Мені дуже подобається концепція VA/DoD - "теплі руки" (warm handoff). Вона про те, щоб військового передавати з рук в руки.А не просто давати номер телефону, адресу кабінету, сайт і казати: "Ну ви там зверніться". Суть в тому, щоб людину передавали.Від психіатра до психотерапевта. Від госпіталю до амбулаторного супроводу. Від реабілітації до соціальної підтримки. Не кидали між службами, а допомагали пройти той місток. Саме в цих проміжках у нас найчастіше все і рветься.Людина після війни, поранення, втрат, ПТСР, депресії чи виснаження не має ресурсу самостійно пройти бюрократичний механізм. Він не може і не хоче ані дзвонити, ані записуватися. Скоріш за все військовий нікуди не дійде за допомогою, бо не розуміє, куди нести документи і які. Буде гніватися, ніяковіти, лютувати і знов відчувати безпорадність. А потім просто все кине. Нажаль, Україна не живе за американськими ветеранськими гайдлайнами: у нас інша система, інші маршрути пацієнта, інші протоколи.Але якщо дивитися, куди рухається світ у військовій і ветеранській тенденції ментального здоров'я, то у бік VA/DoD дивитися точно варто.Джерело.