Притча про заблукану овечкуКуди не глянь, говорить все про те,Що в цім життю кінця й кра́ю немає. Пастух ось по землі з батого́м йде,Овець Своїх загублених шукає. У вас ж бо благодатна стежка єЙ струмок, що в прохолоді протікає. Що ж рветесь ви,де вогнище чуже,Що ж вам на лузі ще не вистачає? Він не щадить для нас Свого бича,Карає і завжди попереджає:«Якби були б ви свині—Я б мовчав,Та ви Мої овечки»—промовляє. У Пастуха аж сльози на очах,Рахунку тим Його сльозам немає. І скільки трав прекрасних на лугах,А народ Божий по багні блукає. Несуться,бродять,там де їм«красиво»,Від світла і від істини святої. Забули,що їх Пастир Милостивий,Чекає і шукає у любові. За станом одні страхи є лише:Ві́вці—то блага їжа для вовків. Інший пастух забув б про них і все,А Цей шукає, бо їх полюбив.«Куди ж то ти овечко забрела,Як можна про тебе зниклу забути? Раз щастя ти при світлі не знайшла,Хіба в пітьмі його зможеш набути? Я знаю, що ти чуєш голос МійІ не дивлюсь,що ти у кігтях ночі. Все ж хочу повернуть тебе в дім Свій,Та тільки, якщо цього ти захочеш. Можливо ти десь плачеш у тишіІ стогне і болить твоє сердечко. Ну не мовчи, дай відповідь Мені,Дай відповідь заблукана овечко! Я від тебе почути лише хочу,Що ти втомилась по багні бродить. Тебе на руки Я візьму охочеІ знову почну рани всі цілить. На пасовисько Я тебе верну,Там для душі знайдеш благословіння. О,відізвись,тебе Я пригорну,Всіх кличу до життя і до спасіння. Ну не мовчи! Дай відповідь з боліт,Не забувай,що час є швидкоплинним. Чекаю Я тебе багато літ,Не нехтуй часом ти дорогоцінним. А на лугах Моїх одна краса,Над водопоєм зіронька сіяє». Овечка на руках у Пастуха,Від щастя Він ридає і ридає... АміньАвтор —Станіслав Матковський;Переклад Ангеліни Ющук@poesiaGod