Рідна Віра

Треба у Рідній ВіріУ Рідній Вірі, одній із найдавніших духовних традицій українського народу, важливе місце займає концепція "Треби". Це не просто ритуальний акт, а глибоке духовне дійство, яке символізує єднання людини з богами і природою. Що таке Треба?"Треба" — це жертва богам. Це акт, через який ми висловлюють свою шану, вдячність, або просять про допомогу та захист. Жертва може бути матеріальною — їжа, напої, квіти, або символічною — певні дії чи слова, які мають сакральний зміст.Історичне значення ТребиТрадиція приносити треби сягає корінням у давні часи. Через ці обряди люди прагнули забезпечити добробут своїх родин, захистити урожай, забезпечити успіх у битвах та полюваннях. Треби також були способом подяки за дари, які люди отримували від природи, визнанням її щедрості та сили.Форми ТребиТреби можуть мати різноманітні форми, залежно від мети обряду та особливостей того чи іншого божества. Ось кілька прикладів:Їжа та напої: Зазвичай це найпростіша форма треби. Їжа (хліб, мед, крупи) та напої (медовуха, вино) приносяться на вівтар або спеціально підготовлене місце під час обряду.Кров'яні жертви: В давнину це була більш серйозна форма треби, коли приносили в жертву тварин. Зараз така практика майже не використовується, її замінили символічні жертви.Ритуальні предмети: Інколи в жертву приносять предмети, що мають особливе значення для вірян або пов'язані з певним обрядом. Наприклад, прикраси, вишиті рушники, або інші предмети.Символічні акти: Це можуть бути певні дії або слова, виконані з особливою духовною метою. Наприклад, співання обрядових пісень, ритуальні танці, або інші дії, що мають сакральний зміст.Роль Треби у сучасній Рідній ВіріСьогодні Треба залишається важливою складовою ритуальної практики Рідної Віри. Через приношення треб віряни підтримують зв'язок із предками та богами, зберігають духовну гармонію в родині та громаді. Участь у таких обрядах сприяє укріпленню духовних цінностей, єдності громади та передачі традицій молодшим поколінням.Треба — це не просто акт пожертви, а глибоко символічний обряд, який відображає фундаментальні принципи Рідної Віри. Це вираження вдячності, покори та прагнення до гармонії з божественним і природою. Через виконання треби віряни знаходять шлях до духовного зростання та укріплення свого зв'язку з предками та богами.

На Лисій горі сьогодні ходять християнські фанатики та допитують практиків, нав'язують молитись юдейському богу та каятись, погрожуютьВони - двоє дорослих чоловіків ходили по горі з криками -" халілуйя" та потім наткнулись на молоду дівчину яка практикувала на горі призиви до Богів, почали їй нав'язувати свої погляди казали що вона потрапить у пекло і тому подібне...Вона подзвонила та увімкнула гучний зв'язок... Їм було сказано що до них уже вирушило місцеве ТРО та наряд поліції по справі розпалу міжрелігійної ворожнечі та психологічного морального тиску на молоду дівчину. Вони почали втікати ...Потім виявилось що зруйноване капище Світовида... Розтрощений пядестал, а сам кумир зник... За описами дівчини один з них виглядав як та особа яка нещодавно скоїла замах на Кумир Перуна біля Музею Історії України...скоріш за все що це ті ж самі людиКричати саме -"халілуйя" характерно для певних конкретних конфесій... Тому це може бути певною наводкою...Якщо у когось є будь які дані які поможуть у пошуках ціх осіб, або ідеї як їх знайти чи вплинути на них, будь ласка пишіть у приватні повідомлення @Grimnir_Gart_IggТакож якщо ви маєте змогу зараз провести практику звернутись до Богів із закликом захистити рідні святині, Лису гору та її капища, нейтралізувати усі дії ціх кривдників на горі та їх наслідки, та допомогти знайти кумир Світовида - це буде дуже доречно. Слава Рідним Богам!

Рідна Віра є основою розвитку кожної держави та народу. Сьогодні, у час війни та переважання матеріалізму, Віра не втрачає своєї важливості. Вона є головною причиною дій та вчинків людей, і навіть наука підтверджує її значення. Віра - це усвідомлення світу і самого себе, що формує цілісність та єдність народу. Вона визначає мету існування кожного народу і дається йому Богоми.Кожен народ має свій шлях розвитку і власну Віру, яка є основою його існування. Втрата або викривлення Рідної Віри призводить до зубожіння народу, адже кожен народ виконує свою особливу роль у світовій гармонії. Втративши свою Віру, народ втрачає сенс свого існування і прирікає себе на загибель.Рідна Віра є нашим спадком від предків. Втративши більшість волхвів, які знали Душу народу, ми втратили знання про подальший шлях розвитку. Відродження Рідної Віри єдиний шлях до духовного та матеріального відродження народу.Рідна Віра об'єднує нас з нашими Великими Предками та Рідними Богами, які ведуть нас шляхом досконалості. Ця Віра - основа нашого духовного буття, що дозволяє нам досягти найвищого розвитку. Для цього необхідно пізнавати закони Прави і слідувати їм.Правильне усвідомлення і виконання Рідних Обрядів та Звичаїв допомагає нам творити духовне і матеріальне буття. Волхви, Відуні, Жреці та звичайні вогнищани мають свої ролі у здійсненні обрядів, що підтримують зв'язок з Рідними Богами.Коли Русинів у Роді живе за Право, виконує свою працю та підтримує зв'язок з Богами, Руський Рід досягає духовного і матеріального процвітання. Віра допомагає нам зрозуміти свою роль у світовому порядку та сприяє гармонійному розвитку суспільства.Сьогодні, як ніколи, потрібна діяльність духовних провідників. Відродження Рідної Віри є ключем до нашого духовного пробудження. Віра Руси-України, то як полум'я Роду, як Сонце, існує вічно, допоки є День і ніч Сварожі. Вона веде нас шляхом Прави, світобудови, що об'єднує видимий і невидимий світи.Рідна Віра - це знання про закони буття, які допомагають нам розвиватися у гармонії з Всесвітом. Ми маємо пізнавати ці закони, слідувати їм і стати усвідомленими Творцями свого буття. Це наш шлях до досягнення найвищого духовного і матеріального розвитку, що забезпечить гармонію та процвітання нашого народу.

Оскільки Маковій вважається дівочим і дитячим святом, то юнь у цей день не працює. Підлітки грають на луках у різноманітні ігри. Молодь натомість збирається на гулі в лісі, щоб розвеселитися й поспівати спасівських пісень. Хлопці в цей день жартівливо називають дівчат "макодзюбками" чи "маковійками".Крім квітів і виробів з маку на Маковія освячують воду, зокрема криниці. Урочистий хід від храму до криниці влаштовують під співи і музику.Біля криниці виставляють два столи: на одному хліб із сіллю та запалену свічку, а на іншому – свічку, свячену воду й колово (кутя). Ця обрядова страва призначається добрим духам та предкам.Також роблять символічне клечання – втикають обіч свіжі галузки, при потребі саджають дерева.Біля джерела запалюють два вогнища, обкурюють живограї димом з цілющих трав, влаштовують різноманітні ігри, забави, співають обрядових пісень, читають магічні заклинання. [2].Степан Килимник з приводу свята пише: "Відомо нам з етнографічних матеріялів, що в давнину, правдоподібно, існував культ лісів, дерев, культ квітів, – видно, що й це теперішнє свято є відгомоном того давно-минулого, віддзеркалення тих культів, тих дохристиянських вірувань. З веснянок та коляд, як і з інших джерел, ми довідуємось про вірування, що душі "дідів" відходять у квіти-вирій, а душі новонароджених дітей прибувають з квітів. Шануючи квіти – шануємо й новонароджених і тих, що відійшли – "дідів"... Про покійників у цьому святі спогадується дуже мало, але пов'язано свято з дідами лише тим, що були вірування, що душі "дідів" переселяються в новонароджених. Було й таке вірування, можливо лише в деяких місцевостях: Нива вижата, й духи польні "Роди-Рожаниці" переселяються у квіти, у дерева (ліси), води. [1, 77].Виходячи з вищенаведених свідчень етнографів можемо підтвердити не лише календарну, але й обрядову тотожність Маковія із святами, що відзначаються через місяць після проводів чергового прояву Сонця. При первісному місячно-сонячному календарі на 1 серпня припадав Молодик. Відбувається культ зустрічі нового Місяця-човна на воді, вшанування зелені, а разом із ними новонароджених дітей, померлих та навколошлюбних обрядів.Література:1. Килимник С. Український рік у народніх звичаях в історичному освітленні. – Т. V (Осінній цикл). – Вінніпег, Торонто, 1963. – 250 с.2. Скуратівський В.Т. Святвечір: У 2 кн. – К.: Перлина, 1994. – С.52-57.Більше інформації на сайті:https://svit.in.uaНаш телеграм канал:https://t.me/ridna_viraДобродійний внесок на розвиток Рідної Духовності. Дякуємо за вашу підтримку!Картка ПриватБанк:4149 6090 0382 7658Картка Monobank:4441 1144 6569 7371#Спас #Маковий #Літо #Свято #РіднаВіра #СвітовитПашник

Корсунська легендаУ рік 6496 (988) пішов Володимир з військом на Корсунь, город грецький, але греки заперлися і оборонялися. Грецький зрадник Анастас Курсунянин порадив Володимиру перекопати водопровід. Володимир же це почувши, глянувши на небо, сказав: "Якщо збудеться се – охрещусь". Водопровід перекопали, город здався. Володимир посилає послів до цесаря Василія і Костянтина, щоб вони віддали за нього свою сестру Анну, інакше він і їм таке ж вчинить як і з Корсунем. Цесарі виставили в умову хрещення Володимира, бо не хочуть віддавати сестру за поганина. Володимир відповів їм, що охреститься, бо вже іспитав закон грецький. Але й цесарі далі торгуються, щоб Володимир спочатку хрестився, а потім сестру пошлють. І сказав Володимир: "Нехай, прийшовши із сестрою вашою, охрестять мене". Ледь умовили цесарі свою сестру і відправили за море. [18, 61-63].Панченко А. подає історичну версію цим подіям: "В 987 році Василій ІІ Македонянин був імператором без імперії. Узурпатор Варка Фока зайняв всю Малу Азію. Останньою надією імператора був київський князь. Один загін він відправив на Босфор, а очолюючи другий, відправився в похід на корсунських заколотників. Платою за допомогу була рука порфірогенетки Анни, сестри імператора, яка, можливо, прибула в Київ літом 988 року". [12, 60].Володимир вимальовується літописцем духовним торгашем, який ніяк не знайде аргументований привід зрадити предківську віру. Але й в цій суперечці, можна побачити весільний обряд, де Володимир виступає купцем, а два цесаря, брати Анни, продавцями. Звичайно, важко припустити, щоб "торгівля" йшла на такій відстані між Корсунем і Константинополем.Швидше за все, це вимальовані образні події весільного обряду. Назва міста Корсунь (Херсонес) дуже близька до імені Бога Місяця Хорса. Сам Хорс, як Місяць, може уявлятися весільним човном або коляскою, яку Володимир завоював чи купив у Анастаса, а потім приїхав у ній до молодої. Ім'я Анастас перекладають з грецької як "воскресіння" [34, 38]. А з нашої мови ім'я за змістом більше схоже на "чоловічий прутень", і за мітологією нагадує перевізника Кия або грецького перевізника через річку мертвих Харона (обряди весілля і похорону тотожні).В додаток приведемо старовинну колядку, що пов'язана з весільною обрядовістю. Вона досить схожа до зазначених подій зі сватанням Володимира, адже в ній від нареченого намагаються відкупитися, він все бере, але підкоряється, коли йому виводять панну. Причому зазначений в колядці казковий Царівгород нагадує літописний Цесароград чи Царгород (Константинополь):Далі - https://svit.in.ua/stat/st52.htmБільше інформації на сайті:https://svit.in.uaНаш телеграм канал:https://t.me/ridna_viraДобродійний внесок на розвиток Рідної Духовності. Дякуємо за вашу підтримку!Картка ПриватБанк:4149 6090 0382 7658Картка Monobank:4441 1144 6569 7371#Володимир #Русь #Хрещення #Рогнеда #Боги #РіднаВіра #Світогляд #СвітовитПашник