Не треба бути кращим у людейМи змалечку живемо так, як треба...Як прийнято роками у людей...За віком в нас емоції й потреби,Думки і навіть вогники очей...Дитинство...Найсолодші наші миті...Там слабші настанови і закон...Тоді ми ще наївні і відкритіІдем назустріч світу заборон...Смакуємо суниці просто з грядки,Босоніж прокладаємо стежки...Спонтанно все тоді,не по порядкуНе так,як треба людям - навпаки!Сміємося тоді,коли сміється...І плачемо тоді,коли болить...Вдитинстві ще душа не продається...І маску неможливо ще купить...А далі вже стає нам не по вікуЛишатися відкритими для всіх...Так прийнято, напевно, споконвіку...Дитинство нам дається для утіх,А далі треба вчитися вдягатиНа себе різні маски у житті...Тому,хто неприємний потуратиІ часом простояти в німоті,Бо все, що на душі сказати схочеш,Не завжди буде прийнято в людей...Лиш тільки не навчиш брехати очі...Доводиться ховати блиск очей...За віком нам не личить посміхатись,Так просто від душі і без причин...На диво без надії сподіватись,За мрією летіти навздогін...Стабільність-головне у цьому світі!Робота - хай і геть не до душі...А крила? Так давно вже перебитіВ постійній цій бездумній метушні...А в мозку в нас лунає:" Все як треба:Освіта, дім, робота, вихідні..."А очі вже забули колір неба,Безсило виснуть крила на спині...А в серці в нас об груди бьються мрії,Розбиті вщент об осуди і страх...Боїться так покинути свій вирійДо волі спраглий, вязень зграї-птах...Спинімося, спитаємо у себе:"Для кого ми живемо це життя?"І ким було встановлено: "Так треба"Посаджені в кайдани почуття?Життя - дано лиш раз, таке казкове!У ньому стільки граней і краси!Відчуй його від подиху до словаІ вогник свого серця не згаси!Не бійся оступитися за мрію,Покинути стандарти й тягарі...Я знаю, все можливо, я в це вірю!Ногами відірвися від землі!Один для всіх закон - закон від Бога,А інше все надумане людьми...Твоє життя, твоя лише дорога!Вдихни повітря вільними грудьми!Минуть роки і зникне все нажите,Збезцінеться під натиском років...І тільки те, що серцем пережитеЗалишиться надбанням для віків...Не спогади того, що не зробили,Не судження когось про нас самих...Залишаться в кінці нам тільки крила,Які в бою із людством переміг...Ті крила будуть зшиті із кохання,Із радощів спонтанних і ідей...Життя для нас дарунок - не змагання...Не треба бути кращим у людей...Живіть, як прагне серце палко в грудях,Життя в зрівнянні з вічністю лиш мить!Не бійтеся зустріти осуд в людях,А бійтеся так само осудить...Усе, що йде від світу - з часом тлінне...Залишиться надбанням для землі...А цінність - зберегти в собі людинуБагатство - у любові і теплі...Не треба за життям невпинно гнатись,І людям намагатися вгодить...В життя потрібно просто закохатисьІ серце оберне на вічність мить...©Інелла Огнєва@poesiaGod