Estadísticas de telegram channel - @photo_art_history

#⃣ Авокадо як екзотика 1920-х☀ Рубрика #живопис_графіка🥑 У 1923 році Джорджія О'Кіф написала вісім картин з авокадо. На той момент вона жила з фотографом Альфредом Стігліцем у Нью-Йорку. Авокадо тоді не було масовим продуктом в Америці, його продавали як екзотику під старою назвою «alligator pears», алігаторні груші.💬 О'Кіф пізніше згадувала: «Перше авокадо, з яким я познайомилась, я не з'їла. Я тримала його так довго, що воно стало світло-коричневим і твердим. Можна було потрясти і почути, як в середині гримить кісточка. Я тримала його роками, суху штуку чудової форми».Вона хотіла дитину зі Стігліцем. Він був на 23 роки старший за неї, мав інших коханок і не хотів більше дітей. У 1923 році О'Кіф було 36, і вагітності не сталося. Через рік вони одружились, але дитини так і не було.Куратори О'Кіф пов'язують серію авокадо 1923 року саме з цією втратою. Збільшені на маленькому полотні зелені плоди з твердою кісточкою всередині нагадують матку. Ця сама форма повторюється у фотографіях Стігліца, де він знімав тіло О'Кіф крупним планом.🔣 Підписуйся на канал

#⃣ Поль Гоген — «Сплячий Кловіс», Руан, 1884☀ Рубрика #живопис_графікаНа цій картині п'ятирічний Кловіс, син Поля Гогена. Довге світле волосся має історичне пояснення: у XIX столітті маленьких хлопчиків до 5-6 років не стригли і одягали в сукні. Перехід у «чоловічий» вигляд відбувався в обряді, який називали breeching, «переодягання у штани». Тому маленький Кловіс і виглядає як дівчинка.Біля хлопчика стоїть норвезький дерев'яний кухоль з різьбленням. Гоген написав Кловіса і кухоль з натури. А синє тло з білими птахами і квітами він придумав. Цього не було в кімнаті. Це сни Кловіса.🧿 До 1884 року він працював у манері своїх вчителів Каміля Пісарро і Поля Сезанна, малював те, що бачив. На цьому полотні вперше додав до спостережуваного те, що належало уяві.Через кілька років Гоген поїде на Таїті, і цей метод стане його стилем.У 1884 році Гоген із дружиною Метте і п'ятьма дітьми жив у Руані. Через рік родина переїде до Данії, а Гоген більше не житиме з дітьми постійно. У 2024 році картину придбав Музей Ван Гога в Амстердамі.🔣 Підписуйся на канал

#⃣День Києва: каштан, що пережив усе☀ Рубрика #історія20 травня 1890 року Вінсент ван Гог прибув в Овер-сюр-Уаз під Парижем, щойно вийшовши з психіатричної лікарні. У ці дні в Овері цвіли каштани. Біля готелю, де жив Ван Гог, буря зламала кілька гілок. Він підняв їх з землі і поставив у рожеву вазу 🌿Так з'явилися «Квітучі гілки каштана», написані в травні 1890 року, за два місяці до смерті Ван Гога. У листі брату Тео він написав про цю роботу: «Можливо, найкращий, найтерплячіший твір, який я коли-небудь зробив, написаний зі спокоєм і більшою рішучістю».Це гіркокаштан (Aesculus hippocastanum), той самий, що в Києві. Дерево походить з гір Балкан і Греції. До Європи прийшло в XVIII столітті, перша алея з'явилася в Лондоні. У Києві перші згадки про нього датуються 1798-1799 роками, на Подолі. Історик Максим Берлинський записав, що дерево «розводять у садах лише через красу його цвіту».На Хрещатику каштани висадили після Другої світової війни, коли відбудовували знищену вулицю. У 1969 році Київ затвердив новий герб: квітуча гілка каштана, стилізована у формі трикутника Серпінського.🍃Той самий вид, який цвіте на Хрещатику в День Києва, Ван Гог підняв з бурі під Парижем у 1890-му.🔣 Підписуйся на канал

#⃣Джеймс МакНейл Вістлер — «Arrangement in Grey and Black, No. 1» (1871)☀ Рубрика #живопис_графікаДжеймс МакНейл Вістлер — американський художник, який народився в Массачусетсі, в 21 рік виїхав до Європи і ніколи не повернувся в США. Жив у Парижі, потім переїхав до Лондона, був головним естетом англомовного світу і скандалістом.Вістлер не планував писати свою матір. У 1871-му йому замовили портрет дочки члена британського парламенту, дівчина не з'явилася на сеанс у його лондонській майстерні, у Вістлера вже стояв готовий підрамник. Він сказав мамі, яка жила з ним: «Mother, I want you to stand for me». Анна стояла кілька днів, втомилася, тоді він посадив її в крісло.Вістлер вважав себе естетом школи «мистецтво заради мистецтва» і назвав картину «Arrangement in Grey and Black», як музичну композицію. «Цікаво мені як портрет матері, але що повинен глядач знати про те, чий це портрет?» — писав він. У 1934-му президент США Франклін Рузвельт обрав цей образ для марки до Дня матері, надрукували 200 мільйонів. Анна Вістлер з Північної Кароліни виросла в родині південних плантаторів, де її дядько мав рабів і де було дев'ять двоюрідних братів і сестер мішаної раси, а один з її синів служив хірургом у Конфедератській армії. Її обличчя стало іконою американського материнства.🔣 Підписуйся на канал

#⃣Поль Ґоґен — «Le rêve», або «Moe Moea» (1892)☀ Рубрика #живопис_графікаЖінка спить під ковдрою, як під саркофагом. Друга жінка лежить поруч, видима. Це робота з першого тахітянського року Ґоґена.🏝Перед від'їздом до Таїті 1891 року Ґоґен переписав у блокнот текст з каталогу колоніальної виставки в Парижі:"Під небом, де нема зими, на ґрунті, який родить, таїтянину досить лише підняти руки, щоб зібрати свою їжу. Він ніколи не працює. Поки в Європі чоловіки і жінки тяжко працюють, щасливі мешканці далекого південноморського раю Таїті знають лише життєві насолоди. Для них жити означає співати і кохати". 🤕 Це була колоніальна реклама раю. У Таїті Ґоґен швидко зрозумів, що такого місця немає: острів був французькою колонією з місіонерами, поліцією, хворобами, привезеними європейцями. Місцеві гинули від кору і сифілісу. Він писав про це в листах додому.У живописі він робив інше. Moe Moea і десятки робіт цього періоду продовжували рекламу, яку він переписав із каталогу. Полотна знадобились європейському глядачеві, який купував мрію про незіпсований рай за океаном.Ґоґен помер на Маркізьких островах у 1903-му, від сифілісу.🔣 Підписуйся на канал

#⃣ Чому 65-річний Дега, який 40 років малював балерин, раптом захопився українками☀ Рубрика #живопис_графікаУ 1894 році Франція уклала військово-політичний альянс із Російською імперією. Один із наслідків: в Парижі різко виріс інтерес до східноєвропейських культур. Етнічні танцювальні трупи приїжджали виступати в кабаре Мулен Руж, Фолі-Бержер і Казіно де Парі. Серед них були українські селянські танцюристки в традиційних строях з блакитно-жовтими стрічками у волоссі.Десь у 1894-1899 роках Едгар Дега побачив одну з таких труп. Йому було 60-65 років. Зір швидко падав, він ставав відлюдником. Сорок років він малював класичних балерин Опери. Українки рухалися інакше: тупали ногами в чоботях, строї, рухи вибухові.❇️ Дега створив 18 робіт цієї серії: шість готових пастелей, чотири незакінчених, вісім ескізів. Влітку 1899 року молода художниця Жульє Мане, племінниця Едуарда Мане, прийшла до нього в студію на вул. Віктор Массе. Дега зустрів її словами: «Я зараз покажу тобі оргії кольору, які я роблю».Перший раз ці пастелі продали тільки 1918 року, через рік після смерті Дега. Тоді ж закріпилася неправильна назва «російські танцюристки».🔣 Підписуйся на канал

#⃣ Меринос: вівці, що перетворили Австралію з колонії-в'язниці на процвітаючу країну☀ Рубрика #історія🐑 Меринос — порода овець з надзвичайно тонкою і м'якою вовною. Походить з Іспанії, де її вивели на плоскогір'ї біля монастиря Ескоріал у XIV столітті.🇪🇸👑 Іспанська корона тримала монополію на породу чотириста років: до 1700 року за вивезення мериноса з країни карали смертю.У 1789 році іспанський король Карлос IV подарував шість мериносів голландському принцу Вільгельму Оранському, як жест дипломатії. Голландський клімат вівцям не пасував, тому їх відправили в голландську колонію Кейп Доброї Надії на півдні Африки. Розводив отару полковник Роберт Якоб Гордон, шотландець на голландській службі.У 1795 році Британія захопила Кейп. Гордона звинуватили у зраді. Він пішов у свій сад і застрелився, сидячи на лавці. Йому було 52.Його вдова Сюзанна продала овець двом британським морякам, які поверталися в Австралію. У 1797 році 26 мериносів пливли із Кейптауна в Сідней. Більше половини загинуло в дорозі від штормів.Виживших підібрав капітан Джон Маккартур із дружиною Елізабет: вони мали 100 акрів землі під Параматтою і доступ до примусової праці каторжників. Британія заснувала Австралію як в'язницю на іншому кінці світу. Колонія коштувала імперії дорого і нічого не приносила. До 1810 року в Австралії стало 34 тисячі овець. До 1830 — два мільйони. До 1850-го — 16 мільйонів, по 39 овець на одного жителя. До кінця XIX століття вовна стала основним експортом країни і одягала всю Британію.Експансія овечих пасовищ означала витіснення кенгуру і аборигенів із їхніх земель. У Національному музеї Австралії цей розділ називається "Sheep that killed kangaroos" — вівці, що вбили кенгуру. Аборигени втратили основне джерело їжі, потім воду, потім сакральні території. Європа отримала свою тонку вовну.На фото: Австралійське канонічне полотно зі стрижки овець у новоствореному національному міфі. Том Робертс написав його в 1890 році, на піку австралійського вовняного буму, коли вовна була основним експортом країни. Картина зараз у Національній галереї Вікторії в Мельбурні. 🔣 Підписуйся на канал

#⃣Едвард Водсворт і авангард, який потрапив на корпуси кораблів☀ Рубрика #живопис_графікаЕдвард Водсворт (Edward Wadsworth, 1889–1949) — британський художник, пов’язаний із вортицизмомЦе був лондонський авангардний рух перед Першою світовою: його заснував Віндем Льюїс, художник і письменник, а головним виданням став журнал BLAST. Назва походить від vortex, “вир”: вортицисти хотіли передати енергію машин, міста, швидкості й промисловості через різкі лінії та ламану геометрію. 🪖Під час Першої світової ця геометрія отримала військову функцію. Водсворт працював із dazzle camouflage — “сліпучим камуфляжем” для кораблів Королівського флоту. Судна розписували контрастними смугами й ламаними площинами, щоб збити ворога з розрахунку курсу, швидкості та відстані.Після війни Водсворт повернувся до морських сюжетів: гавані, корабельні деталі, навігаційні прилади, холодні натюрморти в темпері. Море в його роботах стало простором техніки, сигналів, корпусів і точних форм. Так авангард, війна і морська культура Британії зійшлися в одній візуальній мові.🔣 Підписуйся на канал

#⃣Каспар Давид Фрідріх (1774–1840) — німецький художник із Ґрайфсвальда на Балтійському морі, головне ім’я романтичного пейзажу. ☀ Рубрика #живопис_графікаЙого картини давно вийшли за межі “красивої природи”: у них пейзаж став місцем, де людина стикається з часом, смертю, вірою і власною крихкістю.🕯Один із ключів до художника — його дитинство. Коли йому було тринадцять, під час катання на кризі потонув молодший брат. За однією з версій, це сталося, коли той намагався його врятувати. Після цього у Фрідріха знову і знову з’являються море, зимовий берег, самотня фігура, хрест, могила, сутінки. У його живописі природа майже завжди стоїть поруч із пам’яттю про втрату.Найсильніший текст про Фрідріха написав Генріх фон Кляйст після «Монаха біля моря». Він сказав, що дивитися на цю картину — все одно що відчувати, ніби тобі “відрізали повіки”. Формула жорстка і дуже точна: Фрідріх прибирає майже всі опори, залишає людину перед голим горизонтом і не дає сховатися погляду.У ХХ столітті Фрідріха привласнили німецькі націоналісти, а потім і нацистська культурна машина. Після війни це надовго зіпсувало його репутацію. Нове серйозне повернення почалося тільки після виставки в Tate у 1972 році. З того часу його вже читають не як “співця німецького духу”, а як художника, який одним із перших зробив пейзаж формою філософського мислення.🔣 Підписуйся на канал

#⃣ Найдавніші безперервні культури світу☀ Рубрика #історіяАборигенні народи Австралії живуть на цьому континенті щонайменше 65 000 років. Це одна з найглибших безперервних культурних історій на Землі. Для порівняння: найдавніші надійні сліди сучасних людей у Європі молодші приблизно на 20 000 років.📄 У липні 2024 року в журналі Nature Human Behaviour опублікували дослідження печери Cloggs Cave у штаті Вікторія. Археологи знайшли там два маленькі вогнища й обгорілий прутик віком 10 000–12 000 років. Етнограф Альфред Говітт у 1887 році описав у народу гунайкурнай дуже схожий ритуал, а старійшина Рассел Маллетт підтвердив, що ця традиція збереглася в громаді й досі. Дослідники говорять про 500 поколінь культурної пам’яті.🌐 До британського вторгнення 1788 року на континенті існувало понад 250 мов і близько 500 територіальних груп. Йдеться не про одну “аборигенну культуру”, а про великий світ окремих народів, мов і земель, пов’язаних дуже довгою історією.На зображенні: Скельне мистецтво в національному парку Ґандабука (Gundabooka National Park), Новий Південний УельсЦе зображення пов’язане з територією нґемба і пааканджі на заході Нового Південного Уельсу. У Ґандабуці такі місця прив’язані до церемоніальних подій, а в самих розписах трапляються танцівники, тварини, відбитки рук і мисливські знаряддя. Тому ця ілюстрація говорить не лише про “давність”, а й про дуже конкретний культурний ландшафт, який має своїх живих хранителів і сьогодні. 🔣 Підписуйся на канал