Запекла книгожерка

Книга з абсолютно шикарним стартом і досить цікавим задумом, але це враження не витримало до фіналу.У мене лишилось дуже багато питань до самого тексту і до сюжету, але місцями це було дійсно дуже гарно.📖 «Гадюка в полі»✍️ Ганна ЩавінськаЦе як влізти у голову чотирьом дуже різним персонажам.Маємо клінічну психопатку, яка починає і завершує розповідь - і перший розділ, написаний як раз від її імені, задає дуже високу планку: шокує, викликає огиду, жах і неймовірну цікавість, у що все це може вилитись.Окрім того, маємо чоловіка - жертву системного абʼюзу, дівчину з серйозним тривожним розладом і ще одного чоловіка, що бореться з наслідками травми.На початку, лише двоє героїв мають щось спільне, але ближче до кінця всі їхні лінії таки перетнуться.І оця частина, де можна подивитись на світ з різних ракурсів і замислитись над тим, що ми ніколи не знаємо, що в голові у інших, але можем ненароком вплинути на їхнє життя - це дійсно цікаво і концептуально.✨ Окремі епізоди прям сильно відгукнулись - наприклад, момент, коли «тривожна» героїня ніяк не могла наважитись зробити телефонний дзвінок. Це було передано блискуче.І доволі цікавий конфлікт, де жертвою абʼюзу є саме чоловік. Цікавий тим, що в літературі ми дуже рідко дивимось на проблему з цього ракурсу.Але є і відверто слабкі моменти, особливо деякі діалоги - і це істотно псує враження. Загалом, якість тексту помітно скочується ближче до фіналу.Але найсумніше те, що фактично фіналу і нема - він не відкритий, а просто обірваний. Обірваний настільки, що я раптом перестала розуміти, нащо в історію взагалі втягнули половину з цих персонажів, бо враховуючи, чим все «завершилось», в них не було особливого сенсу.Тож я не знаю, як все це підсумувати. Це було дуже дивно, обурливо дивно, занадто дивно навіть для мене. Така ніби спроба у постмодернізм, але доволі сира і незавершена спроба, яку хочеться негайно «зачитати» чимось іншим, щоб відновити свій емоційний баланс.Хоча, може, в цій історії є щось більше, шось надто велике, що я просто не спромоглась осягнути, і тому вона може бути непоганим ґрунтом для обговорення.Видавництво НК Богдан

Коли очікувала на добрячий горор, а отримала прохідний голівудський сценарій🤪📖 «Будинок на краю світу»✍️ Дін КунцЧогось звикла вважати, що Кунц має бути одним з яскравих представників гостросюжетного жанру, але з цією книгою у мене геть не склалося.По суті, йдеться тут про масштабну конспірологію з майже апокаліптичними наслідками, через що жахливий космічний монстр рапом стрімко захоплює світ - ну, або намагається.Є дві основні героїні - жінка-відлюдниця, що втратила родину і втекла від світу, хоча досі глибоко в душі марить помстою, і дівчинка-підліток, вона ж вундеркінд, що вміє буквально все і опиняється у епіцентрі подій, бо саме її батькі частково відповідальні за все, що відбувається.🥱 Та по-перше, було нудно. Ніби сюжет - про екстремальну напругу і жахливий жах, але передати цю атмосферу, як на мене, авторові не вдалося. Дуже повільний розвиток, купа відволікаючих факторів, непотрібні дії героїв, які не відповідають тому, що відбувається навколо.🙂 По-друге, істотно просідає реалізм. Здавалося б, в історії закладена драма і глибина, але це виглядає таким картонним і непереконливим, що повірити в них дуже важко.Втім, одній з учасниць обговорення на книжковому клубі саме драматична складова історії дуже сподобалась і виглядала цілком правдоподібною, тож тут мабть місце бути різні думки.😛 По-третє, дуже багато логічних і сюжетних дір, закинутих ліній і непослідовностей.Є окремі непогані епізоди і описи, є кілька моментів, коли ставало трохи цікаво, але всі вони нікуди не вели. Скоріш за все, я б не дочитувала книгу взагалі, аби не обрала її на книжковий клуб.Все це могло б бути непоганим ефектним фільмом на один раз, який вивіз би саме видовищністю і певною епічністю, але у книзі недоліки надто сильно кидаються в очі.😳 Для мене книга емоційно пуста, не приваблива художньо і така, що не лишає по собі сліду. Не настільки жахливо, щоб геть відмовляти когось читати, але і радити особливо не буду. Продовжувати знайомство з автором наразі не планую.Видавництво Vivat

Давайте таки спробуємо, але я нічого не обіцяю - бо, як я вже писала, я не уявляю, як писати відгук на цю книгу.Це дві історії під однією обкладинкою, шикарна австрійська класика, і що головне - класика у тому вигляді, якою можу безмежно насолоджуватись навіть я.✍️ Франц Верфель📝 «Винен не вбивця» - історія про дуже глибокий конфлікт між сином і батьком і про те, що холодність, відстороненність і сувора дисципліна - не ті методи виховання, що дають хороші плоди.📝 «Зустріч випускників» - вічно актуальна тема булінгу і те, як сильно він здатен зламати життя і як довго можуть тривати його наслідки. 👀 Богічні, складні, неоднозначні твори, від яких часто некомфортно.Повільні, максимально зосереджені на персонажах і їх психічному стані та ході думок.⏳ Звісно ж, обидва дуже темні і похмурі, з усім, що я люблю - моральний розпад, занепад людини, відчуття приреченості і безнадії.Не уявляю, що ще додати - такі твори просто треба читати, бо вони не тільки шикарно написані, але й звертають увагу на важливі і вічні теми.Видавництво Yakaboo Publishing

Все починається як дуже сюреалістичний сон - і, по великому рахунку, десь таким воно і буде до кінця.Дуже дивна книга фактично без сюжету, але неймовірно чарівна.Напружений саспенс з філософськими підтекстами та яскравим вайбом серіалу «Lost».📖 «Мадрапур»✍️ Робер МерльЧоловік сідає на літак, але вже з перших слів очевидно, що йдеться не просто про чоловіка і не просто про літак, бо все якесь неправильне.Що далі? Ну, тут дуже складно пояснити, бо майже нічого, по суті, і не буде - окрім пари моментів, коли щось таки відбувається😄Але відірватись від книги нереально, вона затягує, мов болото. Суцільна психоделіка, вʼязкий сюр, шикарно наближення і розкриття персонажів, дивовижна й неперевершена деталізація.Я не доберу слів, щоб описати, наскільки це сильно, наскільки це круто написано, наскільки вражає.І, мабуть, книга підійде не всім, бо вона дуже специфічна, але я у ній просто розчинилась.Точно буде у топі року, бо в неї не може бути конкуренції - це щось абсолютно особливе і незрівнянне.Видавництво НК Богдан

І про нового «Джокера»…⚠️ Будуть спойлери, прикриті і може не сильно критичні, але без них було ніяк.Мені дуже складно зрозуміти, яке в мене остаточне враження - дуже красива картинка, дуже класна акторська гра, комфортно по тонким і ненавʼязливим відсилочкам до оригінального DC-всесвіту, але…Але в один момент все раптом ламається - десь плюс-мінус хвилин за 20 до кінця, коли Джокер впадає в пригнічення, опускає руки і здається.Це перекреслило всі мої перші офігенні враження від фільму.Натомість стало очевидно, що у кіно, особливо у фінальній сцені, забагато метамодерну.Зміщення акценту в бік ніби як більш феміністичної призми дуже невдале.І хоч картинка дійсно дуже якісна і красива, а операторська робота здебільшого богічна, вся ідея чарівності і привабливості Готему для мене у першу чергу - в готичній естетці. Він же ГОТем, чьорт забирай!А тут вона губиться. Аргем - звичайна похмура божевільня, нуль готичності.І геть не витримана сама концепція Джокера як нестримного і заразливого урагану безумства, який не спинити.Та насправді, якщо задуматись над всім цим глибше, а потім іще раз добре подумати, сенс у саме такому розвитку подій є - власне той, який озвучують творці і який вже проскокував у серіалі «Готем»: що цей Джокер - не справжній, але і справжній зʼявляється не на рівному місці, а після певних попередніх подій. І шо він не стільки конкретна людина, скільки ота сама безумна концепція.От тільки я не хочу копати так глибоко, шоб доволилось відшукувати причини назвати цей фільм класним.Карочі, ні, я таки розчарована, хоч і не можу сказати, що фільм прям геть гівно. Але після нього довелося передивитись першу частину, шоб перебити неприємний післясмак.І останнє: серіал «Готем» я вище згадала не просто так, дещо у фільмі підштовхнуло мене до думок про нього, тож я б радила переглянути і його, якщо дивитиметесь оцей фільм. Там, до речі, готична естетика просто неперевершена.P.S. Люди на сусідніх місцях у залі ще були болісно і неприємно вражені тим, що це мюзикл, тож про всяк випадок, майте на увазі. Хоча от це мені як раз було цілком ок, навіть органічно у певному сенсі.

«Газетярки» стабільно підіймають настрій і з кожним томом все менше схожі на «Дивні дива» і все більш захопливі.Дуже яскраво у всіх сенсах - і у розвитку сюжету, і в маленьких деталях, і, звісно ж, у кольорах. Бо саме за кольори я полюбила цю історію при першому знайомстві 😌Трохи ламає мозок, бо сюжет все сильніше закручується. І мені вже складно уявити, як воно взагалі може розвʼязатися зрештою🤪Проблеми, що підіймаються, з кожним томом все серйозніші, але це гарантований спосіб класно розслабитись ввечері важкого дня і відволіктись від всього того божевілля, що коїться у наші реальності, на божевілля, якого в ній статись таки не може (скоріше за все)🤪Дуже комфортний для мене гумор, персонажі надзвичайно харизматичні, та найбільше мені подобається, наскільки ця історія «жива» і справжня - хоч до реалізму їй як до місяця.Не знаю, скільки томів ще триватиме ця історія, але мені хотілося б, щоб подовше😄2️⃣ Тут відгук на перший том 🖇 https://t.me/sashas_reads/9961️⃣ Тут - на другий 🖇 https://t.me/sashas_reads/2005❤️ І отут промокод 🖇 https://t.me/sashas_reads/2922Видавництво НК Богдан

Нову екранізацію-адаптацію «Ворона» не врятував навіть Скашґорд - вона перетворилась на посередній ромком зі жменькою бійок наприкінці🩸З хорошого - десь майже зовсім у фіналі, різанина дійсно красива. Але то не більше 10 хвилин від загального таймлайну🥲Але українською нарешті вийшов оригінальний комікс - і це дійсно неперевершена історія про помсту, дуже чуттєва, дуже темна, дуже красива. Справжня легенда, поштовхом до створення якої стала реальна трагедія, що сталась у житті автора Джеймса ОʼБарра.І от якщо фільм можна спокійно пропустити, то комікс однозначно варто прочитати - і лишити у колекції.За запрошення на передпоказ фільму дякую книгарні Readeat 🫶🤘 А ще у них на сайті можна придбати комікс, і ось вам промокод на 200 грн на придбання книжок їх сайті 🖇 Vorondark (копіюєьься по кліку)Промокодом можна оплатити до 30% вартості замовлення. Для цього треба зареєструватись, перейти у кабінет і поповнити бонусний рахунок, ввівши код. Бонуси будуть зараховані протягом кількох хвилин.Комікс можна придбати отут.

Не знаю, з якого боку підступитись.Це досить масштабний твір, який увібрав у себе купу всього - і це одночасно його плюс і мінус.📖 «Експеримент з каменем»✍️ Ілля ЛоскучерявийЯкщо стисло, це історія про серійних вбивць. Про їх природу, про причини «зла», про людський потяг до насильства - і ця тема досліджується у книзі як теоретично, так і на конкретному прикладі головного героя, якого вербують до таємної організації, мета якої - досліджувати і зупиняти таких вбивць до того, як вони скоять свій перший злочин.Тож роман фантастичний, але заснований на реальних подіях.Трохи філософський - але до цього у мене виникло дуже багато питань, бо у філософствуваннях багато маніпуляцій і логічних помилок.І частково нонфікшн - з досить ґрунтовною, але стислою теоретичною базою. Проте з детальним глосарієм наприкінці з короткою довідкою про багатьох відомих серійників.Але за моїми відчуттями, автор таки перестарався, бо тут забагато всього. Подорожі в часі, демони, психологічні експерименти, кримінал, трилер, особисті драми… На якомусь етапі мене просто укачало.Нонфікшн-частина краще, навіть досить хороша, але орієнтована скоріше на новачків, мало знайомих з темою.Книга дуже цікава в окремих моментах. І буквально провокує на дискусію по багатьох пунктах - тож я активно із нею сперечалась у примітках.Але багато у чому затягнута, а я рідко виношу це в недолікі, бо як раз люблю слоу-бьорн тексти. Та певним сюжетним лініям тут виділено забагато часу, тоді як деякі з них можна було б нещадно скорототити чи взагалі прибрати - і це тільки покращило б текст.Ну і не хотілося б вкотре це робити, але не можу не сказати - забагато русні. Я дуже проти того, шоб продовжувати тягнути їх у наш простір у будь-якому вигляді, навіть як поганців. Випадки, коли це виправдано, можна порахувати на пальцях однієї руки - і це не він.Хоча приємно, шо до російської у тексті додається український переклад.Тож, враження у мене змішані. Цікавий задум, але реалізація не найкраща.Та якби я ставила книжкам оцінки, то накинула б пару балів виключно за трукрайм.А з нещадним літературним редактором, це могло б бути прям дуже сильно.Видавництво Ліра-К

Я планувала слухати цю книгу довго і дуже поступово, але не вийшло - бо розтягувати було нереально.Дуже захопливий літній трилер, трохи з присмаком класичних слешерів, хоч насправді зовсім не слешер - але атмосфера дуже схожа.📖 «Востаннє, коли я збрехала»✍️ Райлі СейґерОднієї ночі у літньому таборі зникають троє дівчат. Лишається тільки їх молодша подруга, що ділила будиночок з ними - і жодного сліду чи доказу, що допоміг би розкрити цю справу.Після такої гучної трагедії, табір закриється на багато років, а головна героїня - та, що не зникла - лишиться з глибокими травмами і навʼязливою ідеєю зʼясувати, що ж сталося насправді.І коли через понад десять років табір відкриється знов, вона погодиться повернутись, щоб нарешті отримати відповіді.Як і головна героїня, я підозрювала тут усіх. І як і для неї, справжня розвʼязка стала для мене величезною несподіванкою.Я дуже люблю переплетення минулого і теперішнього у таких історіях: коли поступова картина минулого стає чіткішою, а теперішнього —навпаки складнішою.І мені дуже сподобалась сама атмосфера табору і мистецькі елементи в історії — хоча мистецтва могло б бути і більше 😅І ще, мені підказали, що книга натхнена «Пікніком біля навислої скелі» - про це ніби згадується і у післямові, але в аудіоверсії цього або не було, або я якось пропустила. Одним словом, тепер хочу прочитати і «Пікнік…»😅Книга дуже «моя» - ідеальний темп, класний вайб, достатній рівень емоцій і нагнітання.Деякі сюжетні ходи взагалі сильно вразили - особливо перехід з першої частини до другої.Були і передбачувані моменти, але така передбачуваність мена не відштовхує — навпаки, робить текст комфортнішим.Слухала в Абук, але спочатку планувала читати паперовий примірник від Старого Лева - та до аудіо добралась швидше 😌

Сюжет у цій історії геть не новий, але те, як автор її розповідає - через діалог безпосередньо з читачем - робить її дуже особливою.На перший погляд - це лише детектив. Насправді ж, тут і сімейна сага, і комедія, і драма, і навіть трохи трилеру.Але найбільше чіпляє саме оця подача, що ламає четверту стіну, і робить це дуже майстерно.📖 «Усі в моїй родині - вбивці»✍️ Бенджамін СтівенсонГоловний герой - письменник, автор детективів, і вигнанець у власній родині.Колись його батько був злочинцем, через що і загинув. Коли ж злочин скоїв його брат, герой став на бік поліції і свідчив проти нього - і через це, у стосунках з сімʼєю зʼявилась глибока тріщина.І от усі вони збираються на гірському курорті, щоб надагодити стосунки, провести час разом і в тому числі, відсвяткувати вихід того самого брата з вʼязниці.Але за законами жанру, тут на них очікують нові злочини, за розслідування яких візьметься саме головний герой, бо більше нема кому🙄Все це звучить досить банально, але не є банальним на практиці - саме через те, як воно втілене.🩸 Буде багато вбивств - у теперішньому і минулому, багато родинних секретів. І, можливо, серійний вбивця - або хтось, хто імітує його дії.Здебільшого історія бадьора, легка і весела - окрім тих моментів, коли несподівано розбиває серце у друзки, коли чекаєш на це менш за все.Детективна складова досить сильна - для мене було дуже багато неочікуваних поворотів, і лише коли сам герой наприкінці розклав усе по поличках, пазл склався.Сподобався гумор - його прям дуже багато і він досить ненавʼязливий, але влучний і класний.Та все ж найбільше сподобалась саме форма і подача, бо саме вони витягнули історію найбільше.Слухала в Абук, і цій книзі такий формат пасує ідеально. Але покажу саме паперове видання від Vivat, бо воно дуже класне😚