Estadísticas de telegram channel - @politikosmos

Як TikTok-стратегії Калін Георгеску змінили політику Румунії - The LoopНа президентських виборах у Румунії 2024 року Калін Георгеску, практично невідомий ще рік тому, несподівано став серйозним кандидатом. Його зліт супроводжувався антисемітською риторикою, антизахідною пропагандою та складною дезінформаційною кампанією, що, за словами Мімі Міхейлеску, виявило вразливість сучасної політики до маніпуляцій у соцмережах.Кандидат, про якого ніхто не знавНа момент оголошення своєї кандидатури Георгеску був маргінальним політиком із зв’язками з ультраправою партією AUR (Альянс за об'єднання румунів). Його антисемітська та антивестернська риторика приваблювала лише невелику частину виборців. Однак, балотуючись як незалежний кандидат, Георгеску зумів переосмислити свій імідж і об’єднати виборців, які прагнули антиістеблішментного кандидата.Його популярність базувалася на здатності використовувати громадське невдоволення: політичні розчарування, економічні нерівності та зростаючу недовіру до традиційних партій. Через TikTok він поширював спрощені рішення складних проблем, що посилювало його вплив.Сила TikTok і ботів у політичній гріTikTok став потужною платформою для політичного впливу, і кампанія Георгеску довела це. Використовуючи ботів, він наситив платформу повідомленнями про свою кандидатуру, створюючи ілюзію, що він є важливою фігурою в політиці.Цей підхід забезпечив Георгеску постійну присутність у стрічках користувачів, навіть далеких від політики, що формувало відчуття його значущості.Робота з діаспорою: ключ до успіхуРумунська діаспора, яка традиційно підтримувала прозахідних кандидатів, стала важливою ціллю кампанії Георгеску. Завдяки соцмережам і зашифрованим чатам його риторика, спрямована на захист румунського суверенітету, поширювалася серед співвітчизників за кордоном.Дезінформація як основа стратегіїКампанія Георгеску використовувала неправдиві теорії, антизахідні настрої та антисемітські наративи. TikTok допомагав поширювати спрощені та емоційно забарвлені повідомлення, які швидко набували популярності.Висновки для політичного майбутнього РумуніїЗлет Георгеску свідчить про розчарування в традиційних партіях і вразливість демократичних систем перед цифровими загрозами. Його успіх показує, як маргінальні кандидати можуть стати впливовими, експлуатуючи соцмережі без належної перевірки.Чи зможуть румунські інституції та суспільство впоратися з цими викликами? Час покаже, але одне зрозуміло: правила політичної боротьби назавжди змінилися.Підписатись на «Космос політики»

Чи можуть сирійські повстанці взяти Дамаск? - Atlantic CouncilЗ 27 листопада коаліція опозиційних сил на північному заході Сирії, очолювана групою «Хаят Тахрір аш-Шам» (HTS), почала наступ на фортеці режиму Асада та його іранських союзників. 29 листопада повстанці захопили Алеппо, друге за величиною місто Сирії. 5 грудня вони увійшли до Хами, четвертого за величиною міста, після того як Сирійська арабська армія (САА) Асада оголосила про відхід з міста на його околиці. Це перший значний наступ опозиції з часу угоди про припинення вогню між Росією та Туреччиною у 2020 році, і він знаменує найбільший зсув у силовому балансі в Сирії після російської військової інтервенції майже десятирічної давнини.Значення ХамиЗахоплення Хами стало стратегічною перемогою для повстанців, але їхньою головною метою залишається Дамаск. Операція під назвою «Стримування агресії» була відповіддю на зростання обстрілів цивільних районів силами режиму після угоди про припинення вогню у 2020 році. Хама має ключове стратегічне значення завдяки своєму розташуванню в центрі Сирії між основними містами, контролюючи важливі лінії постачання та транспортні маршрути.Захоплення міста суттєво ослаблює здатність режиму протистояти атакам опозиції та захищати свої залишкові укріплення. Проте повстанцям необхідно зміцнити свої позиції в Хамі, щоб уникнути контратак і забезпечити довгострокову стратегічну перевагу.Подальші кроки повстанцівНаступним кроком для опозиційних сил може стати просування на південь у напрямку до столиці. Однак вони стикатимуться з військовими, соціальними та управлінськими викликами. Хомс, наступна ціль на шляху до Дамаска, є важливим транспортним вузлом і має сильні укріплення. Крім того, регіон відомий підтримкою режиму серед місцевих громад.Ще однією ключовою змінною є позиція Росії. Москва наразі обмежує свою військову підтримку режиму, але може переглянути свої дії, якщо повстанці просуватимуться до Дамаска чи важливих баз у Латакії та Тартусі.Еволюція HTSГрупа HTS відіграє провідну роль у наступі. З колишньою приналежністю до «Аль-Каїди» HTS трансформувалася в місцево орієнтовану групу, яка прагне заручитися підтримкою місцевих громад і міжнародного визнання. Вони заявляють про готовність співпрацювати для створення більш представницьких структур управління, що може привернути увагу ЄС і США.Захоплення Алеппо та Хами створює як можливості, так і виклики для повстанців. Якщо їм вдасться забезпечити ефективне управління в цих містах, це стане позитивним сигналом для їхнього потенціалу взяти під контроль Дамаск і, можливо, всю Сирію.Підписатись на «Космос політики»

☝️Рішення про розбудову нової військової інфраструктури й конфронтаційна позиція характеризуватимуть відносини між НАТО і Росією найближчими десятиліттями – покращення навряд чи можливе. В кращому випадку через кілька років після того, як принаймні гарячу фазу конфлікту в Україні, ймовірно, буде завершено, це питання стане предметом дебатів про контроль за озброєнням та роззброєння і розмінною монетою в переговорах.Нині особливо важливо, щоб політики, які ухвалюють рішення, усвідомлювали, що заходи, спрямовані на стримування, не обов’язково мають бажаний деескалаційний ефект. Якщо інша сторона сприймає ці кроки як загрозу своїй безпеці або вважає, що вона вже в стані війни, вони можуть повністю підірвати стратегічну стабільність між сторонами.З цього випливає необхідність детального обговорення й оцінки стратегічних інтересів і, в разі потреби, перегляду й коригування цих інтересів на тлі загострення проблем з безпекою. Вимога часу – взяти паузу для ухвалення якісних рішень, які відображатимуть як короткострокову, так і довгострокову динаміку.Підписатись на «Космос політики»

☝️Більшість казахстанських євреїв емігрували до США та Ізраїлю після розпаду Радянського Союзу. За даними Всесвітнього єврейського конгресу, казахстанська єврейська громада є «стабільною і організованою». Державний департамент визнає, що конституція Казахстану передбачає свободу віросповідання, а головний рабин країни Єшайя Коен заявив, що євреї вільно сповідують свою віру, не боячись антисемітизму. Чому ж тоді поправка Джексона-Веніка проти Казахстану продовжує діяти? Серпневий звіт CRS «Казахстан: Передумови і проблеми» згадується, що “зацікавлені сторони стверджують, що поправка Джексона-Веніка надає Сполученим Штатам важелі впливу на питання прав людини”.Однак це суперечить букві закону, в якому чітко зазначено, що стаття 402 застосовується лише до обмежень на еміграцію, а не до розпливчастих, неконкретних питань прав людини. Прогрес у сфері демократизації та прав людини в Казахстані прогресує. Були прийняті закони, спрямовані на обмеження президентських повноважень, «зміцнення представницького правління», боротьбу з корупцією та посилення законів про домашнє насильство. Звичайно, потрібно більше роботи, оскільки Казахстан є недосконалим, як і більшість країн з перехідною демократією. Президент Казахстану Касим-Жомарт Токаєв заявив, що «всі історичні зміни вимагають політичної мужності» і що казахстанські реформи «відкривають нову еру плюралізму». Захід повинен повірити Казахстану на слово.Оскільки Сполучені Штати прагнуть забезпечити постачання рідкоземельних металів, які мають вирішальне значення для оборони і повсякденного технологічного виробництва, і шукають альтернативні транспортні шляхи, не обтяжені санкціями або тиском стратегічних конкурентів, ставки занадто високі, щоб Вашингтон міг ігнорувати зусилля Казахстану з реформування країни. Скасування поправки Джексона-Веніка, «двостороннього подразника», названого сенатором Крісом Мерфі (D-CT), могло б стати прагматичним визнанням новим 119-м Конгресом прогресу, досягнутого Казахстаном, і необхідним кроком для зміцнення стратегічних відносин Америки з Центральною Азією.Підписатись на «Космос політики»

☝️Він пояснив «капітулянтам», що метою Путіна є не Донбас і Крим, а Україна і Європа. «Поступка територією не принесе миру: вона наблизить війну до нашого дому. Поступки не заспокоять тирана, а лише роззадорять його апетит. Єдиний шлях до миру - допомогти українському опору перемогти російську військову машину», - підкреслив Глюксманн. При цьому, за його підрахунками, вся Європа поставила в Україну втричі менше боєприпасів, ніж одна тільки Північна Корея поставила в Росію. Депутат закликав не втрачати ні дня і не чекати одностайності серед членів ЄС. Він, як і латвієць Кольс, вважає за необхідне створити коаліцію держав, готових діяти, щоб допомогти Україні в набагато більших масштабах. «Найближчі дні та тижні визначать майбутнє нашого континенту», - резюмував він.Підтримка України залишиться найважливішим пріоритетом наступної Єврокомісії, яка заступить на свої пости 1 грудня, запевнив єврокомісар, який іде, Дідьє Рейндерс, завершуючи тригодинні дебати: «Ми докладатимемо більше зусиль, щоб поставити допомогу ЄС на стійкішу та передбачуванішу основу. Це необхідно для зміцнення України зараз і для її відновлення після довгоочікуваного миру». Зі свого боку, представник Угорщини, яка головує в Раді ЄС, Янош Бока запевнив, що роботу на підтримку України буде продовжено, «і ця робота має також включати дипломатичні дії для досягнення стійкого миру».Підписатись на «Космос політики»

☝️З початку 2022 року, коли члени Організації економічного співробітництва та розвитку припинили пряму торгівлю з Росією, Киргизстан дивовижним чином пережив безпрецедентне зростання імпорту з ЄС на 1,026 відсотка, а обсяг вантажоперевезень всередині країни зріс на 29,7 відсотка порівняно з 2021 роком. Основною бізнес-схемою обходу санкцій є фіктивний імпорт або «фальшиві інвойси», коли киргизькі компанії замовляють товари, які фізично ніколи не прибувають до країни, але швидко перепродаються російським покупцям або «губляться» під час транзиту.Минулого року Управління з контролю за іноземними активами (OFAC) Міністерства фінансів США наклало санкції на кілька киргизьких компаній, викритих у сприянні фіктивним угодам. Раніше цього року воно погрожувало накласти санкції на киргизькі банки, які працюють з російськими партнерами і сприяють проведенню платежів для незаконної зовнішньої торгівлі. У травні в інтерв'ю російському державному телебаченню прем'єр-міністр Киргизстану Акылбек Джапаров, який раніше заявляв, що не боїться санкцій, відповів на питання про те, як він реагує на міжнародні обмеження, накладені на роботу з російським фінансовим сектором: «Ми повинні просто випередити всі ці санкції, всі ці дозволи, заборони і так далі. Тобто нам потрібні фінансові технологічні компанії, які забезпечують своєчасні перекази і розрахунки між нашими країнами».Це не були порожні розмови. У вересні влада Киргизстану наклала «річну заборону» на банківські операції з експортно-імпортних платежів приватних фірм або на користь приватних фірм, коли товари або послуги фізично не ввозяться в країну. Уряд створив державну «Торгівельну компанію Киргизької Республіки» - фактично монопольного експортно-імпортного оператора - для проведення таких операцій за «скромну» комісію у розмірі 2-6 відсотків. Експерти очікують, що ця компанія використовуватиме два найбільші державні банки країни, «Айил» і «Ельдик», а також нещодавно зареєстрований приватний банк «Асман», що має російські зв'язки, для полегшення платежів у альтернативних національних валютах і криптовалютах. Жодна зі згаданих установ не відповіла на запити автора прокоментувати свою практику дотримання санкцій. Місцеві експерти попереджають, що кричуще недотримання санкцій може спровокувати хвилю вторинних санкцій, що потенційно може призвести до фінансової ізоляції Киргизстану і втрати доступу до міжнародних фінансових ринків.Хоча вторинні санкції, включно з персональними санкціями проти чиновників, які займаються відвертим ухилянням від санкцій або відкрито заохочують до цього, є важливими, їх навряд чи буде достатньо. Регіональні політичні та бізнес-еліти повинні побачити сильну альтернативу Росії та Китаю. Пропонувати економічні стимули, які конкурують з «пряниками» Пекіна і Москви, одночасно посилюючи співпрацю у сфері безпеки, є необхідною умовою для відновлення Сполученими Штатами своїх стратегічних позицій у Центральній Азії.Враховуючи капіталомісткий характер розробки природних ресурсів (а цей регіон має значний потенціал), це може потребувати значних інвестицій. Проте це все одно буде невелика частка від того, що США зараз виділяють на Європу та Близький Схід. Адміністрація Трампа повинна дати зрозуміти, що Америка повертається в регіон - і цього разу серйозно.Підписатись на «Космос політики»

☝️"Ким були ваші предки: пастухами чи фермерами? Де вони жили: в тропічних лісах чи в пустелі? Уся ця інформація передається від батька до сина. Завдання кожного покоління - сформувати мозок своїх дітей так, щоб вони мали спільні культурні цінності".Це стосується й інших механізмів організму.Візьмемо, приміром, аденозинтрифосфат (АТФ) - молекулу, що є основним джерелом енергії для клітин.Якщо ви погано спали минулої ночі або не їли, певні клітини матимуть менше АТФ, ніж зазвичай.Інший приклад - гормони. Підвищений рівень певного гормону може вплинути на те, чи будемо ми більш дратівливими, схильними до ризику, чутливими до певних зовнішніх подразників.Сапольські нагадує: гормони регулюють гени, а гени, своєю чергою, мають стосунок до пошуку рішень.З огляду на все це, він ставить завдання: "Підіть і змініть усі ці чинники. Покажіть мені, що ваш мозок щойно згенерував абсолютно нову поведінку. Якщо ви це зробите, то продемонструєте свободу волі".На думку нейробіолога, наука у XXI столітті довела, наскільки важливими є гени, гормони й оточення. Вони роблять нас такими, якими ми є."Не я маю доводити, що свободи волі не існує, а ті, хто наполягають на протилежному", - твердить вчений."Покажіть мені гормони, які відхиляються від звичної функції. Покажіть мені, що ви щойно змінили послідовність своєї ДНК. Зробіть це, і тоді ми поговоримо про свободу волі".Усі ми жертви фатуму?Але чи не надто песимістично це лунає?Зрештою, який сенс прагнути чогось кращого, якщо, як він пише у своїй книзі, "ми не більше, ніж сума того, що ми не можемо контролювати"."Це абсолютно песимістично", - погоджується професор.І пояснює, чому він не вважає себе тією людиною, яка може відповісти на це запитання:"Мені пощастило в житті, все складалося вдало з причин, які я не можу контролювати. А от багатьом іншим пощастило менше, і це не їхня провина".Він вважає, що ідея про те, що ми не є господарями власної долі, може бути дуже гуманною й давати більше свободи.Що кажуть інші вченіІдеї Сапольські викликають різні реакції.Адам Піоварчі з університету Нотр-Дам твердить, що вчений припускається помилки, вважаючи, що концепцію свободи волі "можна пояснити, спираючись суто на науку".І додає: свобода волі - це також метафізичне і моральне питання, яке філософи вивчають вже тривалий час.Джон Мартін Фішер, філософ і професор Каліфорнійського університету, також ставить під сумнів підхід нейробіолога.За його словами, якщо сприймати проблему з погляду філософії, сценарій буде зовсім інший: "Наука, звісно, має значення, але це не робить свободу волі науковим питанням".Сапольські вважає інакше: "У певному сенсі тільки наука має що сказати з цього приводу, бо саме вона допомагає нам зрозуміти, як ми стали тим, ким стали".На думку письменника Олівера Беркемана, теорія Сапольські "не обов'язково прирікає нас на аморальність або відчай".Навпаки, на перший план виходить його гуманістичний світогляд. "Він зворушливо доводить абсурдність ненависті до будь-кого з будь-якої причини".Оглядач Times Кейран Саузерн вважає, що "ідеї вченого можуть призвести до глибоких соціальних змін, не в останню чергу в системі кримінального правосуддя"."Ми вже знаємо достатньо, щоб розуміти, що мільйони людей, чиє життя склалося менш вдало, ніж наше, не заслуговують на зневагу й ігнор".Підписатись на «Космос політики»

☝️А Південно-Східна Азія? Як і під час першого президентства Трампа, цей регіон, найімовірніше, буде одним з останніх пунктів його порядку денного. Республіканця продовжують критикувати за те, що він три рази підряд був представлений на самітах АСЕАН. Але він цілком може почуватися в своїй стихії серед напівавторитарних правителів регіону. Певну тривогу викликає зовнішньополітична орієнтація нового президента Індонезії Прабово Субіанто, який відкрито висловив своє невдоволення політикою США щодо Гази й під час свого першого закордонного візиту пробував зблизитися з головою КНР Сі Цзіньпіном. Подібних поглядів дотримується і прем’єр-міністр Малайзії Анвар Ібрагім. Але попри такі сигнали, спрямовані на внутрішню аудиторію, більшість країн Південно-Східної Азії прагнуть уникнути необхідності обирати сторону і при цьому хочуть далі співпрацювати зі США в питаннях безпеки. Багато хто сподівається отримати вигоду від західної стратегії диверсифікації. Якщо Трамп почне нову торговельну війну, багато товарів, імовірно, потраплятимуть на ринок США саме через Південно-Східну Азію, як і минулого разу.Азіати саркастично зауважують, що на зміну порядку, заснованому на правилах, приходить порядок, заснований на угодах. Як прагматичні реалісти, вони сприймають це позитивно. Особливо радіють перспективі послаблення риторики про демократію і права людини, яку вважають зверхньою і розглядають як втручання в їхні внутрішні справи. Бо не просто так фундаментальні цінності, закріплені в Статуті АСЕАН, базуються на суверенітеті, територіальній цілісності, невтручанні та вирішенні громадянських конфліктів. Водночас малі й середні держави дуже зацікавлені в подальшому існуванні міжнародних правових норм для протистояння китайській експансії, наприклад, в Південнокитайському морі.Найбільша небезпека президентства Трампа, вочевидь, полягає в його непередбачуваній поведінці, що підриває довіру до США як надійного безпекового партнера. Якщо союзники США оберуть стратегію хеджу, тобто подвійного підходу, який дозволить зменшити залежність від США й залишити місце для альтернатив, це може підштовхнути Китай до подальшого розширення своєї сфери впливу. Чи Пекін обере більш агресивний підхід, чи причарування, поки що невідомо.Підписатись на «Космос політики»

☝️Складність пана Путіна полягає в тому, що у нього немає такого союзника. Китай став найважливішим торговельним партнером Росії, забезпечуючи третину всього імпорту і понад 90% мікроелектроніки, яка використовується в безпілотниках, ракетах і танках. Проте така підтримка не є безкоштовною. Тому російські чиновники повинні стежити за вартістю своєї валюти по відношенню до юаня; цього року вона впала на 7%, майже до найнижчого рівня з моменту початку війни. Росія, на відміну від союзників у Другій світовій війні, стикається із зовнішньою вразливістю. Саме це, а не інфляція, в кінцевому рахунку, підштовхнуло процентні ставки до рекордних максимумів.Донедавна російський уряд пом'якшував економіку від підвищення вартості запозичень. Різноманітні схеми полегшували домогосподарствам призупинення боргових виплат, а фірмам - запозичення за нижчими субсидованими ставками, а уряд втручався, щоб компенсувати банкам втрачені доходи. Однак є ознаки того, що такі програми стають недоступними. Програма субсидування іпотеки, яка дозволяла брати кредити під 8%, тоді як офіційні ставки були набагато вищими, закінчилася 1 липня. Обсяги іпотечного кредитування впали вдвічі наступного місяця. Цього року кількість корпоративних банкрутств зросла на 20%. Російський союз промисловців і підприємців, торговельна організація, вважає, що інвестиційні плани на наступний рік призупиняються через високу вартість запозичень.Вищі відсоткові ставки призведуть до скорочення витрат як компаній, так і споживачів. МВФ очікує, що зростання російської економіки різко сповільниться до 1,3% наступного року. Навіть ВЭБ, державний банк розвитку, знизив свою оцінку зростання до 2%. Поєднання нижчих інвестицій та втраченої на фронті робочої сили негативно позначається на економіці. Необхідність підтримувати вартість рубля для оплати критично важливого імпорту є вразливим місцем Путіна, яке може незабаром підірвати його здатність воювати. Можливо, він сподівається, що Дональд Трамп дотримається своєї обіцянки покласти край конфлікту. Вести війну з 3% - це одне, а війну з 21% - зовсім інше.Підписатись на «Космос політики»

☝️Частина 4В Україні, у Польщі, загалом у нашому регіоні історія завжди відігравала важливу роль. І не вирішуючи цю проблему, ми підкидаємо вугілля у багаття російської пропаганди. Але вихід є, і я вірю, що наявні можливості будуть використані.Що стосується протестів на кордоні – то вони не означають блокування вступу України до ЄС в принципі. Каменем спотикання є мита, скасовані у 2022 році, і тут також є механізми для виходу з кризи.Зокрема, у переговорах про вступ України до ЄС Польща може сказати: нам потрібен десятирічний або п'ятирічний перехідний період, під час якого будуть застосовуватися певні умови. Так само було, коли Польща вступила до ЄС, і ми отримали квоти на польський цукор і польське зерно, яке постачалося до Німеччини та Франції. Це все є частиною інструментарію переговорів про членство в ЄС.Що стосується Угорщини... Це інша історія.На жаль, я не можу з упевненістю сказати, що Будапешт не заблокує Україну, судячи з сьогоднішніх заяв і політики уряду Орбана. Але навіть в Угорщині, сподіваюся, колись може змінитися влада. І це відкриє шлях.Підписатись на «Космос політики»