Просила жінка крихти хоч зі столу,Бо хліб Господь, лиш дітям обіцяв.Отримала від Господа, й додомуПовіривши словам Христа, пішла."Яка ж твоя є віра та велика" - Сказав Господь тій жінці, що просила.Хоча була з поган вона лиш тільки,Та не була із тих, що запізнились.Отримала не крихту, а як всі -Там для дочки святе благословіння.І не мале послав Господь і їй -З кайданів сатани її звільнив Він.Ми діти Божі, іноді буваЛиш ходимо збираючи все крихти.Хоча є хліб у Бога на столахДля нас дітей, і їжа також різна.Він для дітей не крихти лиш дає,А хліб дає та воду, понад міру.Та ось, чомусь, так звик народ ужеСхопивши крихту, жити у безсиллі.Там крихту на зібранні підібрать,І навіть не всі проповіді слухать.Там, лиш главу із Слова прочитать...І знов кричать, щоб Бог тебе почув лиш!Як боляче Ісусу, що народЛиш крихти під столами підбирає.Та в Свому милосерді добрий Бог,Столи багаті щедро накриває.Щоби зміцнить на тяжкі ще роки,Що вже як чорна хмара над землею.Бо ж не дадуть ті крихти сил тоді,Щоб вистоять у битві з сатаною.А Він є Хліб і Істина й Життя.А Він є сила і вода живая.Насичуйся і пий, тримайсь Христа -Це заповіт від Господа нам даний.Харчуйтесь хлібом з Божого благословення стола,Допоки рясно ще столи накриті.Допоки Він Отцівську благодатьПродовжує ще над Своїми дітьми.© Л. Шпак@poesiaGod