Проєкція.UA

🇺🇦 Оновлення посеред тижня №8: Дві гонки наперегони з часом✍️ Автор: Phillips P. O'Brien🗓 29 квітня 2026🌍 Джерело: Phillips’s Newsletter (Substack)Іранська гонка, гонка США; Три наративи---Привіт усім,Що ж, ми повернулися до 8-го тижня цих оновлень. Ключова подія останніх трьох тижнів — подвійна блокада — зараз перебуває в самому центрі уваги. У певному сенсі вона започаткувала дві гонки наперегони з часом: іранську та американську. Це захоплюючі перегони, що включають економічний та політичний тиск на обидві сторони, тому я вирішив почати з їхнього окреслення тут. Наразі зовсім не зрозуміло, хто насправді матиме більший часовий тиск у підсумку.Також за останні кілька днів стало зрозуміло, що формуються три окремі наративи щодо стану війни: два всередині адміністрації Трампа і один, у який, здається, вірить більша частина решти світу. Наративи адміністрації Трампа найкраще можна описати як «наратив Трампа» та «наратив Джей Ді Венса», і вони справді дуже різні. Решта світу, до вашого відома, схиляється до наративу Венса. І обидва наративи тісно пов'язані з часовим тиском, про який буде згадано спочатку.Люди починають розуміти, що військова перевага завжди буде рабою політичної необхідності, а час є величезним політичним чинником. Залишається вражаючим те, що цей базовий, але фундаментальний урок потрібно засвоювати знову і знову.---📖 Читати повний перекладПроєкція.UA - Переклади

🇺🇦 Ескроу та російські нафтові надприбутки: повернення до старого санкційного інструменту✍️ Автор: Tom Keatinge🗓 28 квітня 2026🌍 Джерело: RUSI (Royal United Services Institute)Війна на Близькому Сході збільшила нафтові прибутки для росії та Ірану і нівелювала цінову стелю. Настав час звернутися до минулого.---Якби ті, хто прагне обмежити нафтові прибутки росії, відчували, що досягли прогресу на початку 2026 року завдяки нещодавньому внесенню російських нафтовиробників «лукойл» та «роснафта» до санкційних списків у рамках зусиль з обмеження продажів російської нафти, а також завдяки зростаючій готовності європейських військових брати на абордаж судна, що намагаються обійти санкційні обмеження, то війна в Ірані та фактичне закриття Ормузької протоки змінили ситуацію на протилежну. З нафтою, що торгується близько 100 доларів за барель, надприбутки течуть рікою до скарбниці в москві.Для союзників України в Європі це особливо прикро, враховуючи, що президент Трамп виключив їх із будь-якого розгляду наслідків своєї авантюри в Ірані, а також враховуючи спричинений цим енергетичний шок для всього світу, який відкрив можливості для росії заробити.Столиці по всій Європі опинилися в незавидній ситуації, яку вони не створювали і яку не можуть контролювати. Тим часом те небагато, що вони можуть зробити, виявилося пустим звуком. Наприклад, грізні розмови про абордаж підсанкційних суден та суден тіньового флоту, що перевозять російську сиру нафту, здебільшого залишилися словами. Коротше кажучи, і як нещодавно зазначав цей автор, стратегія санкцій Заходу збилася зі шляху. Але так не має бути, і хоча багато хто стверджує, що цінову стелю на нафту (OPC) слід відправити на смітник історії та запровадити повну заборону на морські послуги, зараз може насправді з'явитися можливість застосувати OPC як механізм для обмеження бонусу, який росія отримує від війни на Близькому Сході, але зосередивши більшу увагу на фінансових потоках, на противагу нафтовим.---📖 Читати повний перекладПроєкція.UA - Переклади

🇺🇦 Загроза іранської війни для Туреччини✍️ Авторка: Asli Aydintasbas🗓 27 квітня 2026🌍 Джерело: Foreign AffairsНавіть залишаючись осторонь, Анкара стикається з наслідками---Туреччина доклала максимум зусиль, щоб залишитися осторонь іранської війни, старанно зберігаючи свій нейтралітет. У цих зусиллях вона може посилатися на прецедент із власної історії. Покоління турецьких політиків називають балансування з високими ставками, яке Анкара здійснювала під час Другої світової війни, однією з золотих глав турецької дипломатії. У той час лідери Туреччини гостро усвідомлювали геополітичну ізоляцію та військову вразливість молодої республіки — і були сповнені рішучості не повторювати помилку своїх османських попередників, які обрали неправильну сторону в попередній світовій війні, що призвело до краху імперії. Поки біля її кордонів вирувала війна, Туреччина вела переговори як із членами антигітлерівської коаліції, так і з Німеччиною, і її головним досягненням стало збереження нейтралітету, попри тиск оточуючих воюючих сторін.Війна в Ірані вимагала подібного розрахунку. На відміну від 1930-х і 1940-х років, сьогоднішня Туреччина прагне більшої ролі на світовій арені. Падіння сирійського президента Башара Асада від рук підтримуваних Туреччиною угруповань бойовиків та інших фракцій наприкінці 2024 року, здавалося, додало Анкарі впевненості в тому, що вона стає більш впливовою регіональною державою. Але Туреччина ще не володіє достатньою економічною чи військовою міццю, щоб формувати події на власних умовах. Її відносини з основними гравцями в регіоні є в кращому випадку делікатними; вона все ще перебуває на ранніх стадіях перезавантаження відносин зі Сполученими Штатами, а її відносини з Ізраїлем значно погіршилися в останні роки. Туреччина також залишається залежною від інших у захисті своєї території. Купівля нею у 2019 році російської системи протиповітряної оборони С-400, яка спровокувала санкції США і призвела до виключення Туреччини з критично важливих програм НАТО, ускладнила для Туреччини обслуговування деяких її складних військових засобів; вона не активувала систему С-400 і не має достатніх можливостей ППО, щоб повністю захистити себе від іранських балістичних ракет, які почали входити в турецький повітряний простір у березні. Перехоплювачі НАТО, а не турецька зброя, збили чотири іранські ракети, ціллю яких була радарна система НАТО та авіабаза Інджирлік на півдні Туреччини, де дислокуються сили США.Тим не менш, Туреччина прагне триматися подалі від бійки. Вона не підтримала американсько-ізраїльську кампанію, як це зробили деякі арабські держави Затоки, і не дозволила Сполученим Штатам або Ізраїлю використовувати свій повітряний простір для ударів по Ірану. Це тому, що Туреччина має складні, але стабільні відносини з Іраном, що тривають століттями. Хоча Іран є історичним суперником, Анкара ніколи не хотіла початку цієї війни і провела перші місяці 2026 року, допомагаючи очолити регіональні зусилля, щоб переконати Тегеран і адміністрацію Трампа дати ядерним переговорам ще один шанс. Зрештою, війна через кордон в Ірані може призвести до напливу біженців до Туреччини, підірвати економіку країни та розбурхати її внутрішню політику.---📖 Читати повний перекладПроєкція.UA - Переклади

🇺🇦 Як перемогла Північна Корея✍️ Авторка: Jung H. Pak🗓 21 квітня 2026🌍 Джерело: Foreign AffairsДивний тріумф Кім Чен Ина---75-та річниця Трудової партії Кореї у жовтні 2020 року не була тим святковим заходом, якого хотів північнокорейський лідер Кім Чен Ин. Попри феєрверки, авіашоу та процесію нових міжконтинентальних ракет, Кім, здавалося, витирав сльози, коли підійшов до трибуни і вибачився перед натовпом: «Моїх зусиль і щирості було недостатньо, щоб позбавити наш народ труднощів у їхньому житті». Пандемія COVID-19 була важкою для більшості країн, але вона здавалася особливо зловісною для Північної Кореї, яка значною мірою не мала продовольчої безпеки, була домівкою для горезвісно занедбаної системи охорони здоров'я та боролася з розбитою економікою. Сам Кім був принижений та ізольований, як всередині країни, так і на міжнародній арені, після того, як йому не вдалося домогтися вкрай необхідного пом’якшення санкцій під час резонансних самітів із лідерами Сполучених Штатів, Південної Кореї, Китаю та росії. Це був, мабуть, найнижчий момент у 78-річній історії Корейської Народно-Демократичної Республіки.І все ж, лише через п'ять років, у вересні 2025 року, Кім сяяв на іншому військовому параді — у Пекіні, де він стояв разом із китайським лідером Сі Цзіньпіном та російським керівником володимиром путіним. Північнокорейські солдати тепер воювали разом із російськими військами в Україні, торгівля Північної Кореї з Китаєм досягла здорового допандемічного рівня, а Кіма привітали в єдиній когорті лідерів, які протистоять впливу США та Заходу. У приголомшливому повороті долі Північна Корея сьогодні перебуває на підйомі такими способами, які не міг передбачити навіть найфантастичніший аналітик. Кім, чия влада ніколи не була сильнішою, за рекордний час перетворився з глобального ізгоя на глобального гравця.Ця метаморфоза є результатом як обставин, так і майстерності. Світанок нової ери конкуренції великих держав став небажаною подією для багатьох малих країн і середніх потуг, але Північна Корея впоралася краще за більшість, використовуючи свій ядерний арсенал, щоб уникнути розтоптання великими гравцями. Кім також виявився унікально вправним в експлуатації можливостей і навігації в течіях цієї нової геополітики. У підходах до відносин із Китаєм та росією він пішов на дивовижні ризики, такі як участь у війні в Європі та ескалація розробки ядерної зброї, які виправдали себе.Як результат, його здатність формувати регіональну динаміку тепер більша, ніж будь-коли. У минулому Вашингтон міг співпрацювати з Пекіном і москвою, хоча й обмежено, щоб стримувати Північну Корею і запобігати військовому протистоянню. Але сьогодні північнокорейський виклик є одночасно і більш грізним, і більш стійким. Збіг американсько-китайської напруженості, війни росії в Україні та зростаючої недовіри союзників США до намірів і зобов'язань Вашингтона створив непередбачувану та мінливу глобальну ситуацію. Таким чином, Північна Корея є попереднім переглядом тих перешкод, із якими зіткнуться Сполучені Штати під час формування цього нового порядку.---📖 Читати повний перекладПроєкція.UA - Переклади

🇺🇦 Туман війни ШІ✍️ Авторка: Raluca Csernatoni🗓 16 квітня 2026🌍 Джерело: Carnegie EuropeВ Україні, Газі та Ірані війна із застосуванням ШІ стала домінуючою, майже без жодного нагляду чи підзвітності. Європа має очолити рух за відповідальне використання нових військових технологій.---Незмінна невизначеність переслідує кожне поле бою: туман війни. І протягом двох століть військові інновації обіцяли розсіяти цей туман. Штучний інтелект (ШІ) мав стати тією технологією, яка нарешті зробить це, замінивши людські здогадки машинною точністю та обробляючи океани даних на швидкостях, які зробили б невизначеність застарілою.Існують справжні переваги. ШІ може захистити солдатів, першими відправляючи машини в зони ураження. Він може обробляти терабайти сенсорних даних швидше за будь-яку людину і може координувати багатошарові системи протиповітряної оборони (ППО) зі швидкістю, необхідною для перехоплення балістичних ракет. Будь-яка серйозна європейська політика щодо військового ШІ має починатися з визнання того, що ці можливості рятують життя і що супротивники будуть розгортати їх незалежно від того, що вирішать демократії.Але визнання переваг — це не те саме, що ігнорування того, що відбувається, коли швидкість, виснаження та масштаб стають організуючими принципами ведення війни. Суперечка президента США Дональда Трампа з компанією Anthropic, яка наполягала на тому, що її моделі не повинні використовуватися без запобіжників проти повністю автономної зброї та масового внутрішнього спостереження, закінчилася тим, що Пентагон визначив компанію як ризик для ланцюжка поставок.Послання від найбільшої військової потуги світу полягає в тому, що нормативні обмеження для військового ШІ є перешкодами для інновацій, а не передумовами для законного використання.Цей вакуум створює як відповідальність, так і можливість для Європи. ЄС почав розбудовувати інституційну архітектуру для оборонно-технологічної бази через BraveTech EU — дорожню карту трансформації оборонної промисловості ЄС, та план дій 2026 року щодо безпеки безпілотників і засобів протидії дронам. Проте ці ініціативи мають робити більше, ніж просто копіювати логіку максимізації швидкості в оборонних інноваціях на основі ШІ. Порівняльна перевага Європи полягає в її здатності впроваджувати юридичну підзвітність, значуще людське судження та дорадчі процеси в системи до того, як вони будуть розгорнуті, а не після того, як буде завдано шкоди.На практиці це вимагає готовності прийняти те, що деякі цикли цілевказання мають залишатися повільними. Це вимагає доктрини, яка розглядає «дорадчу паузу» — час, необхідний людині для справжньої оцінки та скасування рекомендації алгоритму — як стратегічний актив, а не як оперативний тягар. І це вимагає обов'язкових до виконання «червоних ліній» на європейському рівні, впроваджених у весь життєвий цикл ШІ: від інновацій, через розробку, оборонні закупівлі та експортний контроль, і, нарешті, до оперативної доктрини. Формальна оболонка людського судження не повинна ставати юридичним алібі для алгоритмічних вбивств.Але європейські особи, які приймають рішення, також мають пам'ятати, що це потрібно робити, не пригнічуючи експериментування, необхідне для продовження інновацій, що є центральними для отримання життєво важливої переваги на полі бою. Три театри воєнних дій дають ЄС важливі уроки: Україна, Газа та Іран.---📖 Читати повний перекладПроєкція.UA - Переклади

🇺🇦 Війна у Затоці: приховані вразливості та стратегічні прорахунки✍️ Автор: David Roche🗓 22 квітня 2026🌍 Джерело: RUSI (Royal United Services Institute)Порушення постачання нафти у нинішніх масштабах дає нові уроки щодо вразливості сучасних економік.---Історія не буде милостивою до цієї війни. Її форма виліплена помилками. Її наслідки характеризуватимуться політичною та економічною ціною неспроможності досягти будь-якої воєнної мети, заради якої варто було б воювати. Були зроблені невірні оцінки стійкості та воєнних цілей іранського режиму КВІР. Не було жодної підготовки до наступу КВІР проти держав Затоки. Мала місце концептуальна неспроможність передбачити, як Іран перетворить Затоку (і Червоне море) на зброю, що за своєю дією аналогічна «ядерному варіанту». І було повне забуття про американське населення на Близькому Сході та про 20 000 моряків, заблокованих війною, для яких не було підготовлено жодних планів порятунку.Але є глобальний провал, який не можна покласти на плечі Дональда Трампа та його команди. Це десятиліттями триваюче збереження та поглиблення стратегічної вразливості світової економіки до розривів у ланцюжках постачання — зокрема, у таких «вузьких місцях», як Затока, але не обмежуючись нею.Війна, у своєму найбільш нелюдському прояві, є розривом ланцюжків постачання. Вона перериває нормальний потік економіки способами, що тривають роками. Як криза ланцюжків постачання, війна має спільні риси з пандеміями та борговими кризами, хоча потенційно вона є більш суворою. Спільні риси можуть існувати, але з самого початку війни ситуація в Затоці видавалася інакшою. Майже миттєво на екранах економічних радарів почали спалахувати червоні вогні, сигналізуючи про, здавалося б, непов'язані між собою масштабні збої. Не було жодних часових лагів і мало спільного між багатьма локальними кризами, що розгорталися. Це було в новину.У Західній Австралії закінчився бензин. Майкл О’Лірі сказав, що менше літаків літатиме меншою кількістю маршрутів і дорожче. Мешканці тихоокеанських островів залишилися без електрики, виробництво якої залежало від дизельного палива. Філіппіни оголосили надзвичайний стан національного рівня. Японці кинулися розпаковувати стратегічні запаси нафти (і збираються зробити це знову). Те саме зробили і США, але зробили барелі з резерву настільки дорогими, що було викуплено лише невелику частину (40%) пропозиції. Корейці, чиї 26 суден застрягли в Затоці, виявили, що їхні запаси нафти вичерпаються за 26 днів.І що ще гірше, технологічна галузь Південної Кореї залежить від гелію з Катару. Катар зараз виробляє 28–30% світової пропозиції, порівняно з 10–12% десятиліття тому. Південна Корея отримує майже дві третини своїх поставок гелію із Затоки. Гелій як сировина є критично важливим компонентом для виробництва напівпровідників, апаратів МРТ та оптоволоконного кабелю. Мені здалося дивним, що такому ризикованому джерелу дозволили стати стратегічною вразливістю для такої критично важливої галузі, поки ніхто не дивувався! Це стало темою мого подальшого дослідження.---📖 Читати повний перекладПроєкція.UA - Переклади

🇺🇦 Відлуння Холодної війни у мінеральній стратегії великих держав✍️ Автор: Dan Marks🗓 21 квітня 2026🌍 Джерело: RUSI (Royal United Services Institute)Становлення стратегій Китаю та США щодо контролю над ланцюжками постачання стратегічних мінералів перегукується зі структурами Холодної війни. Нові плани ЄС та Великої Британії вже відстають від часу.---Холодна війна була періодом інтенсивної системної конкуренції між США (та їхніми союзниками) та СРСР. Конкуренція була цілісною, охоплювала різні географічні регіони та сектори, і глибоко впливала на країни, втягнуті в орбіту цих супердержав. Це була не лише битва за вплив та доступ до ринків і ресурсів, а й економічна та промислова гонка озброєнь, оскільки блоки намагалися захистити життєво важливі ланцюжки постачання та здобути технологічну перевагу.Оскільки стратегічне суперництво між Китаєм та США посилюється, і обидві сторони готуються до розривів у ланцюжках постачання, Європа та Велика Британія намагаються знайти кошти на власні потреби і демонструють мало ознак того, що сприймають цей виклик із терміновістю, якої вимагає геополітичне середовище.І Китай, і США прискорили зусилля із забезпечення стратегічних інтересів у критичних ланцюжках постачання, включаючи мінерали. Це породило стратегії, що нагадують конкуренцію за ресурси, технології та інфраструктуру часів Холодної війни, поряд із сучасним економічним арсеналом засобів контролю, податків та регулювань. У Вашингтоні та Пекіні забезпечення ланцюжків постачання мінералів тепер розглядається як передумова стратегічної конкуренції у XXI столітті.На противагу цьому, План дій ЄС RESourceEU, опублікований у грудні, та «Бачення 2035: Стратегія критично важливих мінералів» Великої Британії, опублікована в листопаді, встановлюють цілі та вказують на більш проактивні шляхи, але стикаються з труднощами через невідкладність та масштаб виклику.---📖 Читати повний перекладПроєкція.UA - Переклади

🇺🇦 Вибори в Болгарії та що вони означають для Європи✍️ Автор: Todor Tagarev🗓 20 квітня 2026🌍 Джерело: ECFR (European Council on Foreign Relations)Проросійський Румен Радев та його нова політична партія здобули більшість на парламентських виборах у Болгарії. Як прем'єр-міністр він, ймовірно, звучатиме як віктор орбан у питаннях зовнішньої політики, але діятиме більше як Роберт Фіцо---Лише через тиждень після того, як угорські виборці відправили у відставку віктора орбана, болгари, можливо, повернули нову скалку в тілі ЄС — хоч і менш болючу — у формі проросійського колишнього президента Румена Радева.Радев та його нова партія «Прогресивна Болгарія» (ПБ) здобули першу з 1997 року абсолютну більшість у болгарському парламенті. Пішовши у відставку з поста президента в січні, Радев проводив кампанію, обіцяючи побороти «мафіозну державу» в країні та покласти край політичній нестабільності, через яку недільні вибори стали восьмими за п'ять років. Але він не здобув конституційної більшості. Для реалізації своєї антиолігархічної програми Радев, ймовірно, розраховуватиме на підтримку проєвропейського руху «Ми продовжуємо зміни — Демократична Болгарія» (ПП-ДБ), щоб проштовхнути конституційні зміни.Частково через цю залежність, у зовнішній політиці ЄС може очікувати, що Радев іноді звучатиме як орбан, але зрештою діятиме більше як словацький Роберт Фіцо. Або принаймні це те, що припускає мій аналіз маніфестів шести головних політичних сил Болгарії та публічних заяв їхніх лідерів. Як і Фіцо, Радев, ймовірно, висловлюватиме незгоду з політикою ЄС всередині країни та робитиме неоднозначні заяви під час офіційних зустрічей. Але він навряд чи блокуватиме рішення ЄС щодо російських санкцій та підтримки України. Його уряд, ймовірно, продовжуватиме інвестувати в оборонні спроможності, а оскільки кредит блоку «Безпекові дії для Європи» (Security Action for Europe) є єдиним джерелом свіжого фінансування Болгарії для переозброєння, нові проєкти будуть реалізовуватися переважно в рамках під проводом ЄС.---📖 Читати повний перекладПроєкція.UA - Переклади

🇺🇦 росія вторглася в Україну у 2014 році задовго до повномасштабної війни 2022 року✍️ Автор: Paul Niland🗓 18 квітня 2026🌍 Джерело: Atlantic Council (UkraineAlert)---Оскільки на початку 2026 року повномасштабне вторгнення росії в Україну наблизилося до чотирирічної позначки, міжнародні медіа широко повідомляли, що ця війна триває вже довше, ніж радянська боротьба проти нацистської Німеччини під час Другої світової війни. Це історичне порівняння слугувало для створення гучних заголовків, але воно було не зовсім точним. Насправді російсько-українська війна не розпочалася у 2022 році; вона почалася на вісім років раніше, у 2014 році. Зусилля, спрямовані на припинення війни, повинні відображати цю реальність.Попри широке висвітлення та аналіз повномасштабного вторгнення росії в Україну протягом останніх чотирьох років, залишається тривожна відсутність чіткості щодо ранніх стадій війни. Президент України Володимир Зеленський чітко усвідомлює цю проблему і під час нещодавнього інтерв'ю британцю Аластеру Кемпбеллу доклав зусиль, щоб наголосити на тому, що вторгнення насправді почалося дванадцять років тому.Це не просто питання правильності історичного запису. Йдеться про правильне формулювання нинішньої повномасштабної війни як останньої фази набагато тривалішої кампанії ескалації російської агресії. Це також стосується викриття дезінформації кремля. російський президент путін намагався виправдати вторгнення 2022 року, представляючи його як відповідь на українські військові операції на сході країни, але бойові дії на сході України самі були продуктом власного військового втручання росії.російське вторгнення в Україну почалося в лютому 2014 року із захоплення Криму. Хоча москва спочатку намагалася замаскувати це під місцеве повстання, путін згодом визнав, що він особисто віддав наказ російській армії окупувати український півострів. Натхненний успіхом цієї операції, путін потім ініціював кампанію з дестабілізації та розчленування материкової України шляхом створення очолюваних кремлем «народних республік» по всьому півдню та сходу країни.Хоча ці зусилля були зірвані в більшості регіонів місцевим опором, силам кремля вдалося закріпитися в Донецькій та Луганській областях на сході України. Невдовзі вони були посилені підрозділами регулярної російської армії, що діяли без розпізнавальних знаків і супроводжувалися тотальним запереченням. Цієї очевидної хитрості було достатньо, щоб заплутати ситуацію для деяких міжнародних кореспондентів, які вирішили тиражувати, а не викривати прозору брехню кремля про місцеве ополчення та пригнічених російськомовних українців.---📖 Читати повний перекладПроєкція.UA - Переклади

🇺🇦 Довгий шлях Америки та Ірану до миру✍️ Автор: Seyed Hossein Mousavian🗓 17 квітня 2026🌍 Джерело: Foreign Affairs«Велика угода» недосяжна, але всеосяжний договір можливий---Це водночас час великої надії та великого відчаю для кожного, хто хоче покращення американсько-іранських відносин. З одного боку, делегації обох країн особисто зустрілися минулих вихідних вперше за десятиліття, і вони вели переговори протягом усієї ночі в надії виробити міцне мирне врегулювання. Очільниками команд кожної країни були не дипломати, а впливові політики — віцепрезидент США Джей Ді Венс та Мохаммад-Багер Галібаф, спікер іранського парламенту, що вказує на те, наскільки серйозно країни ставляться до переговорів. Але з іншого боку, напруженість між двома країнами є надзвичайно високою внаслідок шеститижневої бомбардувальної кампанії США та Ізраїлю. І попри весь ажіотаж, останній раунд переговорів не приніс результату.Неважко зрозуміти, чому Тегеран і Вашингтон намагаються досягти згоди, попри всю енергію, яку вони вкладають у її розробку. Між країнами існує горезвісне «море крові», що робить компроміс надзвичайно складним. Багато в чому це справа рук Вашингтона. Протягом минулого року Сполучені Штати вступали у війну проти Ірану не один, а два рази. Було вбито верховного лідера Алі Хаменеї, десятки вищих військових командирів і понад тисячу мирних жителів. Не допомагає і те, що і Сполучені Штати, і Іран залишаються на своїх максималістських позиціях.Але попри нинішній глухий кут у переговорах, режим припинення вогню між країнами залишається в силі. Обговорення мають тривати, тому мирна угода все ще досяжна. Однак, щоб отримати її, Тегерану та Вашингтону потрібно буде переосмислити свій підхід до переговорів. Найочевидніше, що обом урядам доведеться піти на компроміси щодо іранської ядерної програми та майбутнього Ормузької протоки. Їм потрібно буде встановити більш кооперативний регіональний порядок. Проте загалом Іран і Сполучені Штати повинні відмовитися від фантазії про повну перемогу над давнім суперником і зрозуміти, що вони повинні поважати інтереси один одного. Обом сторонам потрібно визнати, що інша є занадто потужною, щоб бути переможеною. Подальші спроби вдавати протилежне лише провокуватимуть нові кризи та конфлікти зараз і в майбутньому.---📖 Читати повний перекладПроєкція.UA - Переклади