Не стрибай біля прірви Не стрибай біля прірви, не треба,Згаряча зайвих слів не кажи.Пам'ятай, над тобою є небоІ одна тільки мить, не біжи...Не клянися ніколи бездумно,Зарікатись не слід згаряча.Ми всі діти малі й нерозумні,А січемо людей без меча.За помилки так часто з'їдаєм,Нетерпимі до тих, хто упав.А про власні гріхи забуваєм,Як ще вчора так само лежав.Робим висновків сліпо чималоІ ведемо розмови про тих,Кого самі ніколи не знали,А уже одягнули у гріх.Поспішаєм підтримать розмовуІ доповнити море пліток.Поливаєм отрутою слово,Як завжди, без сторонніх думок...А як часто у сварці зопалуМи по лезу тонкому ідем.І усе, що колись будували,Вирізаєм із серця ножем.Але сварка колись закінчитьсяІ зійде із душі той запал,А із рани ще довго сочитьсяБуде кров від тих слів, що сказав...Тож, я прошу, знайди в собі сили,не дивитись із краю униз.Там у темряві - серцю могила.Не стрибай біля прірви, спинись!Все, що маєш так легко зламатиВ одну мить, без думок, згаряча.Справжнє диво - зуміти встояти,Не рубати бездумно з плеча.Якщо раптом застане спокуса,Ти себе у душі запитай:"А чи варта ця мить землетрусу?"Гнів пройде, охолонь, зачекай.Все минеться і ти пригадаєш, І збагнеш так багато речей.Справжню цінність того, що ти маєш І зумієш прийняти людей.Тож частіше тягнися до неба,Не отруюй думками життя.Не стрибай біля прірви, не треба, - Звідти людям нема вороття.© Огнєва Інелла@poesiaGod