‼️ НОВИЙ ВИПУСК ‼️Зомбі ожили зранку, ввалили по три кави і зрозуміли, що ми торчимо всім вам великий і цікавий подкаст.І ми його зробили!Але не самі: сьогодні ми запросили до себе в гості Діму Ватраса, найкращого футбольного оглядача і аналітика Трибуни.Чому?Бо великий соккер їде до Сполучених Штатів!Ну і майже півтори години ми серйозно та не дуже говорили про клубний чемпіонат світу:➡️ як ФІФА це все взагалі надрафтила;➡️ хто тут фаворит і що по мотивації європейських топкоманд;➡️ як справи в Реала, який перед клубним ЧС отримав нового головного тренера (і "де Барселона, де" теж є);➡️ кого з підзабутих легенд ми побачимо і не побачимо (привіт, Кріш!) на турнірі;➡️ в кого з топів найпростіша сітка і де найприкольніші стадіони ЧС;➡️ хто здатен на великий апсет;➡️ у складах якої африканської та азійської екзотики ми знаємо більше двох гравців;➡️ і навіть хто з нас вболіватиме за Мамелоді Сандаунс!А ще - байки про каменецький футбол, Туркі аль-аш Шейха, команди МЛС і шанси українців вийти на поле на турнірі.Слухайте, критикуйте, розповідайте друзям:🖥 ДИВИТИСЬ НА YOUTUBE🎶 СЛУХАТИ НА SPOTIFY🎧 Штатна ситуація | Ми на YouTube | Ми на Spotify
З 7 по 17 серпня у китайському Ченду пройдуть 12-ті Всесвітні ігри – аналог Олімпіади для спортивних видів, що не входять у її програму.У 2025 році, керуючись нинішніми рекомендаціями МОК, IWGA дозволила на Іграх в Ченду «нейтральних» атлетів, згідно з відповідною Операційною політикою IWGA. У ній, своєю чергою, асоціація прямо каже: наші критерії – це критерії, визначені рекомендаціями МОК.Індивідуальних «нейтральних» атлетів на сайті IWGA значиться аж 31. Tribuna.com знайшла докази щодо того, що щонайменше 18 з них – 58% – порушують вищезгадані критерії нейтральності МОК. Порушення доходили до абсурдного: батько-окупант – «кумир», пряме визнання причетності до ЗС РФ, фінансування турнірів у Криму, участь у змаганнях «памʼяті бійців спеціальної воєнної операції», Z-турніри та Z-пабліки.Відповідна федерація-організатор Ігор вже отримала запит. Хочеться вірити, що зреагують на абсурдність ситуації.https://ua.tribuna.com/uk/others/blogs/3139081-turnir-za-pobedu-prysvyata-likvidovanomu-okupantu-18-neytralny/
Сьогодні 4 рочки каналу та початку мого повного переходу на українську мову. Бо заводився він спочатку, щоб активніше використовувати українську мову, наробити своїх помилок. А ось як воно вийшло зрештою.Помилки роблю й досі, особливо тут, бо іноді руки вперед голови біжать. Але можу констатувати, що цей перехід точно відбувся, хоч і очевидно, що певні елементи суржика в мене залишатимуться до кінця життя: зрештою 36 років тільки російської накладають відбиток - і це нормально. Ба більше, мені тепер в принципі російською говорити складно - я її вже майже забув)Якраз нещодавно канал перейшов межу у 2 тисячі підписніків. Враховуючи, що не займаюся його розкруткою, не продумую контент та в принципі веду дуже хаотично, коли є здоров'я, якого все менше, та час - це чимало.Дякую, що читаєте мої дурні жарти та іноді занадто емоційні пости, по ділу критикуєте. Це насправді велика можливість для мене, бо з ваших коментарів та реакцій народилася чимала кількість ідей для постів, які потім виходили на Трибуні - і не тільки в моєму виконанні.Український футбол - найкращий)
Ще по спробі знайти найкращого тренера УПЛ. Сам голосував за Ротаня, хоча тут вибір був не таким простим, як здається - і Лупашко, і Шищенко точно заслужили. Просто цього сезону багато тренерів, які добре себе проявили. Але тут спробую ще сказати добре слово про неочевидну кандидатуру в цій категорії - я не дарма Юрія Вернидуба додав в список. Здається, його роботу цього сезону дуже недооцінюють. Так, Кривбас не грав у видатний футбол, але він до останнього туру у боротьбі за єврокубки. Там же шалена кадрова криза була: втрати Бескоровайного, Аду, Стецькова, Драмбаєва, Бізімани, відсутність майже всю першу третину сезону Ілича, травми Дібанго, Хомченовського, втечі Мендоси та Аморосо.Додайте сюди проблеми з грошами в клубі, постійні обстріли у Кривому Розі, які точно впливали і на тренувальний процес, постійні тривоги на матчах, контракт, який закінчується. Дуже важкий та проблемний сезон для Кривбаса. Вважаю, що в цих умовах та обставинах Вернидуб витиснув з цієї команди навіть більше, ніж максимум. І на це чомусь не бачив, щоб хтось звертав увагу.
Вчора на фоні подивився кілька матчів IEM Dallas 2025 з Counter Strike 2. І в такі моменти починаєш розуміти, чому майбутнє за кіберспортом: - шалена динаміка (хоча навіть тут ще є простір для прогресу) постійно щось відбувається;- емоції, все це знято крупними планами, швидко повтори, коли потрібно з криками, здивуванням, розчаруванням;- зміни сценаріїв матчів, непередбачуваність;- дійсно яскраві хайлайти регулярно;- класний коментар від хлопців з Maincast - принаймні мені дуже сподобалося, як працювали на матчі Heroic - Faze: не затиснуті у вузькі рамки якихось іноді дуже дивних стандартів професії, як працюють більшість футбольних коментаторів, ведуть живий діалог з емоціями, жартами, навіть тролінгом один одного, все це динамічно, яскраво - наче просто на чілі десь в пабі люди спілкуються про кіберспорт.При цьому я не є фанатом CS. Я щиро значно більше люблю футбол. І це навіть не був якийсь найтоповіший турнір, наскільки розумію. Але навіть йому футбол програє дуже сильно в яскравості. Особливо все, що поза АПЛ чи ЛЧ.Порівняти умовний жахливий фінал Кубка України чи навіть ЛЄ не можна. Тут інший рівень цікавості для глядача. При чому тобі не треба бути фанатом виду.Звичайно, це не миттєвий процес, в футболу накопичений величезний запас за роки домінування в світі спорту та в принципі загалом розваг. Але якщо у футболі не буде якихось тектонічних зсувів, які зроблять його привабливішим для сучасного світу, то є хороші шанси, що він втрачатиме популярність. Поступово, не одразу, тому це не буде помітно на дистанції року та навіть кількох, але втрачатиме.Років 5 тому я взагалі не міг подумати, що сяду для фану дивитися кіберспорт. А тут просто включив на фоні - і затягнуло подивитися значно довше, ніж планував. Не по роботі, а просто так.А ви дивитеся кіберспорт?
Хороше відео, щоб познайомитися з новачком УПЛ Епіцентром:https://youtu.be/RdL9H9LXMsc?si=aoiwepVGUyTHDQcyВ цілому картина сумна:- мінімальна інфраструктура навіть для першої ліги, стадіон дуже проблемний та взагалі муніципальний;- лише 8 (!!!) людей у клубній структурі - це разом з Нагорняком, штабом;- у 90% гравців закінчуються контракти в кінці сезону. З позитиву: бюджет мають суттєво збільшити, наче в кілька разів, більшість гравців наче хочуть залишитися, і сам тренер хоч і хоче підсилення, але також хоче зберегти склад, щоб зберегти атмосферу. Виходить стандартна ситуація: в УПЛ потрапила команда (набір гравців з тренерами), а не клуб. І навіть цю команду ще треба зберегти. Фактично ознак клубу в Епіцентра немає, але він, безсумнівно, отримає спокійно атестат для участі в УПЛ. Мені все ж підходи Лівого Берега подобаються значно більше, коли в УПЛ заходять вже з повністю вибудованою інфраструктурою, стадіоном, манежами, школою. І є значно менше ймовірності, що власник такий проєкт кине, бо все відбудовано, ціла махіна заведена, а не просто набір гравців - це не гарантія, але досить надійна страховка майбутнього клубу. А такий проєкт, як Епіцентр, можна закрити одним рішенням - і майже ніхто не помітить, що він був. І це сумно. Так, в Герег є гроші, щоб все відбудувати, все залежить лише від бажання. Просто поки шось все виходить стандартно для українського футболу. Має бути навпаки: спочатку готовий базовий фундамент клубу, нормальна чесна атестація від УАФ - а потім вже участь УПЛ.
Офігезна робота Даші Калінчук:🗣 «У нас було покоління сволот, яке жило від зарплати до зарплати»: інтерв'ю Морозюка про «Динамо» та кар'єру Чому це точно цікаво? Прочитайте лише частину розділу з історіями про Дениса Гармаша: – Коли Гармаш тільки прийшов пацаном у «Динамо-2», здається, з київського інтернату, перше – це коли він бігав з іграшковим пістолетом на базі і грався в стрілялки. Темно, він сам по базі ганяє, в когось стріляє. Його раз хтось спалив.А потім одного разу я приїхав з міста, заходжу в ресторан – сидить Гармаш за столом. Починаю робити чай і чую, як він під ніс собі: «7:2, 7:2, 7:2, 7:2, 7:2». Проходить хвилина, він знову: «7:2, 7:2, 7:2». Я до нього повертаюся, кажу: «Б###ь, Гармаш, ти що, й######й? Що з тобою, які 7:2?» Він каже: «Коля, я зробив ставку на точний рахунок, 7:2. Я хочу собі це проговорити». Зараз уже не пам'ятаю конкретно, мені здається, це був якийсь матч Ліги чемпіонів. Повертаюся, думаю: «Й## твою мать».Гармаш завжди був дивакуватим хлопцем, але веселим. З тих моментів – це перше, що згадується. От він тільки прийшов – це вже якась подія. Він або щось ляпне, або зробить щось. Це така людина.– Не знаю, чи дивилися ви Гаррі Поттера, але там був момент, коли професорка сказала трійці друзів: «Чому, коли щось відбувається, ви троє завжди разом?» Мабуть, це можна до Гармаша, Хачеріді та Рибалки застосувати.– Ага. Як згадую – боже, вони як діти. Приходиш, наприклад, у ресторан на базі. Коли в нас заїзд перед грою, нам роблять якісь бутерброди, перекус перед сном. Ми, буває, сидимо, проводимо час, спілкуємося. Сидимо я, Ярмоленко, Сидорчук, Коваль, ще хтось. Тут відкриваються двері – і заходять Біба, Боба, Чіп і Дейл, б###ь. І, наприклад, хтось ще з молодих.Вони сидять, ми розмовляємо, і раптом вони починають гучно сміятися. Потім тиша – і знову вони гучно сміються. Питаю: «Що ви ржете?» Гармаш каже: «Подивись, яка в нього голова». Повертаюся – ну, голова і голова. Він придумав кличку вже цьому пацану. Ця кличка максимально нелогічна, неадекватна.Зараз одразу згадав. Коли Гармаш приїхав до мене в Туреччину, заходжу після тренування, два турки адміністратори в шоці, киплять, червоні. А Гармаш з Борячуком вмирають зі сміху. Заходжу, і вони мені говорять турецькою, бо англійською взагалі не говорили. Та й Гармаш з Борячуком взагалі не говорили. Якщо Борячук знав більш-менш, то в Гармаша взагалі своя мова вигадана – гармашівська.Турок підходить до мене і каже: «Коля, чого той дурак говорить на мене «батон»? Що таке «батон»?» Думаю: «Ну як пояснити йому, що це хліб?» Йому говорю – він не зрозумів: «Я – хліб?». Показую йому картинку – батон. Гармаш просто плаче. Турок запитує: «А чого я – батон?» Гармаш каже: «Подивися на його голову». А він лисий, в нього голова реально в формі батона, і пару волосків. Я сам трошки почав сміятися, але не з турка, а від того, який Гармаш дебіл.Кажу йому: «Б###ь, та перестань». А другий турок каже: «Що таке «стерв’ятник»?» І Гармаш мені сам показує: «Подивися, хіба не схожий?» У другого проблеми з зубами були. І я реально на фоні того всього сам починаю сміятися.Я тим адміністраторам кажу: «Не звертайте уваги. Це лімітовані люди, вони в одному екземплярі у світі існують». І навіть з часом іноземці, всі пацани в Туреччині сприймали Гармаша як максимально позитивного, доброго пацана, але всі запитували: «Він й######й?»ЧИТАТИ ІНТЕРВ'Ю МИКОЛИ МОРОЗЮКА🍿🍿🍿
Днями на "Трибуні" і NGL.media вийшло розслідування про прикольні закупівлі в зимових видах спорту. Прикольні вони тим, що якимось унікальним чином всі тендери виграють близькі до начальника управління зимових видів спорту Сергія Седнєва - колишнього біатлоніста, якого упіймали на допінгу.Я це все переповідати не буду - читайте за лінком. Але дам кілька прикольних фактів із заголовків новин, які ми зробили з цього розслідування. 1. Понад 59 млн грн з держбюджету на спорт отримали група підприємців, яка пов’язана з чиновником Мінспорту Седнєвим - вітання!2. Начальник відділу зимового спорту профільного міністерства Седнєв заявив, що не знає свою тещу, яка виграла державні тендери у зимовому спорті - буває!3. Теща чиновника Мінспорту Сергія Седнєва заявила, що вона не його теща - і навіть таке буває!4. Теща чиновника Мінспорту Седнєва, ймовірно, вказала фіктивний досвід для укладання угод з «Укрспортзабезпеченням» - та не може такого бути!5. «Укрспортзабезпечення»: «Особливості функціонування електронної системи закупівель унеможливлюють вплив Седнєва на вибір постачальника» - вірю!Зробіть вже щось з цим трешем. Седнєв в офіційній відповіді, що не знає свою тещу, просто плюнув всім в обличчя. Плюнув і вболівальникам, і спортсменам, і чесним чиновникам, якщо такі є. Так не можна.
Натрапив на новину, що фестиваль Книжкова країна в Києві на ВДНГ відвідали 72,5 тисячі людей. І там продали 90 тисяч книг на загальну суму 28 млн грн. Був там, як і минулого року, відчув масштаб, кількість людей, різноманітність пропозиції. І хоч ціни там, здається, були вищими, ніж купувати онлайн, придбав пару книжок. Головне, так сказати, спортивне враження від фестивалю: наскільки ж мало там книжок про спорт. Звичайно, не обходив кожен павільйон, не досліджував суперуважно кожен стенд і кожну книжку, але в найбільшому приміщенні, де були представлені майже всі найбільші видавництва України, в очі кинулася хіба що автобіографія Зінченка - і та англійською. Бо вона ще не вийшла українською - вийде, здається, в кінці травня. З одного боку, це досить показово для розуміння, наскільки в Україні люблять спорт. З цим все погано. З іншого боку, є така очевидна вільна ніша, куди можна заходити та розвивати цей напрямок. Бо, як показують загалом цифри Книжкової країни, читати все ж українці люблять. І готові платити 300+ грн за книжки, а то й суттєво більше. Було б що читати. Тому, якщо хтось давно мріяв написати книгу про футбол, то, можливо, зараз якраз слушний момент, щоб це зробити. Нагадаю також, що в мене тепер є й невеличкий канал про книги:📚 Книги: вчусь читатиПідписуйтесь, там не буде багато постів, не буду вас часто турбувати. І, можливо, знайдете там щось для себе почитати цікавого.
Загалом думаю, що найбільша проблема ЛНЗ, що вони минулого сезону зайняли занадто високе місце. Так склалися обставини, не те що вони нічого для цього не робили, але це був очевидний стрибок вище поточного рівня клубу.Все це трошки закрутило голови всім - і власникам, і керівництву. І почалися ставитися цілі, які б не ставилися, якби не було того результату. Хоча очевидно, що певний відкат можна було б очікувати, бо немає в ЛНЗ ще тієї глибини, щоб обов'язково розраховувати одразу на щось велике.Звідси і метання: 1. Зруйнували вже побудований фундамент під нуль, фактично все почали заново. Замінили успішного тренера, який є прагматиком та не про красиву гру, на іноземця, який по суті ніде себе не проявив, але наче мав би поставити яскравий футбол. 2. Напідписували під цього тренера склад - купу легіонерів, багато молодих. І це не бразильці по 17 мільйонів - таким гравцям дійсно потрібен час. Як і клубу потрібен час, щоб навчитися з ними працювати.3. Не отримали ані яскравого футболу, ані результату - не дали тренеру часу протрималися одне коло, не стерпіли, поспішно переграли все з голови на ноги, звільнили. 4. Взяли тренера з зовсім іншим стилем. Який є фактично диктатором та вперто ставить один стиль, де потрібні специфічні гравці та терпіння. Не є гнучким, не є зручним.5. Знову змінили вектор трансферів - напідписували інших гравців вже під нового тренера. Хоча старих не було куди дівати.6. Тільки трошки знову натрапили на труднощі - істерично звільнити всіх навколо в менеджменті. Навіть адміністраторів погнали) Чим вони-то завинили?***Не знаю внутрішньої кухні, не маю інсайдів. Але тут очевидно одне, що в ЛНЗ середині коїться казна що. Якась боротьба за увагу та ресурси власників.Бо у мене є сумніви, що умовний Колісник, який начебто складав план розвитку клубу на 5 років, обирав ось такий шлях розвитку, коли клуб буде метатися раз на кілька місяців з однієї крайнощі в іншу.Не буду його захищати. Очевидно, що частина відповідальності за весь цей хаос і на ньому. Але, думаю, він тепер нарешті зрозумів, який гадюшник наш футбол. І там - ти або як всі, або тебе з'їдять. А то Андрій говорив, як мріяв у футболі працювати, неодноразово. Мене завжди дивувала ця мрія у багатьох людей, наче вони не знають, де опиняться. Ви не бачити, що таке наш футбол, серйозно? За цим тільки зі сторони можна спостерігати. Ну, виключення є, але поки не так багато. І ідеалістом тут точно бути неможливо.А щодо ЛНЗ, щоб закінчити. Це ж явна шизофренія - наче кілька людей одночасно шепчуть в голову протилежні ідеї та навіть не мають терпіння почекати результату їх реалізації. А голова і рада слухати, бо давно від ліків відмовилася, навіщо їй це, вона і сама краще знає.Тепер уявіть, якби минулого сезону ЛНЗ фінішував не сьомим, а, наприклад, одинадцятим. Можливо, навіть з певною загрозою вильоту. Напевно таких наполеонівських планів та очікувань у власників не було б. І тоді б могли спокійно розвиватися.А тепер - ну, це ж очевидно, як говорив про Металіст 1925: очищення Першою лігою таким клубам край необхідне. Коли є гроші, але немає досвіду та терпіння їх використати. І все перетворюється на повний цирк.
TGLIST.COM.UA
