Я з тобою, назавжди

Чому твоя надія так погасла? Чому не Чую щирих молитов? Твоя душа так сильно вже ослабла,Невже не бачиш ти Мою любов? Чому в своїх тяжких переживаннях,Ти залишаєшся один на самоті? Хіба не Я з тобою у стражданнях? Хіба не Я тебе тримаю на путі? Коли тобі здається - сили зникли,І шлях попереду мов у імлі,Я поряд є, Я поруч, Я не зникну,Не залишу Своє дитя Я у пітьмі. Ти думаєш - «Мене не чує небо»,Та кожен зойк Я бережу в Собі. Я знаю, що твоєму серцю треба,І час, і відповідь - в Моїй руці. Я бачу сльози, виплакані нишком,Я знаю страх, що в серці пророста. Коли ти падаєш - Я зовсім близько,Моя рука тебе не залиша. Я не зламлю твоє крихке довірʼя,Не зраджу Я у вирі темноти. І через сльози вчу тебе терпінню,Та через втрати - справжної мети. Коли мовчиш, не маєш, що сказати,І серце втомлене від боротьби,Я чую те, що важко вимовляти,Бо всі думки відкриті лиш Мені. Не думай, що Мене лякає слабкість,Чи сльози, що зриваються з очей. Я полюбив тебе, не за досконалість,А серед болю, темних тих ночей. Ти часто дивишся лише під ноги,Не бачачи, куди веде твій шлях. Та Я веду тебе крізь всі пороги,Тримаючи майбутнє у руках. Не завжди говорю Я так, як хочеш,Не завжди відповім в ту ж саму мить. Та кожен крок, що ти несміло робиш,Я бачу, та навчаю тебе йти. Не бійся темряви, що огортає,Вона не вічна - як і кожен біль. Перед світанком ніч густа буває,Та світло вже торкається землі. Ти кажеш: «Господи я надто слабий»,Та Моя сила - в немочі живе. Коли йти сам, ти більше не спроможний,Тоді Моя рука тебе несе. Не обіцяв тобі життя без бурі,Та обіцяв, що будеш у човні. Й коли накриють хвилі хмурі,Ти віру май, довірся лиш Мені. Коли здається - все пішло даремно,І дні зливаються у сірий тінь. Запамʼятай: Я дію непомітно,І навіть там, де ти не бачиш змін. Я витру біль, що довго не минає,Я спокій дам твоїй слабкій душі. Бо навіть там, надія де згасає,Я сію Своє світло у тобі. Ти не забутий у Моїх дорогах,Не загубився серед тисячі імен. Записав тебе, Я на Своїх долонях,І стерти це не здатен жоден день. Не думай, що Мене томлять прохання,Чи, що втомлюсь чекати Я тебе. Я Бог терпіння, вірності й кохання,Відкрите Моє серце для тебе. Я знаю крик, який не став словами,Я знаю біль, що в тиші проростав. Й коли ти думав, що лишився сам - Тоді найближче біля тебе Я стояв. Не кваплю Я - Мені не треба поспіх,Любов не тисне, не ламає крил. Я вчу тебе не жити, як у штормі,А йти туди, де Я тобі відкрив. Коли ти вчишся знову довіряти,Хоч серце має тисячу шрамів,Я поруч є, щоб тихо підіймати,І відганяти страх, печалі і сумнів. Коли пустеля тягнеться без краю,І хліб вчорашній вже не живить сил,Я - Той, Хто манну з неба посилає,І воду бʼє зі скелі серед гір. Не бійся буть переді Мною щирим,І не ховай тривог у глибині. Я знаю тебе справжнім і вразливим,Саме таким тебе Я полюбив. І прийде день - без страху і тривоги,Коли з очей спаде важкий туман. Ти озирнешся на свої дороги,І скажеш: «Господи, Ти все це знав». Тож відпусти те, що тебе тримало,Довір Мені свої «Чому?» й «Коли?». Бо Я - Той Самий, Хто був, Є і Буде,І Я з тобою. Завжди. Назавжди…© Олексишина Дарина@poesiaGod