Рідна Віра

Міт про Українську Богиню Ладу☀️У ті далекі часи, коли світ тільки зачинався, не було тоді ні неба, ні землі, лише простиралося довкіл синє море, а на нім ріс Явір зелений — Древо Життя. Те Древо Життя дарувало світові Ладу, богиню світової гармонії. Богиня Всесвіту, краси та любові стала матір’ю всього сущого. Широко розпростерла премудра мати над світом своє яскраве небесне склепіння із усіма небесними світилами. Із того Всесвіту вийшло повітря, з повітря — вогонь, із вогню — вода, а із води стала земля. Тоді чарівне магічне сяйво божественного тіла богині золотим світлом розпросторилося на всі боки. Бо в неї тіло прикрашене смарагдами та іншими коштовностями, а різнокольорова одежа очищена небесним вогнем. Богиня—пра Мати завжди сліпучо—прекрасна.! ☀️ ☀️За давньою легендою, Лада, несучи весну на землю, лягла спочити серед степів Тавриди й міцно заснула. Цим скористалася Мара, вона густо засіяла довкола сплячої Лади колюче терня, котре швидко проросло й забуяло. Пробудили Ладу далекі й відчайдушні звертання людей, які благали тепла на свої плодючі ниви. Підхопилася Лада, кинулася бігти в рідний край — нести тепло і весну, але колюче терня нестерпно дерло її тіло. І там, де падали краплі Ладиної крові на землю, виростали буйні кущі червоної калини. ☀️ Тож прославимо Матір Ладу на Капищах священних та в родах наших українських!Прославимо жіноцтво у всій красі та величі,адже Жінка є зачатком життя з покон віків!Пам'ятаймо,зберігаймо та відроджуймо традиції та святкування Рідні! ☀️🌀Слава Богині Ладі! ☀️Слава Україні Неньці! ☀️🌀Слава мужнім Воям ЗСУ ! ☀️🌀

Пашник С.Д. Лада*8 березняhttps://svit.in.ua/pra/3p2.htmНаш народ уявляв Богів за власною подобою – у вигляді живих людей. Так поставав і образ Матері-Землі, весняний прояв якої є Богиня Лада.Степан Килимник пише: "Є неясні відомості, що наші далекі пращури "мали" Богиню весни. З фольклору довідуємось, що така Богиня таки була й носила назву Лада." [3, 245]. Він же подає свідчення, яке передавали О.Ю. Федьковичу: "До пізнання віри Христової наші люди вірили у Прабога-Вседержителя. Мав він чотири сини й п'яту дочку. Донька його – це наша Мати Земля, яку звали Ладою..." [2, 123].Для нас важливо, що у Килимника Лада ототожнюється саме з Богинею Землі. Натомість Олександр Знойко вважав, що Лада уособлює Зорю: "Враховуючи наведені роз'яснення Вацерада й Гезихія та знаючи про успадкування еллінами культури пеласгів, бачимо, що давньогрецька Афродіта – стародавня Лада, це богиня Київської Русі, Лада – Зоря (Вечірня Зірка) – римська Венера." Проте далі він додає: "Поява на небі Зорі – Вістунки (Венери) сповіщає, що Сонце в цей момент вступило в головне сузір'я Перуна (Стрільця), і саме з появою перших зірок сузір'я Перуна в Лади народжується немовля – Бог зимового сонцестояння". [1, 63-64]. Із основного мітологічного сюжету світотворення відомо, що саме Мати-Земля, яка запліднена Батьком Сварогом, породжує Сонце. А Зоря (чи то Зірка-Венера, чи червона пелена перед сходженням і заходженням Сонця) є лише звістункою народження чи смерті світила. Саме в такому вигляді постає Матир-Сва – вогняна птаха – у Велесовій Книзі [див. 4, 29].Ладу уявляли стрункою, веселою, співучою юнкою у віночку, дівчину на виданні, яка пробуджується від зимового сну. Де з'являлася вона – оживала природа, блакитніло небо, яріло Сонце, дзвеніли весняні пташині пісні й палахкотіли різнобарвні квіти. Богиня Лада – покровителька любові, кохання, шлюбу, родючості й багатьох інших щедрот.На свято Лади діти закликали Весну, бо Зима ще інколи нагадувала про себе – засипала землю снігом. На галявинах з поміж гурту обирали найвродливішу юнку, котра виконувала роль Веснянки, себто Лади. Їй вдягали віночок, пишно прикрашали квітами та стрічками, а потім водили навколо неї хороводи:Благослови, мати,Ой Лада, мати,Весну закликати,Зиму проводжати!Зимонька в візочку,Літочко в човночку... [7, 77,78].Степан Килимник зазначає, що у давнину біля весняних священних вогнів на честь Сонця та Богині весни й кохання Лади провадилися ігрища, співи, водили веснянок-гаївок, чаклували словом і рухами: "Ой, Лада, Лада, всім на світі рада..." [3, 79].Валерій Шевчук про величну картину пробудження природи в образі прекрасної діви пише так: "Вона іде по землі, ця діва, щедра, багата, гарна й пишна і благословляє усе суще й людину, що її придумала, тішить і звеличує життя та світ; примушує уклонитися своїй власній величі, адже вона – вічна, бо вона – земля, вона краса, вона Діва, яка прийшла не просто попишатися у світ, а щоб його оновити, вона ж бо має високу і святу місію – продовжити життя, адже готується дати світові свій здоровий плід." [8, 91].У календарі існують паралельні свята присвячені Матері-Землі в інші періоди року: Мари-Марії 8-9 вересня та Ганни 8-9 грудня. Оскільки вони святкуються два дні, за аналогією до сонячних свят, можна припустити, що починали обрядодійства ввечері і продовжували на наступний день – Різдво чергового прояву Землі. Звідси й логічне продовження свята 9 березня – Сорочини.Свято Лади могло позначати перехідний етап у житті дівчини: розквіт і готовність до подружнього життя. Якщо умовно провести поділ року на чотири рівні частини по 15 років-тижнів (повне коло 60 тижнів-років). І відлік почати зі свята Ганни 8-9 грудня, то на 8-9 березня дівчині має виповнитися 15 років. За звичаєм батьки готували юнку до шлюбу і сповіщали про це, прикрашаючи подвір'я калиною чи квітами.Навесні Лада-Земля має завагітніти на свято Благовіщення (25 березня), тобто в 17 з лишком років символічного віку.

Скорочене ім'я Соломона Шломо – це і є наше слово "шолом", "чолом". Образ цієї могили-шолома відображений на Триглаві в нижній частині у вигляді яйця-голови, верхня частина якого є шоломом, причому, як зі шпилем посередині, так і з рогами по боках.Наші воїни переважно носили шоломи зі шпилем, а от старійшини повинні по суті мати рогаті шоломи. Тут має бути наступне пояснення: в святилищі-обсерваторії образ молодого Ярила з шоломом єдинорогом мав стояти зі сходу, а старого Мира з двома рогами – із заходу. Тоді дивлячись між його роги і виставляємо посередині шпиль і маємо візир для фіксування сходження Сонця на весняне і осіннє рівнодення. Це спостерігаємо на Триглаві, де бачимо три роги на шоломі.Храм чи церква (черево) є первісно могила чи хата-землянка, де храняться мощі людини. Тобто померлий знаходиться у шоломі – "мирі". Також шолом нам нагадує військовий шатер. Бог осіннього Сонця Мир, що наближається до Землі, може уявлятися у вигляді Діда з головою у шоломі, що стирчить над землею, а тіло під землею. Символ Триглава загалом відповідає Богу нижнього світу.В середині яйця – перевернута п'ятикінцева зірка, що вважається символом Соломона, а одночасно і Велеса, тобто це символ Богів нижнього світу. Англійською moon – Місяць, а роги Велеса теж символізують Місяць. Тому й вписують в перевернуту п'ятикутну зірку образ козла чи бика, які є тваринами Велеса. Тому сатаністи теж використовують цей символ, але в ньому нічого поганого немає, якщо дивитися з виміру дуального світу.Окрім того символ п'ятикінцевої зірки ми постійно малюємо як літеру "А", гарно п'ятикінцевість видно на рукописному варіанті. Цією літерою позначали Вола. [Пашник/Триглав, 15-16]. Сама зірка може також символізувати образ людини, якщо ви розставите ноги і руки. Гострим кінцем догори – це життя (верхній світ), донизу – смерть (нижній світ).Багатофункціональність Велеса.Музичні інструменти такі як кіфара, ліра, гуслі за основу мають роги, навіть якщо їх не робили з натурального черепа бика, то принаймні робилися дерев'яні роги. У "Слові о полку Ігоревім" співець Боян названий внуком Велеса: "Чи оспівати було, віщий Бояне, Велесів внуче." [Слово]. Це показує, що Велес був і богом І поезії й музики, взагалі богом культури й мистецтва [Іларіон, 105].Вважають, що Велес навчив слов'ян землю орати і сіяти, а також всілякому ремеслу: "То Велес учив Праотців наших землю раяти і злаки сіяти, і жняти віна-вінча на полях страдних, і ставити Снопа до огнища і чтити його, яко Отця Божого." [ВК, 8(2)].Слово "скот" в давнину мало значення "багатство", "гроші". Скот вважався основним багатством племені, родини. Тому "скотій Бог" Велес є Богом багатства. До цього часу існує звичай залишати на зжатому полі жмут колосків "Велесу на бородку". Трави, квіти, кущі, дерева називали "волоссям землі". Корінь "воло", "вло" став складовою частиною слова "володіти", "влада".Погодимося на думку Бориса Рибакова, що відомий Збруцький ідол в нижній частині символізує Велеса, який підтримує Світ: "Чоловіче божество, що тримає на своїх плечах всю землю, а отже знаходиться під землею, може бути співставлено, дотримуючись вказівок лінгвістів, з Велесом-Волосом, одна іпостась якого пов'язана з підземним світом померлих. Велес, хоч і був пов'язаний із похмурим підземним світом, але аж ніяк не був ворожим божеством, а навпаки, був "богом скоту", тобто богом багатства, достатку." [Рибаков, 231]. Тут Велес стає тотожним титанам, які також на своїх плечах тримають Землю з людьми і тваринами. Тому вважається, що трава – це шерсть Велеса, а його роги – то дерева.Велес є зв'язковим світів Нави і Яви: провідник душ померлих до світу Нав і навпаки звідти приносить отрочат. Велес тягне в небі комнощ (човен) суражіїв [ВК, 3а].КалендарВелес тотожний ведичному Валу, біблійному Ваалу, св. Власію, Валентину, Миколі, Белснікелю та ін. Відповідно в рідновірському календарі замість персонажів юдо-євангельської віри поставлені свята Велеса: 4, 11 лютого, 9 травня, 6 грудня. [див. Пашник/Календар].

Разом із свічками-громничками в церкві святили й воду – стрітенську. Її берегли як цілющу: вживали проти пристріту (наврочення), лікували вуха, натирали хворі місця на тілі. Нею навесні окроплювали господаря, коли він уперше йшов орати, та худобу, коли вперше виганяли в поле, щоб її не "пристрітили" погані очі. Нею ж окроплювали кути хати, щоб у ній панував спокій, а решту залишали на випадок якоїсь недуги. У таку воду кидали вуглики як протиотруту від хвороб (пристріту). [див. 2].Припускаємо, що зустріч човна-місяця, а разом із ним і вшанування на 40-й день від Різдва новонародженого, пошлюбленого і померлого сонячного божества супроводжувалася грюканням у дзвони, наче грім, сани прикрашали дзвонами, і люди могли нести дзвоники. І гриміло, коли з'їжджалися до храму, тому свято мало й другу назву – Громниця.Література:1. Катрій Ю.Я. Пізнай свій обряд! Літургійний рік Української католицької церкви. – Ню-Йорк, Рим: ОО. Василіян, 1982. – 493 с.2. Шмайда М. З обрядового календаря русинів-українців Пряшівщини // Пам'ятки України, 1992, – ч.1. – С.50-54.Більше інформації на сайті:https://svit.in.uaНаші канали на Telegram і WhatsApp:https://t.me/ridna_virahttps://whatsapp.com/channel/0029VamNW5h7YSdAwrSciS1U Добродійний внесок на розвиток Рідної Духовності. Дякуємо за вашу підтримку!Картка ПриватБанк:4149 6090 4162 1329Картка Monobank:4441 1144 6569 7371#Громниця #Храм #Сорок #Молодик #Стрітення #Свято #РіднаВіра #СвітовитПашник

Цікаво, що зовнішній вигляд домовика в народній уяві, часто залежить від матеріального стану родини, в будинку якої живе Домовик. У бідних - голий, як уособлення нещастя та злигоднів, у заможних – покритий шерстю чи волоссям. Звідси й звичай садовити молодих на вивернутого кожуха, що означало "одягти" (задобрити) Домовика - не впустити в оселю молодого подружжя злиднів ("голого" Домовика) . В окремих місцевостяхйого вважали істотою невизначеного роду (рідко). Д е х о в а є т ь с я Д о м о в и к. Це дух або хатнє божество, що живе в хаті та піклується про неї та її жителів. За уявленнями, мешкає на горищі (на лежаку), біля покутнього вікна, по кутках, під порогом хати, в печі, в запічку, під піччю, у комині чи біля нього. Щ о м о ж е р о з г н і в и т и Д о м о в и к а. За повір’ями , Домовик творив не лише добро, а й міг покарати тих (наслати хвороби, невдачі, злидні) , які нешанобливо ставились до своїх покійних родичів (не дбали про їхні могили, не поминали їх тощо), скупилися пригостити подорожнього, допомогти родичеві, сусіду, погорільцеві та іншим. Коли розгнівити домовика, він надокучатиме стукотом, розкидатиме речі або ховатиме їх, душитиме мешканців і гостей хати, ганятиме коней. Домовик не любить, коли голіруч витирають стіл або залишають на ньому ножа, часник чи відкриту сіль, коли хтось хропе. Домовик не любить сварок, не терпить, особливо, колирозбивають горщики. Він слідкує за тим, щоб у родині був лад та спокій, щоб сім'я дотримувалась традицій та звичаїв. Дуже не любить, , коли випікають хліб у печі, а хтось на ній лежить, зате радий, коли господиня розмальовує її чудовими візерунками, Часом Домовик буває примхливим, бо любить, щоб скотина була тільки любої йому масті, скотину іншого кольору мордує. У стайні часом шкодить , заплітає чудернацьким способом гриви, що звуться "чортовим вузлом" , та любить їздити на конях. А от улюбленому коневі підкладає свіжого сіна. Якщо немає окропу в печі, щоб горло промочити, ображений неповагою господаря, Домовик тоді може спалити все обійстя. Залишений на самоті у старій хаті, лютує вночі, але допомагає навести лад у господарстві тому, хто приходить жити в пустку. Якщо Домовика не запросити до свого нового помешкання; то стосунки між членами родини значно погіршиться. Інколи може з пересердя спалити хату. Часом, коли в домі немає ладу - йде з хати геть. У п о д о б а н н я Д о м о в и к а. Домовик буде завжди спокійним та доброзичливим, якщо родина живе у злагоді, коли люди не лаються. Домовик також любить, коли в хаті прибрано. Тоді й він очищає помешкання від зла та думки людини від "бруду". Любить, коли залишають для нього частування (декілька разів на місяць) у темному місці - каша , мед, цукерки, печиво, монетки. На ранок залишки їжі віддають пташкам або тваринам. Любить, коли дякують йому вголос. Прискіпливо стежить за дотриманням родинних ритуалів та шануванням померлих Ч о м у Д о м о в и к с т а в н е г а т и в н и м. Доброго духа, заступника й охоронця оселі християнська релігія вважає "нечистою силою". Під цим впливом з'явився й образ домашнього "дідька", який, за новим (чужим! ) повір'ям , "сидить у курячому зноску і його може добути та виховати кожен, хто виносить яйце дев'ять днів під пахвою. На десятий - з нього вилуплюється дідько, який служить своєму господареві ". Цей образ почали "вимальовувати" негативно :"... часто схожий на маленького зморщеного дідка, вкритого шерстю, часом доволі неприємного для людського сприйняття..." У Карпатах називають його годованцем ("хатнім чортом"). Він "піклується" про дім і родину, але "після смерті забирає за це душу господаря". Смерть при цьому, як і в чаклунів та відьом, довга та болісна. Коли господар помирає, то "мусить передати домовика іншій людині, інакше той на свій розсуд перейде до його нащадків або наступних мешканців домівки..."

🖤✨️❄️🖤 СЛАВЕНЬ ЧОРНОБОГУ !🖤✨️❄️🖤 Чорнобоже! Холодний Темний Володарю! Ти є тут і зараз !Ти привеликий та могутній !Твої очі глибинні всевидячі зрять на мене зірницями нічними.Твій подих морозний пронизує до костейврізаючись під шкіру.Твоя велич всеосяжна і нема їй кінця !Шаную її !Затамувавши подих слухаю як сніг тріскоче,То шепіт твій посеред ночі ,що вкрила інеєм пророчі очі.Взиваю до Тебе вірна дочка (син) (ім'я) !Шаную тебе Найтемніший ,Найглибинніший !Прийми дари гожі зготовлені у честь і славу твою, Чорнобоже !Благослови ! Покровом темним ,сніжною хурделицею оберігай захищай домове наші та воїнів наших од ворога супостата триклятого .Шаную Тебе !Силою могутньою умертвляй ворогів наших ,що прийшли на землі священні українські !Шаную Тебе !Благослови !Даруй захист непорушний та мудрістю таємною наділи , бо Темрява є прадавніх знань джерело .Від Віку до Віку славлю Силу твою і таїнство мудрости твоєї ! Слава Тобі Чорнобоже !Слава Тобі !(с)Жриця Зореквіта .15 січня 7534#Чорнобог#обряд#магія#темнийбог#святочорнобога#темнийволодар#ріднавіра#рідназемля#зореквіта#велесова#

Свято Богородиці – Пресвятої Матері Землі*26 грудняНаступного дня після Різдва відзначають свято Богородиці. Особливо шанують його жінки, оскільки воно пов'язане з Матір'ю Божою – Землею, яка, за повір'ям народжує Сонце. Було за звичай у цей день відвідувати бабів-повитух, які приймали пологи, дякуючи їм за допомогу і бажаючи здоров'я.Також у цей день влаштовували поминальні обіди та правили поминки у храмах, бо вірили, що вночі душі померлих сходяться до храму, де для них моляться навіть волхви, що відійшли у Вирій.На Богородицю молодь справляла великі вечорниці з продуктів, що заробили на колядуванні. Зароблені гроші віддавали на потреби громади та храму. [див. 1].Література:1. Скуратівський В.Т. Святвечір: У 2-х кн. – К.: Перлина, 1994.Більше інформації на сайті:https://svit.in.uaНаші канали на Telegram і WhatsApp:https://t.me/ridna_virahttps://whatsapp.com/channel/0029VamNW5h7YSdAwrSciS1U Добродійний внесок на розвиток Рідної Духовності. Дякуємо за вашу підтримку!Картка ПриватБанк:4149 6090 4162 1329Картка Monobank:4441 1144 6569 7371#Коляда #Род #Матір-Земля #Сонце #Колядки #Свято #РіднаВіра #СвітовитПашник

Окремо віншували менші діти, вони здебільшого оббігали лише родичів і найближчих сусідів, приказуючи:Я маленький хлопчик,Ізліз на стовпчик,У дудочку граю,Коляду забавляю!Горобчик летить,Хвостиком вертить, –А ви, дядьку, переймайте,Мені копійочку дайте!Віншувальників чекають з нетерпінням – як добрих сповісників, і щедро обдаровують яблуками, горіхами, бубликами, а найчастіше навмисне випеченими маленькими хлібинами "з душею". Вважається, чим більше дітей-полазників завітає до хати, тим щедрішим буде новий рік.Колядують зранку лише хлопчики, бо, за давнім віруванням, на великі свята першими полазниками мають бути представники чоловічої статі – вони приносять господарству щастя [див. 4].Полазники ходять тільки до сходу Сонця. Це пояснюється тим, що в Різдвяну ніч ходять добрі духи-душі, і Бог урожаю перебуває в господарстві до сходу Сонця. Тому хлопчики-полазники в уяві селянина були – посланцями добрих духів і Бога Сонця, що благословляються родину на достаток. [див. 2, 38].Ті, хто не пішов на зустріч Сонця, після служби у храмі повертаються додому і снідають, доки не зійшло Сонце, адже вірили, що добрі духи перебувають у хаті лише до світанку. При цьому господар скроплює оселю свяченою водою, обкурює пахучим зіллям і запалює свічку – праобраз Сонця. Помолившись, усі сідають на простелені рушники; при цьому годиться "продмухнути місце", щоб не нашкодити добрим духам.Після першої ложки куті господар піднімає келишок і виголошує:– Будьмо здорові зі Святим Різдвом! Хай Господь милує нас і має нас у своїй опіці на кожному кроці, а всім померлим, пошли, Боже, царство небесне – раювання в небі!Після розговіння, лягають спочивати. До обіду зазвичай у гості не ходили. [див. 4].Література:1. Велесова Книга / Упор., перек., ком. С.Д. Пашник. – Запоріжжя: Руське Православне Коло, 7524 (2016). – 192 с.2. Килимник С. Український рік у народних звичаях в історичному освітленні: У 2 кн. – Кн.1. – К.: Обереги, 1994. – 400 с.3. Костомаров М.І. Слов'янська міфологія. – К.: Либідь, 1994. – 384 с.4. Скуратівський В.Т. Святвечір: У 2 кн. – К.: Перлина, 1994.5. Федоренко Д.Т. Спочатку був Дажбог... Про що розповідає першоукраїнський літопис Велесова книга. – Кривий Ріг: Саксагані, 1994. – 87 с.Більше інформації на сайті:https://svit.in.uaНаші канали на Telegram і WhatsApp:https://t.me/ridna_virahttps://whatsapp.com/channel/0029VamNW5h7YSdAwrSciS1U Добродійний внесок на розвиток Рідної Духовності. Дякуємо за вашу підтримку!Картка ПриватБанк:4149 6090 4162 1329Картка Monobank:4441 1144 6569 7371#Коляда #Різдво #Сонце #Божич #Корочун #Свято #РіднаВіра

Часто Боги мають, як позитивне значення, так і негативне, наприклад, Велес, як Бог нижнього світу, є одночасно і той, що приносить отрочат, але й проводжає померлих, якраз один із його образів є Змій (роги), а з іншого боку його образ вола символізує достаток. Є англійське God чи німецьке Gott, що означає Бог, а наші відповідники год (рік), година (та ж гадина), теж пов'язані зі зміями. Змієборець на годиннику стрілою побиває кожну годину (цифру). Та й саме річне коло – це образ Змія. В усякому разі до свідчень Федьковича треба ставитися з осторогою чи з погляду іншої версії. І пам'ятаємо, що іноді народна творчість дозволяє собі порушувати системність божественного світу, коли при передачі інформації втрачається її внутрішній зміст або виникає інша версія погляду на священний об'єкт.Є ще один образ для свята зимового сонцестояння, який у дослідників також має подвійне значення, як добре, так і зле. Мова йде про Корочуна. Ось думка професора Степана Килимника:"Слово "Коляда" пояснюється різно: найбільше аргументів є за те, що коляда – це назва Нового Року у греків і римлян: Саlandai і Саlеndае, – свято після веселих Сатурналій – від 24 грудня по 6 січня – під час Врумалій і Вот; друга думка, слово Коляда знаменувало Коло Сонця і "коло сонця, близько". Коло дає. А також як Сонце-Сварожич, син Неба, було життєдайне, то й його коло (річний круг, хід) було силою дайною. Старовинна всеслов'янська назва, видно, була "Корчун". І ця назва пояснюється різно, але також у значенні сонця. Є пояснення, що Корочун – це бог, що скорочував ніч, а збільшував день, і це знову таки Сонце. Акад. М. Грушевський, як і цілий ряд його попередників істориків та етнографів, стоїть за те, що слово Коляда таки грецького походження." [7, 67].Натомість Галина Лозко не вважає переконливим, що Корочун є ім'ям зимового Сонця і пише, що зимове сонцестояння – це "Різдво Божича-Коляди, народжується молоде сонячне світло, воно щодня прибуває й поборює темряву своїми ніжними промінчиками, які навесні оживляють землю і всю природу. Закінчення Корочуна – найтемнішої частини року." [11, 450].Ім'я Корочун трохи нам нагадує Хорса, Кришну чи Христоса, що може позначатися потойбічним Сонцем, тобто Місяцем. Схожа назва Круасан (фр. croissant, досл. "півмісяць", токож "ріжок, підковка") – традиційний для французької та австрійської кухонь невеликий хлібо-булочний кондитерський виріб у формі півмісяця, чимось нагадує український виріб рогалик.Іноді Корочуна наділяють зовсім негативними ознаками, що наближають його до Бога смерті, злого духа. В народі поняття "карочун" досі використовується в розумінні смерті чи хвороби: корчитися, скорчило. [див. 6].Можемо зробити припущення чому існує розбіжність між образами Корочуна, як смерті так і народження. Як вже писали, на зимове сонцестояння старе Сонце вмирає, а нове народжується. А в людському житті, якщо людина зробила сонячне коло в 60 років, то живучі далі йде по колу молодого і має утримуватися Родом. Тому й кажуть: "Старий, що малий". Навіть поняття "корчи" може стосуватися, як дитини, так і старого: дитина в утробі лежить скорчено, а померлого первісно клали в могилу скорчено, наче в утробу. Тому, можливо, дитину прагнули виправити, замотуючи у пелюшку. Також що старий, що малий крекчуть, або вони є крикунами. З малим зрозуміло, голос подає добрий, але згадаємо, як заходив Дід Мороз: "Ого-го". Можна подумати, що це лише словесний збіг, але коли він підкріплений мітологічними діями образу, то вже можна розглядати як версію походження імені.

Після вечері діти повинні віднести обрядову їжу своїм хрещеним батькам, бабусям-дідусям. Звичайно, коли близько, а коли далеко, то це робилося на 1-й день Різдва разом із батьками. Матері кладуть дітям до куті ще книша та калачі та інші страви за бажанням.Діти, зайшовши до хати, кажуть: "Добрий вечір! Мамо й тато прислали вам хліб, сіль і вечерю".Миску з "Вечерею" ставили на стіл. Ощедрені дякують і куштують кутю, хвалять її, беруть частину інших гостинців, дякують, що принесли вечерю. В свою чергу вони обдаровують дітей горіхами, яблуками, цукерками, грішми та ін. [див. 4, 35-36; 5].Колядування.Надвечір на Різдво село оживає – починається масове колядування. Колядки – це переважно величальні пісні, призначені для кожної конкретної людини: господаря, господині, хлопця, дівчини, дитини. Найдавнішими з них вважаються колядки мітологічного змісту: про космічне море, острів-камінь, світове дерево (образ Всесвіту), про птахів-деміургів – творців світу. Ось приклади такої колядки:Коли не було з нащада світа, Дажбоже!Тоді не було Неба, ні Землі, Дажбоже!А лише було синєє Море, Дажбоже!А серед моря – зелен Явір, Дажбоже!На явороньку три голубоньки, Дажбоже!Три голубоньки радоньку радять, Дажбоже!Радоньку радять, як Світ сновати, Дажбоже!... [5].Різдвяні колядницькі гурти споряджають переважно парубки. Вони заздалегідь вибирають ватага, міхоношу, козу, пастуха та ін. Неодмінним атрибутом усіх колядницьких ватаг мала бути восьмикутна (шестикутна, семикутна) зірка (звізда), що носив ватаг Береза чи Звіздар (Звіздоноша)."Звізду", – як зазначає О. Воропай, – роблять з дерев'яної обичайки та тоненьких дощечок – шалівок. Звізда прикрашається кольоровим папером і стрічками, іноді в середину вставляють свічку. Те, що всередині величезної зірки горів живий вогонь, означало, що новонароджене Сонце заходить у кожний дім. [див. 8, 141].Заходячи на подвір'я, колядники просять дозволу, і коли господар зголошується, починають забавну виставу із віншувальних пісень-колядок та жартівливих сценок. У поетичних текстах оспівуються господар, господиня та їхні діти, колядники зичать їм щастя й здоров'я, а господарству – статків і щедрого приплоду. [див. 6].Література:1. Борисенко В. Культ предків в обрядах українців // Родовід. – Черкаси: Родовід, 1991. – Ч.2.2. Велесова Книга / Упор., перек., ком. С.Д. Пашник. – Запоріжжя: Руське Православне Коло, 7527 (2019). – 192 с.3. Давидюк В.Ф. Первісна міфологія українського фольклору. – Луцьк: Волинська обл. друк., 2005. – 310 с.4. Килимник С. Український рік у народних звичаях в історичному освітленні: У 2 кн. – Кн.1. – К.: Обереги, 1994. – 400 с.5. Пісенник / упорядник С.Д. Пашник. – Запоріжжя: РПК, 7527 (2019). – 60 с.6. Скуратівський В.Т. Святвечір: У 2 кн. – К.: Перлина, 1994.7. Сосенко К. Культурно-історична постать староукраїнських свят Різдва і Щедрого Вечера / Репр. вид. – К.: Сінто, 1994. – 360 с.8. Федорович Н. Українська народна астрономія / Українське небо. Студії над історією астрономії в Україні: збірник наук. праць / за заг. ред. О. Петрука. – Львів: Інститут прикладних проблем механіки і математики ім. Я. С. Під-стригача НАН України, 2014. – С.88-155.Малюнок Олега Шупляка - ДідухБільше інформації на сайті:https://svit.in.uaНаші канали на Telegram і WhatsApp:https://t.me/ridna_virahttps://whatsapp.com/channel/0029VamNW5h7YSdAwrSciS1U Добродійний внесок на розвиток Рідної Духовності. Дякуємо за вашу підтримку!Картка ПриватБанк:4149 6090 4162 1329Картка Monobank:4441 1144 6569 7371#Святвечір #Мороз #Коляда #Дідух #Вілія #Свято #РіднаВіра #СвітовитПашник