Estadísticas de telegram channel - @ridnavira

КОРОТКИЙ ВИКЛАД ОСНОВ РІДНОВІРСТВА1. Вчення про ЄдністьВесь Всесвіт є проявом Божественного (Роду) у різних ликах. У ньому немає і не може бути чистого зла. Суще різниться на рівні тіл, пов'язане на рівні душ, єдине за своєю Природою (Духом, глибинним єством). Рід Всебог є всім, є в усьому, Рідні Боги суть прояви різних напрямків Його Волі.Рід Небесний є Предками Святими нашими.Рід Земний є народом і родиною нашою, пов’язаною з іншими родами та видами істот.2. Вчення про ЛадВсесвіт сповнює Лад (Гармонія). Різні складові Всесвіту можуть загрожувати або «шкодити» один одному, однак у цьому також проявляється їхнє місце у загальному Ладі. Люди, як і інші живі істоти, наділені свободою волі й можуть відпадати від Ладу і знов повертатися у нього. Рідна Віра вчить жити у Ладу зі Світом та собою самим. Лад - і самоцінна ціль, і засіб. 3. Вчення про КоловертьІснує Велике коло часу – світ існує від «видиху» до «вдоху» Роду Всебога. Існує коло року – хоровод Богів довкола нерухомої осі. Боги проявляють Себе у певний час доби, тижня, місяця і року. Наш народ відкрив для себе і протягом віків дотримувався святих обрядів, які дозволяли підтримувати ладуватися та єднатися з Богами.Коло року являє собою приклад, зразок кола життя. Після смерті тіла душі живих істот відпочивають у Роді Небесному, а потім набувають нового тіла. Упродовж перероджень душа розкриває Божественне у собі, а Дух Роду пізнає Себе Самого.4. Вчення про три Родові обов'язкиОбов’язок перед Родом Всебогом – пізнавати Себе та світ.Обов’язок перед Родом Небесним – продовжити рід, народити і виховати дітей, передати їм Звичай Слов’янський.Обов’язок перед Родом Земним – допомагати родичам і ближнім, захищати Рідну Землю у разі потреби.5. Вчення про три капищаПерше капище Богів Рідних – Природа навколо, сповнена сил творящих і руйнуючих.Друге капище Богів Рідних – рукотворний храм, складений людьми.Третє капище Богів Рідних – Серце кожної живої істоти.

ВШАНУЙМО МАТІР СЛАВУ!Перше жовтня в Рідній вірі присвячене Богині Славі. У слов'ян споконвіку існувала Богиня-захисниця війська, віща вісниця Богів, яка віщувала народові славні перемоги, або застерігала від ворожих нападів, від невдач, поразок та ін. Вона вкривала військо русичів-українців своїми золотими крильми, служачи таким чином своєрідною заслоною, Покровою, Берегинею. Саме про це дізнаємося з Велесової Книги. Порівняльне релігієзнавство дає нам безліч близьких Богинь в інших народів: ведійська Вач, грецька Осса, римська Фама, германська Валькирія та ін. Реконструкція дати вшанування Богині – аналог християнської Покрови мінус 13 днів (зайвих для григоріанського календаря), отже маємо 1 жовтня. Час, коли в основному завершувалися військові походи, воїни поверталися в рідні міста й села та влаштовували славні бенкети на честь Слави, висловлюючи в такий спосіб вдячність Богині за Життя. Тих, хто загинув на полі ратному, Мати Слава проводить на Луки Сварожі, дає героям випити з рога води Живої, щоб отримати Життя вічне.Тож вшануймо Матір Славу, нашу Берегиню й Богиню Інформації, русичі-українці:Б'є крилами Мати-Слава і кличе нас, щоб ішли за Землю нашу і билися за огнища племені нашого ...Так слава наша перетече до Матері Слави і пребуде в ній до кінця кінців земних і інших життів.

27 липня 971 року було укладено мирну угоду між Великим князем Київським Святославом Хоробрим та імператором Східної Римської імперії Іоанном Цимісхієм. При цьому був присутній візантійський придворний хроніст Лев Диякон, який залишив воістину безцінний опис зовнішності Святослава:"Показався і Святослав, що приплив по річці на скіфському човні; він сидів на веслах і веслував разом із наближеними, нічим не відрізняючись від них. Ось якою була його зовнішність: середнього зросту, не надто високого і не дуже низького, з кошлатими бровами і ясно-синіми очима, ніс короткий, борода оголена мало волосся, з густим, дуже довгим волоссям над верхньою губою. Голова в нього була зовсім гола, але з одного боку її звисало пасмо волосся — ознака знатності роду; міцна потилиця, широкі груди та всі інші частини тіла були цілком співмірні... В одне вухо його була вдіта золота сережка; вона була прикрашена карбункулом, обрамленим двома перлинами. Одежа його була біла і відрізнялася від одежі його наближених лише чистотою. Сидячи в човні на лавці для веслярів, він поговорив трохи з імператором про умови миру і поїхав. Так закінчилася війна ромеїв зі скіфами".Чому це унікальний уривок? Та тому, що він начисто розбиває потворну Норманську теорію, згідно до якої руси були варягами зі Швеції. Хіба варяги голили голови, залишаючи пасмо? Це сарматський звичай, який сходить до Авести. Хіба Лев Диякон назвав Святослава норманом? Ні - він назвав його скіфом. І якби Олег, Ігор, Святослав були варягами зі Скандинавії та їхніми нащадками, то яким богам мали молитися? Де вони - Одін, Тор, Локі, Бальдр? Чому головний бог русів - Сварог? Так от: не були руси ніякими варягами - дикими, але симпатичними. Брехня все це. І сторінка в "Повісті минулих літ" з легендою про призвання варягів - пізніша вставка, найімовірніше, часів Катерини ІІ. Причому не в літопис - його оригінал Катериниа знищила, а в фальсифіковану копію. Те що ця сторінка є фальшивкою, довів ще на початку ХХ століття знаменитий академік Шахматов.Павло Бондаренко

27 липня Чур (Пращур, Цур) — родове Божество, вважається сторожем родових Звичаїв(щоб Богів шанували належним чином), вартовий святкових днів, охоронець володінь Роду, Бог “межового Вогню”, який розпалювали на межах земельних володінь, пильнує майно і власність Роду. Чуром також називали дерев’яну статую — образ родового Божества. Саме до таких межових знаків приносили жертовний хліб.Спом’янемо своїх Чурів-Пращурів, адже вони опікуються нами зі світу Прави, допомагають нам берегти Русь-Україну та наші рідні українські слов'янські звичаї.Велесова книга повідає:Усяк Рід мав Чурів і Пращурів,які померли перед віками, —тим Богам почитання маємо датиі од них радощі маємо.Вислів “Чур моє!”/“Цур моє!” — давній оберіг наших Пращурів. Слово ж відцуратися (відчуратися) означає “відмовитися від родинної спадщини, рідного Звичаю, тобто Законів Предків”.В цей день приносять жертви Дажбогові, як подяку за добрий урожай, випікають та роздають дітям ритуальне печиво “сончата”, співаючи: “Грай, Сонечко, грай! Тут твої сончата” (тобто діти Сонця-Дажбога). На околицях поселень палять Вогнища, молодь стрибає через священне Багаття.

Ось і наступає наступне свято нашого календаря… Свято Бога Семаргла! Це свято завжди в традиції наших пращурів стоїть посередині літа 14 липня. Це свято прийшло до нас з сивої давнини, ще з допотопних часів!В історії наших пращурів Бога Семаргла завжди повязують з огнем, літньою жарою, сонцем та неймовірною силою. Його завжди ототожнювали з захистом від зла, темрявою як неймовірного воїна, який захищає людей від темних сил нижнього астралу.Образно змістовне начення слова Семаргл міркується як «сила семи Арлегів» Арлеги це архітектори нашої Сонячної системи. Якщо провести аналогію з християнством, то Арлег тотожний Архангелам. Але це примітивне та недоречне порівняння.Образ бога Сімаргла у міфології наших пращурів асоціюється як огняна Істота з головою Орла, тілом Лева та хвостом Змії. Це символізує поєднання чотирьох Стихій; Вогню, Повітря, Землі і Води! І безумовно Бог Семаргл є основним покровителем та управителем Огня!Звісно що в протилежних культах наших Ведичних знань, також є аналогічні персоналії, наприклад в Египецьких темних культах є – Сфінкс, але його зовнішній вид сильно відрізняється.Міфологія наших пращурів вражає багатством та різномаїттям персонажів, серед яких найважливе місце займає загадковий Бог Семаргл. Бога Семаргл завжди пов'язують з вогнем, сонцем та захистом від зла.Образ Бога Семаргла є одним із найменш вивчених в нашому пантеоні Богів, але він має свої унікальні якості та особливості, які роблять його надзвичайно важливим у цьому світі в якості духовності та вірувань. Нам відомо, що він має голову орла, що символізує агресію та стрілецьку вправність. Тіло лева дає йому силу, мужність та вадаський хист. А хвіст змії вказує на його здатність до мудрості, та захисту від зла й загадковість.Він несе світло та літне тепло, спеку, допомагаючи людям впоратися з злом, колдунами та темними силами.Хоча образ Бога Семаргла не такий відомий, як інші Божествені персонажі, згадки про його можна знайти в різних літературних творах та народних переказах. Його часто використовують для створення таємничого фону та підкреслення важливості його ролі у світоглляді наших пращурів. На жаль мені невідомі обряди та ритуали повязані з цим Божеством, як і невідомі Жерці цього культу. Тож якщо хтось захоче поділитися - буду дуже вдячний!Сімаргл – це захоплюючий Божествений персонаж який символізує вогонь, сонце та боротьбу зі злом. Його образ несе в собі багато символіки та таємниці, що робить його неперевершеним елементом культури та вірувань нашого народу. Тож зі святом всіх справжніх Українців, хранителів Рідної віри!