Estadísticas de telegram channel - @projection_ua

🇺🇦 Третя Ісламська Республіка✍️ Автор: Suzanne Maloney🗓 1 квітня 2026🌍 Джерело: Foreign AffairsНепередбачені наслідки війни — для Ірану, Близького Сходу та світового порядку---У лютому 2026 року на зібранні з нагоди річниці революції, що започаткувала Ісламську Республіку в Ірані, верховний лідер країни аятола Алі Хаменеї виступив у рефлексивному тоні. Він зауважив, що це був «дивний рік», натякаючи на ізраїльські та американські атаки на ядерну програму Ірану вісім місяців тому, і запропонував розлогое виправдання безпрецедентного насильства, застосованого силовиками режиму для придушення масових протестів, що спалахнули наприкінці грудня. Він описав заворушення як спробу державного перевороту, організовану Ізраїлем та Сполученими Штатами, і похвалився, що вона була «роздавлена ногами іранської нації».Як і очікувалося, Хаменеї потім звернувся до Сполучених Штатів, головного супротивника режиму і частого об'єкта його інвектив. Він зневажливо відгукнувся про «імперію США, що руйнується» та погрози президента Дональда Трампа щодо військових дій проти Ірану, наполягаючи на тому, що «самі американці, які постійно погрожують війною... знають, що у них немає сил для такої справи». Він додав, що «президент США сказав, що протягом 47 років Сполучені Штати не могли ліквідувати Ісламську Республіку... Це зізнання правдиве. Я кажу: "Ви теж не зможете зробити таку річ"».Це виявилися одні з останніх публічних заяв Хаменеї. Через одинадцять днів Сполучені Штати та Ізраїль завдали координованих авіаударів по Ірану, в результаті яких він загинув разом із членами своєї сім’ї та кількома високопоставленими військовими і політичними лідерами. Це був перший залп у війні, яка методично деградувала військово-морські сили, військово-повітряні сили та програму балістичних ракет Ірану, а також його ширшу інфраструктуру безпеки та оборонно-промислову базу. «Коли ми закінчимо, переберіть на себе свій уряд», — сказав Трамп іранському народу у своєму зверненні, оголошуючи про початок кампанії. «Він буде вашим».Але поки тисячі американських та ізраїльських ударів громили країну, лідерам Ірану вдалося перегрупуватися, призначивши наступником Хаменеї його ще більш радикального сина Моджтабу. Тегеран негайно почав завдавати ударів у відповідь ракетами та дронами по американських військових базах, а також по економічній та енергетичній інфраструктурі сусідів Ірану. Міністр оборони США Піт Гегсет висміяв відповідь Ірану як «невибіркове націлювання, безрозсудне розмахування руками». Але стратегія Тегерана незабаром стала зрозумілою: його атаки фактично закрили Ормузьку протоку — стратегічний водний шлях, через який проходить п’ята частина світового експорту нафти та скрапленого природного газу.Виклик Ісламської Республіки та її географічна «мертва хватка» на горлі світової економіки різко посилили та розширили кризу. Для Ісламської Республіки протока є найкращим страховим полісом. Тегеран не може захистити ні своїх лідерів, ні свою територію від супротивників, але він може накласти нестерпні витрати на своїх сусідів і на світову економіку. Як прогнозував сам Хаменеї, цей важіль впливу є рятівним колом: ні Вашингтон, ні решта світу не можуть витримати тривалого скорочення поставок нафти. А через те, що закриття протоки обмежило також постачання добрив, гелію та інших ключових товарів, наслідки навіть короткочасного перебою будуть відчуватися в столицях по всьому світу протягом наступних місяців. Для лідерів Ірану економічний тиск є ефективним способом захисту режиму. У міру інтенсифікації конфлікту Тегеран скористався можливістю змінити післявоєнний стратегічний баланс на свою користь з метою забезпечення того, щоб режим вийшов із цієї кризи сильнішим як внутрішньо, так і зовні.---📖 Читати повний перекладПроєкція.UA - Переклади

🇺🇦 Іран: ілюзія сухопутної війни✍️ Автор: Mick Ryan🗓 31 березня 2026🌍 Джерело: The InterpreterРозгортання сухопутних військ без визначених політичних цілей призводить до поразки.---Америка зважує можливість розгортання сухопутних сил на іранській території — крок, який різко ескалує війну та несе ризик втягування у тривалий конфлікт. Хоча цей конфлікт не є Іраком, Афганістаном, В'єтнамом чи будь-якою іншою з попередніх воєн, історія слугує дороговказом щодо застосування сухопутних військ. Вони можуть бути надзвичайно вирішальними, коли використовуються масштабно, для правильної місії та з чіткою політичною метою. Але без цих складових сухопутні операції можуть призвести до тактичної катастрофи, загибелі солдатів і морських піхотинців, а також до загальної політичної поразки у війні.Усі стратегії починаються з діагнозу проблеми, яку потрібно вирішити. Будь-який розгляд операцій сухопутних сил в Ірані — і в будь-якій війні — має починатися з наступного запитання: «Яку проблему вирішать сухопутні війська?»Політичних цілей застосування сухопутних сил є кілька. По-перше, американський президент хотітиме, щоб Іран побачив війська США на землі як глибоку заяву про волю США. Він хотітиме, щоб вони знали, що він не здається і не йде з війни. По-друге, Трамп використовуватиме сухопутні сили як заяву про зобов'язання перед регіональними союзниками: Америка вас не покидає. І нарешті, залучення сухопутних сил матиме на меті вирішити поточну політичну дилему для Трампа: як швидко привести іранців за стіл дипломатичних переговорів, які зможуть закінчити війну.Якими можуть бути військові цілі Америки? Убезпечення іранського збагаченого ядерного матеріалу буде високим пріоритетом — місія, яку сухопутні сили як Америки, так і Ізраїлю репетирували роками, хоча репетиції не гарантують успіху або операцій без втрат.Іншим пріоритетом буде повторне відкриття Ормузької протоки. Обмеження судноплавства не лише чинить глибокий вплив на глобальну економіку, але й використовується Іраном як символ американської слабкості в його когнітивній війні (cognitive warfare). Місія США також може полягати в захопленні наземних об'єктів — включаючи нафтопереробні заводи, бази, острови — що дасть Америці додатковий важіль у дипломатичних переговорах. Більшість цих операцій найкраще було б описати як рейди, і вони могли б тривати від кількох годин до кількох днів. Можливо.На війні ворог також має право голосу. Якими можуть бути політичні цілі Ірану щодо власного застосування сухопутних сил?---📖 Читати повний перекладЧитати повний переклад

🇺🇦 Чому фінансові зусилля США щодо збереження Ормузької протоки відкритою зазнали невдачі✍️ Автор: (Valery Bonakhau🗓 2 квітня 2026🌍 Джерело: RUSI (Royal United Services Institute)Уряд США намагався надати страхування від політичних ризиків та гарантії судноплавним і енергетичним компаніям, що працюють у Затоці, намагаючись зберегти Ормузьку протоку відкритою. Ось історія того, чому ця схема не спрацювала.---23 березня 2026 року президент США Дональд Трамп оголосив про п'ятиденну паузу в ударах по іранській енергетичній інфраструктурі. За його власними словами, це сталося завдяки «дуже хорошим і продуктивним розмовам» з Тегераном. Іран заперечив факт будь-яких переговорів. Що саме змусило прийняти це рішення — офіційні звіти обох сторін не пояснюють.Уявіть собі лідера, який запускає фінансову програму для збору страхових премій з судновласників по всьому світу, потім відкриває Ормузьку протоку і оголошує про перемогу. На жаль, програма не спрацювала. Центральний банк не відповів на виклик. Конгрес США заблокував фінансування. Військові радники вказали на інший театр воєнних дій, що потребує уваги.У березні 2026 року Трамп опинився сам-на-сам із чотирма одночасними невдачами та крайнім терміном, який він сам собі встановив, не маючи жодного інструменту, щоб виграти більше часу.Це була фінансова арифметика.На початку березня, у відповідь на іранські погрози закрити Ормузьку протоку, адміністрація США запустила незвичний інструмент, який не мав прецедентів у сучасній американській практиці. Міжнародна фінансова корпорація розвитку США (DFC), агентство, чиїм звичайним мандатом є фінансування розвитку за кордоном і яке не працює в зонах активних конфліктів, запропонувало страхувати комерційні судна від військових ризиків у Затоці. Chubb, найбільша у світі публічна страхова компанія, взяла на себе оперативну роль: прийом заявок, видачу полісів та управління претензіями. Логіка була простою. Приватні страховики пішли з зони конфлікту. Держава заповнить цю нішу. Кораблі будуть рухатися. Торгівля відновиться. А США зберуть значні доходи від конфлікту, в якому вони вже брали участь, враховуючи, що премії за військові ризики зросли в рази порівняно з рівнем мирного часу.Бізнес-модель не встояла. Протягом трьох тижнів березня 2026 року програма розширювалася через усі стадії: від базового страхування корпусу судна до повного страхування відповідальності, включаючи екологічні збитки від розливу палива. Покриття було доступне. Але капітани суден не бажали вести свої екіпажі в зону активних бойових дій, незалежно від того, що покривав поліс.---📖 Читати повний перекладПроєкція.UA - Переклади

🇺🇦 Тур Зеленського регіоном Затоки став майстер-класом дипломатії воєнного часу✍️ Автор: Peter Dickinson🗓 31 березня 2026🌍 Джерело: Atlantic Council (UkraineAlert)---Оскільки війна в Ірані зосереджує міжнародну увагу на Близькому Сході, президент України Володимир Зеленський наприкінці березня здійснив стрімке турне регіоном Затоки, яке продемонструвало зростаючий військовий авторитет та геополітичний вплив України під час війни.Робочий візит українського лідера включав зупинки на високому рівні в Саудівській Аравії, Об'єднаних Арабських Еміратах та Катарі. З моменту спалаху бойових дій на Близькому Сході майже місяць тому всі три держави Затоки шукали допомоги України для захисту від іранських безпілотників. Київ спочатку відповів відправкою низки груп перехоплення дронів для посилення регіональної протиповітряної оборони. Нещодавня поїздка Зеленського мала на меті розвинути ці партнерства, що лише зароджуються.Перші результати є перспективними. Під час візиту до регіону Зеленський підписав низку того, що він назвав «історичними» безпековими угодами зі своїми колегами з країн Затоки. Хоча деталі не розголошуються, вважається, що ці угоди передбачають обмін Україною своїм досвідом боротьби з безпілотниками та технологічними напрацюваннями в обмін на такі вигоди, як фінансова підтримка, надійне енергопостачання та стратегічні інвестиції. Також вважається, що існує значний взаємний інтерес у розвитку довгострокового партнерства в оборонному та технологічному секторах.Легко зрозуміти, чому країни Затоки так тепло зустріли Зеленського. Протягом останнього місяця стало очевидним, що існуючі мережі протиповітряної оборони погано пристосовані до нових викликів, пов'язаних із великою кількістю іранських ударних безпілотників. Хоча складні системи ППО, такі як американські Patriot, здатні збивати дрони, висока вартість і обмежена доступність ракет-перехоплювачів роблять такі системи непрактичними як довгострокове рішення.---📖 Читати повний перекладПроєкція.UA - Переклади

🇺🇦 Іранський конфлікт стає проксі-війною між росією та Україною✍️ Автор: Max Boot🗓 30 березня 2026🌍 Джерело: CFR (Council on Foreign Relations)І росія, і Україна намагаються використати американо-ізраїльську війну проти Ірану на свою користь. Оскільки росія отримує прибуток від війни, підтримуючи Іран, а Україна озброює країни Затоки, Близький Схід став новим фронтом у війні між Києвом і москвою.---Стало звичним, що великі конфлікти перетворюються на проксі-війни, коли зовнішні сили втручаються, щоб допомогти своїм друзям і зашкодити ворогам. Радянський Союз, наприклад, постачав Північну Корею та Північний В'єтнам у війнах проти Сполучених Штатів. Сполучені Штати відплатили тим самим, постачаючи афганських моджахедів протягом 1980-х років у їхній війні проти Червоної армії.Війна в Ірані не є винятком. І росія, і Україна намагаються використати близькосхідний конфлікт, який протиставляє Ізраїль і Сполучені Штати Ірану, на свою користь.росія має давній союз з Іраном, тому природно, що російський президент путін допомагає Ісламській Республіці, за повідомленнями, надаючи їй супутникові знімки та дрони. Президент України Володимир Зеленський написав у соціальних мережах, що, за даними української розвідки, російські супутники «зробили знімки», серед інших об'єктів, спільної військової бази США та Великої Британії на острові Дієго-Гарсія в Індійському океані, Міжнародного аеропорту Кувейту, авіабази принца Султана в Саудівській Аравії та авіабази Аль-Удейд у Катарі — найбільшого військового об'єкта США на Близькому Сході. Якщо заява Зеленського точна, то напевно не випадково, що Іран націлився на багато з цих самих об'єктів.Іранська атака 27 березня на авіабазу принца Султана пошкодила кілька літаків США на землі. Цінний літак управління та контролю E-3 Sentry AWACS був знищений на злітній смузі. Інші іранські удари вразили щонайменше десять радарів раннього попередження, які використовуються Сполученими Штатами та країнами Перської затоки для захисту від іранських атак дронів і ракет. Іранські атаки були настільки масштабними, що, за даними New York Times, «багато з тринадцяти військових баз у регіоні, що використовуються американськими військами, практично непридатні для життя».---📖 Читати повний перекладПроєкція.UA - Переклади

🇺🇦 Десять уроків першого місяця війни в Ірані✍️ Автори: Експерти Atlantic Council🗓 27 березня 2026🌍 Джерело: Atlantic Council (Dispatches)---Іранський режимЧерез місяць після початку війни в Ірані іранський режим побитий, виснажений і (можливо, ірраціонально) сповнений оптимізму щодо свого майбутнього. Апарат режиму витримав обезголовлення свого керівництва та понад 15 000 ударів по своїх об'єктах та інфраструктурі. Водночас режим здійснив заздалегідь сплановану та ефективну відповідь, яка завдала значних збитків союзникам США в Затоці та енергетичній інфраструктурі. Фактичний контроль над Ормузькою протокою з боку Корпусу вартових ісламської революції (КВІР) став його найпотужнішою зброєю, завдавши значного болю світовій економіці, що принесло режиму односторонні поступки з боку Сполучених Штатів для зняття напруги на фінансових ринках.Внутрішньо режим виглядає стабільним. Ісламська Республіка виявилася набагато більшою, ніж будь-яка окрема особа. До цього часу не було жодного значного внутрішнього повстання. Найбільш примітно те, що не було жодних випадків дезертирства серед політичної та безпекової еліт. Найрадикальніші голоси всередині системи отримали додаткові повноваження. Усі ці чинники змусили багатьох представників режиму повірити, що вони виграють війну, незважаючи на ситуацію на полі бою.Проте попереду на режим чекають значні виклики, які виходять за межі війни. Стає дедалі ясніше, що після відмови від переговорів зі Сполученими Штатами Іран не має чіткого плану щодо того, що буде далі. Повідомлена пропозиція США була далеко не життєздатною, але відмова від неї підвищує ймовірність вторгнення наземних військ США на іранську територію. Складна ситуація, схоже, готова стати набагато гіршою.Припускаючи, що іранський режим виживе у війні, він все одно зіткнеться з довгостроковою екзистенційною кризою. Режим не може забезпечити економічні чи політичні можливості, яких прагне його населення. Щоб залишитися при владі, Ірану потрібно буде або послідовно та систематично придушувати інакомислення, або внести значні зміни в основні ідеології Ісламської Республіки. Такі зміни здаються малоймовірними в короткостроковій перспективі. Таким чином, виживання в цій війні лише відкладе наступну кризу.---📖 Читати повний перекладПроєкція.UA - Переклади

🇺🇦 Війна в Ірані — це благо для росії. путіну все одно варто хвилюватися.✍️ Автор: Thomas Graham🗓 27 березня 2026🌍 Джерело: CFR (Council on Foreign Relations)Американо-ізраїльська війна з Іраном збільшила нафтові доходи росії та її здатність нарощувати власну війну з Україною, але серед російських еліт зростає занепокоєння щодо відносин з адміністрацією Трампа.---росія виявилася раннім вигодонабувачем від американо-ізраїльської війни проти Ірану завдяки вищим нафтовим доходам, зростанню попиту на інші товари, які вона виробляє, як-от добрива, та перспективі відволікання ресурсів протиповітряної оборони для України на Близький Схід.Може знадобитися певний час, щоб ці переваги допомогли росії на полі бою в Україні, де, схоже, розпочинається новий російський наступ. Тим часом дипломатичні зусилля під проводом США щодо припинення війни в Україні зайшли в глухий кут, а напад США на Іран, військового партнера росії, посилює зростаюче занепокоєння серед російських еліт щодо адміністрації Дональда Трампа. CFR.org звернувся до почесного наукового співробітника Томаса Грема, щоб обговорити російську точку зору на конфлікт в Ірані.---📖 Читати повний перекладПроєкція.UA - Переклади

🇺🇦 Новий спосіб економічної війни Америки✍️ Автор: Peter E. Harrell🗓 27 березня 2026🌍 Джерело: Foreign AffairsНебезпека стратегії без доктрини---Рішення президента Дональда Трампа наприкінці минулого року розпочати захоплення венесуельських нафтових танкерів у відкритому морі знаменує собою значне зрушення в американському економічному мистецтві управління державою. Понад два десятиліття Вашингтон проводив чітку межу між використанням економічних інструментів, зокрема санкцій та експортного контролю, та використанням військових спроможностей. Санкції — такі як ті, що були запроваджені проти венесуельської нафти з 2019 року — чинили економічний тиск на супротивників, не перетинаючи межі збройного конфлікту. Морські блокади та захоплення суден, навпаки, були військовими діями, які уряд США розгортав у контексті збройного конфлікту.Але в грудні Трамп оголосив «повну і цілковиту блокаду» підсанкційних танкерів, що перевозять нафту з Венесуели, і протягом наступних місяців він стрімко розширив використання ВМС США для забезпечення дотримання санкцій. Військово-морські сили вже захопили або затримали щонайменше десять танкерів, пов’язаних із Венесуелою. Трамп також пригрозив митами країнам, які постачають нафту на Кубу — і він, схоже, тихо підкріплює цю погрозу за допомогою Берегової охорони, яка вже перехопила щонайменше одне судно, що прямувало до острова. Союзники та партнери США наслідують цей приклад: у лютому Індія захопила кілька підсанкційних США іранських танкерів, а Франція затримала підсанкційне російське судно в січні та ще одне на початку цього місяця.Як державне управління, це має потенціал відновити силу санкцій США та союзників, які в останні роки втратили свою гостроту. Але таке зрушення є також небезпечним, оскільки спонукає інші країни до дзеркальних заходів у відповідь. Якщо Вашингтон має намір розпочати нову еру гібридної економічної війни, він повинен розробити доктрину про те, коли і як він використовує санкції, коли він використовуватиме силу для їх підтримки, а також внести ясність щодо правової основи своїх дій. Інакше Вашингтон ризикує спровокувати економічну, кібернетичну і навіть військову відплату з боку інших урядів і створити небезпечний прецедент, який супротивники можуть використати для захоплення власності США та союзників навіть поза межами збройного конфлікту.---📖 Читати повний перекладЧитати повний переклад

🇺🇦 Ціна стратегічної незв’язності в Ірані✍️ Автори: Richard K. Betts, Stephen Biddle🗓 27 березня 2026🌍 Джерело: Foreign AffairsДля Америки вигоди від війни не переважать її витрат---Всупереч бездушній піар-кампанії адміністрації Трампа на початку наступу на Іран, війна — це не кіно і не відеогра. Початок війни — це рішення вбивати реальних людей, нищити майно та відволікати обмежені ресурси від інших пріоритетів. Щоб такі моральні та матеріальні витрати були прийнятними, вони повинні мати добру мету. Проте жодна мета не буде достатньо доброю, якщо вона не супроводжується стратегією, яка може досягти цієї мети за прийнятну ціну. Стратегія — це просто план, за яким військова міць забезпечить бажаний політичний результат. Війна проти Ірану цього не має.Поширеним ризиком під час війни є зміщення цілей, коли тактичні вимоги складних бойових операцій забезпечують негайні військові цілі, не служачи вищій стратегічній та політичній меті. Занадто часто наївні політичні лідери припускають, що військовий розгром ворога обов'язково дорівнює стратегічному успіху. Мета та стратегія в Ірані мають бути узгоджені, якщо нинішня війна взагалі має мати якесь виправдання.Заради аргументації залишмо поки що осторонь вирішальне політичне та моральне питання про те, чи був початок нинішньої війни легітимним. Навіть легітимні війни повинні вестися розумно, а це вимагає узгодження засобів і цілей. Нагальне питання полягає в тому, чи зробила це адміністрація, чи її ведення війни є таким же незв’язним, примхливим і контрпродуктивним, як вважають її критики.Офіційною метою початку війни було усунення насильницької загрози інтересам США з боку Ісламської Республіки. Адміністрацію Трампа критикували за стратегічну плутанину, оскільки вона декларувала різні цілі, що мали б служити цій меті: ліквідувати можливість Тегерана розробляти ядерну зброю, знищити його ракетні та військово-морські сили та повалити режим. Апологет адміністрації, однак, міг би стверджувати, що все це — взаємодоповнюючі цілі, а не альтернативи, і що стратегія полягає в спробі досягти всього вищепереліченого, з діапазоном намірів від максимальних до мінімальних. Максимальним результатом було б вирішення іранської проблеми більш-менш повністю через зміну режиму. Якщо це не спрацює, мінімальною метою було б керування проблемою шляхом каліцтва Ірану на деякий час і періодичного відновлення війни для придушення будь-яких загроз, що відновилися. Цей запасний варіант періодичного поновлення війни відомий як «підстригання газону» (mowing the lawn).📖 Читати повний перекладЧитати повний переклад

🇺🇦 Оновлення середи №3: Наразі це виглядає як «Обама-мінус» (і «трамп мінус-мінус»)✍️ Автор: Phillips P. O'Brien🗓 25 березня 2026🌍 Джерело: Phillips's Newsletter (Substack)Ризики захоплення Харгу; Найгірша загроза в історії збройних сил США---Усім привіт,Ось і оновлення середи №3. Є шанс, що четвертого такого оновлення не буде, але він малоймовірний. Це тому, що хоча адміністрація трампа, і президент особисто, дуже прагнуть, майже зневірилися, вийти з цієї війни, яку вона/він розпочали, вони все ще не можуть гарантувати, що Іран дозволить їм піти. І це головна новина тижня. На даний момент Іран володіє значною частиною влади, щоб визначати, коли і як завершаться будь-які переговори. Поки іранці контролюють доступ до Перської затоки / Ормузької протоки, а керівництво КВІР здійснює владу над іранськими військовими, вони тримають у своїх руках дуже сильний набір карт у будь-яких переговорах. Єдиний спосіб для уряду США змінити це рівняння — силоміць відкрити торгівлю в Затоку та з неї (докладніше про це нижче) або поставити в Ірані уряд, який буде готовий зробити це замість них.Отже, перед США стоїть дилема. США повинні піти на ескалацію або визнати, що іранці перебувають у дуже сильній позиції в будь-яких переговорах. трамп, схоже, розуміє це, тому він відчайдушно і публічно намагається створити наратив про те, що він уже переміг. Він хоче вийти з цієї війни, але якщо він не зможе переконати себе, що люди повірять у його перемогу, ми все ще можемо отримати ескалацію.Наразі з «двох воєн», які я описав минулого тижня, іранська виявляється ефективнішою. Якщо американський спосіб ведення війни хоче мати хоч якийсь шанс на успіх, він вимагатиме ескалації, а це загрожує ризиками.А тепер повернемося до нашої теми.---📖 Читати повний перекладЧитати повний переклад