𝑺𝒂𝒎𝒂𝒓𝒔𝒌𝒂 🇺🇦

Сумне відкриття щойно зробила - сумне й гірке.Гортала стрічку новин у одній громаді - треба було по роботі. Бачу допис - Герой на щиті. Типовий, як наш страшний час, допис про земляка, який загинув на війні - поховання, побратими, вручення прапора. Але прізвище здалося знайомим, бо незвичне. Дивлюся уважніше фото - впізнаю жінку на них.Це був 2019-й. Вона буквально кричала у мене в коментарях: - Що толку з вашого дипломата ? Мій чоловік на війні! Я хочу щоб це все припинилося! У тебе чоловік на війні?Мої аргументи розбивалися, як об скелю, об її «мій чоловік на війні!». Бо у мене не було чоловіка на війні. І не було чим перекрити її лемент.Я лише запитала, звідкіля у неї впевненість, що розвеселий кандидат владнає криваве питання війни. Якщо він - це очевидно - в гріш не ставить військову справу і дуб зелененький у надскладних питаннях.Але… - Правильно тебе тут всі посилають, - писала мені жінка.Її чоловік воював тоді, коли були ротації, демобілізація тощо. Тоді - коли не було і не могло бути такоі війни. І була повага до військових, буквально культ армії. Її чоловік воював донедавна. Навіть не буду порівнювати і співставляти. Зрозуміла? Нарешті, зрозуміла? Бо чоловіка не повернути, а у нас одного віку сини підростають.Боляче..Героям слава!

Джон Сміт:Всі ті гроші, на які "збагатився Порошенко в мільярд разів", зараз знаходять у бидло-слуг. Всі ті пачки бабла Порошенко напхав слугам в багажники, дивани, розкидав на їх кроватях, напхав їм за щоки і навіть з задниці вже вивалюються. Чомусь відчуття, що скоро цим бізнес-геніям, жоден з яких не поніс відповідальності, почнуть прилітати фпв-дрони у вікна їх дорогих машин і квартир.❗️Банда мародерів під шумок війни наживається на крові - колись про це брєділі недорозвинені, а тепер воно збулося. Бійтеся своїх бажань. А увагу стрижених українців вони тепер навмисно відволікають на дурниці. Бо вже навіть сталевояйцевий пожмаканий божок не витягує віру в нову епоху. Ну, а Порошенко, якщо зумів в ході війни встояти і примножитися, то і молодець. Бізнеси його прозорі, на відміну від цих "ілонів масків", вся країна знає, чим він заробляє. А тому без охорони може обнятися і сфоткатися з будь-ким, будь-де. І не тільки на заході України, а уже й (особливо) на сході. Такий от "безшансовий". Кожному б так.

Olga Barna:Про людяність і про ЛюдинуВ важкі часи дуже добре видно світлих людей. Я сьогодні знову у цьому переконалась. Ми мали за честь приймати п’ятого Президента України Петра Порошенка із дружиною Мариною Порошенко, які разом із депутатами ВР Олегом Синюткою та Вікторією Сюмар їхали із Чернівців в Микулинці в реабілітаційний центр до наших захисників. Петро Олексійович приїхав помолитись на могилі нашого Олега Барни, віддати шану усім Героям, Олеговим учням, які лежать поруч на Пантеоні Героів в с. Білобожниця та підтримати їх родини. Підтримати і нашу родину в спільній молитві та спільній втраті, як і тоді, в день прощання з Олегом в Михайлівському Золотоверхому соборі та на Майдані. Він ще тоді перепросив, що не зможе бути разом з нами в чин похорону, але обов'язково приїде. Людина слова. Це дорогого вартує в наш час. Шалено напружений графік, бо ж бачимо яка постійна допомога фронту і безпосереднє перебування з нашими захисниками на різних напрямках, добрий шмат дороги… Абсолютно відкрите, щире та душевне спілкування з усіма, хто був і на могилах Героїв, з парохом та вірянами в церкві, в якій відспівували Олега, і з нами вдома. Таке непідкупне відчуття спільної родини. Таке світло людяності і щирості. Така простота та відкритість…Молодшому синові Андрієві напередодні приснився батько. Олег до цього йому неодноразово снився, але зараз по-особливому. Він вперше сказав, що загинув та тепер буде приходити додому тільки раз у рік. Не знаю, про який день в році йшлося, бо ми його пам’ятаємо постійно та чекаємо щораз. Але таке відчуття, що це була мова про сьогоднішній день. Така незрима присутність… https://www.facebook.com/share/p/zXfJabdaYRWWrxEi/

Хотіла написати цей допис на День прапора, бо дуже сподобалося визначення, чим є для нас наш прапор, але такі часи, що не варто відкладати щось ні на день..Навпроти сидить пані з Бердянська. Вік - 80+. Чоловік такого ж віку помер уже на мирній території. Військовий пенсіонер, етнічний росіянин, сказав ще у 2014-у, коли все почалося:- Я их знаю. Увидишь, будет страшная война…Виїжджали драматично.- У нас там військове містечко є. Зрадники якщо не всі, то більшість, це страх Божий! - каже жінка, - нашу родину здали б миттєво. Тому ми рвонули, у чому були..Перевіряли в дорозі чеченці. Жінка розповідає і заливається слізьми. - Слава Богу, нам пощастило - жінок не роздягали, а чоловіків до пояса, шукали татуювання. Чеченець засунув морду в авто і рявкнув до сина: вышел!!! Той вийшов. А він до нього: ты чего вышел??? Ты чего прешь на меня? Убить хочешь?? Син у мене гарячий, бачу, вилиці побіліли, вже закипає… Пронесло.Заблукали сильно - вказівників немає, намагалися оминати небезпеку… Від Оріхова до Запоріжжя їхали 5 годин!!Коли побачили наші прапори… Їх якось було кілька… Ми не вірили очам! Син каже: тихо всі! Це може бути провокація! Але потім побачили наших військових… Я не можу вам передати… Я ридала на всю вулицю! Наші прапори - це крила! Мені більше 80-и, у мене нічого не залишилося, але я стояла під нашими прапорами! Яке це щастя…—————————————————У жінки чи не всі чоловіки у родині воюють. Просила передати їм вітання і щиру вдячність від себе і земляків…

Північ Житомирщини. Перші дні повномасштабного вторгнення. Частина сіл окупована. Орда наближається щогодини. Якимись незбагненними шляхами на волонтрів виходить бабуся, яка проживає у віддаленому селі, і яка опікується трьома внуками-хлопчиками. Батька вби'ли до лютого минулого року, мама померла задовго до усього цього. Один з хлопчиків має важкий діагноз. Напевно не знаю, який, але дитина не ходить. У сім'ї не було возика! Возика для дітей з інвалідністю! Коротше, до війни бабусі, видно, в голову не приходило, що такий возик має бути, але повстало питання виїзду, вірніше, втечі від орди, тому виникла у ньому потреба.Скажені - у святому сенсі - волонтери якось прориваються до них стежками лісовими і доріжками польовими, бо скрізь по дорогах уже мчить на запрошення на шашлики орда.Привозять возик. З хати виходить старший хлопчик і несе на плечах паралізованого братика. Виявляється, так вони пересувалися досі! Виносить і садить на лавочку.Дитина, попри неспроможність рухатися, має надзвичайно світлу голову і якусь надлюдяність. Він вмовляє братиків та бабусю покинути його і тікати. Для нього головне, аби рідні були у безпеці.Малого так вразив подарунок волонтерів, що він пообіцяв розвиватися, старатися встати, не бути тягарем тощо ..Я мала цю історію перекласти іноземцям. Я не змогла договорити. Сподіваюся, вони зрозуміли. Моє щастя, що я її чула вдруге, бо мене, чесно, паралізувало б під час розповіді, якби я не знала закінчення.Святі божевільні волонтери пишуть допис у соцмережі, який вибухає відгуками від багатьох людей. Сім'ю вивозять в безпечне місце, а дитину - на реабілітацію. За останніми новинами, він має значний прогрес у спробах стати на ноги...2023

Два роки тому, 28 липня 2022 року загинув воїн, поет і волонтерГліб Бабіч.Іван Леньо, лідер гурту Kozak System, вимістив тоді такий допис:- Дорогий мій Друже. Дорогий мій впертий і добрий, Друже. Ти прийшов в це життя як світлий Янгол. Біля тебе було завжди тепло і драйвово. Ти завжди мріяв і робив. Ти знав чого хочеш, і був переконливим в своїй правоті. Ти був унікальним поєднанням справжнього воїна і справжнього поета. Ми написали з тобою «Подай зброю», «Сила і зброя», «Досить сумних пісень», «Свобода наче любов», «Мольфар», «Ті, що тримають небо над Різдвом». У нас залишилася одна пісня, яку ми мали видавати буквально на днях - «Не покинь». Ніколи б не подумав, що саме вона стане прощальною в нашому з тобою житті. Я тебе любив. І люблю. І буду любити. Бо ти мій внутрішній голос. Ти був чесним і справжнім. І дуже добрим. Дуже. І безкорисним. Глібич, дорогий, дай сигарету, будь ласка, сьогодні я закурю… Ти відірвав сьогодні шматок мого серця… Сука-війна.Гліб Бабіч. Любимо. Назавжди, Брате.