I want to give you all some unsolicited adviseПро нейродивіргентність. Я багато з ким з вас говорив по лічкам, на тему як зрозуміти що саме цей лейбл може бути applicable. Працює також для всяких ЛГБТ+ досвідів та осяєнь. Ось unsolicited порада: не читайте описи клінічних симптомів, читайте досвід людей, що з цим живуть. І звісно тут дісклеймер: знати клінічний опис стану важливо, але ці критерії дуже важко прикласти на себе без прикладів. Як мінімум, бо вони написані для нейротипових професіоналів. Ось наприклад: діагностичними критеріями аутизму є literal thinking and disinterest in small talk. І через цю хрінь дуже легко проскочити і подумати що воно ж не про мене, мільйони людей роблять цю помилку. Бо цей опис не дає розуміння як literal thinking відчувається з середини, бо ти, username, ти ж не сприймаєш все буквально, тобі ж подобається трєпаться ні про що. В ту ж коробку - black and white morality, following rules. Ніякі діагностичні крітеріх не описують ось цю постійну тривожність і оверсінкінг який присутній в купи нейровідмінних. Те як люди сидять і годинами прокручують різноманітні варіанти розвитку подій в голові, чисто бо треба якось вивезти соціальну інтеракцію. Чи коли проходяться по списку з пʼяти речей і все одно забувають три. Чи коли мозок вимикається під час розмови. Одне з перших питань на моєму АДХД ассесменті було "чи ок тобі стояти в черзі". Було дуже показово. P.S. це не про ✨тільки в нейровідмінних є голос в голові✨ чи щось таке. Тупим людям і повноцінний ассессмент з колегією психіатрів не допоможе.