Йому сьогодні 10... Так, я знаю що це не інстаграм і не ФБ, але мені пофіг ;)Сьогодні Микиті 10. Він щасливіший, ніж був я Він розумніший за менеВін красивіший за менеВін більш системний за менеВін просто краще менеЯк дитина, він добрий, чуйний, емоційний. Як маленький, але чоловік - він завжди ховає свої емоції коли йому тяжко чи сумно, але з нами, у його safe zone - може і поплакати від суму. Як маленький дорослий - він розуміє про наслідки, вміє збирати гроші, ставить собі цілі (наприклад що він хоче поступити на архітектурний), і рухається до них (ото зараз збирає на компʼютер собі). Моє дитинство було дивним. Було дуже багато сумних моментів. Операція. Батько кинув. Бідність. Купа травм. Мати працювала постійно щоб дати мені хоч щось. Відчуття що я гірше ніж всі навколо. Часом їх було так багато, що хороші моменти забувалися... Смак молока і теплої булочки, яку ми завжди їли після електрички коли їздили на городВеселі і надійні друзі дитинства, з якими що тільки не робилиПлавити свинець з акумуляторів і робити з нього медалькиСтрибки з висоти 3 поверху в пісок (оце дібіл, скажіть))Прогулянки ночами і днями... Компʼютерні клуби з "гайда на ночку" грати в КС, Варкрафт і Козаків. Але чомусь в голові залишилися саме погані речі. Болючі. Які не відпускають. Так от - я хочу щоб у моїх дітей, коли вони виростуть - ніколи не було такого, щоб погані спогади затьмарювали хороші. Так, може це романтично трохи, але я зроблю усе потрібне щоб мої діти росли щасливими.