В барі у Портера

Наскільки Дарвін Нуньєз гірший за Ерлінга Голанда в АПЛ? Мовою цифр:▪️матчі (хвилини): 10 (509, Нуньєз) - 11 (934, Голанд)▪️голи: 4 (Нуньєз) - 11 (Голанд)▪️реалізація: 15.38% (Нуньєз) - 32.35% (Голанд)▪️ударів у ствір воріт: 50% (Нуньєз) - 70.59% (Голанд)▪️влучання у перекладину: 4 (Нуньєз) - 2 (Голанд)▪️асисти: 3 (Нуньєз) - 2 (Голанд)▪️паси (точність): 129 (73.64%, Нуньєз) - 124 (71.77%, Голанд)▪️відсоток виграних верхових дуелей: 46.15% (Нуньєз) - 44.83% (Голанд)▪️відсоток виграних дуелей на землі: 30.95% (Нуньєз) - 50% (Голанд)Чи відбулося покращення у грі Нуньєза у порівнянні з попереднім сезоном, якщо брати середні показники?▪️голи: 0.5 (2022 рік) - 0.8 (2023 рік)▪️реалізація: 12.68% (2022 рік) - 15.38% (2023 рік)▪️точність ударів: 52.11% (2022 рік) - 50% (2023 рік)▪️ударів у перекладину: 0.3 (2022 рік) - 0.8 (2023 рік)▪️асистів: 0.2 (2022 рік) - 0.6 (2023 рік)▪️точність передач: 67.12% (2022 рік) - 73.64% (2023 рік)▪️виграні верхові дуелі: 41.38% (2022 рік) - 46.15% (2023 рік)▪️виграні дуелі на землі: 36.72% (2022 рік) - 30.95% (2023 рік)

Я не був особисто знайомий з Артемом Франковим. Та й було б брехнею казати, що був настільки затятим підписником його журналів. Купував, коли була така можливість, а коли йдеться про дитячі роки - то тут уже як вийде.Однак журнал "Футбол" і для мене тоді був еталоном, зразком, на який потрібно було рівнятися. Усі ці газети "Команда", "Спорт-Експрес" та інші - я вже не міг далі читати. У "Футболі" було все те, як було треба, тоді як авторські вставки були для мене якимось ковтком чистого повітря.А далі з'явився сайт Football.ua. Я думав, що він має пряме відношення до журналу - по-перше, через назву. По-друге - через присутність самого Франкова (його колонки), а також деяких інших авторів там. Це була можливість читати його роздуми вже онлайн. За бажання - ставити питання, але через сором'язливість ніколи цього не робив, хоча може й варто було.А далі з'явилися блоги на iSport.ua. Це була (та є, власне, просто вже давно занепала) платформа, на якій кожен охочий міг висловити свої думки у форматі якогось тексту. І до якої долучився у підсумку і я, що стало одним з важливих моментів у житті, як виявиться.http://blog.isport.ua/nashivevrokubkax/football/5467.html - а ось це був мій перший допис на блогах. 28 травня 2011 року. День, коли все почалося.А потім з'явився сайт Sportarena. Проєкт, на якому випала можливість попрацювати з людьми, які були частиною сайту Football.ua. День, коли я офіційно почав працювати над тим, що раніше було лише якимось хобі, і нічим серйознішим.Гадаю, багато хто вже про це написав, а багато хто про це напише ще. Що Артем Франков так чи інакше, але вплинув на його подальшу долю чи життєвий шлях.Я лише скажу, що подякувати Франкову варто саме через якість тієї роботи, яку він виконав. Через те, що журнал "Футбол" став культовою штукою у дитинстві багатьох з нас. Бо якби не ця якісна робота, навряд чи багатьом з нас хотілося спробувати самому щось написати.

Шахтар і Динамо стали заручниками невдалих рішень вищого керівництва. Причому наявність у цьому списку Шахтаря - дуже велика несподіванка.Коли у 2022 році український футбол повертався в умовах війни, Шахтар та Динамо були не в однакових умовах. Гірники втратили майже всіх крутих легіонерів і залишилися без складу, Динамо постраждало менше і виходило на сезон у статусі безальтернативного фаворита. Чим все закінчилося - нема потреби нагадувати, хіба що головним у цьому стало те, як реагував на ситуацію Шахтар та його менеджмент, а як Динамо.Через рік Шахтар і Динамо знову постали перед необхідністю приймати рішення. Динамо обмежилося консервативними рішеннями: повернуло Ярмоленка та Бражка та продовжило інтеграцію молоді. А ось Шахтар почав перебудову команди, враховуючи нові реалії: переорієнтувався на легіонерів, які є доступні і навіть змінив головного тренера.Хто ближчий до успіху наразі - очевидно, що Шахтар, так: і єврокубки все ще є, і ближче до лідерів чемпіонату. Але цю перемогу навряд варто вважати сутнісною, і саме через дії менеджменту клубу. Порахуйте самі: які справжні результати дії менеджменту за результатами літа-осені 2023 року?- жоден придбаний гравець у літнє трансферне вікно не має грати в основному складі. Яскравим доказом цього є постійні перетасування гравців на лівому фланзі та центрі оборони - втрата Бондаря і невикуп контракту Михайліченка (Корнієнка взагалі віддали) призвели до суттєвих проблем. Рішення є - зміщення Матвієнка на лівий фланг захисту і пара Ракицький - Бондар у центрі, але для чого ж тоді були ці новачки?- парадокс і в тому, що жоден з новачків і не мав одразу інтегруватися в основний склад. Адаптація мала відбуватися поступово: гравці мали отримувати свої шанси в обмеженій кількості в матчах УПЛ, але не одразу всі. Ставити Міроші і Лемкіна в основний склад разом - це дуже погана ідея.- тренерський фактор. У 2023 році Шахтар отримав вже третього тренера (після відставки Йовічевича, а через три місяці й ван Леувена). І буде, вочевидь, ще одна зміна - називають претендентом на посаду головного тренера помічника Арне Слота в Феєнорді. І цей варіант мені видається нічим не кращим за той, що зараз має Шахтар і з Срною. Справа не в компетенціях цього боснійця (якщо він очолить команду), а у тому, як команда його сприйматиме.Які наразі проміжні підсумки? У короткостроковій перспективі - провальні. Селекція не спрацювала, зміна Йовічевича на ван Леувена - також ні. У довгостроковій перспективі, звичайно, може спрацювати чинник з новачками, але легіонерський фактор, в умовах війни, все зводить нанівець - нема гарантій, що футболісти раптом не захочуть залишити Шахтар. Турнірний - погано, але й могло бути гірше: перемога над Антверпеном дарує шанси на єврокубкову весну, а поразка Динамо - на продовження боротьби за перемогу в чемпіонаті (за втраченими у Шахтаря, Динамо та Дніпра-1 наразі рівність).Побачимо, що з цього вийде, але після хвалебних од Шахтарю у 2022 році, у 2023-му немає жодних причин активно підтримувати цю команду.

Борнмут поплив.Це погана новина для Іллі Забарного. У принципі, він проти Евертона "доклав зусиль" і сам, щоб Борнмут поплив проти Евертона. Але проблема серйозніша.Андоні Іраола насправді успішно зайшов у Борнмут у контексті стилістики гри. Борнмут став гнучкішим - на відміну від тієї команди Гарі О'Ніла, яка переважно терпіла і шукала свої шанси в атаці. Команда Іраоли зовсім не боялася грати першим номером, причому подекуди навіть не зважала на суперників. До останніх трьох матчів.Звісно, можна звернути увагу на те, що останніми суперниками Борнмута були Брайтон та Арсенал - дві команди, які грають і надають перевагу тому, щоб не віддавати м'яча суперникам. І ті розгромні поразки (1:7 за сумою двох ігор - були цілком закономірними).Дечому логічною виглядає поразка й Евертону, але тут трохи не так. По-перше, тому що це Евертон сам логічно переміг: розтринькавши чимало очок через погану реалізацію, Іриски нарешті забили те, що хотіли і мали забивати. А ось Борнмут - це інша історія, він виглядав інерційним: як команда грала два попередніх матчі проти сильніших команд, так вирішила й тут.Для Іллі Забарного ця поразка може бути вдвічі болісною, як я вже й сказав. Але не через помилку навіть - це можна пережити ще. Борнмут йде 19-м, і за логікою власники клубу можуть розглянути варіант зі зміною тренера. І тут може бути ще серйозніша проблема, бо якщо так станеться, ніхто не дасть гарантій, що Забарний залишиться в складі. Так, він досі залишається одним з найцікавіших і надійніших футболістів Борнмута в захисті, але...Але побачим вже після ігор збірних. Там у Забарного теж буде чимало роботи, враховуючи кадрові проблеми України в атаці.

Найпоказовішим у дебютному голі Михайла Мудрика за Челсі є не виконання (тут треба віддати належне і передачі Колвілла, і виконанню українця - це так). Але я б звернув увагу на інший момент - переміщення під час гольової атаки. Просто зверніть увагу на те, що показав повтор (дивитися з 47-ї секунди):https://youtu.be/hvimq2FcRa8- Мудрик на моменту зародження гольової атаки перебуває у центрі поруч з Армандо Броєю. Можна було б припустити, що це позиційна помилка українця, але це лише частково правда: Мудрик справді дарма грає настільки поруч з Броєю, але, з іншого боку, Коул Палмер перебуває дуже глибоко і на своїй половині поля. Отже, у контексті зародження атаки Мудрик ситуативно діє другим форвардом (разом з Броєю), як і має бути;- 50-а секунда: Броя та Мудрик "розходяться" по захисникам: албанець трохи зміщується направо, а ось Михайло - кардинально біжить вліво, але не у фланг, а у напівфланг;- 54-а секунда: прийом м'яча у Колвілла. Вектор руху Мудрика - у зону між правим та правим центральним захисниками Фулгема. Однак ситуація поки програшна: Ісса Діоп розміщений досить вдало для підстраховки та перехоплення потенційної передачі від захисника Челсі;- 56-а секунда: Мудрик робить вирішальний ривок: його стартова швидкість випереджає швидкість реакції на ривок від Діопа. Саме у цей момент йде навіс від Колвілла, причому саме такий, як треба.Ось такі моменти - це саме те, у чому Мудрик і має отримувати перевагу над суперниками. Завдання тренерів Челсі - донести Михайлові принцип руху (яким чином потрібно "гуляти" між лініями та позиціями на полі). Завдання Михайла - працювати над тим, щоб ці ривки ще довгий час залишалися смертельною зброєю. Ну і робота над реалізацією моментів - цей момент реалізований чудово, але ж перед цим були й інші, які він марнував.Щиро сподіваюся, що цей гол стане для Мудрика відправною точкою для подальших успіхів. Але тут, на жаль, не все залежить виключно від нього.

Не можу мовчати!(це про суддівство матчу Тоттенгем - Ліверпуль)Ліверпуль майже вистояв у грі проти Тоттенгема вдевятьох. Дві дурні червоні картки від Кертіса Джонса та Діогу Жоти, а також справжнє спасіння Шпор від ганьби (такої безідейності в атаці проти Ліверпуля, який закрився - це точно не в карму Постекоглу) завдяки автоголу Жоеля Матіпа - ця гра могла закінчитися по-різному, але закінчилася зовсім по-дурному. По-різному - Тоттенгем мав кращі моменти, щоб перемогти як треба, як і Ліверпуль (що найдивніше).Але героєм матчу став арбітр Саймон Хупер. Дві червоні картки гравцям Ліверпуля, незарахований гол Діогу Жоти (потім був і незарахований гол гравця Тоттенгема у другому таймі, але там все було чесно).Одразу скажу: у мене насправді немає питання по червоним карткам. Ці червоні - дурні, але з боку футболістів: у арбітра був формальний привід показати картки, і тут можна висловлювати претензії, а можна з цим змиритися.Можна було б змиритися і з незарахованим голом Луїса Діаса. Але тут я б хотів звернути увагу на два важливі моменти:1. Рішення про скасування голу Діаса і повтор, на якому видно, що колумбієць не в офсайді, були продемонстровані ще у першому таймі. Не буду точно казати, який інтервал часу минув між прийняттям рішення і ось цим стопкадром, але відносно короткий.2. Ледь не одразу після матчу (в інтервалі години-двох) суддівська комісія буквально визнає помилку. Обговорення суперечливого моменту ще не вщухли, як АПЛ (чи ФА - не хочу бродить зараз по цим юрисдикціям) сказали, а ви знаєте, а ж справді була помилка!Тобто яке враження могло скластися? Ми не зарахували чистий гол, показали хвилин через 5-10 повтор, на якому видно, що не зараховано чистий гол і до кінця дня вибачилися.Іноді у вибаченнях втрачається один важливий момент. Коли ти їх просиш, то обіцяєш тому, проти кого провинився, що більше так робити не будеш.Проти Ліверпуля - це вже друга результативна помилка, яку публічно визнали (першою було вилучення Макаллістера у грі з Борнмутом). Але ж ці помилки від суддів на рівні АПЛ стали вже хронічним явищем: ще двічі в інших матчах (це мінімум) суддівський корпус також визнавав те, що арбітри під час гри схибили з рішенням.Відкрите питання: а для чого тоді такі вибачення, якщо судді під час матчів АПЛ припускаються просто ганебних помилок? Для чого система VAR, а найголовніше - для чого було вчора це пояснення про "людський" чинник помилки з незарахованим голом, якщо 99.9% всього інтернету у Твіттері пише, що там офсайду не було?Це не людський фактор. Вірніше, людський, але не той, про який кажуть у суддівському корпусі.Це халатність. Байдужість до гри. Бо у нас ж "найкраща ліга у світі", так? У нас ж Борнмут чи Ноттінгем Форест можуть набрати гравців на суму у під 200 млн євро, тоді як навіть гранди інших клубів мовчать у трубочку?"Найкращу лігу світу" становлять такі моменти. Наявність помилок і робота над ними. А не просто визнання, що таке трапляється і все. Для семи турів чемпіонату цих помилок (лише тих, які визнали), вже назбиралася достатня кількість.P.S. Не заздрю Тоттенгему насправді у другому колі. Він, по суті, теж став заручником ідіотського рішення судді (хто знає, як би повела себе команда, яка програє, а не пропускає у відповідь - це два різні сценарії). Але я знаю, що на Анфілді Ліверпуль триматиме цей матч у пам'яті і буде дуже злий.

У запарі не встиг написати звичний допис з аналізом складу збірної України. Воно й на краще, адже були ось ці матчі у мідвік в Іспанії та Англії, які багато чого розставили по місцях.Зараз скажу очевидну річ, але сім позицій зі складу, який награється з прицілом на Євро-2024 (ми ж маємо туди потрапити?) у нас є. Сприяв цьому трансфер Трубіна, який нарешті почав грати за Бенфіку. Не бачу передумов, чому Анатолія будуть саджати на банку - вся стратегія Бенфіки спрямована на виріст/перепродаж футболістів за великі кошти. І посадити Трубіна на банку може не голкіпер з академії, а лише новачок, якого вважатимуть більш перспективним.Іспанське дуо Віктора Циганкова та Артема Довбика відтепер основне у Жироні. Три матчі поспіль - це солідна заявка, не кажучи вже про те, що у Довбика вже три голи за команду. Циганков може й менше результативних дій виконує, але вже дуже сильно інтегрувався в цю систему і є важливою її складовою. Взагалі, про що взагалі розмова, якщо Жирона - лідер чемпіонату Іспанії?В Англії положення українців якщо не таке оптимальне, як у Довбика та Циганкова у Жироні, то значно покращилося. І якщо Забарний став гравцем основи Борнмута зі старту, а повернення Олександра Зінченка в склад Арсенала було питанням часу, то Михайло Мудрик та Віталій Миколенко почали отримувати більше ігрового часу. Особливо хотів би відзначити Мудрика, якому треба продовжувати довіряти місце в складі. У Миколенка та Евертона теж після останньої паузи на ігри збірних почало щось покращуватися, а отже перед жовтневими матчами ситуація має покращитися.Що у підсумку?Трубін - правий захисник, Забарний, лівий центральний захисник, Миколенко - опорний півзахисник, Зінченко - правий вінгер/центральний півзахисник (залежно від позиції Циганкова), Циганков, Мудрик - ДовбикЯк можна розподілити ролі?- правий захисник: перший матч Конопля, другий - Караваєв- лівий центральний захисник: перший матч Матвієнко, другий Кривцов- опорний півзахисник: перший матч Степаненко, другий - Сидорчук- правий вінгер/центральний півзахисник: перший матч Ярмоленко, другий - Маліновський/СудаковЩо теоретично може змінити ситуацію?- прогрес та ігрова практика Едуарда Соболя. Але навіть у такому випадку він, особисто для мене, буде менш цікавим навіть за Миколенка, якого я вважаю обмеженим у функціоналі, коли йдеться про підключення до атаки;- повернення Маліновського до статусу основного футболіста. Нехай це і Дженоа: якщо він матиме стабільну ігрову практику і віддаватиме результативні передачі, це буде залізний гравець в основу. Зараз - ні, він виглядає менш цікавим навіть за Судакова.- інтеграція Романа Яремчука у склад Валенсії. Перехід у Бенфіку став відправною точкою, коли у Яремчука все пішло не так, і це триває вже два роки. Останнім яскравим періодом у Романа був чемпіонат Європи, і з того часу якихось великих позитивних моментів не було (не згадувати той ж розгром Акурейрі?)Інакше кажучи, ось ці 18 гравців - це обойма збірної України. Додайте сюди ще двох голкіперів (тут також достатня конкуренція) - залишається ще три гравці (і це якщо заявку не розширять знову до 26 футболістів), які матимуть шанс потрапити до команди.Тут треба круте відкрите питання: кого бачите цими трьома футболістами?

Ледь не забув. А як це жовті ТГ-канали не почали писати про конфлікт Реброва та Матвієнка?Ви ж просто зверніть увагу: два останні матчі збірної України - і дві заміни Матвієнка у перерві. І обидва, якщо абстрагуватися від пояснень, саме через жахливу гру у захисті.А пояснення Реброва?"Заміна Матвієнка? Те саме, що й у минулій грі з Північною Македонією. Іноді гравці не входять у гру, це нормально. І я думаю, шо Коля [Матвієнко] розуміє цю заміну. Віталій [Миколенко] вийшов на поле, додав у атаці, але зробив це, коли команда суперника була втомленою. Вважаю що ці заміни, які ми робимо, вони не лише тактичні: деякі гравці не входять у гру. Це нормально" - Ребров після матчу з Мальтою."На жаль, у нього пошкодження, але воно не нове. Я можу тільки подякувати йому за те, що вийшов на поле й допоміг команді", - а це Ребров після Англії.А що далі?"Головне завдання для учасників суботнього поєдинку — відновитися після виснажливої гри. У цій же групі був і Микола Матвієнко, який учора був замінений у перерві. Оборонець почувається нормально та працює разом із командою". Звісно, я перебільшую, про конфлікт ніякий не йдеться. Очевидно, що Ребров не Петраков, який гарно володіє софтскілами (це ж так зараз називається?), і може пояснити нормально Матвієнку, що саме не так і чому відбулася заміна.Але ось ця заміна Матвієнка саме через травму - я в це не вірю. Я думаю, що це просто ще одне пояснення від Реброва, чому відбулася заміна Миколи. Своєрідний "захист" гравця, бо якщо один раз, другий (а з Матвієнком це вже хронічна проблема в збірній мінімум з червня), і щоразу одне й те ж пояснення, то питання можуть виникнути щодо: а) доцільності вибору його у склад; б) доцільності функцій, які накладає на нього Ребров і з якими, вочевидь, він не може впоратися.З усього цього у будь-якому разі випливає одна головна проблема: до Іллі Забарного, схоже, треба додати іншого захисника. І насправді це на дистанції може бути не так погано. Чому? Бо Матвієнка, передусім, позиціонують, як гравця, який рухає м'яча з захисту вперед. А тепер питання: чим зараз займається Забарний в Борнмуті? У кого найбільша кількість передач на старті чемпіонату?Фактично, у певний момент цілком можлива ситуація, за якої персона Матвієнка в основі збірної виявиться... Непотрібною. Бо: а) є гравець, який виконує ті ж функції, але захищається краще (тут, гадаю, немає ні у кого жодних сумнівів), тож б) у захист оберуть гравця, який просто краще виконує захисні функції. І ось тут на короткій дистанції недивно, чому у перерві відбувся вихід Кривцова, і насправді це жодним чином не завадило команді здобути результат.Наразі єдиною перевагою Матвієнка залишається лише відсутність довгострокового плану на позицію лівого центрального захисника. Альтернативи або вікові, або слабші, або неурівноваженіші (у заявці збірної, нагадаю, є ще один гравець у центр захисту). Тож, у деякому сенсі Ребров поки що у безвихідному положенні: на Матвієнка доведеться розраховувати.Але у короткостроковій перспективі - хіба після матчу з Англією є альтернатива ланці Забарний - Кривцов на гру з Італією?

Тихо й непомітно те, що називається "протистоянням" між Мессі та Роналду вийшло на світовий рівень. І, на мою думку, Мессі просто громить Кріштіану.Звичайно, тут треба багато уточнень. Що Мессі поїхав за межі Європи раніше за Роналду (за віком). Що результативність Кріштіану у Саудівській Аравії співставна до тієї, що зараз демонструє Мессі у США (прискіпливим підрахунком займатися не буду). Та й саме до Саудівської Аравії їде більше зірок (хоч ми всі й розуміємо, чому вони туди їдуть).Не знаю, хто насправді привів Мессі до висновку поїхати та пограти у Сполучених Штатах, але ця людина - цілковитий геній. Як і Девід Бекхем - назвіть більш успішну футбольну людину за останні 25 років, яка після кар'єри гравця знайшла себе в іншій іпостасі, причому це не тренерська робота.Не хочу нікого ображати тут, але для мене Мессі проти Роналду у контексті вибору США проти Саудівської Аравії - це боротьба різних цивілізаційних підходів. Перший дає визнання та гроші, другий - гроші та визнання. Послідовність важлива, оскільки визначає саме ціннісні моменти.Мессі отримує відсотки від угоди з Apple, Роналду - від нафтових грошей саудівських шейхів.На Мессі ходять Лео Ді Капріо, Селіна Гомес та Серена Вільямс, на Роналду - саудівські шейхи.Звичайно, між ними двома дуже багато спільного: і Мессі, і Роналду забажали, щоб поруч з ними на полі бігали сильні гравці. Однак і тут є різниця (хоч і в основі неї лежать обмеження чи їхня відсутність, притаманні цим лігам). У Мессі - це "сім'я" в особі Жорді Альби та Серхіо Бускетса, у Роналду - Садіо Мане та Марсело Брозович. Та й, варто віддати належне, у Саудівській Аравії намагаються грати в "ентертейнмент" так, як це роблять у США.Проте "ексклюзивна зірковість" Мессі в МЛС зараз - це дуже великий плюс для популяризації соккеру. І, очевидно, та модель, яка була раніше там, продовжить зберігатися й після Лео: раніше це були Анрі, Ібрагімович, Джеррард, Вілья, той-таки Бекхем (підставте прізвища інших, кого забув). А щодо Саудівської Аравії - не маю такої впевненості, що після 2026-го все залишиться так само.Якщо, звісно, саудити не дотиснуть Ліверпуль щодо Мохамеда Салаха. Ось тоді поговоримо предметніше.

Оперативно (як і для самого себе) написав текст про нову заявку збірної України та кого викликав Ребров на Англію та Італію.Що ще хотілося б додати? Ребров у моїх очах досі тренер, який чітко розуміє, що (вірніше, хто) йому треба у складі, а також здатний обирати оптимальний склад з-поміж наявних футболістів. Єдине питання, яке я маю - наявність у складі Єгора Назарини (навіть не Олександра Піхальонка - цей у резервному списку; відсутність Владислава Кочергіна - його взагалі немає). Ну ще ось таке (на подумати) - Денис Попов: оборона Динамо виглядає наджалюгідно, тоді як особисті якості Попова та схильність до вилучень теж роблять його не найкращим вибором. Але це вже нехай.Хороша новина - цей склад дійсно є оптимальним. Якщо обирати з-поміж усіх футболістів, що є, то у контексті стартового складу немає такого гравця, який не потрапив до заявки. Якщо в червні ним ще був Олександр Зінченко, то як раз після ігор проти Північної Македонії та Мальти стало зрозуміло, що Руслану Маліновському в основі за великим рахунком немає що робити.В одному з фільмів Раяна Рейнольдса, у якому він грав тілоохоронця Семюела Л Джексона, була одна з ключових фраз:"Добре, коли нудно".Так от зі складом нудно.А ось у вересні цьому складу нудно точно не буде.