Я не можу їсти. ЗовсімКолись давно я писав тут резолюцію - в цьому каналі не буде ниття, тільки мій особистий досвід. І його не буде. Я не ок, але я знаю що з цим робити. Це також не запит на співчуття та обіймочки, я навпаки прошу їх мені не кидати. Але я зрадію порадам, якщо ви знаєте що з цим робити. А загалом давайте разом подивимося на цікавий кейс нервового зриву. Взагалі я не перший раз доводжу себе до ручки, але зазвичай це відбувається на ментальному рівні. Ну знаєте, тривожність і неможливість нормально ні про що думати. Завдяки моїм старанням покращити своє психічне здоровʼя протягом минулого року, моя менталка зараз сильно краще ніж могла би бути. Впевнений що пару років тому ситуація би виглядала сильно інакше. Але моє тіло відмовляється виконувати свої базові фінкції. Я не можу їсти і я не можу спати. Спати це взагалі окрема навичка для мене. Я людина, якій потрібен здоровий сон як можна частіше (інакше голова болить), але мені завжди було складно спати. Засинання по декілька годин та кортізолові прокидання о 5 ранку це моя норма. Я пʼю від цього пігулки і вони допомогають. Зазвичай. Я все ще пʼю пігулки і майже не можу спати зараз. Мій мозок тримається на стимуляторах і здатен виконувати тільки невідкладне. Невідкладне це робота. And fine, I dealt with that before, not a big deal. Ось неможливості їсти зі мною ніколи не траплялося. Я взагалі люблю пожерти і зазвичай з радістю втопчу мільйон різноманітних калорій, плюс мій мейтененс це достатньо велика цифра як для afab персони. І звісно, звісно я знаю що моя реакція на стресс це відсутність апетиту, але не повністю ж на цілий тиждень.Раніше в таких ситуаціях я чекав поки відчуття голоду пересилить і я зможу затовкати в себе хоч щось. Це не допомогає зараз, голод не пересилює. Я не можу дивитися на їжу. Я не можу думати про їжу. Я майже не можу жувати їжу. Останні два дні я втовкую в себе питні йогурти та протеїнові шейки, трошки з фруктами. Я навіть не відчуваю що ці протеїнові шейки на смак як срака, бо в них хоча б є, well, протеїн. Ще на початку тижня було трохи краще, але ситуація ускладнюється. Ні, це точно не якась хвороба. Так, це точно mental breakdown, інші симптоми присутні. Хоча я дуже радію що моя остання нервова клітина тримається.В дні занадто мало годин для того щоб зробити всі справи що треба. Я багато чого наобіцяв і не виконав, якщо я щось обіцяв вам - я щиро вибачаюся. Прошу нагадати мені на вихідних. Я сьогодні знову не висплюсь, занадто багато справ і занадто мало годин. Але можливо завтра буде краще. Якщо в вас є якісь ідеї як втовкати в себе їжу, будь-ласка напишіть.