Сьогодні зранку міркую ось про що.Усі чули історії українців за кордоном, які під час звільнення орендованого житла мають залишити після себе абсолютно порожній простір. Або вивезти все. Або роздати. Або продати.І от учора від клієнтів почула про те, як дорого їм обійшовся демонтаж меблів. Удвічі дорожче, ніж придбання і встановлення.І оце я думаю, як у всьому життю так.Взяти собі на борт - партнера, майно, звички, амбіції, навіть ілюзії - порівняно легко. Беремо охоче, часто не замислюючись. А от прощатися, залишати, змінювати - виходить із зовсім іншою ціною. Часто набагато більшою.Наприклад, треба не просто розлучитися. Треба демонтувати цілу систему кріплень: звички, залежність, надії, маршрути, образ себе поруч із ним або нею. Те, що колись мало тримати конструкцію, тепер заважає її зняти.Все це виявляється дорожче за простий стрибок у стосунки.Психоаналітики кажуть: ми боїмося втратити не об'єкт, а себе, яким ми були поряд з партнером.Тому монтаж - це завжди лібідо. А демонтаж - це завжди робота горя.Вам з корицею? П'ятниця сьогодні ☕️👍☕️☕️☕️🤩🫶🤩