Книга пророка Ісаї(Розділ 53)О, хто повірить чутому від нас,Кому відкрилась Сила би Господня?Зійшов Він, немов пагін у свій час,Як корінь, що проріс в землі безводній.Ні вигляду, величности не мав,Привабливости не було у Ньому.Відвідав все. Мужем скорбот Він став,Пройшов хвороби, болі, все знайоме.Від Його ми лице відвернулиІ Зневажений, Він був для нас ніщо.Взяв на Себе усі наші недуги,Що покарав Бог, ми думали, Його.Він кару світу на Себе прийняв,Був Мучений Він нашими гріхами.Щоб кожен в Ньому вічне життя мав,У Його ранах зцілені ми з вами.Ми всі були, як вівці, що блукали,Кожен з нас йшов різним шляхом своїм.Наші гріхи на Ньому лиш лежали,Він їх проніс, щоб кожен спасся в Нім.Як агнець, що на заколення іде,Мовчить,так й Він вуста не відкривав.Мов та вівця, як хто її стриже,Мовчить, так й Він у відповідь мовчав.Він кайдани прийняв із рук людських,Хто про люд Його нам перекаже?« За провини народу Мого від живих,Був Відірваний» — так Господь каже.Його зачислили, щоб Він би мав,У гробі із злочинцями почив.Та в гробі Він багатого лежав,Бо ні неправди, ні гріх не зробив.Та вгодно було Богу, щоб страждав,Щоби звершилася жертва спасіння.Щоб потім з радістю Він споглядав,На спадкоємців Вічного правління.Він Той, що виправдає багатьох,Що гріхи всього світу понесе.Святий і Праведний, Великий Бог,Життя людське в Крові Своїй спасе. Амінь© Ангеліна Ющук@poesiaGod