✅Сьогодні ми вшановуємо фахівців, які обрали одну з найскладніших і найважливіших місій — розуміти людину зсередини та допомагати їй залишатися собою навіть у найтяжчих обставинах.✅Повномасштабна війна поставила перед українським суспільством безпрецедентні психологічні виклики. Масштаб травматичного досвіду, з яким стикаються мільйони українців, не має аналогів у новітній історії нашої країни: вимушене переселення, втрата житла та звичного середовища, розлучення з близькими, постійне переживання загрози для життя, горе втрати. Кожен із цих чинників окремо є серйозним стресором; їх поєднання формує складну картину колективної психологічної травми, яка потребує системної і кваліфікованої відповіді.Саме тут — у цій відповіді — психолог стає незамінним. Військовий психолог у Збройних Силах України працює з людьми, для яких граничний стрес є щоденною реальністю, а не виключенням. Психолог ДСНС супроводжує тих, хто пережив руйнування та втрату в буквальному сенсі слова. Психолог-реабілітолог відновлює не лише функціональність, а й відчуття власної цілісності. Психотерапевт і консультант створюють той рідкісний простір, у якому людина може дозволити собі бути вразливою — і саме через цю вразливість знаходити ресурс рухатися далі.✅Важливо усвідомлювати: психологічна допомога в умовах війни — це інфраструктура стійкості суспільства, яка настільки ж критична, як медицина чи логістика. Дослідження наслідків збройних конфліктів переконливо свідчать: суспільства, які інвестують у психологічну підтримку під час і після війни, демонструють значно вищі показники соціальної згуртованості, відновлення і здатності до колективної дії у повоєнний період.✅Виклики, що стоять перед психологічною спільнотою, не завершаться з припиненням активних бойових дій. Повоєнна реінтеграція — повернення ветеранів, робота з хронічним горем, відновлення довіри у розірваних стосунках і громадах — потребуватиме ще більшої фахової глибини та системних рішень. ✅Сьогоднішня робота психологів закладає підґрунтя для цього майбутнього відновлення.Тому сьогодні — щира подяка кожному, хто тримає цей фронт. За інтелектуальну чесність у роботі з найболючішим людським досвідом. За здатність залишатися присутнім поруч із чужим болем, не відступаючи і не спрощуючи. За розуміння того, що стійкість суспільства будується не лише зброєю, а й здатністю людини зберігати себе перед обличчям знищення.Тримаємось. Разом переможемо.З повагою президент УПА Іван Данилюк.
✅Війна як екстремальна форма соціального конфлікту є одним з найгостріших контекстів для вивчення психологічної адаптації. Вона не лише руйнує матеріальні структури, а й підриває базові когнітивні схеми, на яких люди будують своє розуміння реальності: відчуття безпеки, передбачуваності майбутнього, контрольованості власного життя. Невизначеність у таких умовах набуває тотального характеру — вона проникає у повсякденний побут, міжособистісні стосунки, колективну ідентичність.🧩Парадокс Стокдейла, сформульований Джимом Коллінзом на основі досвіду адмірала Джеймса Стокдейла — американського військовополоненого, який провів сім з половиною років у в'єтнамській тюрмі Хоа Ло, — пропонує неочевидне, але психологічно глибоке спостереження: виживають не ті, хто сподівається на швидке порятунок, і не ті, хто занурюється у безнадію, а ті, хто поєднує тверезий реалізм щодо жорстокості обставин із непохитною вірою у кінцеве виживання. Ця позиція, на перший погляд парадоксальна, виявляється надзвичайно продуктивною для аналізу психологічних стратегій адаптації в умовах сучасної війни.https://www.researchgate.net/publication/403907219_Analiz_slahiv_adaptacii_do_neviznacenosti_v_umovah_vijni_na_prikladi_paradoksu_Stokdejla#fullTextFileContent
✅Тези про цілюще значення поезії про війну: бібліотерапія стрес-індукованих станів. ⚡️Чому саме поезія, а не проза:терапевтична цінність наративної прози — мемуарів, автобіографічної прози, навіть художньої літератури — добре задокументована в клінічній бібліотерапії. Але поезія займає окрему нішу, і розуміння цієї різниці є ключем до будь-якої серйозної розмови про її застосування при стрес-індукованих станах, зокрема ПТСР, складному горі та хронічній тривозі воєнного часу.Проза, навіть найкраща, функціонує переважно через когнітивний наратив: вона пропонує послідовність подій, причинно-наслідкові зв'язки, персонажів з психологічною глибиною. Це потребує від читача певного рівня когнітивної доступності — здатності утримувати нитку, слідкувати за структурою. Людина в гострій стресовій реакції або в стані дисоціації часто не може цього зробити. Поезія ж — компресована, ритмічна, образна — може обходити цей бар'єр. Вона б'є не через розуміння, а через резонанс.https://www.researchgate.net/publication/403909863_Ciluse_znacenna_poezii_pro_vijnu_biblioterapia_stres-indukovanih_staniv
💥Два висловлювання — поета Івана Франка і психотерапевтки Джанет Рейнуотер щастя: «Що щастя? Се ж ілюзія,Се привид, тінь, омана…О ти, ілюзіє моя,Зрадлива і кохана!»; та «Щастя – внутрішній стан свободи від тривог у собі, страхів, сліпого підкорення авторитетам, свобода від суперницької боротьби та заздрощів до інших людей».🧩Вони немовби ведуть між собою тихий, але глибокий діалог про природу щастя. 🧩Рейнуотер говорить про щастя як про стан внутрішньої свободи. Це психологічно зріле розуміння: щастя не в зовнішніх обставинах, а у звільненні від страхів, залежностей, нав’язаних авторитетів і порівнянь. Тут щастя — це результат внутрішньої роботи, автономії особистості, здатності бути собою.🧩Франко ж дивиться інакше — більш екзистенційно і навіть трагічно. Для нього щастя — це ілюзія, привид, щось бажане, але невловиме й оманливе. І водночас — “зрадлива і кохана”. Тобто людина не може без цієї ілюзії, навіть знаючи, що вона може обманювати.🧩Якщо поєднати ці дві позиції, виникає цікава напруга:щастя як досяжний внутрішній стан (Рейнуотер),і щастя як вічна недосяжність або ілюзія (Франко).🧩Можливо, правда десь між ними:щастя — це не стабільний стан і не чиста ілюзія, а процес переживання свободи, який легко вислизає, коли ми намагаємося його зафіксувати чи підпорядкувати зовнішнім очікуванням.
💥Вийшла наша стаття «Предиктори особистісної стійкості молоді в умовах невизначеності» у збірнику матеріалів міжнародної науково-практичної конференції «RESEARCH HORIZONS IN THE MODERN WORLD».⚡️Зазначається, що проблема особистісної стійкості молоді до невизначеності в сучасних умовах набуває особливої наукової та практичної значущості, оскільки життєвий простір молодої людини дедалі більше визначається динамікою соціальних змін, високим рівнем стресогенності, нестабільністю, інформаційним перенавантаженням, ризиком травматизації та необхідністю постійної адаптації до непередбачуваних обставин. 🧩За таких умов особистісна стійкість не може розглядатися лише як окрема риса або як наслідок індивідуальної витривалості. Вона постає як складна багаторівнева система, що включає внутрішні ресурси особистості, особливості емоційної саморегуляції, способи інтерпретації подій, здатність до смислової інтеграції досвіду, якість взаємин із соціальним середовищем, а також потенціал до відновлення і посттравматичного зростання. https://www.researchgate.net/publication/403657412_PREDIKTORI_OSOBISTISNOI_STIJKOSTI_MOLODI_V_UMOVAH_NEVIZNACENOSTIURL http://dx.doi.org/10.64828/conf-109-2026-4
💥Людина — істота внутрішньо суперечлива. Вона може думати одне, відчувати інше, а робити взагалі третє. Ця невідповідність — не випадкова, а природна. Саме вона змушує людину замислюватися над своїми вчинками, оцінювати їх і робити вибір. Тобто саме з цього внутрішнього «роздвоєння» і виникає мораль.⚡️Людину часто називають мікрокосмосом — маленьким світом. І справді, у кожному з нас є ніби кілька «голосів», які між собою взаємодіють. Тому навіть коли людина залишається наодинці, вона не є самотньою — вона веде внутрішній діалог із собою.🧩Психологи говорять про момент, коли дитина починає усвідомлювати себе як «Я». Але важливо розуміти: разом із цим «Я» нікуди не зникає і наше ім’я — те, як нас бачать інші. Тому людина завжди існує ніби у двох вимірах: як «Я» для себе і як «хтось» для інших.✅Навіть у повній самотності людина може звертатися до себе, ніби до іншого — наприклад, називаючи себе по імені. Це означає, що всередині нас завжди є діалог. І саме цей внутрішній діалог є основою нашої моральності.❗️Мораль виникає зі спілкування. Але важливо, щоб це спілкування було спрямоване на щось спільне — на мету, яка є важливою і прийнятною для всіх. Про це ще писав Аристотель: люди об’єднуються не просто так, а заради спільного блага.
✅У журналі «Теоретичні і прикладні проблеми психології та соціальної роботи» вийшла наша стаття на тему: «Психологічні ресурси як чинник особистісної стійкості молоді до невизначеності».🧩Метою роботи було здійснити огляд сучасних підходів до розуміння структури та чинників стійкості, а також емпірично дослідити взаємозв’язки між показниками емоційного дистресу, посттравматичної симптоматики, резильєнтності та психологічного благополуччя молоді. 🧩Дослідження мало кореляційний (поперечний) дизайн; вибірка склала 255 осіб. 🧩Для збору даних застосовано шкали HADS (тривожність, депресія), PTSD Screening Scale (N. Breslau та співавт.), опитувальник резильєнтності NMRQ, шкалу життєстійкості CD-RISC, шкалу психологічного благополуччя К. Ріфф та опитувальник рис особистості Big Five. 🧩Обробка даних включала описову статистику та кореляційний аналіз (r Пірсона) у SPSS. ⚡️Результати показали узгоджений ресурсний патерн: тривожність, депресія та ПТСР негативно пов’язані з компонентами психологічного благополуччя, тоді як резильєнтність (NMRQ і CD-RISC) – позитивно з благополуччям і негативно з дистресом; найбільш чутливими до дистресу виявилися самоприйняття та управління середовищем. 🧩На рівні особистісних рис ключовим фоном ресурсності виступає емоційна стабільність, яка має найсильніші зв’язки як із показниками дистресу, так і з резильєнтністю. ❗️Зроблено висновок, що психологічні ресурси молоді виконують буферну й регуляторну функції, підтримуючи адаптацію та позитивне функціонування в ситуаціях невизначеності.https://www.researchgate.net/publication/403409603_Psihologicni_resursi_ak_cinniki_osobistisnoi_stijkosti_molodi_do_neviznacenosti
💥Про самотність і мислення: парадокс людської природи!🧩Американський філософ іспанського походження Джордж Сантаяна заявив, що людина - тварина стадна, причому набагато більше в розумовому плані, ніж в тілесному. Вона може піти гуляти поодинці, але не виносить самотності в своїх думках. ❗️Людина справді може фізично бути на самоті — гуляти, працювати, жити окремо — але її мислення майже завжди «соціальне». Ми думаємо мовою, яку створило суспільство, оперуємо ідеями, що виникли у взаємодії з іншими, і навіть внутрішній діалог часто є ніби розмовою з уявним співрозмовником.🧩Тілесна самотність переноситься легше; інтелектуальна ж ізоляція — значно важча.Тому для людини присутність інших важлива, але ще більш важливим є співдумання:спільних сенсів, розуміння, відгуку.🧩У психологічному плані це перегукується з тим, що:мислення формується через комунікацію;ідентичність народжується у взаємодії;повна «самотність у думках» може призводити до тривоги, відчуження або навіть втрати опори.💥Фактично, це про потребу бути почутим — навіть якщо співрозмовник існує лише у нашій уяві.
💥Номінант на премії «Оскар» та «Еммі» режисер Фредерік Маркс, на запрошення видавництва «Саміт-книга» та Української психологічної асоціації презентує в Україні свій серіал документальних фільмів «Подорож ветеранів додому» про методики психологічної реабілітації ветеранів війни доктора Едварда Тіка.
🧩«Я хочу зробити свій невеликий внесок у підтримку українських ветеранів та громадян, які перебувають у скрутному становищі», – сказав Маркс.
❗️Співорганізатори поїздки:• Іван Данилюк, декан факультету психології Київського національного університету імені Тараса Шевченка, президент Української психологічної асоціації.• Сергій Борденюк, голова Національної спілки кінематографістів України.• Наталія Мусієнко, президент Товариства Фулбрайта України.• Денис Красніков, засновник AI Venture Corp., співзасновник Vidby.AI.• Олексій Дмитрашківський, голова ТРО Медіа.• Геннадій Кривошея, голова Громадської ради при Київській міській державній адміністрації.
⚡️Усі покази безкоштовні та відкриті для публіки. Розклад показів нижче: 3 квітня - КиївКиїв. Будинок кіно. 16:00. (вул. Саксаганського, 6).6 квітня - КиївКонференц-зал Київської державної міської адміністрації. 16:00. (вул. Хрещатик, 36)7 квітня - ХарківЦентр сучасного мистецтва «ЄрміловЦентр» Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна. 16:00 (Майдан Свободи, 4)8 квітня - ДніпроДніпропетровська обласна універсальна наукова бібліотека. 14:00 (пр. Батальйону Дніпро, 6)10 квітня - ОдесаОдеська національна наукова бібліотека. 16:00 (вул. Троїцька, 49|51)13 квітня - ЖитомирЖитомирський державний університет.16:00 (вул. Велика Бердичевська, 40)
❗️Усі покази розроблені для максимальної участі аудиторії, психологи та інші фахівці беруть участь у обговореннях після показу.
🧩Для отримання додаткової інформації: Україна:Іван Степурін+380 50 352 25
[email protected]
Про інтрузії та флешбеки!⚡️Інтрузія і флешбек — це споріднені, але не тотожні психічні явища, які найчастіше розглядають у контексті травматичного досвіду та ПТСР (посттравматичного стресового розладу).🧩ІнтрузіяІнтрузія (від лат. intrusio — вторгнення) — це нав’язливе, мимовільне «вторгнення» спогадів, образів, думок або емоцій у свідомість.🔹 Людина не хоче про це думати, але спогад сам з’являється. 🔹 Це можуть бути уривки сцен, звуки, запахи, тілесні відчуття. 🔹 Зазвичай супроводжується тривогою, соромом, провиною, страхом.🧩Інтрузія — ширше поняття. Вона може проявлятися:як короткий нав’язливий спогад;як емоційна хвиля без чіткого образу;як тілесна реакція без усвідомленої «картинки».У термінах психоаналізу (починаючи від Зигмунда Фройда) це пов’язували з «поверненням витісненого».🧩ФлешбекФлешбек — це особливий вид інтрузії, більш інтенсивний і сенсорно насичений.🔹 Людина ніби «переноситься» в травматичну подію. 🔹 З’являється відчуття, що це відбувається тут і тепер, а не в минулому. 🔹 Може тимчасово втрачатися відчуття реальності теперішнього моменту.🧩Флешбек — це не просто спогад, а повторне переживання. Іноді з частковою дисоціацією.
TGLIST.COM.UA
