Команда Разумкова

Одні панікери від влади скиглять про те, що у квітні закінчаться гроші і настане фінансова трагедія. А в уряду тим часом «все стабільно й ефективно»! Не минуло і двох місяців року, а від голів профільних комітетів з’являються розмови про нестачу коштів на зарплати військовим і бюджетникам, соціальні виплати, базові потреби країни. Такими тезами суспільство підводять до «неминучості» підвищення податків.Сьогодні на годині запитань до уряду я спитав у заступника міністра фінансів, що робить Кабмін з рекордним обсягом державних зобов’язань і чи планує він далі заганяти українців у боргову яму.У відповідь почув про «стабільність», «прогнозованість» і «ефективність», що проблем із фінансуванням немає, а борги й нові кредити – це «звичайна робота уряду»!Тобто одні у владі очікують «фінансову трагедію», а в інших «все стабільно». Виглядає все це як боротьба павуків у банці. У будь-якому випадку ми маємо величезні проблеми з бюджетом. А паралельно - розгін паніки перед збільшенням податків. Ми будемо уважно стежити за діями уряду і робитимемо все, щоб не допустити підвищення податків, яке так намагаються протягнути «головні фіскали» країни!

ТЦК не можуть бути недоторканними! Потрібно терміново ухвалити закон про покарання за бусифікацію‼️На початку цієї каденції Верховна Рада скасувала депутатську недоторканність, але тепер у країні є нова каста «обраних» – працівники ТЦК. Для звичайних людей будь-яке порушення закону, ДТП або незаконне затримання – це кримінальна відповідальність. А тут – збили людину, силоміць заштовхали в бус, і нікого не карають. Виходить, що під час війни в нас з’явилася група, яка може робити все що завгодно, і для кого закон – лише папірець.Нещодавній інцидент із футболістом Колесником лише підтверджує це. На відео чітко видно, як бус збиває людину, після чого її силоміць заштовхують в авто. Я вже звернувся до МВС із запитаннями: чому на місці не було оформлено ДТП? Чому не затримали працівників ТЦК? І якщо хтось розпочав бійку — чому поліція не зупинила його на місці?Закон має бути один для всіх. Порушив – має бути відповідальність. Для будь-кого – футболіста, депутата, поліцейського чи працівника ТЦК. Необхідно нарешті ухвалити закон про відповідальність за незаконну бусифікацію та порушення прав громадян під час мобілізаційних заходів. Це питання довіри, безпеки і справедливості в країні!

24 лютого — день, який назавжди змінив кожного з нас. День, коли почалася повномасштабна війна. Але насправді ця війна триває з 2014 року — з окупації Криму, з Донбасу, з перших загиблих. Уже дванадцять років ми живемо в умовах агресії росії і чотири — у повномасштабному пеклі.За цей час країна заплатила надто високу ціну. Для багатьох ця війна забрала дім, близьких, здоров’я, спокій. І жодні правильні слова цього не повернуть. Вона змінила кожного з нас. Зробила військових сильнішими за людські можливості.Мільйони українців сьогодні тримають тил. Український бізнес платить податки, дає роботу і підтримує армію. Волонтери стали опорою країни. Лікарі, вчителі, рятувальники — тими, хто тримає життя навіть під сиренами. Одні продовжують навчати під час тривог. Інші – рятують життя без сну і вихідних. Ми навчилися попри все підніматися і йти далі. Війна розкидала українців по світу, але не роз’єднала. Вона змусила наших дітей дорослішати раніше, ніж потрібно, засинати в укриттях і жити без відчуття безпеки.24 лютого 2022 року ми не знали, що буде завтра. Ми не будували далеких планів. Ми просто робили все, що могли. Країна перетворилася на один великий волонтерський штаб, де все було для фронту і для тих, хто взяв на себе найважче. Сотні тисяч людей стали на захист держави. І вже чотири роки наші захисники і захисниці тримають цю війну на своїх плечах, щоб Україна була, щоб у наших містах було життя, щоб діти ходили до шкіл, щоб ми могли працювати, вчитися і мріяти.Сьогодні буде багато слів вдячності, шани і поваги — і це правильно. Але цього замало. Бо держава зобов’язана не лише дякувати, а й реально захищати своїх воїнів так само, як вони захищають нас. Забезпечувати їм гідні умови служби, підтримку під час поранень і реабілітації, впевненість у завтрашньому дні для їхніх родин. Це її пряма відповідальність перед тими, хто сьогодні на позиціях, у шпиталях, на реабілітації, хто чекає вдома і хто віддав за Україну життя.Саме тому ми маємо чесно запитувати себе: чи завжди держава робить для них те саме? Чи справедлива система мобілізації? Чи є гідне грошове забезпечення? Чи працюють ротації? Чи визначені чіткі терміни служби? На багато з цих питань за чотири роки так і не дали чесних відповідей.І так, ми втомилися. Втомилися воювати, чекати, жити в постійній напрузі, чути, що потрібно ще трохи потерпіти. Люди, які живуть у війні щодня, мають право на втому. І мають право хотіти миру. Не абстрактного і не на папері, а реального — безпечного, справжнього, такого, після якого не доведеться знову брати зброю. Миру, який дає шанс жити, а не виживати.Україна не заслуговує на вічну війну. Вона заслуговує на життя, безпеку і майбутнє. І ми маємо зробити для цього все можливе.Низький уклін усім, хто боронить Україну. Вічна пам’ять полеглим. Живим — гідність, права і захист.

ТЦК між корупцією і бусифікацією: галочки у звітах замість реального підсилення армії!Сьогодні ТЦК працюють не на результат, а на статистику. Головне — «закрити план» по мобілізації, а не дати фронту підготовленого, мотивованого і потрібного бійця. Команда «Розумної Політики» уже давно запропонувала комплексні рішення: законопроєкти про ротації та демобілізацію, а також реальні механізми мотивації для добровольців – зокрема, виплату 1 млн грн при підписанні першого контракту. У відповідь щоразу звучить одне і те саме: «на це немає грошей». Але водночас усі знають про тіньові потоки в системі ТЦК. Ще два роки тому від самих представників влади звучали цифри у 2 млрд євро. Не секрет і те, що в Києві «білий квиток» коштує 40-50 тисяч доларів. Поки ці гроші працюють на корупцію, держава економить на тих, хто готовий іти служити чесно і добровільно!І тому замість системного рекрутингу та мотивації у нас процвітає бусифікація. Схопили людину на вулиці, відзвітували, поставили галочку. А за цим – марнотратство ресурсів: навчання, форма, бронежилети, каски, харчування, пальне, боєприпаси, логістика. Багато «бусифікованих» людей виявляється непридатними, хтось не доходить до бойових підрозділів, інші одразу після прибуття в частини йдуть у СЗЧ. Статистику щодо самовільного залишення частин держава вже засекретила. Але навіть за останніми офіційними даними йшлося про сотні тисяч справ! А запустила цей маховик сама влада, коли декілька разів поспіль фактично давала «індульгенцію» тим, хто йде у СЗЧ! Люди побачили, що можна піти, відпочити, повернутися і за це нічого не буде.У підсумку – гроші викинуті, корупція процвітає, фронт не посилений, а довіра до держави – ще менша!

Підвищення комунальних тарифів – наступний крок? Влада вже все вирішила! Перегляд тарифів для населення – один із пунктів серед вимог МВФ. Тому питання не в тому, чи буде підвищення. Питання – коли. І, знаючи підхід влади, це навряд чи буде диверсифікована модель, де більше платить той, хто більше споживає і має вищі доходи. Найпростіший сценарій – знову зрівняти всіх «під одну гребінку».За час повномасштабної війни ціна на електроенергію для населення вже зросла майже втричі: з 1,68 грн до 4,32 грн. І це попри мораторій і публічну обіцянку президента не піднімати комуналку. Паралельно на цьому тижні Парламент ухвалив законопроєкти, в які поруч із нормами про підтримку енергетики заклали правки, які дозволяють місцевій владі самостійно приймати рішення про підвищення тарифів. Ми з командою «Розумної Політики» це не підтримували. Але головна проблема — у платоспроможності людей. За час війни заборгованість українців за комунальні послуги вже зросла вдвічі. Якщо родина раніше платила певну і ледве справлялася, то платіжка удвічі вища не означає, що вона заплатить більше або половину. Вона може не заплатити взагалі. Бо додаткових доходів у людей не з’явилося.У цій сфері діє та сама логіка, що і з податками: до певної межі підвищення дає надходження. А далі починає діяти зворотний ефект: тиск зростає, а реальні збори падають. Коли рішення в країні ухвалюються без логіки і розрахунків – наслідки неминуче б’ють по всій економіці. І виправляти ці помилки завжди значно складніше, ніж не допустити їх із самого початку.

Газ – за кордон, українцям – холод і платіжки! Енергетична політика влади під час війниУкраїна, схоже, справді багата держава, тому що навіть у розпал війни, коли людям не вистачає світла, тепла і палива, ми продовжуємо експортувати газ. У січні Україна продала до Польщі 13,3 мільйона кубометрів газу, ще 1,3 мільйона – до Угорщини. При цьому ми продовжуємо купувати газ у європейських країн, і за дорожчими цінами, ніж продаємо! На експорті діє формула «цільовий ринок мінус доставка» - близько 355 євро за тисячу кубометрів. А при імпорті вже працює формула «цільовий ринок плюс доставка» – понад 450 євро. Різниця – 95 євро з кожної тисячі кубів.Фактично ми, воююча держава, дотуємо європейські країни. А в цей же час українці залишаються без базових комунальних послуг і чують від влади, що треба економити, і готуватися до подальших труднощів. Це така «логіка» у влади чи все ж чиясь дуже вигідна схема?!Паралельно людям приходять платіжки за те, чого вони реально не отримують. Батареї холодні, гарячої води немає або вона ледь тепла, світло зникає на години чи на цілі дні. Але рахують як за повноцінно надані послугу. Українцям пропонують економити і терпіти, тоді як хтось заробляє на різниці в цінах і схемах під час війни! Саме тому ми наполягаємо: українці не повинні платити за світло, тепло і воду, яких немає. Зеленський мабуть побачив відповідний законопроєкт «Розумної Політики» і доручив уряду перерахувати комунальні платежі за ненадані послуги. Але для цього має бути не тимчасове рішення Кабміну і не чергова заява у вечірньому зверненні, а закон, ухвалений Парламентом. Такий проєкт нашої команди № 14222 зареєстрований ще восени. Він вводить мораторій на нарахування комунальних платежів для прифронтових територій, тих, які найбільше страждають від російських обстрілів і для малозахищених громадян! Він має бути розглянутий і ухвалений невідкладно – на цьому пленарному тижні!

У Всесвітній день боротьби з раком народна депутатка від «Розумної Політики», заступниця голови Комітету з питань здоровʼя нації Оксана Дмитрієва відвідала Клінічний центр онкології, гематології, трансплантології та паліативної допомоги в Черкасах. Саме там відбулася подія, яка для України є по-справжньому знаковою: уперше зустрілися донор кісткового мозку та пацієнтка, якій була проведена трансплантація. Особливо символічно, що донором стала лікарка — людина, яка щодня рятує життя у своїй професійній роботі і яка свідомо зробила ще один крок, ставши донором кісткового мозку для незнайомої людини.Зустріч стала можливою через два роки після трансплантації — відповідно до міжнародних стандартів. Але за цими обіймами — роки рішень, складної роботи й відповідальності. І головне — життя людини, врятоване завдяки трансплантації.Під час візиту Оксана Дмитрієва вручила Подяки Комітету Верховної Ради України з питань здоров’я нації медичним працівницям, які стали частиною цієї історії порятунку: лікарці, яка працює в команді центру, і лікарці-донорці. Це щире «дякую» за професіоналізм, людяність і приклад служіння людям.Ця історія — про те, як працює система, коли вона побудована правильно. Трансплантація — це не одна людина і не один етап. Це цілий ланцюг: законодавчі зміни, державне фінансування, чіткі правила, робота Українського реєстру донорів кісткового мозку, донори, і лікарі, які беруть на себе відповідальність за найскладніші рішення.З 2019 року в Україні почалося системне відновлення трансплантації. І сьогодні ми бачимо результат цієї роботи — у конкретних врятованих життях.

Платіжки за повітря: українців змушують платити за світло, тепло і воду, яких немає! Вимагаємо мораторій на сплату тарифів!  На початку повномасштабного вторгнення українцям обіцяли: тарифи залишаться незмінними. Але, схоже, влада досі вважає, що в людей коротка пам’ять. Електроенергія за роки війни подорожчала майже втричі. Паралельно нас готують до нових підвищень і радять «звикати»: копати ями замість туалетів, «ричати як леви» й терпіти. А крім того людей змушують платити за послуги, яких вони не отримують. У квартирах холодно. Вода у кращому випадку — ледь тепла. Світло зникає частіше, ніж є. Але в платіжках – усе «по нормі». Нарахування йдуть так, ніби тепло подається стабільно, вода гаряча, а система працює без збоїв. Фактично людям виставляють рахунки за повітря. Особливо боляче це б’є по прифронтових регіонах і містах, які постійно під обстрілами. По пенсіонерах, переселенцях, багатодітних родинах, малозабезпечених.  Ми пропонуємо справедливе рішення: мораторій на нарахування комунальних платежів щонайменше на три місяці для прифронтових територій, тих, які найбільше страждають від російських обстрілів і для категорій громадян, яким сьогодні найважче. Законопроєкт «Розумної Політики» № 14222 був зареєстрований ще в листопаді. Це не популізм – це проста логіка. Коли родині замість 4 тисяч прийде платіжка на непідйомних 8 тис грн, вона не заплатить половину. Вона заплатить нуль.  Саме тому заборгованість за комуналку за час повномасштабної війни вже зросла вдвічі. Влада заганяє людей у безвихідь, борги й думки про виїзд з країни!

Питання верховенства права сьогодні напряму визначає темп і зміст руху України до Європейського Союзу і водночас залишається однією з найскладніших реформ для держав, що перебувають у процесі вступу до ЄС.Народний депутат від «Розумної Політики» Роман Бабій разом з колегами по комітету з питань правової політики у складі парламентської делегації взяв участь у дводенному Форумі парламентських правових комітетів в Румунії. Цьогоріч темою стало «Верховенство права як основа для європейської інтеграції та захисту фундаментальних прав».Моісейський форум уже втретє організовується Парламентом Румунії. Україна бере в ньому участь із першого року проведення. Цього разу до обговорення долучилися представники профільних парламентських комітетів Румунії, України, Молдови та Албанії.Під час основної панелі йшлося про виклики верховенства права в контексті вступу до Європейського Союзу. Для більшості делегацій ця тема є спільною, адже Україна, Молдова та Албанія вже розпочали переговорні процедури щодо членства в ЄС. Обмінялися досвідом, окреслили наявні проблеми та можливі шляхи їх подолання. Окрему увагу приділили ролі парламентів у євроінтеграційних процесах та подальшому моніторингу з боку Європейського Союзу.Також у межах Форуму обговорювали питання юридичної співпраці у сфері протидії торгівлі людьми та транскордонній організованій злочинності. Окремий блок дискусій був присвячений темі домашнього насильства, захисту постраждалих і обміну напрацьованими механізмами реагування.Міжнародна взаємодія на рівні парламентських правових комітетів дозволяє більш предметно обговорювати спільні виклики, знаходити практичні рішення та формувати єдиний підхід до реформ, необхідних для успішного руху України до Європейського Союзу.

За період повномасштабної війни ми разом із командою «Розумної Політики» були в різних регіонах і в різних військових госпіталях — ближче й далі від лінії фронту. Бачили різні умови, підходи та можливості медицини на війні.Цього разу мав змогу побачити роботу першого в Україні підземного шпиталю безпосередньо на місці. Тут усе продумано не «про всяк випадок», а з розрахунком на реальні умови — швидкість, захист і чітку організацію роботи.Під землею працює повноцінний медичний об’єкт із операційними та реанімаційними блоками, укомплектований відповідно до стандартів НАТО. Це дозволяє одночасно надавати допомогу кільком пораненим і працювати за чіткими медичними протоколами.За час роботи тут уже врятували тисячі життів — і за кожною цифрою стоять конкретні люди та рішення, ухвалені в критичні хвилини.Це приклад вдалого інженерного рішення для створення медичних об’єктів у зоні підвищеної небезпеки. Такі шпиталі мають доповнювати систему військової медицини там, де звичайні формати не працюють і де рахунок іде на хвилини.Найцінніше тут — відсутність показовості. Усе зроблено з однією метою: щоб медики могли працювати, а поранені — мали шанс повернутися до життя.Такі рішення розширюють можливості військової медицини там, де це справді необхідно.