Я з тобою, назавждиЧому твоя надія так погасла?Чому не Чую щирих молитов?Твоя душа так сильно вже ослабла,Невже не бачиш ти Мою любов?Чому в своїх тяжких переживаннях,Ти залишаєшся один на самоті?Хіба не Я з тобою у стражданнях?Хіба не Я тебе тримаю на путі?Коли тобі здається - сили зникли,І шлях попереду мов у імлі,Я поряд є, Я поруч, Я не зникну,Не залишу Своє дитя Я у пітьмі.Ти думаєш - «Мене не чує небо»,Та кожен зойк Я бережу в Собі.Я знаю, що твоєму серцю треба,І час, і відповідь - в Моїй руці. Я бачу сльози, виплакані нишком,Я знаю страх, що в серці пророста.Коли ти падаєш - Я зовсім близько,Моя рука тебе не залиша.Я не зламлю твоє крихке довірʼя,Не зраджу Я у вирі темноти.І через сльози вчу тебе терпінню,Та через втрати - справжної мети.Коли мовчиш, не маєш, що сказати,І серце втомлене від боротьби,Я чую те, що важко вимовляти,Бо всі думки відкриті лиш Мені.Не думай, що Мене лякає слабкість,Чи сльози, що зриваються з очей.Я полюбив тебе, не за досконалість,А серед болю, темних тих ночей.Ти часто дивишся лише під ноги,Не бачачи, куди веде твій шлях.Та Я веду тебе крізь всі пороги,Тримаючи майбутнє у руках.Не завжди говорю Я так, як хочеш,Не завжди відповім в ту ж саму мить.Та кожен крок, що ти несміло робиш,Я бачу, та навчаю тебе йти.Не бійся темряви, що огортає,Вона не вічна - як і кожен біль.Перед світанком ніч густа буває,Та світло вже торкається землі.Ти кажеш: «Господи я надто слабий»,Та Моя сила - в немочі живе.Коли йти сам, ти більше не спроможний,Тоді Моя рука тебе несе.Не обіцяв тобі життя без бурі,Та обіцяв, що будеш у човні.Й коли накриють хвилі хмурі,Ти віру май, довірся лиш Мені.Коли здається - все пішло даремно,І дні зливаються у сірий тінь.Запамʼятай: Я дію непомітно,І навіть там, де ти не бачиш змін.Я витру біль, що довго не минає,Я спокій дам твоїй слабкій душі.Бо навіть там, надія де згасає,Я сію Своє світло у тобі.Ти не забутий у Моїх дорогах,Не загубився серед тисячі імен.Записав тебе, Я на Своїх долонях,І стерти це не здатен жоден день.Не думай, що Мене томлять прохання,Чи, що втомлюсь чекати Я тебе.Я Бог терпіння, вірності й кохання,Відкрите Моє серце для тебе.Я знаю крик, який не став словами,Я знаю біль, що в тиші проростав.Й коли ти думав, що лишився сам - Тоді найближче біля тебе Я стояв.Не кваплю Я - Мені не треба поспіх,Любов не тисне, не ламає крил.Я вчу тебе не жити, як у штормі,А йти туди, де Я тобі відкрив.Коли ти вчишся знову довіряти,Хоч серце має тисячу шрамів,Я поруч є, щоб тихо підіймати,І відганяти страх, печалі і сумнів.Коли пустеля тягнеться без краю,І хліб вчорашній вже не живить сил,Я - Той, Хто манну з неба посилає,І воду бʼє зі скелі серед гір.Не бійся буть переді Мною щирим,І не ховай тривог у глибині.Я знаю тебе справжнім і вразливим,Саме таким тебе Я полюбив.І прийде день - без страху і тривоги,Коли з очей спаде важкий туман.Ти озирнешся на свої дороги,І скажеш: «Господи, Ти все це знав».Тож відпусти те, що тебе тримало,Довір Мені свої «Чому?» й «Коли?».Бо Я - Той Самий, Хто був, Є і Буде,І Я з тобою. Завжди. Назавжди…© Олексишина Дарина@poesiaGod