Шекспір сказав... | Коли у передмові до першого повного зібрання творів Шекспіра - так зва...

Коли у передмові до першого повного зібрання творів Шекспіра - так званого Першого Фоліо 1623 року - Бен Джонсон писав, що Шекспір "не для певної епохи, а на всі часи", він, мабуть, не уявляв, до чого все дійде. Шекспір вже давно вийшов за межі книжкових сторінок і театральних помостів, і нас анітрохи не дивує, коли ми бачимо знайомі образи й впізнаємо всім відомі цитати в рекламі, політичних промовах, торговельних марках тощо. Таким само звичним є й запозичення шекспірівських сюжетів і образів у якості ілюстративного матеріалу для досліджень у різних галузях гуманітарного знання. Психологи, зокрема, невтомно черпають скарби з шекспірівського канону: зокрема, Зіґмунд Фройд вибудовував концепцію Едипового комплексу з опертям на нездорові стосунки між Гамлетом і Гертрудою. У 2006 році психологи Чжун Чен-Бо і Каті Лілієнквіст ввели в науковий обіг поняття "ефект леді Макбет" - нав'язливу схильність злочинців до гігієнічних процедур, на які вони переносять бажання очистити совість. Нейрофізиологи вбачають у "Королі Лірі" прекрасну ілюстрацію всіх етапів хвороби Альцгеймера, а для економістів і юристів ця трагедія - джерело так званої "проблеми Короля Ліра", тобто випадків катастрофічного занепаду сімейного бізнесу внаслідок нездатності засновника ефективно передати активи спадкоємцям. Сучасні управлінські теорії також не гребують ілюструвати свої положення шекспірівськими сюжетами. Найвідоміший випадок - праця Пола Корріґана "Шекспір про менеджмент", в якій вчинки високопоставлених шекспірівських персонажів аналізуються з точки зору управлінської ефективності. Якщо книжку читати довго, то по мережі розкиданий цілий розсип статей про уроки менеджменту від шекспірівських персонажів.