У New York Post вийшла стаття про українських бойових роботів UGV, що замінюють піхоту на передовій, беруть полонених без жодного живого бійця поруч, утримують позиції. Командир 3-го корпусу Білецький каже, що у 2026-му році роботи замінять 30% піхоти. Потенційно - до 80%.Хороша новина (вони теж існують, бачите?). Та більше нас з вами цікавлять психологічні контексти.По-перше, заголовок: "росія створила монстра в Україні".У психоаналізі описаний феномен творця, що втрачає контроль над власним творінням. Франкенштейн не збирався створювати того, хто його знищить. Він просто хотів перемогти. Але те, що він породив із відчаю та гордині, повернулося до нього з повною силою відторгнутого.По-друге, злам архетипу.Що відбувається з психікою солдата, вихованого на культі живої сили й людської жертви як вищої цінності? "Ми переможемо, бо нас багато і ми не боїмося смерті" - архетип рф, який наразі руйнується. Відбувається розщеплення, символічний крах нарративу: твій дід штурмував з рушницею, батько - з автоматом. а тебе змушують здатися залізяці на гусеницях.Ну і третє - прізвище автора статті.Hambling, майже Gambling, майже гравець. Людина на ім'я Гравець пише про те, як росія зробила ставку і програла її власній же ескалації. Так, монстр - це завжди дзеркало. Просто Франкенштейн про це дізнається останнім.Обожнюю такі психоаналітичні перлини.