Еволюція російської «адаптації» до війни 2022-2026пояснення ідеї посту: Росія вчиться, але робить це не так, як ми інтуїтивно уявляємо собі «навчання». Часто це означає спрощення завдань, заміну якості кількістю і трансформацію війни у виробничий процес, де головною змінною є не майстерність, а витривалість та толерантність системи до втрат. Насправді більшість того, що відбулося є еволюцією форми виживання неефективної системи, але ніяк не еволюція військового мистецтва.Початковий план 2022 року базувався на модернізованій логіці Бліцкрігу. Ставка на параліч системи управління, розкол політичного центру, деморалізацію війська та пасивність населення. Передбачалося, що початковий удар створить каскадний обвал оборони до переходу України у повномасштабний мобілізаційний режим. Ця логіка спиралася на досвід швидких воєн кінця ХХ та початку ХХІ століття на кшталт «Буря в пустелі»-1991 (тривала 43 дні, з яких саме наземна наступальна операція тривала 4 доби), Ірак-2003 як символ «швидкої зміни режиму» (3 пішло на зміну режиму), плюс радянська традиція силового придушення державної волі (Чехословаччини-1968), а також на російські приклади примусу у Грузії-2008 року та анексія Криму-2014. Проте планування виходило з хибних уявлень та оцінок здатностей України, а система командування ЗСРФ була неспроможна нівелювати ці прорахунки.Наступним етапом став перехід до моделі масованого артилерійського виснаження, яку можна позначити як «Wall of Fire». Ставка тепер на перевагу у боєкомплекті та здатність руйнувати оборону до рівня, що дозволяє поступове просування. Відсутність домінування в повітрі та проблеми з придушенням української ППО позбавили РФ класичного інструменту оперативної переваги сучасних військових операцій – авіації.Артилерія стала основним засобом створення локального тиску. Посилення сил оборони, зокрема системами HIMARS, змінило ситуацію, зробивши логістику РФ вразливим елементом, зменшивши ефективність безперервного вогню. Це знову змусило РФ шукати інші способи просування.У 2022–2023 роки механізовані маневри стали занадто витратними, а результати все більш обмеженими. В результаті все почало зводитись до піхотних штурмів Вагнера за підтримки техніки: «група йде» - «групу знищено» - «оборона відкрила свої позиції» - «група корегована І +техніка +артпідтримка» - «групу знищено» - «група корегована ІІ +техніка +артпідтримка»… і так знов і знов до взяття позицій оборони. Бахмут став показовим прикладом цієї логіки: низький темп просування, значні втрати ос, але поступове захоплення території. ПВК Вагнер у цій війні став тестовим механізмом обходу обмежень державної армії, після ліквідації якої, РФ інституціоналізувала найбільш успішну з точки зору результату частину з використання малих піхотних груп. У 2023–2024 роках стабілізувалось використання малих груп, а механізований компонент застосовувався ще більш обережно, артилерія зберігала значення, проте її вплив зменшився через втрати та зношення ресурсів. Просування відбувалося повільно. Технологічні рішення, такі як використання КАБів, йшли від логіки повільного продавлювання.У 2024–2025 роках дрони суттєво змінили характер поля бою. Лінія фронту стала майже прозорою, де неможлива концентрація сил і навіть малі штурмові групи стали вразливими. Відповідь – подальше зменшення розміру підрозділів і ставка на мікроінфільтрацію. Така модель ефективна у війні на виснаження, особливо за умови дефіциту особового складу з боку оборони.Траєкторія змін за 4 роки війни показує послідовне спрощення інструментів РФ в досягненні результату. Спочатку ставка робилася на авіацію як ключовий елемент сучасної війни: руйнування логістики, придушення ППО, швидкий оперативний ефект. Після втрати можливості домінувати в повітрі центр ваги змістився до артилерії за логікою війни виснаження початку ХХ століття. Далі наступ спирався вже на постійний тиск живою силою і повторювані малі штурмові групи. У цій моделі результат визначається здатністю довше витримувати високі людські втрати та робити ставку на власну толерантність до них порівняно з противником.@PETRARCHY
🙌Шукаємо 30 найумотивованіших стажерів, які готові почати свій шлях у сфері defense tech!Brave1 відкриває набір молодих фахівців, які хочуть долучитися до посилення технологічної переваги України на фронті. Ми шукаємо стажерів у напрямах:🔸 технічні та інженерні інновації🔸 операційна підтримка та аналітика🔸 маркетинг і комунікації🔸 міжнародна взаємодія та права🔸 детальніше про вакансії можете дізнатися на сайті https://interns.brave1.gov.ua/#search Отримати можливість пройти стажування у Brave1 — це: ▪️ 6 місяців роботи над проєктами, які зміцнюють Сили оборони й безпеки на фронті▪️ оплачуване стажування та залученість на повний робочий день▪️ робота із задачами, які дають поштовх до розвитку defense tech-екосистеми України та світу. Найкращі стажери отримають можливість перейти на повну зайнятість в Brave1 або приєднатися до суміжних проєктів Мінцифри.⚠️ Важливо. Усі кандидати мають пройти безпекову перевірку.Прагнеш зробити свій внесок в українських defense tech? Переходь на сайт та надсилай своє CV! https://interns.brave1.gov.ua/#search
PART 2 Таким чином відбувається звуження технологічного й операційного розриву між малими та великими державами. Якщо країна має доступ до комерційних технологій, навчальну базу та виробничу імпровізацію — вона здатна створити силу, яка несе стратегічну загрозу державам, які мають більшу військову міць. Україна створила модель воєнної "франшизи", яку можуть копіювати різні типи акторів. Через необхідність протистояти технологічно переважаючій армії Росії, Україна вимушено винайшла архітектуру нової війни: гнучку, модульну, дешеву і масштабовану. Ця модель — не просто набір технічних рішень, а функціональна бойова система, яку можна тиражувати без складної інфраструктури. В цьому полягає і небезпека – відтворюваний шаблон ведення війни, що не потребує великого військово-промислового комплексу. Потенційно її можуть впровадити різні актори: ▪️демократичні держави, які шукають ефективні способи оборони без мілітарного перенапруження; ▪️авторитарні режими, яким потрібен важіль для дешевого шантажу інших держав та перетворення міжнародної системи у щось більш сприятливе для них; ▪️терористичні угруповання, що зможуть через ринок, open-source-інструменти і реплікацію створити ударні структури без географічної прив’язки чи контролю; ▪️приватні військові компанії нового типу з мінімальним порогом входу в збройне протистояння. Очевидно, що найбажанішим сценарієм є перенесення цієї нової моделі ведення війни до арсеналу демократичних держав — за участі самої України як технологічного та операційного партнера. Але поточна динаміка цього не гарантує. Частина партнерів продовжує інвестувати в застарілі концепти: мільярдніконтракти на бронетехніку без ефективного активного захисту в сучасних умовах, мінімальні видатки на системи БПЛА або РЕБ. І якщо цей досвід буде знехтуваний або запізніло інтегрований, то перші, хто використає його в повному обсязі, можуть виявитись зовсім не союзниками. І тоді вже не тільки вартість війни, а і сама модель безпеки виявиться незахищеною.@PETRARCHY
Відповідаю Чому здається, що ніхто нічого не робить?Бо більшість нашої міжнародної це кулуарні переговори, особисті контакти, листи, дзвінки. Але реальність така, що у нас немає ресурсу бути всюди, реагувати блискавично і звучати гучно — у нас просто не вистачає людей, грошей і впливу. Навіть якщо така комунікація відбувається, то ми не можемо змусити місцеві медіа ретранслювати наші меседжі, влада може обмежитись публічною короткою заявою, яка потоне протягом кількох годин в інформаційному середовищі місцевому. Щоб "запакувати" наші меседжі у повідомленнях медіа по всьому світу про трагічні події в Кривому Розі та Сумах, донести до еліт та політиків, культурних середовищ і тримати це в топі порядку денного — це людиногодини,впливи, координація, бюджети, аналітики, медіапланування. Так, у Кривому Розі вбили дітей, а у Сумах 34 загиблих. Світ за нинішніх обставин по інерції та завдячуючи зусиллям керівництва держави та МЗС повисвітлює цю інформацію пів дня і буде далі жити наступними новинами. І якщо ми не маємо десятків вільних рук у столицях провідних країн, які ведуть медіа, контактують, залучають та пропонують, то цього просто не буде видно.А Тотті? А Нетребко?Це гібридна війна. Росія буде фоткатись з усіма, кого світ шанував колись, а ми будемо зціпивши зуби пояснювати союзникам, чому це неправильно. Але ми не можемо заборонити Італії мати дебілів серед зірок, як і не можемо вимагати від світових лідерів забороняти своїм громадянам їздити в Москву. Бо “це цивільна людина, не чиновник”. І це буде останнє, що ти від них почуєш. Хочеш більше? Окей! Але ці вимоги можуть шкодити іншій сфері прямо або опосередковано. Бо в політиці баланс важливіший: іноді жорстка реакція по культурному жесту може знищити підтримку в більш критичних питаннях — зброя, санкції, голосування в Раді Європи. І так, це дипломатія компромісу, яка не завжди "видима". Можливо, що вдасться досягти того, що хтось з офіційних осіб щось скаже неприємне про Тотті, але за цей час не буде опрацьовуватись в повній мірі питання політичні та військова підтримка. Щодо Нетребко ситуація інша і робота ведеться. А якщо інша сторона не хоче говорити?Тоді залишається медіа-простір. Публічні звернення, статті, коментарі. Саме тому багато наших заяв звучать через NYT, The Economist, Le Monde, Zeitung, FT тощо. Якщо в когось немає політичної волі чути — ми транслюємо через ті платформи, які все одно прочитають. Президент постійно дає інтерв’ю провідним світовим медіа, де прямо згадує обстріли, дітей, мирне населення, позицію України. Але інформаційне поле — це не аркуш з цитатами. Це боротьба за увагу. Навіть найсильніший меседж може бути витіснений інфошумом, новинами про Трампа, TikTok, нові фільми чи скандал у якійсь країні.Скільки людей в посольстві на країну, які займаються питаннями медіа?Цифри варіюються від 0 до 1.5 дипломата на країну. А ще кілька десятків людей у Києві. І всі вони мають покривати не лише комунікацію, а ще ведення соцмереж посольства, моніторити медіа, готувати довідки, звіти по своїй тематиці, часто вести ще й культурні питання та ще десятки інших питань, які не дають можливості займатись роботою з місцевими медіа. Є посольства, де працює 1-5 дипломати всього. Це об'єктивно недостатньо, але поки немає ресурсу — працюємо точково, руками тих, хто є.
Франція та Велика Британія прагнуть найближчими днями завершити спільно з Україною контури мирного плану, який буде представлений США, повідомили дипломати, передає Reuters.Президент Франції Макрон та прем’єр-міністр Британії Стармер провели кілька окремих телефонних розмов із Трампом і Володимиром Зеленським після напруженої зустрічі минулої п’ятниці в Овальному кабінеті. І британська, і французька сторони заявили, що для майбутніх гарантій участь США буде необхідною.💬 Ми працюємо над тим, щоб скласти цей план за кілька днів, а не тижнів, — зазначив один із поставлених європейських дипломатів.Інший європейський дипломат додав, що мета полягає в тому, щоб «розставити всі крапки над і», зокрема налагодити більш конструктивний діалог між Вашингтоном і Києвом, водночас наголошуючи Сполученим Штатам, що агресором є Росія. Якщо умови будуть створені, це може відкрити двері для нових зустрічей у Вашингтоні між європейцями та Трампом, хоча наразі неясно, чи за участі Зеленського, чи лише з лідерами Британії та Франції.Деталі плану не розголошуються, але один із європейських дипломатів повідомив, що військові завершать опрацювання військових аспектів плану впродовж наступного тижня. Одним із варіантів є часткове перемир’я на один місяць, яке включатиме заборону на атаки з повітря та моря, а також удари по енергетичній інфраструктурі, але не стосуватиметься бойових дій на землі. Цю ініціативу підтримуватимуть Франція, Велика Британія та коаліція “охочих” - країн, які готові долучитися.
Вибори в Німеччині (тут все добре) 🇩🇪Блок ХДС/ХСС здобув перемогу на виборах у Німеччині з результатом 28,5% голосів, а Мерц стане новим канцлером Німеччини ▪️Друге місце посіла проросійська крайньоправа партія "Альтернатива для Німеччини" - 20,7%▪️Соціал-демократична партія Німеччини канцлера Олафа Шольца третя з результатом 16,4%▪️Партія Зелених - 11,6%▪️Партія лівих - 8,8%▪️З приємного Проросійський "Союз Сари Вагенкнехт — За розум і справедливість" не потрапив до парламенту, оскільки не подолав 5% барʼєр. ▪️Завдяки тому, що декілька партій не подолали бар'єр, то при розподілі між іншими партіями їхніх місць створилась можливість створення коаліції проукраїнської коаліції (понад 316 місць) за рахунок об'єднання Мерца (208) та Шольца (121).▪️Мерц – найкращий для України вибір німців. Він за продовження та збільшення підтримки України, зокрема він за передачу крилатих ракет Taurus. Окрім цього, він наголошував на тому, що Європі треба бути частиною переговорного процесу між Україною та Росією, а також, що Європа мусить нарощувати власну міць з огляду на нову політику США. @PETRARCHY
рефлексії на медійну діяльність деяких відставних 29 квітня 1918 року. Київ. Зал цирку Крутікова забитий вщеть – понад шість тисяч делегатів із дев’яти губерній, здебільшого заможні хлібороби, власники маєтків, офіцери. Повітря просякнуте напругою. Коли зі сцени лунають перші слова про "відновлення порядку", зал вибухає оплесками. І раптом хтось вигукує: "Нам потрібен гетьман!". Спершу поодинокі голоси, потім натовп підхоплює: "Гетьмана! Гетьмана!". Їхні погляди зупиняються на Павлові Скоропадському – генералі, нащадку старовинного козацького роду. Починають вигукувати його ім’я, хвиля емоцій накриває приміщення. Все, рішення ухвалено не законами чи дебатами, а силою моменту, вибухом ентузіазму.Того ж дня під урочистий молебень у Софійському соборі архієпископ Никодим помазав Скоропадського на гетьманство. Його "Грамота до всього українського народу" починалася з жорсткого вироку попередній владі: "Бешкети і анархія продовжуються на Україні... Встає грізна мара голоду". Він обіцяв порядок, силу, відновлення державності.Минуло сто років, але чи змінилося щось? (продовження у твітері)@PETRARCHY
Витрати Пентагону: монополізація, завищені ціни та непрозорість допомоги УкраїніОборонні закупівлі США довгий час піддавалися критиці через непрозорість цін та надмірні витрати. Від «золотих» молотків по $48 до простих безпілотників по $40 тисяч – ці закупівлі викликають серйозні питання щодо ефективності всієї системи. ▪️Як Пентагон втратив контроль над цінамиУ 1993 році Пентагон, прагнучи скоротити витрати та бюрократію, заохотив оборонні компанії до об’єднання. Внаслідок цього кількість великих підрядників зменшилася з 51 до 5, що фактично знищило конкуренцію. Додатково, у 2000-х було звільнено десятки тисяч працівників, які контролювали державні військові контракти, що дозволило виробникам самостійно визначати ціни.Ракета Stinger коштувала $25 тисяч у 1991 році. Зараз Raytheon продає її за $400 тисяч – зростання у 16 разів, навіть з урахуванням інфляції та модернізації це 7 кратне зростання. DJI Mavic 3 Pro коштує $3 тисячі, натомість цінник від Пентагону на закупівлю Short-Range перебуває десь на рівні $40 тисяч. Ударні дрони для армії США коштують десятки тисяч доларів, а Rogue-1 – взагалі $94 тисячі. Порівняно з масовим виробництвом дронів у РФ, КНР та України, такі ціни ставлять США в невигідне становище. Пентагон виявив, що Lockheed Martin та Boeing завищували ціну на ракети PAC-3 до систем Patriot, що призвело до зайвих витрат у сотні мільйонів доларів.Пентагон визнає проблему та намагається її вирішити, але США досі живуть у реальності, де технологічне переважання вважається важливішим за економічну ефективність.▪️Чому Україна не бачить 170 млрд допомоги від СШАСША офіційно заявляють про допомогу в 170 млрд, проте значна частина цих коштів витрачається всередині Штатів або йде на інші потреби:Допомога, що ймовірно дійшла або ще дійде до України (≈ 95 млрд):33.5 млрд – Пряма військова допомога (PDA, швидка передача техніки).33.2 млрд – USAI (закупівлі у виробників, частина ще не поставлена).3.6 млрд – FMF (гранти на закупівлю зброї та послуг).25+ млрд – економічна, гуманітарна та інша допомога.▪️Куди поділися решта грошей? (≈90 млрд дол)понад30 млрд – Виділено на Європейське командування США та різні ініціативи, зокрема продовольча безпека в світі в 2022 році, на українських біженців в США і тд.орієнтовно 50 млрд – витрачено на закупівлю озброєння для поповнення арсеналів США 8.2 млрд - уцінка вже наданої допомоги, себто через проблеми з бухгалтерією Пентагон переглянув оцінку вартості поставок PDA у 2023 та 2024 роках на загальну суму в 8.2 млрд, з яких 6.2 досі десь невикористані. Сучасна війна потребує швидких та ефективних рішень, але через завищення цін та монополізацію ринку США витрачають мільярди неефективно. Якщо закупівлі не стануть більш конкурентними та контрольованими, Вашингтон ризикує втратити свою перевагу перед дешевшими і масовішими військовими системами РФ та КНР.@PETRARCHY(Всі хутко підписались на мій твіттер: https://x.com/Petr__Markov)
Вже звичне відео знищення 7х представників ЗС РФ на території України, яких кожен день можна бачити десятками, аледавайте подивимось на це з точки зору економіки війни. У Росії життя солдата оцінюється чіткими цифрами. У 2025 році родина загиблого військового отримує:💲5 млн рублів — "президентську" виплату💲4,9 млн рублів — страхову компенсацію від СОГАЗ💲3,3 млн рублів — додаткову страхову суму💲1–5 млн рублів — регіональну "губернаторську" виплату (залежить від регіону)▪️Разом: від 13,2 до 18,2 млн рублів (приблизно $140,000–$194,000)Якщо порахувати це через ціну нафти Urals (у середньому $70 за барель), виходить, що Кремль оцінює життя одного солдата у 2,000–2,770 барелів нафти.Тобтокожна країна, яка купує російську нафту чи будь-який інший продукт, фактично спонсорує не лише війну, а й створює умови, за яких обездолені й зубожілі люди бажають йти на фронт, бо це їхній єдиний шанс отримати значну суму грошей.Для мешканців Росії, де середня зарплата становить 730 доларів на місяць, ці виплати виглядають як "джекпот". Навіть якщо загинути на війні, родина отримує суму, яку в цивільному житті людина б заробляла протягом 15-20 років.@PETRARCHY
Потроху розвиваю твітер та намагаюсь виходити на зовнішню аудиторію, скрін посту щодо того, що Росія≠СРСР в Другій світовій (закликаю підписатись)Окрім посилання ділюсь з вами та спостереженнями, що під час комунікації з інтелігенцією та дипломатами інших країн часто бачиш наскільки вони далекі від розуміння проблематики Східної Європи, України та Росії. Наскільки далеко вони народились від кордону з Росією, настільки ж вони намагаються раціоналізувати дії Москви.Так, останні 3 роки справили враження на Захід, але й там досі не покінчено з наданням діям Росії певного виду виправдання. Представники Західного світу виправдовують Росії її "травматичною історією": розпадом СРСР, втратами під час Другої світової війни або навіть монгольською навалою. Це створює наратив про Росію як "жертву", яка реагує на страх перед Заходом або НАТО. Завдячуючи ліберальним тенденціям, то РФ представляють як "інакшу цивілізацію" з власними цінностями, які потрібно "розуміти", а не "засуджувати". Це подається як повага до культурного різноманіття, хоча на практиці виправдовує тиранію. Якщо такому має місце на Заході, то годі вже й казати про інший світ. Росію намагаються виставити лідером боротьби проти "гегемонії Заходу". Це особливо привабливо для країн Глобального Півдня, які теж мають складну колоніальну історію. Тут Москва грає на антизахідних настроях.Росія століттями цілеспрямовано займалась формуванням іміджу, привласненням чужих надбань та історії, створенням міфів про себе, а також вкладалась в поширення зразків своєї культури в світі, тому може бути досить важко переконати людину, що майже все, що він знає про Росію є бутафорією. Вторгнення Росії в Україну дійсно створило унікальний історичний шанс, який дає нам можливість вийти з "мінусового" значення історичної правди. Україна сотні років була пограбованою в усіх сенсах і сферах та витіснена до рівня периферії завдяки наративам Росії, та зараз має шанс "змити обличчя з бруду Росії", повертаючи те, що століттями привласнювала Москва.Однак для цього потрібна активність і пасіонарність українства, яких, на жаль, катастрофічно не вистачає. Ймовірно, систематичне винищення інтелігенції та пасіонарної частини українського суспільства в минулому закарбувало в нашій історичній пам’яті хибну ідею, що активність — це небезпечно. Через геноциди, чистки та асиміляцію наш народ суттєво ослаб. Винищення найактивніших та найініціативніших поколінь створило вакуум, який ми досі не можемо повністю заповнити.У нових країнах ми швидко інтегруємося, забуваючи про власну ідентичність. Діти українських переселенців у багатьох випадках втрачають зв’язок із батьківщиною, стаючи частиною інших націй. Так, і інші народи переживали чистки, утиски та асимісяції протягом віків, але вони залишаються неймовірно активними. Вони будують діаспори, формують потужні інституції, борються за свої інтереси (євреї, вірмени, греки, ірландці, курди...). Українці ж надто часто відсторонюються або обмежуються локальними ініціативами. Ми маємо самі дбати про свою історію, культуру та правду. Якщо ми цього не зробимо, ніхто за нас не зробить. @PETRARCHY
