Цікаво, що зовнішній вигляд домовика в народній уяві, часто залежить від матеріального стану родини, в будинку якої живе Домовик. У бідних - голий, як уособлення нещастя та злигоднів, у заможних – покритий шерстю чи волоссям. Звідси й звичай садовити молодих на вивернутого кожуха, що означало "одягти" (задобрити) Домовика - не впустити в оселю молодого подружжя злиднів ("голого" Домовика) . В окремих місцевостяхйого вважали істотою невизначеного роду (рідко). Д е х о в а є т ь с я Д о м о в и к. Це дух або хатнє божество, що живе в хаті та піклується про неї та її жителів. За уявленнями, мешкає на горищі (на лежаку), біля покутнього вікна, по кутках, під порогом хати, в печі, в запічку, під піччю, у комині чи біля нього. Щ о м о ж е р о з г н і в и т и Д о м о в и к а. За повір’ями , Домовик творив не лише добро, а й міг покарати тих (наслати хвороби, невдачі, злидні) , які нешанобливо ставились до своїх покійних родичів (не дбали про їхні могили, не поминали їх тощо), скупилися пригостити подорожнього, допомогти родичеві, сусіду, погорільцеві та іншим. Коли розгнівити домовика, він надокучатиме стукотом, розкидатиме речі або ховатиме їх, душитиме мешканців і гостей хати, ганятиме коней. Домовик не любить, коли голіруч витирають стіл або залишають на ньому ножа, часник чи відкриту сіль, коли хтось хропе. Домовик не любить сварок, не терпить, особливо, колирозбивають горщики. Він слідкує за тим, щоб у родині був лад та спокій, щоб сім'я дотримувалась традицій та звичаїв. Дуже не любить, , коли випікають хліб у печі, а хтось на ній лежить, зате радий, коли господиня розмальовує її чудовими візерунками, Часом Домовик буває примхливим, бо любить, щоб скотина була тільки любої йому масті, скотину іншого кольору мордує. У стайні часом шкодить , заплітає чудернацьким способом гриви, що звуться "чортовим вузлом" , та любить їздити на конях. А от улюбленому коневі підкладає свіжого сіна. Якщо немає окропу в печі, щоб горло промочити, ображений неповагою господаря, Домовик тоді може спалити все обійстя. Залишений на самоті у старій хаті, лютує вночі, але допомагає навести лад у господарстві тому, хто приходить жити в пустку. Якщо Домовика не запросити до свого нового помешкання; то стосунки між членами родини значно погіршиться. Інколи може з пересердя спалити хату. Часом, коли в домі немає ладу - йде з хати геть. У п о д о б а н н я Д о м о в и к а. Домовик буде завжди спокійним та доброзичливим, якщо родина живе у злагоді, коли люди не лаються. Домовик також любить, коли в хаті прибрано. Тоді й він очищає помешкання від зла та думки людини від "бруду". Любить, коли залишають для нього частування (декілька разів на місяць) у темному місці - каша , мед, цукерки, печиво, монетки. На ранок залишки їжі віддають пташкам або тваринам. Любить, коли дякують йому вголос. Прискіпливо стежить за дотриманням родинних ритуалів та шануванням померлих Ч о м у Д о м о в и к с т а в н е г а т и в н и м. Доброго духа, заступника й охоронця оселі християнська релігія вважає "нечистою силою". Під цим впливом з'явився й образ домашнього "дідька", який, за новим (чужим! ) повір'ям , "сидить у курячому зноску і його може добути та виховати кожен, хто виносить яйце дев'ять днів під пахвою. На десятий - з нього вилуплюється дідько, який служить своєму господареві ". Цей образ почали "вимальовувати" негативно :"... часто схожий на маленького зморщеного дідка, вкритого шерстю, часом доволі неприємного для людського сприйняття..." У Карпатах називають його годованцем ("хатнім чортом"). Він "піклується" про дім і родину, але "після смерті забирає за це душу господаря". Смерть при цьому, як і в чаклунів та відьом, довга та болісна. Коли господар помирає, то "мусить передати домовика іншій людині, інакше той на свій розсуд перейде до його нащадків або наступних мешканців домівки..."