Уяви, цього всього могло б і не бути...Уяви, цього всього могло б і не бути...Тих, хто поруч: коханих і рідних людей.Голосів таких звичних ніколи ти міг би не чути.Нами втраченна цінність у світі порожніх речей.Пригадай, а коли ти востаннє дивився з подякою в небоЗі словами:"Спасибі, мій Боже, за те, що я маю цей день!"?Звідусіль тільки чується: "хочу!»,» бажаю!» і "треба!"І впирається щастя у хрискіт набитих кишень.Уяви,а ти міг би з'явитись на світ не на ліжку.Не огорнутий маминим ніжним теплом.І тебе б не занесли медсестри у теплу і чисту колиску,Не поїла би неня солодким грудним молоком.Але ти народився! Отримав можливість від БогаВідчувати цей світ і вдихати повітря п'янке.Можеш бачити, чути і зводитися зранку на ноги,А говориш про те, що життя нещасливе й важке.Пригадай, скільки раз ти сірішав у серці від суму,Нарікав на життя,на утому, на вічну нестачу грошей.А чи в миті зітхання,скажи мені,в серці подумав,Скільки є в цьому світі насправді нещасних людей?Тих, хто жодного разу не бачив красу цього світу,Тих, хто втратив родину під подихом смертним війни...В кого просто при них помирали малесенькі діти,І в ту мить не здалися, не впали від болю вони.А прийняли хрест свій і життєву нелегку дорогуІ, не втративши віру, продовжили далі свій шлях.Зупинися, будь ласка, навіщо ти гніваєш Бога?Потопаєш в проблемах, надуманих гірких думках...Ти вважаєш, що в тебе замало грошей чи достатку?Забагато роботи, стосунки в родині не ті?Нехай прийдуть в ті миті у серці твоєму на згадкуВсі дива, які щедро Господь дарував у житті.Пригадай, кожен раз, коли зводишся зранку на ногиВсе, що маєш - не вічне, безцінне і дуже крихке...Не сприймай, як належне усе, що даровано Богом.Знаю, друже, що часто до болю життя нелегке.Але завжди знайдеться для щастя вагома причина!Для подяки, для світлих і чистих у серці думок.Я все знаю: як важко, як ниють побиті коліна,Але,прошу, тримайся... З тобою Вселюблячий Бог!Не гніви Його, молю, цінуй те, що звичне для тебе...Бо буденність насправді-дарунок безцінний Небес!Розуміння приходить, коли ти втрачаєш... Не треба...Просиш Бога про диво у морі щоденних чудес.Ти - щасливий! Ти просто зігрівся уже і від того,Що холод забувся і те, що отримав тепло.Зупинися на мить із подякою в серці до Бога...Я прошу, уяви, як би цього всього не було....© Огнєва Інелла@poesiaGod