Підслухано Житомир | pzhytomyr

Закінчувала один з ліцеїв нашого міста онлайн, але до сих пір згадую ці «чудові миті свого життя». В 6-му класі до нас перевівся один хлопчина, хай на імʼя Богдан буде. Так як в той час в мене були проблеми зі здоровʼям і через це я не відвідувала школу рік, в мене не було змоги з ним познайомитись чи поспілкуватись. Ось прийшов рік, приходжу я в школу. Все як і раніше, уроки, вчителька, домашка та столова. В мене не було конфліктів ні з ким, я соціальна людина але не лідер, зможу допомогти і поділитись відповідями. Ну цей Богдан почав з малого. Ще не знаючи мого імені почав мене розглядувати, так як я підтримувала зі всіма дружні відносини. Я не підходила перша тк я дуже соромлюсь.Пройшов час і він почав ображати мене ні за що словесно, я реагувала ніяк на це, бо це ж лиш слова. Потім почав по всьому ліцею ховати мої особисті речі, кидати їх по всьому класі та почав ображати словесно жорсткіше. Всі про це знали в класі, але коли приходила вчителька, всі казали що в мене «фантазія грає». Потім почався (гірше чим жорсткій слова не знаю)булінг зовнішності, почав таскати на перерві мене за руки і казати мені в лице яка я мерзота, ембріон, що я йому не вдячна. Він почав інших провокувати на те, що мене булити це добре. Я дуже емоційна в таких випадках і постійно відходила до туалету та плакала. Почала казати про вчинки цього нєдо-Багдана вже й мамі, яка відразу ж поговорила з вчителями і з цим «нєдо». Всі сказали як в один голос «То вони просто так граються, а я собі надумаю і ображаюсь легко». Останньою каплею у цьому всьому було те, що він почав за мною стежити. Знав де я живу, знав коли нікого не має вдома і приходив та стукав у двері. В соціальних мережах постив мої «смішні» фото, де всі мене обговорювали та висміювали.Я вже пішла сама до директора і розказала що так і так, цей ваш Богдан ніяк не Богом даний. А мені відмовили що «Я сама його провокую». Але питання чим ? Я до нього ні разу не підходила, на перервах старалась виходити з класу бо читала, або у бібліотеку. І ні, я не відміниця або ботанік. Просто булінг з нічого він почав. Все припинилось коли він пішов з 9-го класу, але приходив до своїх «друзів». Був булінг також, але не таких жорсткий. А коли в мене зʼявився друг (це як раз на випускний було) сказав при всіх, що я «дирява і просто не достойна нічого в цьому світі». (Як могла , так і написала мʼякше).Дорогі батьки, слідкуйте за своїми дітьми та розпитуйте про ВСЕ, якщо ви не хочете щоб ваша дитина у дорослому житті мала якісь травми, бо після цього я з комунікабельної стала закритою та мені сняться сни, де все цей булінг все ще продовжується…І до речі, запитання, чого «цей Богдан не Богом даний» так відносився до мене? Чекаю на ваші варіанти 😂💅

Доброго дня.Хочу дати свій відгук про Міську Дитячу лікарну на вул. ШевченкаЯкщо коротко, то це жах. 1. 4 поверх - музей СССР. Туалетної бумаги немає. сидінь на унітазах також, туалети не закриваються та дуже брудно2. Відношення до дітей - жахливе. Кричики, ніякої поваги та бажання допомогти.3. За майже три роки війни лікарня не зробила нічого в бомбосховищі - це просто підвал в якому навіть мобільний звязок не працює. ( а на днях діти сиділи там 13 годин і деяким було дуже погано). Немає винтиляції навіть, медикаменти в бомбосховищи дають як і кому хочуть. ( моя дитина прочекала 5 годин щоб отримати крапельницю) 4. Хіба в 2024 році за майже три роки війни не можливо було зробити хоча б інтернет в бомбосховищі? Це є дуже важливо бо іноді дитину можливо заспокоїти улюблиним мультиком, а що казати про дітей з особливими потребами?5. Державні медикаменти? Забудьте! Вам прямо кажуть їхати і купляти. Моя думка що пан Галайба Владимир Борисович та керівництво лікарні взагалі не займаються розвитком лікарні. Дуже хочу щоб органи міської ради, які фінансують лікарню, звернули увагу на цей пост та почали приймати якісь серьйозні дії!!! Та провели перевірку керівництва лікарні на відповідність.

Чи не перегинаємо ми палицю з тваринами?В мене сусідка розповіла, що на свого кота витрачає близько 100$ на місяць на спеціальні корми ітдОстаннім часом звернула увагу на те, як шалено виріс середній чек на утримання домашніх улюбленців.Раніше в селі коти їли що дадуть і були здорові, а зараз жирні, що для них не природно, і витрачаються на них дурні ресурси, в той час коли мама на дитину отримує лише 860 грн.Чи не задумувались ви, що ваша надмірна любов до своїх улюбленців тільки шкодить їм? Що ви не любите їх, а навпаки змушуєте бути нещасними?Кіт має гуляти вулицею і битися з іншими котами це для нього природно. А не спати вдома жирним і кастрованим.Іноді здається, що варто було б подумати про якісь ліміти на витрати для тварин, аби люди не захоплювалися. А якщо вже так важливо витрачати більше, то, можливо, частина цих коштів могла б піти на допомогу тим, хто цього потребує більше? Це просто думки вголос, але що думаєте ви?Купа військових зборів, купа мам одиначок не мають змоги утримувати дітей.А вони знущаються з тварин за власні кошти. Це лицемірство.Де ти приходиш дивитися в цирк на зневолених тваринок і фінансуєш цей бізнес із думками, що ти любиш тваринокА вони в той час у вас нещасні.

Побачила новину, що десь на Закарпатті діти грають у гру "Біжи або помри".І там в коментах таке: боже, шо з них виросте, тупорилі, батьки у них тупорилі, гівно, гівно, гівно, гівно відбірне..... А я згадую свої 6 років. У нас в дворі була компанія дівчаток і вони вигадали, хто б міг подумати, таку саму гру. Треба було перебігти дорогу маааксимально близько до машини. І чим ближче ти пробігаєш перед авто, тим ти крутіше (а водій сивіше і з смикаючимся оком). І ми так бігали через дорогу біля фонтану на Польовій. Сказати, що у мене батьки були якісь кончені? Ні, я з хорошої родини, батьки у мене золоті. Сказати, що я виросла дибілом? Теж ні. Дві вищі освіти, хороша робота, щаслива родина. Я нормальна. Просто я була ДИТИНОЮ. І всі мої ті подружки також були ДІТЬМИ. Знаєте коли мої ігри скінчилися? Коли одного разу я не розібралась і отак впритул пробігла перед авто батька. Получила по сраці, вдома зі мною провели дуже активну бесіду і все, награлась. І більше ніхто не бігав. А тут, боже, стільки гівна налили. Це діти. З ними потрібно говорити, а не бажати їм смерті. Вони виростуть і будуть самі думати, якими дурнями тоді були. А зараз до них треба з розумінням, а не агресією неадекватною.