Тим часом. Мені написала Олександра Денисюк, яка разом з творчою командою знімає документальний фільм про Голодомор 1932–1933 років. Пише, що давно помітила в побуті власної родини і родин навколо - той тихий, майже непомітний страх, що живе у звичках, у ставленні до їжі, до запасів, до "а раптом не вистачить". І який рідко проговорюється вголос. Вони хочуть зробити фільм, у якому люди впізнають себе. Куратор проекту - Олександр Бражник - оператор-постановник, режисер монтажу. Людина з багаторічним досвідом роботи на телебаченні. Для фільму залучають фахівців для експертних інтерв'ю - зокрема тих, хто працює з темою трансгенераційної травми. Тож якщо ви - людина, якій є що сказати про Голодомор і його відлуння в наступних поколіннях і якщо готові до відеоінтерв'ю - пишіть на [email protected], я перешлю Олександрі ваш контакт. Зйомки - до вересня 2026. Проект волонтерський, участь безоплатна. Натомість - ваше ім'я і регалії у фільмі. А також дещо важливіше - розмова, яка варта того, щоб відбутися.