Шахтар викупив Глейкера Мендосу у Кривбаса. Перша реакція: куди, навіщо?Але, можливо, сенс для клубу є. Попри величезну кількість гравців атаки в обоймі, після відходу Кевіна якраз лівий вінгер з робочою правою ногою - відносно проблемна позиція.Невертон. Ніяк не може розкритися, хоча вже три роки в Шахтарі. Йому ось тільки виповниться 21, тому хрест навряд варто ставити. Але щось мені здається, що в клубі можуть й не сильно покладатися на його розвиток. Заплатили за нього всього 3,6 млн, трансфер був зроблений у зовсім інших обставинах у 2023-му, коли Шахтар брав, до кого міг дотягнутися, й не знав, яке буде його майбутнє. Тут явно обмежений потенціал й скромні габарити також не допомагають.Егіналду. Десь загубився між позиціями вінгера та нападника. Як на мене, він краще виглядає у нападі, де також тепер забагато людей, а на фланзі не вистачає швидкості. Можливо, навіть для Шахтаря буде сенс спробувати його інсайдом/десяткою, як цього сезону успішно перевели туди Педрінью. Там не так багато людей на одну позицію, можна знайти хвилини. В нього зовсім різний профайл з Невертоном, але схожі ситуації: ще доволі молодий (влітку буде 22), вже три роки в клубі, але не спрогресував настільки, як би того хотілося, заплатили за нього також 3,5 млн в зовсім інші часи. Шахтар може розуміти, як і з Невертоном, що стеля тут невисока, а це чисто гравець для ротації, закрити сміттєві хвилини.Оба. Скоріше амбідекстр, ніж правша. Але я б сказав, що праву Проспер використовує все ж активніше, тому підходить. Хоч й номінально вважається правим вінгером або нападником. Гравець зовсім іншого профайлу - інтенсивний та агресивний, значно більше вертикальний. Його купували, тому що могли. Тому що після продажу продажу Кевіна та Судакова у клубу купа грошей, й 4,6 млн за найкращого гравця першої частини УПЛ - не захмарний ризик та ще й послаблення конкурента. Здається, навіть сам Туран поки не дуже розуміє, що робити з Оба. Він не є зараз важливим гравцем. Решта вінгерів - Аліссон, Феррейра, малий Бруніньо, який приїде влітку - всі з робочою лівою ногою.Ось і виходить, що начебто футболістів багато на позиції, але немає нікого ані суперперспективного на майбутні 40 млн, як Кевін, ані просто надійного стартера, який зараз буде тягнути.24-річний Мендоса - це також не про перспективу. Але коли ти можеш взяти всього за 3 млн з відривом найкращого за гол+пас (11+9) гравця ліги на позицію, яка в тебе сумнівна, тут багато думати навіть не треба. Брати, а потім вже розбиратися, як воно вийде. Ціле літо попереду. Якщо буде необхідність, то можна когось й в оренду віддати або продати, щоб чисто відбити гроші. Ми ж не знаємо, що там Шахтар ще планує. До того ж цей сезон його точно навчив, що мати два склади з євроамбіціями - не розкіш, а необхідність. А Ліга чемпіонів потребує більше зусиль та концентрації на ній, відповідно й більшої ротації.Звичайно, будь-який інший клуб в Україні не може дозволити собі так діяти - це справжнє жирування. Але Шахтар може. Знову ж - в масштабах продажів Судакова та Кевіна - це сльози.Тому всі задоволені. Шахтар за сльози для нього купив одного з найкращий гравців ліги, Кривбас отримав гроші на існування далі. Там з ними зовсім не добре зараз.
А ви говорите, що УАФ зовсім нічого не робить. Щось таки роблять - лагідну натуралізацію)Журналіст Михайло Співаковський повідомив, що Українська асоціація футболу (УАФ) натуралізувала опорного півзахисника «Сараєво» Сергія Ігнаткова і веде роботу по оформленню українського футбольного громадянства для півзахисника «Пітерборо» U-21 Патріка Сікута.«На наступному зборі команди (збірної України U-19 – прим.) мають з’явитися нові обличчя. І це не просто перегляд. Це люди, які не брали участі ані у відбірковому циклі, ані у раунді плей-оф, але на них розраховують як на основних гравців цієї команди.Справа в тому, що Українська асоціація футболу в останні місяці дуже активно займається натуралізацією футболістів, які грають в інших країнах і в яких є пряме українське коріння. Вже сьогодні можу підтвердити, що повністю вирішені всі де-юре і де-факто питання по молодому опорному півзахиснику Сергію Ігнаткову, який вже був заграний за збірну Боснії U-17. Він виступає за команду «Сараєво», дуже фактурний хлопець, 189 см в його віці. Це футболіст, який має постійну ігрову практику в чемпіонаті Боснії.І наразі ведеться робота по оформленню українського футбольного громадянства ще одному футболісту, у якого є українське коріння. Це Патрік Сікут, який грає за команду «Пітерборо» U-21 в Англії. Йому 19 років (насправді 17 – прим.), він може закривати будь-яку позицію в центральній вісі півзахисту – 6-ка, 8-ка, 10-ка», – сказав Співаковський.
Кумедно чути, що Сергій Ребров, цитую, "просрав кар'єру" та "знищив свою репутацію", заплативши 30 млн грн з застави за ЄрмакаЗвичайно, всі розуміють, що, скоріше за все, Ребров тут ризикує не грошами, а саме підставляє своє ім'я. Йому безперечно прилетіло й ще прилітатиме. Репутація його просіла чи впала до історичного мінімуму, повагу певної кількості людей він втратив, якщо взагалі мав на цей момент.Проте вона не зруйнована. Або, якщо хочете - якщо вона й зруйнована, це майже не має значення в глобальному масштабі.В Україні не існує як такого інституту репутації. Зашкварені й в гірших речах люди спокійно продовжують не просто існувати, а займатися, чим хочуть, й залишаються рукопожатними. Доволі швидко ось ця вся хвиля негодування суттєво зменшується - й зрештою залишається лише фон. Неприємний, але зовсім не критичний для існування.А щодо кар'єри, то Ребров спокійно продовжить жити та працювати за кордоном, як робив до приходу у збірну України. І нічого йому не буде.Тому, так, він ризикнув репутацією та підставив ім'я, але ризикнув він лише тим, що треба зараз трошки потерпіти поки всі перебісяться. Бо за кілька днів чи тиждень буде якийсь новий скандал - і все це залишиться в минулому, залишивши лише позначку в резюме та неприємний осад.
⚽️Сучасний футбол недотреновує найголовніше - забивання голівТенденції в сучасному футболі - одержимість контролем, контрпресингом, розіграшем стандартних положень. Відсотком точних передач. Структурою позиційної атаки. Даними з GPS-трекерів. Інтенсивністю пресинга та швидкістю повернення м’яча після втрати.Але результат все ще вирішуються не відсотком володіння. І навіть не кількістю входів у фінальну третину чи кількістю дотиків у штрафному майданчику.Матчі вирішуються голами.Елітних гравців від хороших відділяє у тому числі їх дії у моментах, які можуть призвести до забитого голу у ворота суперників.Для топових нападників критично важливо:• швидко розпізнати якісну, позиційну, кількісну перевагу;• зрозуміти ігрову ситуацію;• прийняти вчасно оптимальне рішення;• довести швидку атаку, контратаку до удару з вигідної позиції.Саме тому, в тренувальному процесі важливо постійно повертається до сценаріїв:• 2 в 1;• 2 в 2;• 3 в 2;• 3 в 3;Бо саме тут частіше за все народжуються голи. І саме тут фахівці часто недопрацьовують. Футбол тренує паси, структуру володіння та просування м’яча, початок атаки. Але забивати треба голи.Є цікаве порівняння:• У баскетболі тренування часто починаються з кидків;• У гандболі - теж;• А у футболі? «Передачі в колі, квадратик».Загальна структура гри чи побудова атаки (або іншої ігрової фази) - важливі, і звісно їх потрібно відпрацьовувати.Але просте питання: «чому у сучасному футболі так мало часу приділяється саме тренуванню гри у завершальній стадії?»Не ізольованим ударам без опору чи ударам з лінії штрафної наприкінці тренування.А ігровим завершенням:• під тиском;• після прийняття рішення;• з таймінгом;• з правильним останнім пасом;• з розумінням дій захисника;• з вибором між ударом, дриблінгом і передачею.Бо різниця між потенційно гольовою атакою і реально створеним моментом часто вимірюється буквально однією дією та долею секунди.«Ми часто витрачаємо найбільше часу на те, що трапляється часто. А не на те, що змінює рахунок».Саме навколо цієї думки побудований підхід німецького UEFA Pro тренера Андреаса Шумахера - одного зі спікерів Play Vision Conference 1.0. Андреас - екс-тренер Штутгарта і Гамбурга, працював індивідуально з такими футболістами, як Маріо Гомес, Бенджамен Павар, Хольгер Бадштубер та ін. Він є співавтором книги «2 проти 1», яка присвячена філософії атакуючого футболу та прийняттю рішень на полі у завершальній фазі. Працю підтримали Гансі Флік, Юліан Нагельсманн, Юрген Клінсманн. Після чого вона стала частиною навчальної програми Німецького футбольного союзу для отримання ліцензії UEFA Pro.Детальніше про це написав в своєму блозі на Трибуні.🌐 Підписатися на канал
Олександрія вилетіла, хоча в УПЛ ще нічого не буває остаточного - залишитися шанси є завжди)Досі вважаю, що в плані роботи зі складом вони зробили цього сезону багато що правильно: можливості повністю утримати всіх та ще покращити не було, той склад був дорогим, тому спробували максимально монетизувати тих, хто був на слуху, й почати все заново. Ба більше, треба було активніше пробувати продати й Кампоса, й Цару.Ключова помилка - вибір тренера. Така масштабна перебудова потребує досвіду. Свого часу прихід Ротаня в середині сезону коштував Олександрії єврокубків та призвів до складного початку наступного сезону. Проте він приходив у вже доволі якісну команду та намагався перебудувати її на свій лад.Нестеренко прийшов у розібрану команду. В Олександрії все ще залишався непоганий склад, щоб точно не вилетіти, проте не було тренера, який це може все зібрати. Клуб сподівався, що народиться ще один Ротань, проте поставив його в гірші умови на старті - в нього не було стільки простору для помилок.Терпіти стільки, коли гри та результатів зовсім не було - також було помилкою. Тут треба було грати простіше, на збереження, а коли все стабілізується, то вже вирішувати, що робити далі.
Забарний - 7-й за зіграними хвилинами у всіх турнірах за ПСЖ цього сезону. І в нього насправді нормальний рік у Франції.Зрозуміло, що він не грає в плей-оф ЛЧ. Зрозуміло, що в Енріке дуже активна ротація, а свої хвилини він набив в чемпіонаті, де у ПСЖ все легко. Проте хіба не саме це очікувалося перед сезоном? Що Забарного підписали на перспективу, як потенційну заміну Маркіньйосу, й в нього буде спокійна адаптація, де не буде великого навантаження у надто відповідальних матчах. Енріке так й веде Іллю. Він отримує достатньо хвилин, щоб звикати до нового рівня клубу та партнерів. А помилки - в ПСЖ така специфіка гри, що помилки є у всіх захисників. Тому й немає тієї надійності, до якої ми звикли в Борнмуті - значно вища лінія оборони, більше вільного простору для суперника, часті ситуації, де надскладно прийняти хороше рішення. Всі там возять - й захисники, й воротарі. Проте Ілля отримав понад 2,5 тисячі хвилин за сезон у складі переможця попередньої та фіналіста чинної Ліги чемпіонів. Це безцінний досвід. Це космічний рівень.Абсолютно нічого не говорить, що Енріке забив на Забарного та він провалився. Десь все так і мало бути.А прилітає Забарному більше від українських вболівальників через те, що він грає в команді з росіянином (що є дійсно дуже поганим прикладом - й особисто мені заважає вболівати за нього в ПСЖ). Й це відкладається на сприйняття та відгуки про гру.Був би українець з таким же сезоном в будь-якій іншій топкоманді у свій перший рік, негативу саме на його гру було б значно менше, бо думка про Забарного-гравця не змішувалася б з думкою про Забарного-людину.Не те що він був ідеальним - зовсім ні. Просто, можливо, ми забагато хочемо від його гри у першому сезоні на такому рівні.
Шахтар виграв УПЛ - і в цьому немає нічого видатного. Зробив, що мав, захоплюватися нема чим.Якщо виступ в єврокубках дійсно якщо не вражає, то вийшов дуже міцним, бо там доводилося змагатися з командами, які в значно кращих умовах, ніж Шахтар. То в чемпіонаті України в команди Турана така перевага в ресурсах, що тільки впевнене чемпіонство дозволяє сказати - зробили свою роботу. Все інше було б поганим виступом. Було б ганьбою не виграти цю лігу. Як був ганьбою виступ минулого сезону.Відстань між Шахтарем та другим найкращим клубом ліги (хто б це не був) збільшується. На жаль, доводиться констатувати, що наступні кілька років гірники можуть програти УПЛ тільки самім собі - якщо розсипляться зсередини, що вже неодноразово бувало. Проте такі речі ми передбачити не можемо.Що можна бачити точно: Динамо стрімко деградує через поганий менеджмен та відсутність грошей у Суркісів; за ресурсом та репутацією у футболі, як би не розвивалися Полісся, ЛНЗ та Металіст 1925, вони ще дуже далеко. Ахметову знадобилося 6 років постійних вкладень після приходу в Шахтар, щоб взяти своє перше чемпіонство. Й ще 4-5, щоб вивести все це на рівень стабільних титулів й поступової переваги в протистояння з Динамо. Й тоді Ахметов витрачав шалені гроші, щоб пришвидшити вихід на такий рівень.Можливо, Шахтар зараз не такий міцний в порівнянні з конкурентами, як тоді було Динамо, але наздогнати його за 2-3 сезони будь-кому все одно буде важко. Бо у всіх немає досвіду, всі робитимуть помилки, й всі все ще досі мають суттєво менші бюджети за Шахтар.Тому, на жаль, настільки цікавої боротьби, як більшу частину цього сезону, ми у найближчий час навряд побачимо. В нас буде Шахтар - та всі інші, хто хоче пограти в єврокубках.
На те, як «Динамо» має готуватись до ЛНЗ, могло бути два погляди:1️⃣ Потрібні Буяльський, Ярмоленко і Караваєв, щоб якось зламати цей хороший компактний захист – бо з футболом Костюка проти таких суперників з моментами складно, це не Епіцентр з високою лінією.2️⃣ Потрібно врахувати помилки матчу першого кола зі Шовковським – і випустити тих, хто не допускатиме таких розривів у перехідних фазах. Тоді навіть самі гравці «Динамо» зізнавались, що «не добігали».***Костюк обрав другий варіант: Коробов, Шола, Волошин.І я б навіть сказав, що згоден з ним. Бо щоб атакувати і думати про компактний захист ЛНЗ, треба спочатку не програвати 0:2 до 15-ї хвилини після двох контратак.Ну і в підсумку вийшло так, що без м’яча дійсно без провалу, як восени. Але з м’ячем – обмаль гостроти, а після замін часу залишалось мало, Буя з Ярмолою не встигли.Звісно, можна все списати на травму Пономаренка, бо не вистачало його настирності (Герреро мовою тіла благав про заміну ще з 30-ї, не відійшов після скасування голу певно).Але бачу іншу глобальнішу проблему – в «Динамо» бракує збалансованіших гравців, з якими ця дилема мінімізується.А зараз ось так:Правий захисник: з крайності у крайність. Одна крайність – сила, швидкість і обсяги, але все погано у фінальній третині (Тимчик, Коробов). Інша крайність – хороший вклад в атаку, але біда у захисті (Караваєв).Центр поля: або креативні, але неінтенсивні і не зовсім ефективні у пресингу (Піхальонок, Буяльський). Або вертикальні, але не корисні проти компактного захисту (Михайленко, Яцик). Збалансований – лише Шапаренко.Вінгери: те саме. На баланс претендує хіба що Волошин, але в ідеалі потрібна суміш Ярмоленко + Шола. І не одна.***І це питання селекції. Щоб не думати: «блін, ось тут у мене 10 гравців виключно під один сценарій матчу, а ось тут – 10 виключно під інший сценарій».Тільки «селекція «Динамо» – це вже на цьому етапі звучить непереконливо. Особливо з Костюком, який за чутками бракував всі пропозиції взимку.***🤟 Vatras
Багато розмов, що Шахтар буде боляче битий в наступній ЛЧ - і це цілком можливоПроте, по-перше, жереб матиме суттєве значення: скільки топів попаде, скільки середніх команд, які зовсім не підходять стилістично, який буде розклад. Не чекаю ніяких великих звершень. Для українського футболу в його нинішньому стані будь-яке очко на етапі ліги ЛЧ - має бути святом. Якщо буде віддача та боротьба, як з Крістал Пелес, принаймні ми подивимося цікавий футбол.По-друге, якщо говорити в цілому про український клубний футбол, то треба дивитися не на Лігу чемпіонів, а на те, хто зможе потрапити до Ліги конференцій та як він там гратиме. Як показав Шахтар, там можна витискати непогані результати. Ліга конференцій - шлях для українського футболу підвищити рейтинг та кількість учасників єврокубків. Шлях для стабільного повернення в Лігу чемпіонів.Є тільки один нюанс - треба туди ще потрапити 😂Доки одна команда буде тягнути єврокоефіцієнт, а інші не здатні пройти навіть кваліфікацію найслабшого з турнірів (або адекватно там виступити), говорити про якесь зростання УПЛ немає сенсу. Й чекати навіть від Шахтаря перемог в ЛЧ - дуже наївно.
Взяв участь в опитуванні журналістів, чи необхідні переноси УПЛ:«Клуби – суперники один одному, а не помічники»: чи потрібні УПЛ переноси – відповідають журналістиОсь моя відповідь:«Тут треба спочатку згадати, як УПЛ взагалі прийшла до проблеми з переносами. Через відсутність адекватних правил чемпіонат в якийсь момент перетворився на вакханалію, коли ледь не до останніх турів неможливо було побачити адекватну турнірну таблицю та говорити про якусь боротьбу в ній. В нас же не придумали нічого кращого, як просто заборонити взагалі все – і хай всі страждають у «рівності». Враховуючи весь цирк, який раніше відбувався, рішення можна якоюсь мірою навіть зрозуміти – це дійсно всіх дістало.Проблема в тому, що, отримавши новий досвід учасників єврокубків зовсім без переносів, не було ніякої переоцінки ситуації. Ніхто не хоче прислухатися до їх досвіду, хоча той же Геннадій Буткевич змінив думку про переноси після першої ж спроби кваліфікації єврокубків для «Полісся» – і публічно визнав свою помилку. Настільки важко було його клубу – вони такого не очікували.Думаю, для багатьох далеко не одразу прийшло усвідомлення, наскільки ж важко з сезону в сезон існувати у графіку двох матчів на тиждень з виїздами за кордон. Він розрахований на наявність прямого авіасполучення – і ніяк інакше. Але зараз це неможливо заперечувати – бо накопичилося достатньо інформації та вражень від наших команд у єврокубках.В період з 5 квітня по 16 травня в «Шахтаря» 13 (!) матчів за 42 дні – абсолютно абсурдне навантаження для команди, яка не може використовувати внутрішнє авіасполучення. Наприклад, перед півфіналом ЛК він був змушений зіграти три матчі УПЛ за календарний тиждень, а між півфіналами – головний матч сезону з «Динамо», якщо не з турнірного погляду, то як багаторічне суперництво. Це не нормально.Й можна скільки завгодно говорити, що в «Шахтаря» багато грошей та гравців – це дійсно так. Проте впливу переїздів неможливо уникнути. Питання ж зараз зовсім навіть не про УПЛ – там «Шахтар» дійсно має справлятися зі своїми ресурсами. Ми хочемо, щоб більше клубів виступало в єврокубках та з пізніших стадій? Ми хочемо єврокубок для України чи ні? Якщо на це є хоч мінімальний шанс – треба знаходити рішення, як українським клубам виживати у Європі.Тому переноси дуже потрібні, якщо про це говорити у вакуумі. Проте вони мають бути регламентованими та чітко продуманими. Не варто й забувати, що в календарі учасників єврокубків не так багато вільних дат. Це «Шахтар» ще не потрапив у півфінал Кубка, який якраз грали на тому ж його відрізку з 13 матчів за 42 дні.Можливо, треба обмеження кількості переносів по запиту одного клубу до адекватної кількості. Можливо, треба чітке визначення до сезону запасних дат – і обов’язковий перенос матчу на наступну таку, якщо клуб хоче перенос. Можливо, треба переоцінювати, коли починати та закінчувати першу та другу частини сезону. Треба брати календар, аналізувати послідовно кожен його потенційний слот для матчів, малювати схеми, рахувати та шукати комплексне рішення – простого виходу тут точно немає. І вже маючи кілька варіантів, в кожного з яких точно будуть якісь недоліки та переваги, обговорювати та виставляти на голосування клубів.Проте, також треба визнати, що переносити зараз, наприклад, матч «Шахтаря» та «Динамо» також було б, можливо, не зовсім правильно. Бо це було б порушенням регламенту, який тільки змінили, щоб такого не було. Зараз ми вже маємо думати про наступний сезон, бо там точно буде мова не тільки про «Шахтар». Найгірше, що може бути, якщо навіть спроби змін не буде».
TGLIST.COM.UA
