Почнемо з того, що автоматично пов'язувати цей злочин з ветеранською травмою - клінічно некоректно.Васильченков служив в ЗСУ до 2004 року. За деякими даними, після 2022-го повернувся на службу. Але обставини цієї служби - де, як, чи був у бойових діях, чи проходив психологічне (психіатричне?) обстеження - наразі встановлює слідство.Також не знайшла підтвердження про його "військовий ПТСР", а без цього висновки про цей зв'язок - некоректні.І накладають стигму на військових, як на потенційних злочинців.Дослідження дивіться яке є - про жорстоку поведінку серед військовослужбовців Велибританії, які повертаються додому після розгортання. Тут про те, що більшість актів насильства, скоєних колишніми військовими, пов'язані не з ПТСР, а з факторами, які існували ще до служби (антисоціальна поведінка, соціальна депривація) і після служби (зловживання алкоголем).Тож не служба робить людину небезпечною. Небезпечною її робить те, що було до і те, що залишилось без уваги/лікування після.А на тлі війни у цю категорію попадає будь-хто.