вушними протоками. Третій кандидат у hebenon - чорне дерево (ebony, в шекспірівські часи це слово писали з h - hebony). Втім, концентрація отруйних речовин у чорному дереві значно нижча, ніж у болиголова й блекоти.