The Empress of Salt and FortuneПрекрасно, всім рекомендую. Це новелла, вона настільки коротка, що я прочитала її за годину. Є переклад на українську.Що відбуваєтьсяМолодий клерік та його птаха-компаньонка збирають хроніку життя великої імператриці, що правила країної 60 років і тільки но нещодавно померла. В своїх пошуках вони відвідують відаллений монастир, в якому імператриця провела колись роки вигнання, і розмовляють з її старою служницею. З її розповідей вони збирають свою хроніку і дізнаються як саме чужа і ненависна власному чоловіку імператриця змогла підняти повстання. Розповідь по структурі є розповіддю служниці про минуле зі вставками їх діалогів з клериком в теперишньому. Трошки нагадує Імʼя Вітру, за форматом, не за стилем.Що мені сподобалося• Стиль та мова. Отримала просто невимовне насолодження під час читання.• Ненадійний оповідач. Майже все що ми знаємо про цю історію, ми знаємо від служниці. І навіть якщо у флешбеках вона здається трошки наївною дівчиною, цю історію розповідає жінка що майже все своє життя провела при дворі і була близькою подругою і чи не єдиною конфіданткою правительки. Так що вона вертить цю історію як хоче зважаючі на свою власну мотивацію. • Ambiguity. Ніщо ніколи не говориться прямо, читачу, як і клерику, треба самим здогадуватися що стоїть за всім цим символізмом і як розвивалися події. Жодний сюжетний поворот не подається прямо. Зажди тільки натяки та метафори, і ви знаєте як я таке обожнюю. • Головна героїня. Не абстрактно, хоче мені подобаються вони обоє, а скоріше цей письменницький прийом. Історія розповідає про імператрицю, вона є рушійкою сюжету і основною акторкою всіх подій, але з іншого боку, вона є просто posthumous character в історії служниці. Це історія життя їх обох, але в першу чергу - оповідачки. • Empress of Salt and Fortune. По перше, крута naming convention. По друге, мені подобається наскільки ці два слова в титулі насправді сплетені в сюжет. • Сюжетні повороти. Мені здається це дуже складно - дійно зберігати саспенс коли кінець відомо наперед. Але в кінці новели є зовсім непередбачуваний ось-це-поворіт і це прекрасно. • Сама ідея того, що це розповідь для архіву. Цікаво що служниця абсолютно впевнена що держава не розвалиться після її розповіді. Це звісно ще один натяк для читача. • Китай та Вʼєтнам as inspirations. • Theys ans pocs. Що мені не сподобалося• Мало (так, я в курсі що там є друга книжка, але вона про інше) Короче, як ви зрозуміли, дуже раджу. Є переклад на українську, правда я не впевнена в його якості. 9,5/10