📎У Суспільне Медіа вийшло цікавезне інтервʼю з Андрієм Маслюхом, перекладачем книжки «Завіт води» — такої довгоочікуваної новинки Артбукс. ⏺Раджу прочитати всю статтю, але виписала кілька класних цитат:Переклад книжок — це ж безнастанні мандри у часі й просторі. Сьогодні ти, приміром, у Сполучених Штатах епохи Громадянської війни між Північчю і Півднем, завтра — в Сараєві 1914-го, післязавтра — в елліністичному світі понад два тисячоліття тому. Тут не занудьгуєш. ⏺Коли у пана Андрія запитали, які його улюблені переклади, ця цитата мене дуже потішила:Ну й, мабуть, "Лінкольн у бардо" Джорджа Сондерса: з огляду на вельми неординарну форму ця книжка справді ні на що не схожа. Читав колись, що це "смерть для перекладача". Я вижив. ⏺«Завіт води» — це масштабна сімейна історія трьох поколінь християнської родини в Кералі на майже 800 сторінок: вона розгортається від початку ХХ століття аж до 1970-х і починається з весілля дванадцятирічної дівчинки, яка згодом стане матріархинею великої родини. ⏺Можна тільки уявити, як складно працювати над таким текстом, і пан Андрій розповідав про перекладацькі виклики й роботу з ними. Мене особливо зацікавило, як він вирішив питання із вимовою імен і власних назв:Передача власних назв, імен — то був теж ще той виклик. Якраз тоді, коли я працював над цим перекладом, львівська поетка Юля Мусаковська поїхала в Кералу на літературний фестиваль, то я переслав їй список імен, які мене цікавили, а вона попросила когось із місцевих начитати їх на диктофон. Це направду допомогло. ⏺І серед порад для початківців у перекладі є просто незамінна істина:У відповідь на це запитання я незмінно раджу насамперед одне: читати, що більше — то краще. Як на мене, це чи не єдиний спосіб розвивати своє мовне чуття, без якого у перекладачі ліпше не потикатися. Мені дуже подобається, що зараз все частіше роблять інтервʼю з перекладачами, і хочеться бачити такого ще більше 😍Не забудьте прочитати всю статтю, вона того варта.#omc_translation